Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-16725/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   2а-16725/12/2670 ( у 3-х томах)     Головуючий у 1-й інстанції:  Амельохін В.В. 
		Суддя-доповідач:  Ключкович В.Ю. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2013 року                                                                                                 м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
		                         головуючого - судді                                                         Ключковича В.Ю.,
		                               суддів                                                                              Борисюк Л.П.,
		                                                                                                                        Петрика І.Й.
		 
		                   при секретарі                                                                             Шевчук К.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна ЛТД"  на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна ЛТД" до Київської регіональної митниці, третя особа - Департамент митного аудиту, аналізу та управління ризиками про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2012 №208 та №209, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року  адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна ЛТД" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №209 від 21.09.2012р. за платежем «Податок на додану вартість з тарифів, увезених на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 195 746,23грн., в тому числі - основний платіж на суму 156 596,99грн. та штрафні санкції на суму 39 149,24грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №208 від 21.09.2012р. за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 103 573,41грн., в тому числі - основний платіж на суму 82 858,73грн. та штрафні санкції на суму 20 714,68грн. В іншій частині позову відмовлено. 
		   Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ "Балтика Україна ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою в якій просить суд залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року в частині задоволення позову, а в частині відмови у задоволенні позову постановити нове рішення в цій частині , яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповноту, необґрунтованість та незаконність та порушення матеріального права, що призвело до неправильного в частині рішення.
		      Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників процесу, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного. 
		    Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		   Відмовляючи в частині невизнання відповідачем адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
		    З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується, виходячи з наступного.
		     Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм  матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		      Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що вказаним вимогам постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові не відповідає з огляду на наступне.
		Вбачається з матеріалів справи, що Департаментом боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України була проведена перевірки стану дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 вересня 2009 року по 07 серпня 2012 року якою встановлено, що позивачем в період, що підлягав перевірці, на виконання укладеного з нерезидентом AS «Baltika» зовнішньоекономічного договору ввезено на митну територію України за 184 вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі ІМ 40, товару загальною фактурною вартістю 8 087 206,01 євро (87 857 006,19 грн.), загальною митною вартістю 92 264 712,92 грн. 
		Встановлено перевіркою також, що між позивачем та AS «Baltika» (Естонія) укладено Ліцензійний договір від 01.10.2006р. №2, яким регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання AS «Baltika», що володіє правом власності на зареєстровані знаки для товарів і послуг: «monton», яке засвідчене Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 40623; «baltman», яке засвідчене Свідоцтвом України для товарів і послуг № 40237, дозволу позивачу на використання зазначених знаків для товарів і послуг при розповсюджені за плату. Відповідно Ліцензійного договору позивач зобов'язаний раз на квартал сплачувати «Baltika» плату за використання відповідних знаків у сумі, яка складається з щомісячних платежів розмір яких становить 38 000,00 євро, а з дати початку використання Ліцензії в рамках виконання умив ліцензійного договору від 01.10.2006 р. № 2, загальна сума до сплати позивачем за використання торгових знаків за товари та послуги склала 1 254 000,00 євро.   
		Також, 15.07.2007 р. між позивачем та AS «Baltika» було укладено Додаткову угоду № 2 до Ліцензійного договору від 01.10.2006 р. № 2, відповідно до якої сторони домовились про зміну до Ліцензійного договору від 01.10.2006 р. № 2 в частині зменшення обсягу предмета нарахування ліцензійних платежів які повинні сплачуватись за даним ліцензійним договором.
		Перевіряючими зроблено висновок про те, що наявність ліцензійного договору із встановленими ліцензійними платежами є умовою використання об'єкта права інтелектуальної власності і є умовою сплати таких платежів. 
		Перевіряючими також зазначено, що Додаткова угода від 15.07.2007р. № 2 до Ліцензійного договору від 01.10.2006 р. № 2 не є належним документальним доказом того, що ліцензійні платежі, що підлягали сплаті та були сплачені позивачем за надане йому AS «Baltika» AS «Baltika», право на використання знаків «monton» та «baltman», не стосуються оцінюваних товарів, не є такими, які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу товарів, та не підлягають включенню до митної вартості таких товарів, так як до митного оформлення імпортованих позивачем товарів Ліцензійний договір від 01.10.2006 р. № 2 не надавався, а це вказує на неподання позивачем при митному оформленні митним органам в повному обсязі даних щодо митної   вартості імпортованих товарів. 
