Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/10769/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		   
		         16 жовтня 2013 р.                                     Справа №805/10769/13-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
		 
		        час прийняття постанови:   
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді - Ушенка С.В.,
		при секретарі судового засідання - Матченко В.С.,
		за участю 
		представника позивача - Кунянського С.М. (за довіреністю),
		представника відповідача - Іващенка Д.А. (за довіреністю),
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання «Головань і партнери» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		 
		Адвокатське об'єднання «Головань і партнери» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання податкової консультації від 02.07.2013р. №14557/10/06-013-3 недійсною та зобов`язання надати нову консультацію з урахуванням висновків суду.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, передбаченому ст.52 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), він звернувся до відповідача з листом від 28.05.2013р. №84/125 з проханням надати податкову консультацію щодо практичного застосування пп.138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПКУ. В своєму зверненні позивач просив відповідача надати відповіді на питання: - чи зобов'язаний платник податку на прибуток підприємств враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів лише у межах певних норм та чи буде відповідати нормам податкового законодавства обчислення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів виключно на підставі первинних документів, що підтверджують придбання та списання зазначених матеріалів?
		Зазначає, що 16.07.2013р. він отримав податкову консультацію від 02.07.2013р. №14557/10/06-013-3, в якій відповідач з посиланням на Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43, зазначив про обов'язок підприємства списувати витрати на використання паливно-мастильних матеріалів виходячи з даних про пробіг автомобіля згідно норм витрат палива і мастильних матеріалів.
		Позивач не погодився з наданою відповідачем податковою консультацією, оскільки вважає її такою, що суперечить нормам Податкового кодексу України, які не зобов'язують платника податку на прибуток підприємств враховувати у складі витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів витрати, що узгоджуються з певними нормами.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. у справі здійснено процесуальну заміну неналежного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просить позов задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмові заперечення і пояснення, аналогічні викладеному в запереченнях, та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Позивач - Адвокатське об'єднання «Головань і Партнери» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.11.1996р., знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Калінінському районі м.Донецька, є платником податку на прибуток підприємств.
		Відповідач здійснює свої повноваження на підставі Податкового кодексу України та є суб'єктом владних повноважень.
		У відповідності до статті 52 ПКУ, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
		Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. 
		За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.
		Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. 
		Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
		Статтею 53 ПКУ платнику податків, у разі якщо він вважає, що податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, надано право оскаржити її до суду. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.    
		Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами адміністративної справи, 29.05.2013р. в порядку, передбаченому ст.52 ПКУ, позивач звернувся до відповідача з листом від 28.05.2013р. №84/125 з проханням надати податкову консультацію щодо практичного застосування пп.138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПКУ. В своєму зверненні позивач просив відповідача надати відповіді на наступні питання: 
		- чи зобов'язаний платник податку на прибуток підприємств враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів лише у межах певних норм? 
		- чи буде відповідати нормам податкового законодавства обчислення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів виключно на підставі первинних документів, що підтверджують придбання та списання зазначених матеріалів?
		За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем надано податкову консультацію від 02.07.2013р. №14557/10/06-013-3, в якій відповідач з посиланням на пп.14.1.127. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 138.2., п. 138.5., пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 ПКУ, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43, зазначив про обов'язок підприємства списувати витрати на використання паливно-мастильних матеріалів виходячи з даних про пробіг автомобіля згідно норм витрат палива і мастильних матеріалів. Також відповідач, враховуючи скасування наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013р. №95 типової форми подорожнього листа, вказав про необхідність використання платником податків в підтвердження таких витрат документу, розробленого на підприємстві.
		Позивач не погоджується з наданою відповідачем податковою консультацією з підстав її невідповідності нормам Податкового кодексу України і в обґрунтування своєї правової позиції посилається на відсутність у зазначеному Кодексі правових норм, які  зобов'язують платника податку на прибуток підприємств враховувати у складі витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів витрати, що узгоджуються з певними нормами.
		Підпунктом 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПКУ визначено поняття витрат, якими є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Для цілей оподаткування, у відповідності до п. 44.1. ст. 44 ПКУ, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Пунктом 138.10. ст. 138 ПКУ визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати (пп. 138.10.2.) на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
		Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5. ст. 138 ПКУ).
		Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до пп. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат.
		Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог законодавства. 
		Надаючи податкову консультацію відповідач, як вбачається з матеріалів справи і підтверджено його представником у судовому засіданні, посилався на необхідність застосування при визначенні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43.
		При цьому суд зазначає, що наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. №74 була затверджена типова форма первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкція про порядок її застосування.
		З урахуванням зазначених наказів списання паливно-мастильних матеріалів раніше здійснювалось виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа.
		Втім, наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013р. №95 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» ця типова форма відмінена. 
		Стосовно висновків відповідача, наведених у наданій ним спірній податковій консультації, щодо застосування при списанні витрат на використання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43, суд зазначає, що дані норми призначені для планування потреби підприємств, організації та установ у паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також  можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Зазначений наказ не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у зв'язку з чим, на думку суду, він є обов'язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу України. Іншими Центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів, в тому числі, але не виключно, із використанням Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43.
		Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що платник податку на прибуток підприємств повинен враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на підставі первинних документів у межах установлених чи самостійно розрахованих норм витрачання палива. При цьому, витрати на заправку автотранспорту можуть бути включені до валових витрат платника податків у разі використання такого автотранспорту в його господарській діяльності та лише в установлених межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автотранспорту, у разі якщо на законодавчому рівні не затверджена типова форма первинного документу з обліку паливно-мастильних матеріалів.    
		У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, з урахуванням приписів ст. 86 КАС України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірної податкової консультації щодо обов'язкового застосування платником податків при обчисленні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43 і не зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, а отже вона є необґрунтованою і підлягає визнанню недійсною.
		У відповідності до ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.
		Керуючись, ст.ст. 2, 7-11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -
		                                                        ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Адміністративний позов Адвокатського об'єднання «Головань і партнери» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.          
		Визнати недійсною податкову консультацію, викладену у листі Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 02.07.2013р. № 14557/10/06-013-3. 
		Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області надати Адвокатському об'єднанню «Головань і партнери» нову податкову консультацію на його звернення від 28.05.2013р. №84/125 з урахуванням висновків суду.  
		Присудити з Державного бюджету України на користь Адвокатського об'єднання «Головань і партнери» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.  
		Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 16.10.2013р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.   
		  
		        Суддя                                                                  Ушенко С. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...