Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1113/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2013.
Дата набрання законної сили: 21.10.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"21" жовтня 2013 р.                                                           Справа №  917/1113/13 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.
		при секретарі Фільшиній Н.І. 
		за участю представників сторін:
		позивача - Пономаренко Д.В.;
		відповідача - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", м. Київ (вх. №2672П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.13 р. по справі № 917/1113/13 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", м. Київ
		до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук 
		про  стягнення 2 435 898 грн., -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук 2435898,88 грн. заборгованості за кредитним договором №321-К1 (№ в SAP 10807696000) від 27.12.2005р. та 48717,98 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.
		Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Кльопов І.Г.) від 30.07.2013 р. по справі № 917/1113/13 в задоволенні позову відмовлено.
		Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. 
		В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, вказує на порушення господарським судом під час розгляду даної справи його процесуальних прав. Позивач зазначає, що  господарський суд неправомірно залишив без задоволення клопотання  його представника про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване з посиланням на неможливість надання витребуваних документів у судовому засіданні.
		Крім того, позивач вважає, що при винесені рішення місцевим господарським судом не враховано, що позивач в підтвердження своїх вимог надав розрахунок заборгованості відповідача, натомість відповідачем не надано документів, які б підтверджували відсутність у нього заборгованості за кредитним договором.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
		Також відповідачем в обґрунтування власної правової позиції надано суду додаткові документи та матеріали.
		В судове засідання 21.10.2013 р. з'явилися представники позивача та відповідача.
		Представник позивача підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.
		Представник відповідача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
		Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судоми першої інстанції, 27.12.2005р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи від 18.12.2009р. згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та СПДФО ОСОБА_3 (відповідач), укладено Кредитний Договір № 321-К1 (№ в SAP 10807696000), доповнений 05.04.2005 р. Додатковою угодою №1.
		Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 4.1 договору передбачено обов'язок Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"  надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює:
		з 27.12.2005 - 700 000,00 грн., 
		з 27.11.2006 - 350 000,00 грн., 
		з 27.12.2006 - 0,00 грн., 
		з 28.12.2006 - 700 000,00 грн., 
		з 27.11.2007 - 350 000,00 грн.,
		з 27.12.2007 - 0,00 грн.,
		з 28.12.2007 - 700 000,00 грн.,
		з 27.11.2008 - 350 000,00 грн., 
		з 26.12.2008 - 0,00 грн. на здійснення витрат, пов'язаних з основною господарською діяльністю, терміном до 26.12.2008 року, а також обов'язок відповідача повернути отриманий кредит, сплатити плату за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з Договором у повному обсязі.   
		Додатковою угодою № 1 від 05.04.2005р., пункт 1.1 Кредитного договору був викладений в іншій редакції, а саме: банк зобов'язується надавати позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитну форми поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює:
		з 27.12.2005 р. - 700 000,00 грн.
		з 05.04.2006 р. - 1 000 000,00 грн.
		з 27.11.2006 р. - 500 000,00 грн.
		з 27.12.2006p. - 0,00 грн.
		з 28.12.2006 р. - 1 000 000,00 грн.
		з 27.11.2007 р. - 500 000,00 грн.
		з27.12.2007 p. -  0,00 грн.
		з 28.12.2007 р. - 1 000 000,00 грн.
		з 27.11.2008 р. - 500 000,00 грн.
		з 26.12.2008 p. - 0,00 грн.
		Згідно з п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами встановлюється процент на ставка у розмірі 16 (шістнадцять) відсотків річних.
		Згідно з п. 1.3.2 договору за користування кредитними коштами понад встановлений тер   мін процентна ставка встановлюється у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до простроченої заборгованості Відповідача по основній сумі боргу.
		Відповідно до п. 1.5 договору, кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Відповідача № 26009181770000, відкритий у Банку.
		Матеріали справи також свідчать про те, що 12.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1. 
		Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору факторингу № 1 клієнт (ПАТ «УкрСиббанк») зобов'язується передати у власність фактору (ТОВ «Кей-Колект»), а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові вимоги в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору згідно п. 1.2 договору визначений у Додатку 1 до цього договору.
		Позивач додав до позовної заяви витяг з Додатку 1 до договору факторингу №1 від 12.12.2011р., в якому зазначено кредитний договір № 321-К1 від 27.12.2005р., де боржником є ОСОБА_3 та підписаний лише з боку ТОВ «Кей-Колект».
		У позовній заяві позивач стверджує, що банк виконав усі свої зобов'язання за кредитним договором №321-К1 від 27.12.2005 р., тоді як відповідач, всупереч умов договору, не розрахувався по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
		Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
		Згідно з позовною заявою, позивачем були заявлені до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 321-К1 від 27.12.2005р. у розмірі 2435898,88 грн., у т.ч. 1 000   000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 1 435   898,88 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом.
		За результатами розгляду зазначеного позову, господарським судом Полтавської області 30.07.2013р. прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
		Як свідчить дане рішення, господарський суд при його винесенні, зокрема, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача  з повідомленням про відступлення права вимоги  до фактора, тобто обов'язок останнього щодо сплати заборгованості на користь нового кредитора не може вважатися таким, що настав. Крім того, суд також зазначив про ненадання позивачем суду первинних документів, які засвідчують факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.
		Викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення. 
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
		В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідача письмово попереджали про відступлення права грошової вимоги та отримання ним зазначеного повідомлення.
		Тобто, основною умовою, за якої виникає обов'язок боржника здійснити платіж факторові, є одержання останнім письмового повідомлення із зазначенням  в ньому грошової вимоги та відомостей про фактора.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідача не було повідомлено про право фактора вимагати від відповідача сплати коштів.