		За наслідками проведеної перевірки  складено акт № 0006/12/143000000/0031110576 від 12.09.2012 р., стану  дотримання ТОВ «Балтика Україна ЛТД»  законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 вересня 2009року по 07 серпня 2012року,  яким зафіксовані порушення позивачем норм митного і податкового законодавства України, а саме: ст.273 Митного кодексу України та п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з недекларуванням сум роялті за використання знаків на імпортовані товари на суму 1 364 463,76 грн., в тому числі: мито - 472 144,64 грн., ПДВ - 892 319,13 грн. 
		На підставі акта перевірки № 0006/12/143000000/0031110576 від 12.09.2012р., відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 21.09.2012 р. № 208, яким   позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по миту на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 590 180,80 грн. (за основним платежем -     472144,64 грн., за штрафними санкціями - 118 036,16 грн.); від 21.09.2012 р. № 209, яким   позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 1 115 398,91 грн. (за основним платежем - 892 319,13 грн., за штрафними санкціями - 223 079,78 грн.).
		Правовідносини на час їх виникнення (ввезення спірного товару по ВМД) врегульовані  Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV (надалі-Кодекс 202р.; Законом України «Про податок на додану вартість» (надалі-Закон). 
		Визначення митної вартості врегульовано статтею 267 Митного кодексу України .
		Згідно з пунктом третім частини другої статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
		Тобто, умовою включення сплаченого роялті до митної вартості є їх зв'язок з ввезеними товарами, тобто наявність причино - наслідкового зв'язку між сумою сплаченого роялті та обсягом ввезеного та реалізованого товару. При цьому, така сплата має бути обумовлена у відповідних документах, і здійснюватися саме за ввезений товар.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного з нерезидентом AS «Baltika» зовнішньоекономічного договору  №3-178 від 09.11.2000р. позивачем ввезено на митну територію України за 184 вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі ІМ 40, товару загальною фактурною вартістю 8 087 206,01 євро (87 857 006,19 грн.), загальною митною вартістю 92 264 712,92 грн., зокрема і за ВМД № 100000007/2009/122672 від 23.09.2012року, за якою позивачем  було, як вказано відповідачем, «невключено до митної вартості товарів  суми ліцензійних платежів (роялті), сплачених позивачем на користь постачальника товарів за використання торговельних марок «monton» та «baltman» у січні 2007 - вересні 2009року»
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та AS «Baltika» (Естонія) укладено Ліцензійний договір від 01.10.2006 р. № 2, яким регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання AS «Baltika»,   що володіє правом власності на зареєстровані знаки для товарів і послуг: «monton», яке засвідчене Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 40623; «baltman», яке засвідчене Свідоцтвом України для товарів і послуг № 40237, дозволу позивачу на використання зазначених знаків для товарів і послуг при розповсюджені за плату. Відповідно Ліцензійного договору позивач зобов'язаний сплачувати «Baltika» плату за використання відповідних знаків у сумі, яка складається з щомісячних платежів розмір яких становить 38 000,00 євро.
		Крім того, 15.07.2007 р. між позивачем (Ліцензіат) та AS «Baltika» (Ліцензіар) було укладено Додаткову угоду №2 до Ліцензійного договору від 01.10.2006 р. № 2, відповідно до якої сторони домовились про внесення змін до Ліцензійного договору від 01.10.2006р. №2 в частині зменшення обсягу предмета нарахування ліцензійних платежів які повинні сплачуватись за даним ліцензійним договором та чітко визначено питання щодо використання  позивачем  Знаків «monton» та «baltman» у вказаному Договорі  (пункт 1.8.) - використання таких Знаків для створення і розповсюдження рекламних матеріалів. Цим же п.1.8  передбачено, що надані за цим ліцензійним договором права з використання Знаків, або накладенні обмеження з їх використанням, обов»язки, що виникають між сторонами, ніяким чином не впливають на і не стосуються інших договорів, укладених між Ліцензіаром і Ліцензіатом. (а.с.47 т.1)
		Відповідно до умов вказаного ліцензійного договору  та додаткової угоди до нього, ліцензійна винагорода  з січня по березень 2007року становила  щомісячно 38 000 євро, а з  квітня 2007 року по вересень 2009 року щомісячно - по 7 600 євро (всього 342 000 євро).  Тобто, вказана ліцензійна винагорода була чітко визначеною щодо її використання (для створення і розповсюдження рекламних матеріалів), у її розмірі(чітко визначена сума), сплачувалася щомісячно, і не залежала від обсягів поставки чи продажу товарів позивачем з використання торговельних марок «monton» та «baltman»,  що були здійснені позивачем, зокрема у періоді  з січня 2007 по вересень 2009року, а відтак, на думку апеляційного адміністративного суду, не є умовою для імпорту позивачем  відповідного товару і умовою для його продажу. 
		При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідна ліцензія на використання торговельних знаків «monton» та «baltman» завершилася 30.09.2009року (пункт 6.2 ліцензійного договору № 2 від 01.10.2006р.), однак товари за контрактом купівлі-продажу № 3-178 від 09.11.2000р., як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивачем  постачаються і по сьогодні. Дана обставина додатково посвідчує відсутність зв'язку між ліцензійною угодою №2 від 1.10.2006р і контрактом на постачання товарів № 3-178 від 09.11.2000, що згідно статті 267 МК України 2002р.  виключає необхідність додавання ліцензійних платежів(роялті) до митної вартості імпортованих товарів.
