Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-21770св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		іменем україни
		30 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого                     Ткачука О.С.,
		 
		суддів:                     Висоцької В.С.                                          Гримич М.К. 
		Колодійчука В.М.                 Савченко В.О.                                                                                    
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Новий Львів» до ОСОБА_3, третя особа - Сихівська районна державна адміністрація Львівської міської ради, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Новий Львів» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У жовтні 2012 року Львівське комунальне підприємство «Новий Львів» (далі - ЛКП «Новий Львів») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2 При цьому вона неналежним чином оплачувала житлово-комунальні послуги, у результаті чого за нею утворилася заборгованість у розмірі 5 826 грн. 02 коп. за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 826 грн. 02 коп.
		 
		У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ЛКП «Новий Львів», в якому посилаючись на те, що між ними договорів про надання житлово-комунальних послуг не укладалося, просила зобов'язати ЛКП «Новий Львів» вжити заходи щодо видалення з бази даних особового рахунку та залишку суми за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, заборонити позивачу здійснювати будь-які нарахування за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн. та 200 грн. за послуги нотаріуса.
		 
		Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року, позов ЛКП «Новий Львів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛКП «Новий Львів» заборгованість за утримання будинків та прибудинкових територій за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року у розмірі 5 826 грн. 02 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Судові рішення у частині вирішення зустрічного позову не оскаржені, а тому у касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка неналежним чином здійснювала оплату житлово-комунальних послуг, у результаті чого за нею утворилася заборгованість. При цьому суд послався на те, що позивач перервав строк позовної давності шляхом звернення у листопаді 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, який у подальшому було скасовано.
		 
		Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками рішення районного суду.
		 
		Проте повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
		 
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		 
		Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 проживає і є споживачем комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Новий Львів». 
		 
		У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу і 12 грудня 2011 року за цією заявою ЛКП «Новий Львів» Сихівським районним судом м. Луганська видано судовий наказ на стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги, проте ухвалою цього ж суду від 12 грудня 2011 року зазначений наказ скасовано.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідачки, оскільки у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не встановив та не визначив усіх власників квартири, на яких покладено обов'язок з її утримання, а, відтак, не визначив коло відповідачів у даній справі, а також не перевірив правильності розрахунків заборгованості, проведених судом першої інстанції.
		 
		Крім того, апеляційний суд належним чином не перевірив тверджень апеляційної скарги про сплив строку позовної давності відносно частини заборгованості за житлово-комунальні послуги та дійшов помилкового висновку про переривання відповідачем строку позовної давності шляхом часткової оплати заборгованості. 
		 
		Так, позов пред'явлено у листопаді 2011 року.
		 
		Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		 
		Частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не встановив точної дати звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, не перевірив правильності та періоду нарахування заборгованості.
		 
		При цьому апеляційний суд встановив, що позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у листопаді 2011 року, спірна заборгованість нарахована за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року, тобто більше ніж за три роки до моменту звернення до суду.
		 
		Отже, не виконавши вимог процесуального закону відносно перевірки доказів та належності позовних вимог, апеляційний суд передчасно визнав позов ЛКП «Новий Львів» про стягнення комунальної заборгованості таким, що пред'явлений у межах строку позовної давності.
		 
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у частині вирішення позову ЛКП «Новий Львів», апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 303 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування.
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України 
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року у частині вирішення позову Львівського комунального підприємства «Новий Львів» скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                  О.С. Ткачук                   
		 
		 
		Судді:                       В.С. Висоцька
		 
		 
		М.К. Гримич
		 
		 
		В.М. Колодійчук
		 
		 
		В.О. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...