Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 257/11416/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		                                       
		КИЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  ДОНЕЦЬКА
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                                                                                                               Справа №2/257/2896/13
		 
		01 листопада 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі: 
		головуючого судді      - Ополинської І.Г.,
		при секретарі      - Дємєнчук К.Ю,
		представника позивача                                                    - ОСОБА_1
		представника відповідача                 - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоровя та втрати працездатності при виконанні трудових обовязків, мотивуючи тим, що більш ніж 37 років він працював  у вугільній промисловості  у шкідливих та небезпечних умовах з повним робочим днем  під землею. Так, з 23 березня 1981 року по 24 грудня 2012 року він працював в ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Внаслідок праці в шкідливих умовах він захворів хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії, фаза загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеня. 13.02.2013 р. був складений відповідний акт № 2 про розслідування професійного захворювання. За висновками МСЕК від 28.02.2013 р. внаслідок професійного захворювання він був визнаний інвалідом третьої групи з 30% втрати професійної працездатності. Діями відповідача, який як роботодавець не забезпечив  безпечних і нешкідливих умов праці йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у моральних переживанням у зв»язку з ушкодженням здоров»я,  стражданнях  через фізичний біль, необхідність постійного тривалого лікування. Розмір заподіяної йому немайнової шкоди він оцінив у 12 000 грн., які Відповідач  у добровільному порядку  йому не відшкодовує. Тому він звернувся до суду  і просив стягнути таку суму з відповідача на його користь. 
		Позивач в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до канцелярії суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність за участю його представника  ОСОБА_1. При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути справу під час відсутності позивача за участю його представника.
		В судовому  засіданні представник позивача, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності)  ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені вимоги і надала пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позові, просила задовольнити їх  повністю.
		Представник відповідача  ОСОБА_2, який діяв на підставі перевірених судом повноваженнях (довіреності) заперечував проти даного позову, вважав його необґрунтованим з тих міркувань, що відшкодування шкоди працівнику, спричиненої ушкодженням здоровя, здійснюється щомісячно відділенням ФСС НВВПЗ відповідно Закону України «Про обовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Пояснила, що дійсно при зазначених у позові обставинах позивач, при виконанні трудових обовязків, отримав професійне захворювання з вини відповідача, через що втратив 30% працездатності. Однак, вважав, висновок МСЕК про втрату працездатності не може свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди, позивач не має доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем, тим більше що  йому була  сплачена матеріальна допомога та відшкодовуються щомісячні страхові виплати. Просив відмовити у задоволенні позову.
		Вислухав пояснення  представника позивача, представника відповідача, дослідив матеріали справи, суд  приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
		Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
		Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, під час розгляду справи було розяснено права та обовязки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для реалізації їх прав, передбачених ЦПК України, в тому числі і для заявлення ними клопотань, надання доказів, однак сторони скористались своїми правами за власним розсудом, від надання інших доказів відмовились, тому суд розглядає справу на підставі наявних в ній  матеріалів.
		Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст.ст. 153 ч.2, 237-1 КЗпП України та ст.ст.23, 268, 1167, 1168 ЦК України, а також ст.13 Закону України «Про охорону праці».
		Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. 
		Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці»  від 14.10.92 р. роботодавець зобов»язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
		Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч.3,4,5 ст.23, п.1 ст.268, ст.ст.1167,1168 цього Кодексу, про що зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. № 20-рп\2008 у справі № 1-32\2008 про страхові виплати.
		У зв»язку з втратою чинності положеннями ст.ст.21,28,34 Закону щодо обов»язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, то спірні правовідносини, які передбачається право на відшкодування моральної шкоди потерпілого на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання за рахунок роботодавця.
		В даному випадку,  право   Позивача на відшкодування  йому моральної шкоди випливає зі змісту ст.ст. 237-1 і 1167 ЦК України,  які регулюють ці правовідносини і право на відшкодування у Позивача пов»язано з настанням професійного захворювання на виробництві, що призвело до втрати ним професійної працездатності у розмірі 30%, яка йому була встановлена висновком МСЕК  28.02.2013 р. 
		Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
		Ураховуючи вищенаведене,  позов  про стягнення  моральної шкоди саме з  цього Відповідача, з яким позивач знаходиться у трудових правовідносинах є обґрунтованим,  ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» є належним відповідачем у цій справі і має нести відповідальність за заподіяну Позивачеві шкоду з огляду на таке.
		Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи  ОСОБА_3 більш ніж 37 років працює у вугільній промисловості  у шкідливих та небезпечних умовах з повним робочим днем  під землею. З 23 березня 1981 року по 24 грудня 2012 року він працював у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Звільнився у звязку з уходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с.17-19/. 
