Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/25131/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2013.
Дата набрання законної сили: 30.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/25131/13-ц
		Провадження №2/761/8271/2013
		Р І Ш Е Н Н Я  
		іменем України
		 
		23 жовтня 2013 року  Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
		головуючого судді                           Гриньковської Н.Ю.
		при секретарі                                    Подмазко О.Д.
		за участі представників сторін:
		від позивача                                       ОСОБА_1
		від відповідача 1                                Бударін І.М.
		від відповідача 2                                Сіроус Н.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відповідачів: 1.Міністерства культури України, 2.Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» про захист авторських прав, -
		в с т а н о в и в:
		 
		У вересні 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про захист порушених авторських прав. А саме, позивач просив: визнати частково недійсним Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 24.02.2006 року до Договору №16/06/02 від 02.07.2003 року в частині включення до повнометражних художніх фільмів, на які Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» передані виключні майнові авторські права, таких фільмів: «ІНФОРМАЦІЯ_1» (№15). «ІНФОРМАЦІЯ_2» (№68). «ІНФОРМАЦІЯ_3» (№111), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (№120), «ІНФОРМАЦІЯ_5» (№138), «ІНФОРМАЦІЯ_6» (№177). «ІНФОРМАЦІЯ_7» (№185), «ІНФОРМАЦІЯ_8» (№195), «ІНФОРМАЦІЯ_9» (№203); визнати частково недійсним Додаток №2 до Додаткової угоди №1 від 24.02.2006 року до Договору №16/06/02 від 02.07.2003 року в частині включення до повнометражних телевізійних художніх фільмів, на які Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» передані виключні майнові авторські права, таких фільмів: «ІНФОРМАЦІЯ_10» (№18), «ІНФОРМАЦІЯ_11» (№27). «ІНФОРМАЦІЯ_12» (№45), «ІНФОРМАЦІЯ_13» (№77), «ІНФОРМАЦІЯ_14» (№83), «ІНФОРМАЦІЯ_15» (№86); стягнути з Міністерства культури України, Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» на користь ОСОБА_4 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 22940 грн., що складає розмір 20 мінімальних заробітних плат. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_4 є режисером, зокрема, таких фільмів. як: «ІНФОРМАЦІЯ_10» (1972 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (1974 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_12» (1978 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_9» (1979 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_11» (1990 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_14» (1986 рік). «ІНФОРМАЦІЯ_13» (1973), «ІНФОРМАЦІЯ_16» (1991 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_17» (1991 рік), режисером та автором сценарію фільмів: «ІНФОРМАЦІЯ_15» (1982), оператором таких фільмів, як: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (1958 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (1962 рік), ІНФОРМАЦІЯ_1» (1965 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_8» (1970 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_5» (1967 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_6» (1966 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_3» (1964 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_18» (1963 рік), (далі Фільми), які були зняті на Одеській кіностудії. Таким чином, позивач стверджував, що йому, як режисеру, оператору та автору сценарію, на підставі норм Глави 36 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. №3792-XII, якими первинними суб'єктами авторського права на аудіовізуальні твори визначені автори твору (режисер-постановник, автор сценарію, оператор-постановник тощо), належать авторські права належать авторські права на вищевказані фільми. Таким чином, позивач вказував, що саме йому належать виключні майнові авторські права на вищевказані твори, як то: право на використання фільмів, виключне право дозволяти використання фільмів, право перешкоджати неправомірному використанню фільмів, в тому числі забороняти таке використання. Натомість ПрАТ «Одеська кіностудія» листом від 15.02.2013 року за №21 повідомило позивача про те, що 02.07.2003 року  між Міністерством культури та мистецтв  України, Одеською кіностудією художніх фільмів та ТОВ «Фірма Будущеє» було укладено договір №16/06/02 за умовами якого до ТОВ «Фірма Будущеє» одержала виключні майнові авторські права на фільми, вироблені Одеською кіностудією художніх фільмів, у т.ч. і на фільми, режисером, оператором та автором сценарію в яких є позивач. За таких обставин, оскільки цей договір не відповідає інтересам позивача, він звернувся до суду за захистом своїх авторських прав.
		У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
		Від відповідача ПрАТ «Одеська кіностудія» надійшло письмове заперечення на позовну заяву, в якому відповідач вказував на помилковість посилань позивача на норми, якими врегульовані авторські права з січня 2003 року, оскільки позивач безпідставно застосовує норми чинних на сьогоднішній день Цивільного кодексу України в редакції, що набрала чинності 01.01.2004 р., та Закону України «Про авторське право та суміжні права», який набрав чинності 24.02.1994 р. до правовідносин, що виникли між позивачем, як автором, та відповідачем, які виникли набагато раніше до прийняття цих нормативно-правових актів, а саме: у період з 1958 по 1991 роки.
		У судовому засіданні представник ПрАТ «Одеська кіностудія» та представник  Міністерства культури України заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченні.
		Відповідач ТОВ «Фірма Будущеє» у судове засідання свого представника не направив, письмових заперечень не надав, причини неявки суду не повідомив.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом установлено, і це не заперечувалося сторонами, що позивач є режисером, таких фільмів, вироблених Одеською кіностудією художніх фільмів, як: «ІНФОРМАЦІЯ_10» (1972 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (1974 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_12» (1978 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_9» (1979 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_11» (1990 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_14» (1986 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_13» (1973), «ІНФОРМАЦІЯ_16» (1991 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_17» (1991 рік), а також режисером та автором сценарію наступних фільмів: «ІНФОРМАЦІЯ_15» (1982), і оператором таких фільмів, як: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (1958 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (1962 рік), ІНФОРМАЦІЯ_1» (1965 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_8» (1970 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_5» (1967 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_6» (1966 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_3» (1964 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_18» (1963 рік).
