Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/1621/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                             
		Справа №  159/1621/13-к
		Провадження №  1-кп/159/89/13 
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		м. Ковель                                                                                   30.05.2013    
		 
		        Ковельський міськрайонний суд Волинської області                                                                                                            
		 
		в складі:
		головуючого - судді             Бойчука П.Ю.,
		суддів                                     Денисюк Т.В.,
		                                               Бондара В.М.,
		при секретарі                         Спасюк К.В.,
		за участю: 
		прокурора                              Покидюка В.М.,
		захисників                             ОСОБА_2,
		                                               ОСОБА_3,
		                                               ОСОБА_4,
		обвинувачених                      ОСОБА_5,
		                                               ОСОБА_6,
		                                               ОСОБА_7,
		 
		розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013020020000078 від 15 лютого 2013 року, стосовно обвинувачених
		 
		ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Топільне Рожищенського району Волинської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
		 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Рожище Волинської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306  КК України,
		 
		та стосовно обвинуваченого 
		 
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Рівне, зареєстрованого по АДРЕСА_4, фактично проживаючого в АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 309  КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		        Вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді суду з 07 березня 2013 року.
		        Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діють запобіжні заходи у виді тримання під вартою, зокрема  ОСОБА_5 утримується під вартою з  11 лютого 2012 року /т. 2 а.п. 194/ 
		ОСОБА_6 утримувався під вартою з 14.02.2012 р. по 02.04.2012 року, а з 27 червня 2012 року утримується безперервно.       
		                               На підставі ухвал суду від 02 квітня 2013 року  та 22 квітня 2013  обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою до  07 липня 2013 року.
		          В даному судовому засіданні обвинуваченими заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під варту на інший, більш м'який.
		          Обвинувачений ОСОБА_5 мотивує своє клопотання тим, що тривалий час утримується під вартою,  стан його здоров'я постійно погіршується, до взяття під варту був визнаний інвалідом другої групи і на даний час потребує медичного огляду, будь-яких заходів щодо перешкоджання  діяльності органів досудового розслідування не вчиняв, має постійне місце проживання в Україні та не має наміру  вчиняти нові злочини.
		          Обвинувачений ОСОБА_6 мотивує своє клопотання тривалим утриманням під вартою та відсутністю підстав для подальшого застосування даного запобіжного заходу, оскільки  основні свідки, заявлені стороною обвинувачення судом допитані, вплив на них виключається, а  лише обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не може бути  мотивом для застосування найважчого запобіжного заходу.
		          Заслухавши  думку захисників, які підтримують заявлені клопотання, зокрема захисник обвинуваченого ОСОБА_6 вказує на наявність  важких сімейних обставин у обвинуваченого, батько якого потребує стороннього догляду у зв'язку з хворобою, заслухавши думку прокурора, який проти задоволення клопотань заперечив, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.          
		          Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. За вказаною статтею до ризиків відносяться:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		          Крім того, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		       Враховуючи поведінку обвинувачених в ході розгляду справи, обсяг досліджених судом доказів, в тому числі проведення допиту основних свідків сторони обвинувачення, приймаючи до уваги стан здоров'я, сімейний стан обвинувачених, тривалість перебування під вартою, яка перевищує один рік, відсутність обґрунтованих доводів прокурора про доцільність збереження запобіжного заходу щодо обвинувачених у виді тримання під вартою, суд не вбачає на даний час підтверджених ризиків, які б свідчили про необхідність утримувати осіб під вартою.
		        До такого висновку суд приходить з урахуванням вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
		        Як зазначено в рішеннях Єропейського суду з прав людини, зі спливом певного часу обґрунтована підозра у вчиненні злочину перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи, а утримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципові захисту від свавілля встановленому п. 1 ст. 5 Конвенції, а сама тяжкість обвинувачення не може бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою. У випадку коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства та суду можна запобігти за допомогою застави чи іншого запобіжного заходу, обвинуваченого має бути звільнено з під варти. (Рішення в справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Паскал проти України", "Єлоєв проти України", "Сташайтіс проти Литви", "Боротюк проти України", "Єчюс проти Литви", "Вренчев проти Сербії").
		          Таким чином, подальше утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою є невиправданим і порушуватиме їх права.
		        Також суд приймає до уваги, що  обвинувачений ОСОБА_7 з таким же об'ємом обвинувачення, не перебуває під вартою і будь-яким чином не перешкоджає судовому розгляду справи та виконує свої процесуальні обов'язки належним чином. 
		Вирішуючи питання про визначення конкретного запобіжного заходу, необхідного для обвинувачених, суд враховує  характер злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, наявність у обвинувачених постійного місця проживання, те, що особи є раніше не судимими, суд вважає, що зміна запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт буде достатньою і спроможною забезпечити належну поведінку обвинувачених на час подальшого судового розгляду та забезпечення виконання ними процесуальних обов'язків у даній справі.
		        Згідно    ст.181 КПК України    строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
		 
		        На підставі викладеного, керуючись ст.176,178,   181,   193-194,   196-197 КПК України,   суд, -   
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		        Змінити щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
		 
		        Заборонити ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 до 30 липня 2013 року та зобов'язати його прибувати за кожною вимогою слідчих органів, прокурора та суду.
		 
		        Заборонити ОСОБА_6 цілодобово залишати житло за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 до 30 липня 2013 року та зобов'язати його прибувати за кожною вимогою слідчих органів, прокурора та суду.
		 
		        Звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду.
		 
		        Виконання ухвали покласти на Рожищенський РВ УМВС України у Волинській області.
		 
		        Строк дії ухвали закінчується 30 липня 2013 року.
		       
		        Копію ухвали надати обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисникам, прокурору, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
		        
		        Ухвала оскарженню не підлягає окремо від вироку суду.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                                П.Ю.Бойчук
		 
		Судді                                                                                                                            Т.В. Денисюк
		 
		                                                                                                                                      В.М. Бондар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...