Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/922/13-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2013 року Справа № 908/922/13-г 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого       Гольцової Л.А. (доповідач)суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Заступника прокурора Донецької областіна рішення та на постановуГосподарського суду Запорізької області від 11.04.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013у справі№ 908/922/13-ггосподарського судуЗапорізької областіза позовомКуйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук Українидо1. Розівської районної державної адміністрації; 2. Приватного підприємства "Лукоморьє"провизнання недійсними та скасування розпоряджень голови Розівської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і зобов'язання повернути земельні ділянкиза участю представників сторін:
		позивача:            повідомлений, але не з'явився;
		відповідача-1:    повідомлений, але не з'явився;
		відповідача-2:    Ткаченко Т.М., дов. від 08.04.2013;
		прокуратури:   Козакова І.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №018008 від 01.07.2013;
		 
		          Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2013 № 02-05/781 для розгляду касаційної скарги у справі №908/922/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 02.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Євсіков О.О., Кролевець О.А.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі №908/922/13-г (суддя Гончаренко С.А.) в позові відмовлено.
		          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Малашкевич С.А., судді - Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі №908/922/13-г залишено без змін.
		          Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		          Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		          Від Розівської районної державної адміністрації на адресу суду надійшов лист з клопотанням здійснювати розгляд касаційної скарги, яку адміністрація підтримує, без участі її представника.
		          Відповідачем-2 надано відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
		          Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
		          Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
		          Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		          Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
		Розпорядженням відповідача-1 від 05.11.2007 № 363 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 52,6671 га (зі змінами внесеними розпорядженням Розівської РДА від 19.11.2007 № 381) (нормативна грошова оцінка, якої станом на 30.11.2012, становить 718381,24 грн.), в тому числі: земель водного фонду площею 27,8691 га; прибережних захисних смуг навколо водойм (пасовищ) площею 24,3683 га; греблі (під гідротехнічними спорудами) площею 0,4297 га та передано в оренду відповідачу-2 зазначені земельні ділянки строком до 01.11.2032 для рибогосподарських потреб.
		На підставі вказаного розпорядження, 20.11.2007 між відповідачем-1 (Орендодавець) та відповідачем-2 (Орендар) укладені чотири договори оренди земельних ділянок водного фонду загальною площею 52,6671 га, а саме:
		          - договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 1,0822 га, вартістю 7741,63 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" від 04.12.2007 за №040727900007;
		          - договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 12,3024 га, вартістю 130267,97 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" від 04.12.2007 за № 040727900008;
		          - договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 2,3093 га, вартістю 33244,84 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" від 04.12.2007 за № 040727900009;
		          - договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 36,9733 га вартістю 547126,80 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" від 04.12.2007 за № 040727900010.
		В подальшому, 16.09.2008 відповідачем-1 винесено розпорядження № 343, яким внесені зміни та доповнення до розпорядження 05.11.2007 № 363, а саме: п. 2 доповнено наступним: "Вилучити із землекористування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН земельну ділянку площею 31,8 га".
		          Предметом позовних вимог, як вірно встановили суди, є визнання недійсними та скасування розпорядження від 05.11.2007 № 363, розпорядження від 16.09.2008 № 343, а також визнання недійсними чотири договори оренди від 20.11.2007, які укладені на підставі розпорядження від 05.11.2007 № 363 та повернення земельних ділянок, які передані ПП "Лукоморьє" в оренду за цими договорами.
		          Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ЗК України, Закону України "Про землеустрій" та, взявши до уваги всі наявні в матеріалах справи докази дійшов висновку про недоведеність прокурором та позивачем, що спірна земельна ділянка, яка передана відповідачу-2 в оренду або її частка була раніше надана позивачу у постійне користування.          Також суди врахували заяву відповідача-2 про сплив позовної давності.
		          Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
		Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
		          Згідно зі ст. 116 ЗК України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 
		          Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		          Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		          У відповідності до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		          Суди, взявши до уваги проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПП "Лукоморьє", розробленому у 2007 році, висновок відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області від 26.09.2007 № 41, висновок комунального господарства Райдержадміністрації від 25.09.2007 № 14 дослідили, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду за межами населених пунктів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області.
		          Господарськими судами попередніх інстанцій взято до уваги та надано оцінку листу ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 18.07.2013 № 09-02-37/5084, в якому зазначено, що відповідно до інформації, наданої відділом Держземагентства у Куйбишевському районі Запорізької області, відомості про землі Розівської дослідної станції в державному земельному кадастрі відсутні. Інформація про земельні ділянки передані в оренду ПП "Лукоморьє" до державного земельного кадастру внесена, а договори оренди земельних ділянок водного фонду зареєстровані.
		          Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
		          Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		          Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		          Таким чином, здійснюючи розгляд справи, судами попередніх інстанцій взято до уваги та надано належну оцінку всім матеріалам справи в їх сукупності, застосовано відповідні норми права, внаслідок чого зроблено висновок про недоведеність в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України, що саме спірна земельна ділянка, яка передана ПП "Лукоморьє" в оренду або її частка була раніше надана позивачу у постійне користування.
		          Поряд з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів, що прокурором пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
		          Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України, згідно ч. 1 якої, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і громадян-суб'єктів підприємницької діяльності про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підп. 3 п. 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).
		Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
		Як встановлено судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про наявність оскаржених розпоряджень та укладення договорів оренди земельних ділянок позивачу стало відомо у 2007 році, про що свідчить підпис представника Розівської дослідної станції про погодження кадастрового плану земельної ділянки (кадастровий номер 2324955100:04:002:0001) та на акті про погодження меж земельної ділянки в натурі від 22.08.2007, які надані до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Лукоморьє", розробленому у 2007 році, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2007 року, а не з моменту коли про порушення таких прав дізнався прокурор.
		Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		          При цьому, судами не встановлено, що прокурором або позивачем порушувалось питання перед судом про визнання поважними причин пропущення позовної давності.
		          Матеріали справи свідчать про те, що як місцевим, так і апеляційним господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
		Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції. 
		Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		          Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
		ПОСТАНОВИВ:
		          Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі №908/922/13-г - без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                  Л.А. ГОЛЬЦОВА
		 
		Судді                                                                                                         О.О. ЄВСІКОВ
		 
		                                                                                                                        О.А. КРОЛЕВЕЦЬ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...