Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-33кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		3 жовтня 2013 рокум. Київ    
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І., суддів:Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є.,         Косарєва В.І.,     Пивовара В.Ф.,     Пошви Б.М.,     Таран Т.С., -за участюначальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року,
		встановила:
		 
		вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено: за частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки, а на підставі статті 49 КК звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за частиною другою статті 364 КК до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, 
		пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки та зі штрафом у розмірі 10 000 грн., а на підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 76 КК. 
		ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 лютого 2005 року як голова та засновник сільського фермерського господарства «Колос», зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч положенням ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» вiд 19 червня 2003 року про те, що членами фермерських господарств можуть бути лише родичі або члени сім'ї голови господарства, вніс зміни до п. 1.2 статуту СФГ «Колос», включивши до його складу своїх знайомих Пархоменків, яким після реєстрації зазначеного статуту в Станично-Луганській районній державній адміністрації були виділені у приватну власність земельні ділянки для ведення сільського фермерського господарства з наданням державних актів на право власності. 
		Внаслідок незаконної передачі земельних ділянок Теплівській сільській раді завдано матеріальних збитків на загальну суму 109 370 грн 42 коп, що потягло тяжкі наслідки.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року вирок місцевого суду змінено: виключено рішення про призначення ОСОБА_1. додаткового покарання за частиною другою статті 364 КК (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року); у порядку статті 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини другої на частину першу статті 366 КК (в ред. Закону від 11 червня 2009 року) і призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк три роки, а на підставі статті 49 КК його звільнено від відбування цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності. 
		У решті вирок залишено без зміни.
		У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року і направити справу на новий касаційний розгляд. Вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одну і ту саму норму кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На думку прокурора, оскільки ОСОБА_1 зловживав повноваженнями як службова особа юридичної особи приватного права, то його діяння мають кваліфікуватися не за частиною другою статті 364 КК, а за частиною другою статті 364-1 КК у редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року. 
		На обґрунтування своєї позиції прокурор послався на правові висновки ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2012 року, в якій зловживання повноваженнями, вчинені технічним директором ТОВ «Поділлябудінвест» (далі Особа 2), були розцінені касаційним судом як зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права і кваліфіковані за частиною другою статті 364-1 КК, яка діяла на час вчинення зазначеною службовою особою цього злочину. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в заяві доводи та висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України і дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Зіставлення фактичних обставин суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 364 КК, за вчинення якого засуджено                  ОСОБА_1, з фактичними обставинами діяння, щодо якого висловлена  правова позиція касаційного суду в наданому для порівняння рішенні, дають підстави стверджувати, що вони подібні між собою за рядом ознак, характерних для цього складу злочину. Водночас ці діяння отримали різну правову оцінку і були кваліфіковані відповідно за статтями 364 та 364-1 КК.
		Відмінність у застосуванні норми закону про кримінальну відповідальність до зазначених в оспореному й порівнюваному судових рішеннях фактичних обставин суспільно небезпечних діянь дозволяє провадити перегляд справи по суті заявлених у зверненні вимог на предмет законності та обґрунтованості оспореного рішення (підстава: пункт 1 частини першої статті 400-12 КПК 1960 року - неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень).
		Відповідно до положень статті 400-11,  пункту 1 частини першої статті 400-12, частини першої статті 400-21, частин першої та другої статті 400-22 КПК 1960 року перегляд оспореного рішення провадиться з огляду на ті фактичні обставини справи, які були встановлені й визнані доведеними судом першої інстанції, з дійсністю, достатністю та достовірністю яких погодився суд касаційної інстанції.
		Предметом перегляду даної справи є неоднакова правова позиція суду касаційної інстанції щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії.
		Висновок про правозастосування у цьому питанні сформовано в постанові Верховного Суду України від 14 березня 2013 року щодо Особи 1 (справа № 5-1 кс 13).
		Відповідно до зазначеного висновку, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння (частина друга ст. 4 КК). Однак, якщо новий закон пом'якшує кримінальну відповідальність, то необхідно враховувати вимоги ст. 5 КК, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
		У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, та в судовому рішенні, наданому для порівняння, протиправні діяння вчинено засудженими приблизно в один і той самий проміжок часу. ОСОБА_1 вчинив злочини в лютому 2005 року у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків голови та засновника сільського фермерського господарства «Колос», а Особа 2 - протягом грудня 2006 року, перебуваючи на посаді технічного директора ТОВ «Поділлябудсервіс». Отже, засуджені діяли, як службові особи юридичної особи приватного права, кримінальну відповідальність яких за зловживання своїми повноваженнями встановлено статтею 364-1 КК (КК доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» N 3207-VI від 07 квітня 2011 року, який набрав чинності з 1 липня 2011 року).
		Таким чином, статтею 364-1 КК законодавець визначив відповідальність спеціального суб'єкта - службової особи юридичної особи приватного права, яка, порівняно із відповідальністю, передбаченою частиною другою статті 364 КК (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року), за якою засуджено ОСОБА_1, є більш м'якою, отже поліпшує становище засудженої особи. Враховуючи зазначене, відповідно до положень статті 5 КК, з 1 липня 2011 року в аналогічних справах має застосовуватися новий закон про кримінальну відповідальність, тобто стаття 364-1 КК.
		Незважаючи на це, за результатами судового розгляду справи щодо                ОСОБА_1 суд першої інстанцій у вироку від 14 серпня 2012 року та касаційний суд в ухвалі від 21 травня 2013 року погодилися з кваліфікацією його дій за частиною другою статті 364 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, запропонованій органом досудового слідства. 
		За схожих обставин подібні суспільно небезпечні діяння отримали іншу кримінально-правову оцінку касаційного суду в рішенні щодо Особи-2. Зважаючи на те, що на час розгляду цієї справи існувала спеціальна більш м'яка норма закону про кримінальну відповідальність, касаційний суд перекваліфікував дії  Особи-2 із частини другої статті 364 КК на частину другу статті 364-1 КК, при цьому положення санкції цієї норми закону фактично не застосував.
		З'ясування причин та умов такого застосування норм закону у порівняному рішенні (призначення покарання) відповідно до пункту 1 частини першої статті 400-12 і частини другої статті 400-22 КПК 1960 року, перебуває за межами предмету перегляду, у зв'язку з чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цього.
		Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваного судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
		Тому рішення касаційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 400-22 КПК 1960 року іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено. 
		Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством. 
		Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, статтями 400-20, 400-21, 400-23 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України,
		 
		постановила:
		 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		Головуючий                            А.І. Редька
		 
		Судді:
		 
		С.М. ВусМ.Є. КороткевичЛ.Ф. ГлосВ.І. КосарєвТ.В. ГошовськаВ.Ф. ПивоварВ.В. ЗаголднийБ.М. ПошваМ.Р. КліменкоТ.С. ТаранЄ.І. Ковтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...