ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б.,
Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
при секретарі судового засідання
Журіній О.О.,
за участю представників третіх
осіб:
ОСОБА_1 - ОСОБА_7,
ОСОБА_5 - ОСОБА_8, -
розглянувши за винятковими
обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ОСОБА_1 справу за
позовом ОСОБА_2 до Обухівської районної державної адміністрації Київської
області, державного реєстратора Обухівської районної державної адміністрації
Дуплик Світлани Іванівни, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про
визнання неправомірними дій державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_9 звернулася з позовом, у якому зазначила, що на
підставі рішення установчих зборів від 21 травня 2004 року виконавчим комітетом
Старобезрадичівської сільської ради зареєстрована громадська організація -
Садове товариство “Українська земля” (далі - Товариство) - і видано свідоцтво
про реєстрацію об'єднання громадян від 21 червня 2004 року № 3.
Тими самими зборами був затверджений Статут Товариства, у пункті 4.1 якого
вищим керівним органом останнього визначено загальні збори його членів, які
обирають раду Товариства, її голову, приймають рішення про внесення змін та
доповнень до цього документа.
10 листопада 2005 року відбулися загальні збори членів Товариства, про
дату, час, місце проведення та порядок денний яких усіх їх було повідомлено. На
цих зборах, зокрема, обрано голову ради Товариства, ревізійну комісію,
скасовано посаду виконавчого директора і прийнято рішення про проведення
державної реєстрації зазначеної громадської організації.
Керівник Товариства надав державному реєстратору Обухівської районної
державної адміністрації Київської області документи, необхідні для проведення
державної реєстрації зазначеної громадської організації, а також унесення даних
про неї до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців
(далі - Реєстр) згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV “Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі - Закон № 755-IV). Державний реєстратор
листом від 6 лютого 2006 року № 44 відмовив у задоволенні заяви, пославшись на
те, що ця громадська організація вже пройшла реєстрацію у Старобезрадичівській
сільській раді.
Оскільки, на думку позивачки, порядок реєстрації об'єднання громадян було
порушено, вона просила визнати неправомірними дії державного реєстратора з
унесення до Реєстру даних про Товариство (про засновників, місце знаходження,
керівника), зобов'язати його внести до Реєстру правильні відомості про цю
громадську організацію, надати голові ради Товариства виписку з Реєстру із
внесеними змінами, а також заборонити відповідачу й іншим особам, установам,
організаціям приймати будь-які рішення щодо Товариства на підставі звернень інших
осіб, крім голови його ради та осіб, уповноважених на ці дії загальними
зборами.
Обухівський районний суд Київської області постановою від 12 травня 2006 року позовні вимоги задовольнив
частково - визнав протиправними дії державного реєстратора із: унесення 19
серпня 2005 року до Реєстру даних на підтвердження відомостей про Товариство та
видачі свідоцтва про його державну реєстрацію; унесення 5 вересня 2005 року до
Реєстру відомостей щодо зміни керівника Товариства; здійснення державної реєстрації
змін в установчих документах Товариства стосовно його засновників, місце
знаходження та керівника. Також зобов'язано державного реєстратора протягом
трьох робочих днів із дня набрання цим судовим рішенням законної сили видати
виписку з Реєстру із зазначеними вище відомостями про громадську організацію
особі, уповноваженій загальними зборами засновників Товариства - ОСОБА_2,
ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Апеляційний суд Київської області постановою від 7 липня 2006 року,
залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня
2006 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову
відмовив.
У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами ОСОБА_1 посилається
на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України, і просить скасувати ухвалені у справі
рішення.
Заслухавши представників третіх осіб, перевіривши за матеріалами справи
наведені у скарзі та запереченнях доводи, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України вважає підтвердженим
неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм Закону № 755-ІV.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм,
колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України від 16 червня 1992
року № 2460-ХІІ “Про
об'єднання громадян” (далі - Закон № 2460-ХІІ) легалізація (офіційне визнання)
об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або
повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які не легалізовані
або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.
Об'єднання громадян набувають статусу юридичної особи з моменту їх
державної реєстрації у порядку, встановленому Законом № 755-ІV.
Згідно з частиною 4 статті 14 Закону № 2460-ХІІ та пункту 2 Положення про
порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140 (далі - Положення), легалізація
місцевих об'єднань громадян здійснюється обласними, районними управліннями
юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
У Законі № 2460-ХІІ та Положенні наведено перелік документів, які подаються
до відповідних органів для легалізації об'єднань громадян, і вимоги щодо цих
документів. Так, для реєстрації громадської організації до реєструючого органу
разом з іншими документами подається заява, підписана не менш як трьома
засновниками, до якої додаються статут або положення, що обов'язково повинні містити:
назву, статус та юридичну адресу об'єднання громадян; мету і завдання
останнього; умови та порядок прийому в його члени, вибуття з нього; права й
обов'язки членів (учасників) об'єднання; порядок утворення і діяльності його
статутних органів, місцевих осередків та їх повноваження; джерела надходження і
порядок використання коштів та іншого майна об'єднання; порядок звітності,
контролю, здійснення господарської, іншої комерційної діяльності, необхідної
для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень до
статутного документа; порядок припинення діяльності об'єднання та вирішення
майнових питань, пов'язаних із його ліквідацією. У статутному документі можуть
бути закріплені й інші положення, що стосуються особливостей створення та діяльності
об'єднання громадян, але вимоги обов'язково включати до статуту відомості про
засновників зазначені законодавчі акти не містять.
На відміну від легалізації об'єднань громадян державна реєстрація юридичних
осіб відповідно до статті 5 Закону № 755-ІV проводиться державним реєстратором виключно у
виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній,
районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем
знаходження юридичної особи.
Вимоги щодо оформлення документів, які подаються державному реєстратору,
встановлені статтею 8 цього Закону і не збігаються з вимогами щодо оформлення
документів, які подаються для легалізації об'єднань громадян шляхом
повідомлення про заснування.
Проте свідоцтво про державну реєстрацію об'єднання громадян і документи,
які посвідчують легалізацію останнього, не можуть містити суперечливі
відомості.
Згідно з пунктом 10 Положення легалізація об'єднань громадян, які мають
одну й ту саму назву, не допускається. Тому перш ніж подати документи для
реєстрації громадської організації, яка вже легалізована шляхом повідомлення
про заснування, необхідно повідомити реєструючий орган про припинення
діяльності легалізованої організації. У такому випадку для реєстрації
громадської організації до реєструючого органу подаються документи, перелічені
у статті 15 Закону № 2460-ХІІ та пункті 3 Положення.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних
вимог, не перевірили, чи із цього виходив реєструючий орган, відхиляючи заяву
про реєстрацію Товариства.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися без
змін.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України,
колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2006 року,
постанову Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2006 року,
постанову Обухівського районного суду
Київської області від 12 травня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку,
передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий
|
В.В. Кривенко
|
Судді
|
М.Б. Гусак
|
|
В.Л. Маринченко
|
|
П.В. Панталієнко
|
|
І.Л. Самсін
|
|
О.О. Терлецький
|
|
Ю.Г. Тітов
|