Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-34899/10-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"25" вересня 2013 р.                               м. Київ                                        К-34899/10 
		 
		 
		 
		            Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: 
		           головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
		           суддів: Лиски Т.О.,  Юрченка В.В.,
		           секретар: Пилипчук Л.І.,
		 
		           розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління державної автомобільної інспекції в м.Києві, комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування  шкоди
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на  постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року,
		    
		                                                           В С Т А Н О В И Л А :
		 
		  У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. Під час розгляду справи вимоги доповнив  і просив:
		- визнати протиправними дії інспектора дорожньо-патрульної служби Головного управління ДАІ в м.Києві прапорщика міліції ОСОБА_2 щодо складання протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 18 листопада 2008 року за №003011 КП і переміщення автомобіля марки «HUNDAI SANTA-Fe» д.н. НОМЕР_1
		-  визнати нечинним протокол огляду та затримання транспортного засобу від 18 листопада 2008 року №003011 КП;
		- стягнути з Головного управління ДАІ в м.Києві 1500 грн. витрат за надання правової допомоги та 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди;
		- стягнути з КП «Київтранспарксервіс» 1500 грн. витрат за надання правової допомоги, 610 грн. витрат за евакуацію транспортного засобу та 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди. 
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень - інспектора дорожньо-патрульної служби Головного управління державної автомобільної інспекції в м.Києві прапорщика міліції ОСОБА_2 щодо складання протоколу за №003011 КП огляду та затримання транспортного засобу від 18 листопада 2008 року автомобіля марки «HUNDAI SANTA-Fe», д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 та визнано нечинним вказаний протокол. Стягнуто з Головного управління державної автомобільної інспекції в м.Києві на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн. та 750 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2110 грн. та 750 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. 
		  Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року скасовано і прийнято нову - про відмову у позові.
		  Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі постанову суду першої інстанції, яка, на його думку, ухвалена відповідно до закону і скасована помилково.
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
		          Судами встановлено, що 18 листопада 2008 року приблизно о 14 год. 30 хв. позивачем було здійснено зупинку та паркування автомобіля «HUNDAI SANTA-Fe», д.н. НОМЕР_1, на вул..Єрмака у м.Києві в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
		  Цього ж дня приблизно о 15 год. 00 хв. автомобіль «HUNDAI SANTA-Fe», д.н. НОМЕР_1, бригадою КП «Київтранспарксервіс» був переміщений до штраф майданчика, розташованого за адресою: м.Київ, пр.-т Московський, 26-А. Автомобіль було повернуто ОСОБА_1 після сплати послуг за евакуацію КП «Київтранспарксервіс» у розмірі 610,00 грн. 
		  Підставою для переміщення автомобіля позивача на спеціальний штраф майданчик  став складений інспектором дорожньо-патрульної служби Головного управління ДАІ  в м.Києві прапорщиком міліції ОСОБА_2 протокол огляду та затримання транспортного засобу від 18 листопада 2008 року №003011 КП в якому було зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила стоянки чи зупинки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
		          Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при складенні протоколу огляду та затримання транспортного засобу позивача інспектор дорожньо-патрульної служби Головного управління ДАІ в м.Києві діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
		          Відмовляючи у  задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що при складенні протоколу та евакуації автомобіля ОСОБА_1 відповідачі діяли у межах своїх повноважень, а завдання майнової та моральної шкоди позивачем не  було доведено.
		          Висновки судів є передчасними з таких підстав.
		          Відповідно до частини п'ятої  статті 14 Закону України «Про дорожній рух» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. 
		          Пунктом 3.34 статті 3 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306  (в редакції, що діяла станом на 18 листопада 2008 року), дорожній знак «зупинку заборонено» є заборонним знаком, яким забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
		Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що у разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів відповідні посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, дорожніх і комунальних служб мають право вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху і вживати необхідних заходів щодо усунення перешкод. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341 затверджено Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ та підпунктами 5, 6 пункту 4 установлено, що Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує безпеку учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів і виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху, забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції.