		Внаслідок праці у шкідливих умовах Позивач захворів хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії, фаза загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеня. 13.02.2013 р. був складений відповідний акт №2 про розслідування професійного захворювання /а.с.6/. 
		За висновком МСЕК від 28.02.2013 р. внаслідок професійного захворювання ОСОБА_3 був визнаний інвалідом третьої групи з 30% втрати професійної працездатності /а.с.3/. 
		Внаслідок отриманого захворювання Позивач тривалий час лікувався, в тому числі стаціонарно. Він знаходиться на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька, від якого отримав одноразову допомогу в зв»язку з стійкою втратою професійної працездатності і  отримує щомісячні страхові виплати. 
		Ці обставини визнані сторонами у справі, а тому у порядку ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню  і приймаються судом до уваги.
		Разом з тим, заперечуючи проти цього позову, представник Відповідача вважав, що Позивачем не надано  доказів про спричинення йому  моральної шкоди. 
		Однак, проаналізувавши  надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд не може прийняти до уваги доводи представника Відповідача щодо невизнання позову, оскільки вони є безпідставними,  не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи. 
		Так, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем  законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати  нормальних життєвих зв»язків, або виникнення необхідності для працівника  докладати додаткових зусиль для організації свого життя ; за наявності причинного зв»язку між попередніми умовами.
		Так,  відповідно п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України  позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, тобто у цій справі  строк  позовної давності застосованим бути не може . 
		Крім того, в п.4.1 Рішення Конституційного Суду України № 1-рн/2004 р. від 27.01.2004 р вказано, що ушкодження здоров»я, заподіяне потерпілому під час виконання ним трудових обов»язків, незалежно від ступеню втрати професійної працездатності,  спричиняє йому моральні страждання. 
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків». 
		Той факт що причинами професійного захворювання стали саме небезпечні умови праці, небезпечність яких не забезпечив саме роботодавець, тобто  наявність факту порушення роботодавцем законних прав працівника ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами справи, у тому числі й Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 2, де визначені конкретні причини захворювання Позивача/а.с.6/.
		Судом також встановлено, що  внаслідок трудового каліцтва  Позивач тривалий час відчуває  фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. 
		Також, з матеріалів справи вбачається, що Позивач після захворювання хронічним обструктивним захворюванням легенів пилової етіології другої стадії, фаза загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеня знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого його стан здоров'я не відновився, він і теперішній час  потребує подальшого лікування в зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням /а.с.7-16/. 
		Таким чином,  суд вважає, що внаслідок отриманої професійної хвороби   Позивач зазнав моральних страждань, докладав додаткових зусиль для організації  свого життя,  саме наслідки виробничої травми змусили  позивача змінити спосіб життя та докладати додаткових зусиль для його організації. Між фактом встановлення професійного захворювання, моральною шкодою, виникненням необхідності  у позивача докладати додаткових зусиль для організації  свого життя  є безумовний  причинний зв»язок і тому у Позивача, відповідно до ст.ст.237-1 КЗпП України та 1167 ЦК України, з моменту встановлення  йому стійкої втрати працездатності, тобто з 28.02.2013 р.  виникло право на відшкодування  завданої йому моральної шкоди.
		     Як відмічалось раніше, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. 
		     В даному випадку, представник Відповідача, діючи у порушення вимог ст.60 ЦПК України,  не надав суду жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень  проти  цього позову, його доводи залишилися голослівними  і він взагалі не переконав суд у своїй правоті. 
		Разом з тим, встановивши підстави для відшкодування Позивачеві моральної шкоди саме цим Відповідачем, суд не може погодитись з визначеним Позивачем розміром відшкодування, оскільки  такий розмір не відповідає глибині перенесених моральних страждань. 
		Отже,  вирішуючи цей спір в частині розміру відшкодування, суд  враховує  глибину та тривалість страждань Позивача у зв»язку з отриманою ним хворобою, фізичним болем,  змушеними змінами у його житті, погіршенням здібностей життя,  загальновизнаних життєвих зв'язків та стосунків, приймаючи до уваги необоротність викликаних хворобою Позивача наслідків у вигляді  інвалідності та стійкої втрати працездатності, а також ступень вини Відповідача, виходячи з  засад розумності та справедливості,  вважає за можливе вимоги Позивача задовольнити частково і   стягнути з Відповідача на його користь  9000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, а у задоволенні решти заявлених ним позовних вимог слід відмовити, оскільки той розмір, на якому наполягав Позивач,  не був доведений ним документально, він не відповідає глибині тих моральних страждань, яких зазнав Позивач. 
		На підставі вищенаведеного, ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 23,268, 1167,1168 ЦК України, ст. ст. 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року, ст. ст.153 ч.2, 233, 234, 237-1 КЗпП України, п. п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України, суд,
		 
		                                                    ВИРІШИВ:
		 
		     Позов  ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання  задовольнити частково. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання 9 000 (девять тисяч) грн. 00 коп. 
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»  відмовити.
		Повний текст складений 01 листопада 2013 року. 
		Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя: І.Г.Ополинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...