		Про наявність такого повідомлення позивачем не зазначає навіть при поданні апеляційної скарги.
		Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що за договором факторингу № 1 від 12.12.2011 р. передано саме вимогу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по кредитному договору від 27.12.2005р. №321-К1, оскільки, до матеріалів справи надано витяг з додатку 1 до договору факторингу №1 який підписаний лише директором ТОВ «Кей-Колект», а не обома сторонами договору факторингу. Крім того, даний документ не містить інформацію, передбачену у п. 1.2 Договору факторингу №1 від 12.12.2011р., а саме інформації щодо обсягу (суми) прав вимоги, які були передані ПАТ «УкрСиббанк» позивачу на підставі названого договору.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було надано суду доказів, які б свідчили про передачу йому права вимоги за кредитним договором від 27.12.2005р. № 321-К1.
		Крім того, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано первинних розрахункових (бухгалтерських) документів в підтвердження сплати коштів ФОП ОСОБА_3 по кредитному договору від 25.12.2005р. №321-К1; первинних розрахункових (бухгалтерських) документів в підтвердження фактично отриманих ФОП ОСОБА_3 коштів по кредитному договору від 25.12.2005р. №321-К1, а також детальний обґрунтований розрахунок ціни позову, складений відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного  договору від 25.12.2005 р. № 321-К1 із зазначенням застосованих методів, платіжних та первинних бухгалтерських документів із розбивкою по періодам.
		Таких документів позивачем також не було і при поданні апеляційної скарги.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на неможливість надання таких документів через те, що інформація яка міститься в них є банківською таємницею, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування наявності певних обставин покладається на ту сторону, яка наполягає на їх існуванні. При цьому, позивач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не наполягав на їх витребуванні від банківських установ. 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні позову з зазначених вище підстав.
		Доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності є безпідставними, оскільки за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (аналогічна правова позиція викладена в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»), тоді як в даному випадку факт наявності порушеного права позивача матеріалами справи не підтверджується, та останнім не доведений, про що вже було зазначено вище.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що господарський суд нібито неправомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надати витребувані документи, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
		Як свідчать матеріали справи, ухвалою від 25.06.2013р. відкладено розгляд справи на 11.07.2013 р., витребувано у позивача письмові пояснення в реагування на відзив відповідача. 
		10.07.2013 р. до господарського суду Полтавської області надійшла факсограма (вих. №594/13 від 10.07.2013р.), у якій представник позивача просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тим, що бажає подати додаткові докази та пояснення по даній справі, однак не має можливості це зробити в строк до 11.07.2013 р. 
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 30.07.2013р. запропоновано позивачу надати: первинні розрахункові (бухгалтерські) документи в підтвердження фактично отриманих ФОП ОСОБА_3 коштів по кредитному договору від 25.12.2005р. №321-К1, зокрема, меморіальні ордери, особові рахунки та виписки з них, з яких можна прослідкувати послідовну динаміку зміни заборгованості по періодах (днях та місяцях); належним чином оформлені ПАТ "УкрСиббанк" виписки про рух коштів по поточному рахунку ФОП ОСОБА_3 в Укрсиббанк НОМЕР_1, позичковому рахунку НОМЕР_2 в ПФ АКІБ "Укрсиббанк", рахунку НОМЕР_2 в ПФ АКІБ "Укрсиббанк"; детальний обґрунтований розрахунок ціни позову, складений відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного  договору від 25.12.2005р. №321-К1 із зазначенням застосованих методів, платіжних та первинних бухгалтерських документів із розбивкою по періодам. Однак, до дати проведення судового засідання витребувані документи позивачем суду надані не були.
		15.07.2013р. на адресу господарського суду Полтавської області поштою надійшов оригінал клопотання представника позивача вих. №594/13 від 10.07.2013р. про відкладення розгляду справи. 
		Таким чином, фактично в матеріалах справи міститься тільки одне клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 594/13 від 10.07.2013р.)., про що свідчать відмітки про його вихідну реєстрацію позивачем.
		Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною у вирішенні спору не подано до суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі і на вимогу суду, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
		Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо правомірності відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, позивач мав можливість надати вказані докази в обґрунтування позову та в подальшому на вимогу суду при їх наявності у позивача. 
		За таких обставин, у судової колегії відсутні підстави вважати, що господарський суд під час розгляду справи порушив процесуальні права позивача, а останньому було надано достатньо часу на підтвердження власної правової позиції при розгляді позову в суді першої інтанції та при розгляді апеляційної скарги в апеляційному господарському суді, в т.ч. шляхом подання доказів в обґрунтування власної правової позиції.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  позивач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
		З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про скасування судового рішення по даній справі позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, та невідповідністю його позовних вимог нормам чинного законодавства України.
		За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2013р. у справі №917/1113/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. 99, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", м. Київ залишити без задоволення.
		 
		Рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.13 р. по справі № 917/1113/13 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів  до Вищого господарського суду України.
		 
		Повний текст постанови підписано 24.10.2013 р.
		 
		Головуючий суддя                                                                          Здоровко Л.М.
		 
		Суддя                                                                                                 Плахов О.В.  
		 
		Суддя                                                                                                 Шутенко І.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...