		Пунктом 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», виключне право власника знаку забороняти його подальше використання припиняється, при:
		«використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.»
		Відтак, як вірно вказано позивачем і з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду,  у випадку продажу товару з нанесеним торговим знаком, який належить такому продавцю, відсутні підстави для укладення ліцензійного договору, яким покупцю надається право на використання знаку, тому що, таке право належить і реалізується у даному випадку самим правовласником торгового знаку шляхом  продажу виробленого ним відповідного товару з цим знаком, а тому, не можуть існувати і правові підстави для сплати ліцензійних платежів за дію, яка згідно закону не потребує дозволу правовласника.
		Оскільки знаки «monton» та «baltman»   належать AT «Балтика» (Естонія) (що посвідчується свідоцтвами на знаки для товарів та послуг України), яке є продавцем товарів, завезених за ВМД №100000007/2009/122672 від 23.09.2009, ліцензійним договором №2 від 01.10.2006р. та з врахуванням додаткової угоди до нього, і  за якими вносились ліцензійні платежі, не можуть регулюватись питання використання знаків під час імпорту, так як таке використання  за наведених обставин є безоплатним.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював імпорт товарів з торговими марками «monton» та «baltman»,   відповідно до контракту №3-178, укладеного з  АТ «Балтика» (Естонія), умови якого  не містить жодних положень, які б прямо або опосередковано передбачали сплату роялті (ліцензійних платежів), як умову продажу товарів з вказаними торговими марками.
		Звертає увагу колегія суддів і на ту обставину, що відповідно до акту №0006/12/143000000/0031110576 від 12.09.2012 р., яким відповідачем перевірено стан дотримання ТОВ «Балтика Україна ЛТД»  законодавства України з питань державної митної справи та  зафіксовані порушення позивачем норм митного і податкового законодавства України, а саме: ст.273 Митного кодексу України та п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з недекларуванням сум роялті за використання знаків на імпортовані товари на суму 1 364 463,76 грн., в тому числі: мито - 472 144,64 грн., ПДВ - 892 319,13 грн.  перевіряємим періодом є період з «01 вересня 2009року по 07 серпня 2012року», однак при цьому, виходячи зі змісту акту перевірки, оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями від 21.09.2012р. нараховані податкові зобов»язання  виходячи із загальної суми сплачених  позивачем ліцензійних платежів за весь період дії ліцензійного договору, тобто   з січня 2007 року, тобто поза межами перевіряємого періоду та 1095 денного строку визначення контролюючим органом суми грошових зобов»язань платника податків, що суперечить положенням п.102.1 Податкового кодексу України.
		Нарахування відповідачем податкових зобов»язаннь у розмірі, який визначений актом перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачу саме за ВМД №100000007/2009/122672 від 23.09.2012року (тобто за ВДМ яка вкладається в 1095 денний строк) і  за якою позивачем  було, як вказано відповідачем, «невключено до митної вартості товарів  суми ліцензійних платежів (роялті), сплачених позивачем на користь постачальника товарів за використання торговельних марок «monton» та «baltman» у січні 2007 - вересні 2009року»(тобто за весь період дії ліцензійного договору) також на думку колегії суддів апеляційного адміністративного суду не можна визнати за правильне, оскільки, крім вищенаведеного, ліцензійні платежі за вересень місяць 2009 року відповідно до ліцензійного договору та додаткової угоди до нього укладеного позивачем  з  АТ «Балтика» (Естонія) складали суму 7 600 євро. 
		Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів наявності зв'язку між ввезеними позивачем товарами та сплатою позивачем ліцензійних платежів, а матеріали справи не містять жодних доказів, якими підтверджується сплата позивачем таких платежів саме у зв'язку з продажем ввезених товарів.
		При цьому, позивачем доведено, що ліцензійні платежі сплачувались у зв'язку з використанням торгових марок «monton» та «baltman» для створення і розповсюдження рекламних матеріалів, і це не є пов'язаним  з імпортом та продажем таких товарів.
		За вищенаведених обставин, оскільки ні в контракті купівлі-продажу №3-178 від 09.11.2000р.,  ні в ліцензійній угоді №2 від 1.10.2006р. (з врахуванням додаткової угоди) відсутні положення про сплату ліцензійних платежів, як умови продажу оцінюваних імпортованих позивачем товарів (в т.ч. і за ВМД від 23.09.2009р), суд апеляційної інстанції  приходить до висновку, що відсутні, визначені п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України 2002р., підстави для включення сум ліцензійних платежів (роялті) до митної вартості оцінюваних товарів, а тому висновки як відповідача так і суду першої інстанції є необгрунтованими. 
		Крім того,  оспорюваними податковими повідомленням-рішеннями відповідача № 208 та №209 від 21.09.2012р., як і актом перевірки, встановлено порушення позивачем  ст. 273 Митного кодексу України.
		Однак, відповідно до цієї норми МК України 2002р. (норми якого діяли на час спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).   Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. 
		Тобто, за цією нормою Митного кодексу України визначення митної вартості імпортованих товарів за шостим (резервним) методом здійснюється саме при імпорті товару і саме  митним органом безпосередньо за наслідком подачі ВМД, а не декларантом. Резервний метод визначення митної вартості застосовується безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.
		 
