Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1019/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2013.
Дата набрання законної сили: 03.10.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"03" жовтня 2013 р.Справа № 915/1019/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді В.Б. Туренко 
		суддів:  Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. голови суду від 10.09.2013 р. №688)
		 
		при секретарі судового засідання: А.М. Ільченко
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача - ОСОБА_1
		представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради
		на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.07.2013 р. 
		у справі №915/1019/13
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
		до Миколаївської міської ради
		про визнання недійсними рішень міської ради та визнання права оренди земельної ділянки
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В червні 2013 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про:
		- визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2012 р. №21/32 „Про призупинення п.25.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25";
		- визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 06.03.2013 р. №26/2 „Про скасування п.25.4. та п.26.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25";
		- визнання у ФОП ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 1174 кв.м. для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що спірні рішення міськрад не відповідають чинному законодавству, визначеній законом компетенції органу, який їх прийняв і порушують права та охоронювані інтереси позивача. Крім того, позивач зазначив, що він виконує належним чином умови договору оренди, а тому підстави для припинення договору оренди відсутні. (а.с. 2-8).
		          У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість. (а.с. 69-70).
		           26.07.2013 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив п.3 позовних вимог викласти в наступній редакції: визнати недійсним рішення Миколаївської міської ради від 06.03.2013 р. №26/2 в частині скасування п.25.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25. (а.с. 74).
		          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.07.2013 р. (суддя - Алексєєв А.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 31.07.2013 р., уточнені позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення Миколаївської міської ради №21/32 від 11.10.2012 р. „Про призупинення п.25.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25". Визнано недійсним рішення Миколаївської міської ради №26/2 від 06.03.2013 р. „Про скасування п.25.4 та п.26.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради  від 12.11.2009 р. №40/25" в частині скасування Миколаївською міською радою п.25.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25. В іншій частині позову відмовлено з посиланням на те, що за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, який не визнаний судом недійсним у встановленому порядку, а тому обраний спосіб захисту позивачем шляхом визнання права оренди є невірним.(а.с. 78-82).
		          Не погодившись з даним рішенням, позивач 02.08.2013 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вищевказане рішення скасувати в частині відмови у визнанні з ФОП ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 1174 кв.м. по АДРЕСА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		           05.08.2013 р. Миколаївська міська рада  звернулась з апеляційною скаргою, яка була повернута ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 р. на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України. Усунувши недоліки, Миколаївська міська рада 09.09.2013 р. повторно звернулась  з апеляційною скаргою, яка прийнята до провадження та приєднана до справи для сумісного розгляду з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, одночасно клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку задоволено, про що зазначено в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. 
		           16.09.2013 р. від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
		          Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
		          Миколаївською міською радою 12.11.2009 р. прийнято рішення №40/25 „Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва."
		          Пункт 25.4. розділу 1 вказаного рішення викладено в наступній редакції: „Передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію 8 років - для обслуговування) земельну ділянку площею 1174 кв.м. для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1, за умови проведення громадських слухань." (а.с. 12).
		           25.11.2009 р. складено акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів поворотів ділянки до планової основи. (а.с. 22-23).
		          На підставі вищезазначеного рішення між сторонами укладено договір оренди землі від 29.12.2009 р. №4125, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 31.12.2009 р. за №040950001134, за яким відповідач зобов'язався передати, а позивач, в свою чергу, прийняти в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1.
		          Згідно з п.2.1., 3.1., 6.1., 6.2. договору:
		- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1174 кв.м., без права передачі її в суборенду;
		- договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації;
		- передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору;
		          право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору. (а.с. 15-21).
		           31.12.2009 р. вказана земельна ділянка була передана відповідачем позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 31.12.2009 р. (а.с. 24).
		          Рішенням Миколаївської міської ради №21/32 від 11.10.2012 р. призупинена дія пункту 25.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25. (а.с. 13).
		          Рішенням Миколаївської міської ради №26/2 від 06.03.2013 р. скасовано п.25.4. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/25. (а.с. 14).
		          Саме ці рішення є предметом оскарження у даній справі.
		          Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		          Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		          Згідно з ст. 25, ч.1, 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		          Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		          Конституційний суд України у п.5 рішення від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.  Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
		          Факт виконання сторонами рішення відповідача від 12.11.2009 р. №40/25 підтверджується експертним звітом ДП „УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА" від 04.09.2012 р. №01/1155(15-00050-12) щодо розгляду проектної документації по робочому проекту будівництва „Автозаправний комплекс по АДРЕСА_1" (а.с. 29-35), дозволом інспекції ДАБК у Миколаївській області від 05.10.2012 р. №МК11512183514 на виконання будівельних робіт (а.с. 28), постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. у справі №915/485/13 за позовом Миколаївської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, якою рішення місцевого господарського суду від 23.04.2013 р. про задоволення позовних вимог скасовано, у позові відмовлено. (а.с. 162-167). Відповідач жодного доказу на підтвердження іншого суду не надав.
		          З урахуванням наведеного, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив вимоги в частині визнання недійсними оспорених рішень міської ради.
		          Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання у позивача права оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не правильно обрав спосіб захисту, за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, який не визнаний судом недійсним.
		          Судова колегія вважає такий висновок помилковим, виходячи із слідуючого.
		          Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав. 
		          Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. 
		          Факт прийняття відповідачем спірних рішень, а також заперечення останнього, викладені у відзиві на позов, в апеляційній скарзі, оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. у справі №915/485/13 в касаційному порядку, свідчать про оспорення та не визнання відповідачем права оренди позивача на земельну ділянку загальною площею 1174 кв.м., кадастровий номер 4810137200:01:007:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		          За цих підстав судова колегія вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права оренди на земельну ділянку, яка є предметом чинного договору оренди землі від 29.12.2009 р. №4125, також підлягає задоволенню.
		          Доводи Миколаївської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги, оскільки суперечать чинному законодавству.
		          Судові витрати слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
		Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Миколаївської міської ради.
		Пункти 1,4 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 26.07.2013 р. у справі №915/1019/13 скасувати, виклавши їх в наступній редакції:
		„1. Позов задовольнити в повному обсязі.
		4. Визнати на підставі договору оренди землі від 29.12.2009 р. №4125, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 31.12.2009 р. за №040950001134 право оренди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) на земельну ділянку загальною площею 1174 кв.м. кадастровий №4810137200:01:007:003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1."
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Стягнути з Миколаївської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1720,50 грн., в т.ч. за апеляційний перегляд.
		Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
		Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
		 
		Повний текст постанови підписано 04.10.2013 р.   
		 
		          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко 
		 
		 
		          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук
		 
		 
		          Суддя                                                                                С.В. Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...