		Позивач, з посиланням на положення ст.440, 443 ЦК України, ст.15, 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. №3792-XII наполягав на тому, що йому, як особі, якій належить авторське право на твір, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору на підставі авторського договору. Отже, оскільки за умовами п. 3.1 Договору №16/06/02 від 02.07.2003 року доходи, отримані ТОВ «Фірма Будущеє» від реалізації фільмів, відповідно до наданих щоквартальних звітів, підлягали поділу між Міністерством культури, ПрАТ «Одеська кіностудія» та ТОВ «Фірма Будущеє», позивач стверджував, що таким чином особи, між якими укладено вищезгаданий Договір та Додаткову угоду до цього договору, не мали необхідного обсягу дієздатності, а такий правочин є недійсним. 
		Разом з тим, позивач не врахував, що згідно з положенням п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р., п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ч. 3 Постанови Верховної ради України від 23.12.1993 р. №3793 - XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про авторське право і суміжні права», зазначені законодавчі акти застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ними чинності.
		Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до приписів ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що на правовідносини, пов'язані з визначенням авторських прав на фільми, як такі, що створені у період з 1958 р. по 1991 р. регулюються законодавством, яке діяло на час їх створення.
		Зокрема, ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., що набав чинності 01.01.1964 р. чітко визначено, що авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить підприємству, яке здійснило його зйомку. Згідно зі ст. 496 вказаного Кодексу, авторське право організації діє безстроково. В разі її реорганізації авторське право, що належить їй, переходить до її правонаступника, а вразі ліквідації - до держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 ЦК УРСР 1963 року, авторові належить, право на 1) опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору всіма дозволеними законом способами під своїм ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонім) або без позначення імені (анонім); 2) недоторканість твору; 3) одержання винагороди за використання твору іншими особами, крім випадків, визначених у законі.
		Згідно вищенаведених норм законодавства, авторські права на фільми, створені на Державному підприємстві «Одеська кіностудія художніх фільмів» у період з 01.01.1964 р. по 22.02.1994 р. належать кіностудії.
		Таким чином, Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» (нині її правонаступник - ПрАТ «Одеська кіностудія») набула авторських прав на фільми «ІНФОРМАЦІЯ_10» (1972 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (1974 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_12» (1978 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_9» (1979 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_11» (1990 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_14» (1986 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_13» (1973), «ІНФОРМАЦІЯ_16» (1991 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_17» (1991 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_15» (1982), «ІНФОРМАЦІЯ_1» (1965 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_8» (1970 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_5» (1967 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_6» (кіноальманах) новела «ІНФОРМАЦІЯ_19», 1966 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_3» (1964 рік) з моменту їх створення.
		Крім того, щодо приналежності позивачеві, як оператору, авторських прав на фільми «ІНФОРМАЦІЯ_7» (1958 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (1962 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (1963 рік), слід зазначити наступне.
		Авторські права на кінофільми, зняті у період до 01.01.1964 р. були врегульовані Постановою Центрального виконавчого комітету СССР та Ради народних комісарів СССР від 30.01.1925 р. «Про основи авторського права» та Постановою Центрального виконавчого комітету СССР та Ради народних комісарів СССР від 16.05.1928 р. «Про введення в дію основ авторського права в новій редакції».
		Відповідно до п. 1 Постанови від 30.01.1925 р. «Про основи авторського права» авторське право на твір, як той, що з'явився на світ на території Союзу ССР, так і тих, що знаходяться на території Союзу ССР у вигляді рукопису, ескізу або в іншій об'єктивній формі, визнається за автором та його правонаступниками незалежно від їх громадянства.
		При цьому, п. 8 вказаної вище Постанови від 30.01.1925 р. визначено, що строк користування авторським правом у т.ч. на кінематографічні сценарії і кінострічки встановлюється у десять років.
		Положення зазначених нормативно-правових актів містили положення про те, що у разі смерті автора, авторське право переходить до його спадкоємців лише на залишок строку, встановленого Постановою, однак, не більш ніж на 15 років, рахуючи з першого січня року смерті автора.
		За таких обставин, строк користування позивачем авторськими правами на фільми «ІНФОРМАЦІЯ_7» (1958 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (1962 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (1963 рік) сплинув по закінченню десяти років з моменту їх першого правомірного видання, тобто на сьогоднішній день позивач не є суб'єктом авторського права на зазначені фільми, у зв'язку з чим Відповідачами не можуть бути порушені його авторські права на такі фільми.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору №16/06/02 від 02.07.2003 р., укладеного між Міністерством культури та мистецтв України, Одеською кіностудією художніх фільмів, з одного боку, та ТОВ «Фірма Будущеє», з іншого боку, Додаткової угоди до зазначеного Договору від 24.02.2006 р., відповідно до яких Міністерство та Кіностудія передали ТОВ «Фірма Будущеє» виключні майнові авторські права на фільми, в яких режисером, оператором та автором сценарію був позивач. Таким чином, вимога позивача про стягнення на його користь компенсації за порушення авторського права є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., Постанови Центрального виконавчого комітету СССР та Ради народних комісарів СССР від 30.01.1925 р. «Про основи авторського права», ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ч. 3 Постанови Верховної ради України від 23.12.1993 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - 
		в и р і ш и в:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства культури України, Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» про захист авторських прав - відмовити в повному обсязі.
		Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя: 
		 
		повний текст рішення складений 28.10.2013 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...