Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-24948св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ України
		 
		 
		09 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого                               Гвоздика П.О.,
		суддів:                                       Євграфової Є.П.,                                 Журавель В.І.,
		                                               Завгородньої І.М.,                                              Іваненко Ю.Г.,       
		                                     
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Печерської районної у              м. Києві державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2013 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Печерської районної в м. Києві ради, в якому просили визнати за кожним з них право власності в порядку спадкування за законом за правом представлення на Ѕ частину об'єкта незавершеного будівництва на                     АДРЕСА_1.
		В обґрунтування позовних вимог зазначали, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 03 грудня 1958 року ОСОБА_6 була надана земельна ділянка площею 600 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
		На зазначеній земельній ділянці був побудований будинок загальною площею 60,4 кв. м, який складався з трьох жилих кімнат, коридору та кухні. Також на ділянці був побудований гараж та хвіртка.
		Оскільки будинок не був зданий до експлуатації, він не був зареєстрований в БТІ.
		У вказаному будинку проживали та були прописані: ОСОБА_6, 1928 року народження, його дружина ОСОБА_7, 1930 року народження, син ОСОБА_8, 1954 року народження та дочка ОСОБА_9, 1960 року народження.
		Зазначали, що вони є дітьми ОСОБА_9 та з народження постійно проживають у будинку за вказаною адресою, а після її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) як спадкоємці за законом зверталися до Шостої державної нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини; інших спадкоємців немає.
		Посилаючись на положення ст. ст. 328, 1266, 1268, 1270 ЦК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом за правом представлення - за кожним по                  Ѕ частині об'єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_1. 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня                 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від                 16 травня 2013 року, позов задоволено. 
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину об'єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину об'єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, провадження в справі закрити. 
		Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах. 
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнаючи право власності в порядку спадкування за правом представлення за позивачами на спірний будинок, виходив із того, що будинок не зданий до експлуатації, не зареєстрований в органах БТІ; позивачі були позбавлені можливості отримати свідоцтво про право власності на будинок; позивачі є онуками ОСОБА_6 та відповідно до положень ч. 1 ст. 1266 ЦК України спадкують за правом представлення ту частку спадщини, яка б належала за законом їхній матері - ОСОБА_9, якби вона була жива на час відкриття спадщини.
		Наведених висновків суд дійшов, всебічно з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та правильно застосувавши норми процесуального та матеріального права.  
		У листопаді 2012 року ОСОБА_5 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначаючи, що спірний об'єкт незавершеного будівництва на момент розгляду справи належав їй на праві власності, що підтверджується рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року, справа № 2-784/05 за її позовом до Тарасівської сільради Гребінківського району Полтавської області, Печерської райради м. Києва, треті особи: Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області, Лубенське КП МБТІ, КП Київське БТІ, про визнання права власності на спадщину за заповітом.
		Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в ухвалі зазначив про те, що не бере до уваги рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року, оскільки воно є незаконним; ухвалене без з'ясування підстав володіння на праві власності ОСОБА_10 (який заповів будинок ОСОБА_5) не зданим до експлуатації будинком з урахуванням того, що ОСОБА_10 не мав будь-якого відношення до цього будинку та його власників.
		Погоджуючись із ухваленими в справі судовими рішеннями по суті, колегія суддів не може погодитись із мотивами апеляційного суду щодо неприйняття до уваги рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року.
		У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
		Наведеного апеляційний суд не врахував та на порушення вимог                       ст. ст. 303, 315 ЦПК України вдався до оцінки рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року в справі                        № 2-784/05, яке набрало законної сили.
		Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань, а з матеріалів справи та касаційної скарги вбачається, що з серпня 2011 року ОСОБА_5 вже не є власником спірного будинку, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень.
		Разом з тим, мотиви відхилення рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року, що зазначені в ухвалі апеляційного суду підлягають виключенню. 
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня                 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2013 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду наступне:
		«При цьому, рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.12.2005 року, згідно якого за ОСОБА_5  визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок                 АДРЕСА_1, є незаконним, а тому апеляційний суд не може взяти його до уваги при розгляді апеляційної скарги.
		Так, указане рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.12.2005 року ухвалене без з'ясування питання - на підставі чого ОСОБА_10 володів на праві власності не зданим в експлуатацію будинком по АДРЕСА_1, з урахуванням того, що він, як встановлено судом вище, не мав будь-якого відношення до цього будинку та його власників.
		Крім того, з висновками суду узгоджується і та обставина, що жоден із так званих «полтавських власників» будинку АДРЕСА_1 - ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_11 жодного разі не були в спірному будинку по АДРЕСА_1» 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                  П.О. Гвоздик     
		         
		Судді:                                                        Є.П. Євграфова
		 
		                                                          В.І. Журавель                                         
		 
		                                                          І.М. Завгородня     
		 
		                                                          Ю.Г. Іваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...