Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-41/6916-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 вересня 2013 року Справа № 5011-41/6916-2012 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І.  за участю представників: від позивача:Нінічук О.В. - за дов. від 06.03.2013р. № 836/6від відповідача:Курганова А.В. - за дов. від 07.04.2013р. № 8-01-16/663  розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної телекомпанії Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р.у справі№ 5011-41/6916-2012 господарського суду міста Києваза позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебаченнядоНаціональної телекомпанії Українипростягнення 4 953 560,00 грн. збитків.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 4 953 560,00 грн. збитків.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013р. (суддя                      Спичак О.М.) в позові відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 11, 14, 22, 611, 614, 623, 635 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, з огляду на недоведення позивачем факту порушення відповідачем зобов'язання та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і заявленими збитками, а також розміру цих збитків.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013р. скасовано, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача                                   4 038 010,00 грн. збитків.
		Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність збитків в сумі 4 038 010,00 грн., які виникли у зв'язку з порушенням відповідачем умов попереднього договору від 20.08.2011р.
		 
		 
		Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.
		В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 22, 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 22, 526, 610, 611, 614, 623, 635 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 218, 224 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на відсутності правових підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді компенсації за його рахунок збитків внаслідок неукладення основного договору про надання послуг з розповсюдження (трансляції) програм поза межами державного замовлення та за фактично надані послуги після закінчення дії договору від 23.06.2011р. № 9-26/9.
		Від Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.
		Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, листом від 19.08.2011р. № 3981/9-06 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору від 23.06.2011р. № 9-26/9 відсутні правові підстави для надання останньому телекомунікаційних послуг поза межами державного замовлення з 20.08.2011р., а тому позивач буде вимушений вжити заходів щодо їх припинення. 
		20.08.2011р. між Національною телекомпанією України (замовник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (виконавець) було укладено попередній договір щодо укладення договору поза межами державного замовлення (далі - попередній договір).
		У відповідності до пункту 1 попереднього договору сторони мають намір у строк до 31.12.2011р. укласти договір на розповсюдження (трансляцію) телепрограм замовника в обсязі, що перевищує загальний обсяг мовлення, передбачений державним замовленням, за період з 20 серпня по 31 грудня 2011 року (основний договір) виключно за умови та у разі: після повного виконання замовником своїх грошових зобов'язань договору від 23.06.2011р. № 9-26/9; фактичного надходження в повному обсязі необхідних коштів на спеціальний реєстраційний рахунок замовника за КПКВ 1701150 та збільшення достатніх обсягів кошторисних призначень на очікуваний загальний обсяг мовлення поза межами державного замовлення; затвердження головним розпорядником (Державним комітетом телебачення і радіомовлення України) у встановленому діючим законодавством порядку відповідних змін до кошторисів видатків замовника, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України, та після проведення замовником необхідних попередніх процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель". Укладання основного договору можливе лише за результатом проведення замовником необхідних попередніх процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" та за умови визначення виконавця переможцем за відповідними процедурами відповідно до умов діючого законодавства України.
		У пункті 2 попереднього договору сторони погодили, що джерелом фінансування оплати послуг за основним договором за розповсюдження (трансляцію) телепрограм поза межами державного замовлення замовника можуть бути виключно кошти спеціального фонду Державного бюджету України, які повинні бути у встановленому діючим законодавством України порядку затверджені кошторисом 2011 року Державним комітетом телебачення та радіомовлення України за КПКВ 1701150 "Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб".
		Відповідно до пункту 3 попереднього договору у разі укладання основного договору виконавець за допомогою технічних засобів надає замовнику телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм з моменту закінчення терміну дії укладеного сторонами договору від 23.06.2011р. № 9-26/9 та діє до 31.12.2011р. з обов'язковим виконанням пунктів 1, 2 цього договору.       
		Згідно з пунктом 4 попереднього договору у разі укладення основного договору, який буде укладено за умови настання подій, передбачених у пункті 1 цього договору, він буде розповсюджувати свою дію і на відносини, що виникли між сторонами до підписання ними основного договору, а саме з 20.08.2011р.
		У пункті 7 попереднього договору сторони погодили, що розмір відповідальності замовника за цим договором в будь-якому випадку обмежується сумою, що не повинна перевищувати вартості послуг, визначеної на підставі діючих тарифів виконавця; сторони не несуть відповідальності у разі не настання подій, передбачених у пункті 1 цього договору.
		Цей попередній договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до моменту підписання сторонами основного договору з обов'язковим урахуванням пунктів 1, 2 цього договору, але у будь-якому випадку дія даного договору припиняється 31.12.2011р. (пункт 8 попереднього договору).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не досягнуто згоди стосовно укладення основного договору на підставі попереднього договору від 20.08.2011р.
		Позовні вимоги про стягнення 4 953 560,00 грн. збитків (з них:                               4 038 010,00 грн. - розрахована собівартість послуг за період серпень-грудень 2011 року, що включає вартість спожитої електроенергії передавачами НТКУ, витрати на матеріали, запчастини, комунальні послуги, витрати з оплати праці виробничого персоналу; 668 080,00 грн. - сума нарахованого та сплаченого ПДВ за період серпень-грудень 2011 року; 123 470,00 грн. - сума нарахованого  та сплаченого податку на прибуток за серпень-грудень 2011 року; 124 000,00 грн. - сума нарахованих та сплачених дивідендів за серпень-грудень 2011 року) обґрунтовані тим, що вказані збитки були завдані позивачеві внаслідок невиконання відповідачем умов попереднього договору стосовно укладення основного договору з трансляції програм поза межами державного замовлення у період з 20.08.2011р. по 31.12.2011р.
		Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
		 