		Підпунктами 10 та 14 пункту 5 цього Положення передбачено, що працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, обстеження водіїв, нагляду за технічним станом транспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, примусової зупинки транспортних засобів, їх транспортування на спеціальні майданчики у випадках порушень водіями правил зупинки і стоянки, дешифрування показань тахографів; у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.
		Взаємодія управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на час виникнення спірних правовідносин регулювалось Порядком взаємодії між ГУ МВС України в місті Києві та Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо припинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил зупинки і стоянки транспортних засобів (далі - Порядок), затвердженого наказом Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ГУ МВС України в м. Києві від 16 липня 2008 року № 41/104 (втратив чинність на підставі наказу від 13 лютого  2009 року №15/16).
		Відповідно підпунктів 2.1, 2.2 та 2.3 пункту 2 Порядку встановлено, що у разі виявлення випадків залишення водієм транспортного засобу на вулично-шляховій мережі з порушенням встановлених правил зупинки і стоянки, якщо це загрожує безпеці дорожнього руку або безпеці громадян, працівник Державтоінспекції затримує транспортні засоби для доставлення і тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках, якщо іншим чином не можна припинити адміністративне правопорушення; працівник Державтоінспекції через чергового по УДАІ або інформаційно-диспетчерську службу викликає мобільну групу з автомобілем-евакуатором; в присутності двох понятих і працівника комунального підприємства «Київтранспарксервіс», якому передається транспортний засіб для доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції складає протокол огляду і затримання транспортного засобу у 3-х примірниках (додаток № 1).
		Відповідно до положень підпункту 2.4 та абзацу 1 підпункту 2.6 Порядку доставлення транспортного засобу на спеціально обладнаний майданчик здійснює підрозділ комунального підприємств «Київтранспарксервіс» за допомогою спеціальних технічних пристроїв автомобілями-евакуаторами; після складання працівником ДАІ протоколу, зазначеного у пункті 23 цього Порядку, транспортний засіб за допомогою спеціальних технічних пристроїв завантажується працівниками комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на автомобіль-евакуатор та доставляється на спеціально обладнаний майданчик. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідачів протиправними та задоволення позовних вимог. 
		Проте з висновками суду апеляційної інстанції не можна  погодитись з таких підстав.
		Статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Тимчасове затримання транспортних засобів» (набрала чинності 16 листопада 2008 року) у редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. 
		Відносно позивача складено протокол  про адміністративне правопорушення, згідно якого він порушив правила стоянки чи зупинки, тобто, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, що відповідно до положень статті 265-2 цього Кодексу не давало підстав для затримання транспортного засобу та доставлення його на спеціальний майданчик чи стоянку для зберігання.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, застосував до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, прийнятий органом місцевого самоврядування та місцевим органом виконавчої влади, який суперечив Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Таким чином, апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про законність дій відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. 
		У той же час, суд першої інстанції, ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - інспектора дорожньо-патрульної служби Головного управління державної автомобільної інспекції в м.Києві ОСОБА_2 щодо складання протоколу, не звернув уваги на те, що відповідачами у справі є Головне управління державної автомобільної інспекції в м.Києві та комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» і безпідставно прийняв рішення відносно третьої особи ОСОБА_2 
		Крім цього, суди не дослідили та не дали відповідної оцінки тим обставинам, що у матеріалах справи відсутні докази про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення 18 листопада 2008 року правопорушення.
		Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
		При новому розгляді справи суди при стягненні з Головного управління державної автомобільної інспекції в м.Києві  на користь позивача сплачених ним витрат на правову допомогу мають врахувати положення постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590. 
		Так, у додатку до зазначеної постанови передбачено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень  у випадку, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави,  не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
		        Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята). 
		        З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.    
		        Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227   Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
		      Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, -   
		    
		                                                              У Х В А Л И Л А :
		 
		         Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		   Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		          Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі  і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		           ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                Кобилянський М.Г. 
		 
		 
		 
		                 СУДДІ :                                                                 Лиска Т.О.
		 
		 
		 
		                                                                                                Юрченко В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...