Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/11/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2013.
Дата набрання законної сили: 15.10.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 537/11/13-ц 
		Номер провадження 22-ц/786/2919/2013
		Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. 
		Доповідач Мартєв С. Ю.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		15 жовтня 2013 року м. Полтава
		Апеляційний суд Полтавської області в складі:
		головуючого   -  МАРТЄВА С.Ю., 
		суддів  -  ХІЛЬ Л.М., ЧІЧІЛЯ В.А.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи - реєстраційної служби Кременчуцької міського управління юстиції, про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
		Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
		В С Т А Н О В И В :
		У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що під час спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у липні 2001 року було придбано квартиру АДРЕСА_1. 
		24.07.10 року вони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 загинув.
		Після смерті чоловіка у позивачки не залишилось документів, які б посвідчували її право власності на квартиру.
		Оскільки вона володіє вищевказаною квартирою добросовісно, відкрито і безперервно протягом більш ніж 11 років і не порушує прав інших осіб, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.
		Після залучення до участі ОСОБА_2 в якості співвідповідача, позивачка збільшила свої позовні вимоги, просила також встановити факт того, що договір дарування квартири від 20.08.01 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений                20.08.11 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, є таким, що не укладено та таким, що не тягне відповідних правових наслідків, припинити правовідношення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що виникають з підписання зазначеного договору, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ Полтавської області. 
		Дані вимоги обґрунтовувала тим, що після її звернення до суду з даним позовом, відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування від 20.08.01 року.
		Оскільки квартира за зазначеним договором дарування ОСОБА_2 не передавалась, оригінал договору, розрахункові документи та ключі знаходяться у позивачки, вважає договір дарування від 20.08.01 року не укладеним та таким, що не тягне юридичних наслідків, а державну реєстрацію права власності незаконною.
		Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
		В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та відмови у задоволенні позову. 
		Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість  рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню частково.       
		Згідно п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема, недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Місцевим судом вірно встановлено, що спірні правовідносини виникли за дії норм ЦК УРСР 1963 року, що підлягає застосування у даному випадку.
		Із справи вбачається, що 20.08.01 року між ОСОБА_3, діючим в інтересах ОСОБА_4, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 (а.с. 38).
		Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 104).
		З даного витягу також убачається, що державна реєстрація права власності на зазначену квартиру проведена реєстраційною службою Кременчуцького МУЮ Полтавської області 6.03.13 року, тобто майже через             11 років 6 місяців з моменту укладення спірного договору дарування.
		На цю обставину посилалась ОСОБА_1, заявляючи позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру, що здійснена державним реєстратором на підставі спірного договору дарування від 20.08.01 року.
		Відповідно до 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
		Таким чином, на час укладення спірного договору ЦК УРСР 1963 року не пов'язував момент виникнення права власності на нерухомість з моментом державної реєстрації договорів, що підлягали такій реєстрації. 
		Тобто, обставина державної реєстрації договору дарування по спливу значного часу з моменту його укладення без зазначення інших правих підстав, не можу слугувати підставою для скасування відповідних записів про реєстрацію права власності на квартиру.
		Судом першої інстанції також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 набута у власність ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.08.01 року, що у встановленому законом порядку не визнався недійсним.
		А отже, визнання за позивачкою права власності на квартиру за набувальною власністю за наявності фактичного власника, що набув спірну квартиру на підставі чинного договору дарування, є недопустимим.
		З урахуванням цього, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру та визнання права власності на майно за набувальною давністю не підлягають задоволенню.
		Також правомірно відмовив у задоволенні вимог щодо  скасуванні державної реєстрації права власності на квартиру, оскільки ця  позовна вимога є похідною від вимоги про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, яка не підлягає задоволенню.
		У свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання договору дарування неукладеним та таким, що не тягне правових наслідків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів на спростовання факту власноручного підписання відповідачкою договору дарування від 20.08.01 року.
		Проте такий висновок суду є невірним, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦК УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
		У абзаці 6 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.09 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених  законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги,  передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.
		Таким чином, у разі заявлення  позовних вимог, що не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, суд відмовляє у їх задоволенні за безпідставністю.
		Місцевим судом не ураховано цього та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору дарування неукладеним та таким, що не тягне правових наслідків за недоведеністю.
		Крім того, описова та мотивувальна частина рішення містить неточності у встановлених судом обставинах справи, що не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та суперечать решті вірно встановлених обставин у справі.
		Так, у абзаці 14 описової та мотивувальної частини рішення суду зазначено, що « 20.07.01 року позивачка за власні кошти та за посередництва ОСОБА_3 придбала у відповідача ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, про що свідчать розписки від 20.07.01 року та від 9.08.01 року».
		У абзаці 22 описової та мотивувальної частини рішення вказано, що «судом встановлено факт набуття позивачем у ОСОБА_4 спірної квартири на підставі письмової розписки ОСОБА_3                      від 20.07.01 року  та письмової розписки ОСОБА_4 від 9.08.01 року».
		Дані обставини не відповідають дійсності, оскільки наявні у справі розписки можуть підтверджували лише факт передачі грошових коштів відповідачу, а не придбання та набуття позивачкою права власності на спірну квартиру.
		З урахування цього, рішення місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору дарування неукладеним та таким, що не тягне правових наслідків за недоведеністю, ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому у цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог за безпідставністю. 
		Крім того, з описової та мотивувальної частини рішення місцевого суду необхідно виключити зазначені вище невірно встановлені судом обставини справи.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 2, 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 травня 2013 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору дарування неукладеним та таким, що не тягне правових наслідків скасувати.
		У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо визнання договору дарування неукладеним та таким, що не тягне правових наслідків відмовити за безпідставністю.
		Виключити з описової та мотивувальної частини рішення абзац 14: « 20.07.01 року позивачка за власні кошти та за посередництва ОСОБА_3 придбала у відповідача ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, про що свідчать розписки від 20.07.01 року та від 9.08.01 року». 
		Виключити з описової та мотивувальної частини рішення абзац 22: «судом встановлено факт набуття позивачем у ОСОБА_4 спірної квартири на підставі письмової розписки ОСОБА_3                          від 20.07.01 року  та письмової розписки ОСОБА_4 від 9.08.01 року».
		У решті рішення залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		Головуючий у справі:                                                            МАРТЄВ С.Ю.          
		Судді :                                                                                              ХІЛЬ Л.М.
		                                                                                                   ЧІЧІЛЬ В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...