		Це правило не може бути застосовано лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб митного органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з до регулювання підприємницької діяльності» контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня. Акт перевірки  зазначених виключень-підстав не містить.
		 
		Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно на підставі статті 273 Митного кодексу (чинного на момент відносин) визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
		 
		В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.
		 
		Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України від 7 листопада 2011 року у справі № 21-223а11, від 4 липня 2013 року у справі № 21-202а13, ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 17 липня 2013 року у справі № 2а-1966/12/0970 (876/22/13).
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);   4) безсторонньо (неупереджено);  5) добросовісно;  6) розсудливо;  7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  
		На підставі вищезазначеного, оскільки відповідачем не доведено правомірність його дій, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 21 вересня 2012 року за № 208 та №209 є протиправними, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню в повному обсязі. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові у відмовленій частині, у зв'язку з чим є підстави для її  скасування з ухваленням  нової постанови в цій частині про повне задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-
		 
		                                                             П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна ЛТД" - задовольнити.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року  в частині відмови в задоволенні позову - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна ЛТД" - задовольнити повністю.
		 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення видане Київською регіональною митницею №209 від 21.09.2012 року про сплату 919652,68 грн. за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами господарювання», в тому числі за основним платежем 735 722,14 грн. та штрафними санкціями в сумі 183 930,54 грн.
		 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення видане Київською регіональною митницею №208 від 21.09.2012 року про сплату 486 607,39 грн. за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання», в тому числі за основним платежем 389 285,91 грн. та штрафними санкціями в сумі 97 321,48 грн.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2013 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                                 В.Ю.Ключкович 
		        
		        Судді:                                                                                                        Л.П. Борисюк
		 
		                                                                                                      І.Й. Петрик
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                                           Ключкович В.Ю. 
		           
		Судді:                                                                                                                                       Борисюк Л.П.
		 
		                                                                                                                                                        Петрик І.Й.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...