		 
		В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
		Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
		Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
		За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 
		У свою чергу, згідно з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
		Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні 
		 
		неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
		Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). 
		За приписами статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства; зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		Отже, на підставі попереднього договору у сторін виникає лише зобов'язання стосовно подальшого укладання основного договору на умовах, встановлених попереднім договором, за необґрунтоване ухилення від якого настає відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
		При цьому при вирішенні спору про відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду необхідно встановити причину не укладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з'ясувати умови відповідальності, встановлені попереднім договором
		Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановив, що у відповідача не виник обов'язок з укладення основного договору, оскільки не настала сукупність обставин, викладених у пункті 1 попереднього договору від 20.08.2011р., які необхідні для укладення основного договору.
		Відповідно до статті 13 Господарського кодексу України  державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель". Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом. 
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
		Зі змісту попереднього договору від 20.08.2011р. не вбачається умов стосовно встановлення обов'язків позивача надавати відповідні послуги за період з 20.08.2011р. по 31.12.2011р., а відповідача - їх приймати та оплачувати.
		У свою чергу надання позивачем послуг з розповсюдження (трансляцію) телепрограм можливе лише за результатами проведення необхідних попередніх процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель", та за умови визначення його переможцем за відповідними процедурами відповідно до умов діючого законодавства України.
		При цьому лист відповідача від 29.08.2011р. № 8-01-17/2460 з проханням не припиняти мовлення у зв'язку із закінченням дії договору від 23.06.2011р. № 9-26/9 не може свідчити про дотримання процедури, встановленої Законом України "Про здійснення державних закупівель".
		За таких обставин, послуги, які надавалися позивачем відповідачеві у період з 20.08.2011р. по 31.12.2011р., здійснювалися поза межами державного замовлення у розумінні норм Господарського кодексу України та Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" за відсутності дотримання процедури, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель" та на власний розсуд і ризик позивача.
		У пункті 7 попереднього договору від 20.08.2011р. сторони погодили, що сторони не несуть відповідальності у разі ненастання подій, передбачених у пункті 1 цього договору.
		Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем зобов'язання за попереднім договором та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесеними позивачем витратами у розмірі 4 953 560,00 грн., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		У свою чергу висновок апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 4 038 010,00 грн. не відповідає обставинам справи, є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами. 
		 
		 
		Окрім цього, резолютивна частина оскаржуваної постанови апеляційного суду, якою позов задоволено частково, а саме: в сумі 4 038 010,00 грн., не містить в порушення пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України висновку стосовно вирішення позову в частині вимог про стягнення                   915 550,00 грн. збитків.
		При цьому в пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" вказано, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. А у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині (підпункт 9.4. пункту 9 цієї постанови).
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
		У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі № 5011-41/6916-2012 скасувати.
		Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013р. у справі                                № 5011-41/6916-2012 залишити в силі.
		Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь Національної телекомпанії України 34 410,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.В. Попікова
		 
		Судді:                                                                                          О.А. Кролевець
		 
		                                                                                                    В.І. Саранюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...