Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-24753св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		іменем  україни
		 
		   02 жовтня 2013  рокум. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 
		цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого            Луспеника Д.Д., 
		суддів:                                       Гулька Б.І.,             Лесько А.О., 
		Червинської М.Є., Черненко В.А., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2013 року та ухвалу  апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2013 року, 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2007 року між ним та банком укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит в сумі 70 тис. доларів США зі сплатою 12 % річних терміном до 24 грудня 2022 року. На забезпечення виконання зобовґязань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, а також договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1. Зазначав, що він був введений в оману банком, зокрема щодо розміру відсотків, які він має сплатити за користування кредитом; договір містить приховані проценти; кінцева сукупна вартість кредиту, встановлена у договорі, не відповідає фактичній вартості кредиту; при укладенні договору у порушення Закону України «Про захист прав споживачів» йому не було надано повної та достовірної інформації щодо умов кредитування, як і не  досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. У звґязку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір від 25 грудня 2007 року, укладений між ним та ПАТ «ВТБ Банк». 
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від                      04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 25 грудня 2007 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 Задоволено заяву ПАТ «ВТБ Банк» - накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 та передана в іпотеку ПАТ «ВТБ Банк» згідно іпотечного договору від                   25 грудня 2007 року, до моменту повернення ОСОБА_3 на користь               ПАТ «ВТБ Банк» коштів на загальну суму 52 569,81 доларів США, отриманих на підставі кредитного договору від 25 грудня 2007 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах            Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач уклав кредитний договір під впливом обману, так як абсолютне значення подорожчання кредиту, розраховане банком та зазначене у додатку № 1 до кредитного договору, не відповідає умовам договору; судово-економічною експертизою встановлено, що фактичний розмір подорожчання кредиту складає 90 835,55 доларів США, тоді як у додатку до кредитного договору банком зазначено, що загальна вартість кредиту складає 81 132,39 доларів США. 
		Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. 
		Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та              ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит в сумі 70 тис. доларів США зі сплатою 12 % річних терміном до 24 грудня              2022 року. На забезпечення виконання зобовґязань ОСОБА_3 за кредитним договором між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, а також договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1. 
		Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового  обороту, вимог розумності та справедливості. 
		У пункті 2.4 кредитного договору від 25 грудня 2007 року визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він письмово ознайомлений про особу і місцезнаходження банку, про його кредитні умови та умови договору застави, про сукупну вартість кредиту та послуг з оформлення договорів застави, страхування, оцінки майна та інші фінансові зобов'язання. 
		Відповідно до п. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин  визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, на підставі якої суд вирішив спір, якщо   особа,  яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або  можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів  правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 20 лютого 2013 року розмір щомісячного платежу, зазначений банком у додатку № 1 до кредитного договору, відповідає базовим умовам кредитування, викладеним у розділі 1 «Предмет іпотеки», зокрема процентній ставці 12,% річних. 
		У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України суди на вказані обставини справи та вимоги закону уваги не звернули, не врахували доводів відповідача про те, що зазначення невірної суми загального подорожчання кредиту є арифметичною помилкою, а не умислом банком ввести позивача в оману; розмір щомісячного ануїтетного платежу, зазначений у додатку № 1, є правильним, що підтверджено висновком судово-економічної експертизи, а тому позивач мав довести наявність умислу в діях відповідача, наявність обставин, які мають істотне значення, щодо яких позивача було введено в оману. 
		Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року, позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 72 135,02 доларів США, що еквівалентно 574 916 грн 11 коп.  
		Судом не надано правової оцінки тому, що вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором та не враховано, що згідно з                           ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили  сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
		Оскільки за цим рішенням суду з ОСОБА_3 кредитна заборгованість стягнута, суди не дали оцінку тому, чи за вказаним позовом не будуть оспорюватись вже встановлені судом факти та правовідносини. 
		Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 травня             2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                 
		Судді:                                                                                                     Б.І. Гулько 
		А.О. Лесько
		 
		М.Є. Червинська 
		 
		В.А. Черненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...