Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1234/13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2013.
Дата набрання законної сили: 07.11.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		  
		УХВАЛА
		 
		07 листопада 2013 р.  Справа № 909/1234/13   
		          Господарський суд Івано-Франківської області у складі ( судді  Михайлишин В. В.   ), розглянувши матеріали 
		 
		за заявою: Фізичної особи - підприємця Семененко Володимира Георгійовича, (вул. Галицька, 104/1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000)
		 
		про порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом".
		 
		без виклику представників сторін
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Фізична особа - підприємець Семененко Володимир Григорович звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із заявою (Вх. № 11053 від 29.10.2013) про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця Семененко Володимира Григоровича.
		Заява мотивована тим, що внаслідок кризових явищ, падіння цін на нерухомість, низького попиту на продукцію будівельного ринку, яка утворилась у зв'язку з низькою купівельною спроможністю населення та інфляційними процесами у економіці держави заявник не зміг виконати свої зобов'язання в повному обсязі, зокрема перед Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. Вказана заборгованість виникла на підставі договору № 49 "Про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста" від 11.03.2011 року і яка встановлена та підтверджена відповідним судовим рішенням від 05.06.2013 року по справі № 909/220/13-г.
		Окрім цього, у підприємця існує заборгованість перед іншими суб'єктами господарювання за придбані будівельні матеріали, виконані роботи та надані послуги різного характеру, яка виникла внаслідок неможливості виконати взяті на себе грошові зобов'язання у розмірі 101 000, 00 гривень. 
		У зв'язку з наведеним, Фізична особа - підприємець звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із заявою, в порядку ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у якій просить суд визнати банкрутом Фізичну особу - підприємця Семененка Володимира Григоровича.
		Розглянувши матеріали заяви Фізичної особи - підприємця Семененка Володимира Григоровича про порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що подана заява не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню, виходячи з наступного.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		Подача заяви про порушення справи про банкрутство та обсяг усіх необхідних документів, визначена у статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Відповідно до ч. 2 ст.90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для визнання Фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок і сплати обов'язкових платежів.
		Відповідне правило встановлено ст. 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
		Отже, звертаючись до суду заявник був зобов'язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав для визнання його банкрутом.
		Під час підготовки заяви про порушення справи про банкрутство для подання як кредитором, так і боржником, закон установлює певні вимоги до змісту таких заяв, недотримання яких може призвести до повернення заяви без її розгляду особі, що її подала.
		Так для ініціювання процедури банкрутства фізичної особи - підприємця мають виконуватися загальні вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. При цьому, безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		Вимоги до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частиною 2 ст. 11 Закону передбачено, зокрема, що до заяви про порушення справи про банкрутство додається рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили. 
		У своїй заяві боржник посилається на існування заборгованості перед Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, яка підтверджена судовим рішенням від 05.06.2013 року по справі № 909/220/13-г. Так, даним рішенням вирішено стягнути на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заборгованість в розмірі 282 312, 10 гривень, з яких: основний борг - 253 300, 00 гривень, 1 773, 10 гривень - інфляційних втрат та 19 274, 33 гривень - пені і 7 964, 67 гривень - 3 % річних. Крім того, до матеріалів заяви додано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013 року за наказом № 787 від 01.07.2013 року на суму 282 312, 10 гривень. 
		Водночас, у своїй заяві боржник вказує на факт існування заборгованості в нього перед іншими суб'єктами господарювання за придбані будівельні матеріали, виконані роботи та надані послуги різного характеру, яка виникла внаслідок його неможливості виконати взяті на себе грошові зобов'язання у розмірі 101 000, 00 гривень.
		Однак, як встановлено судом, з даного приводу до заяви боржника не подано рішення суду про задоволення вимог кредитора (кредиторів), що набрало законної сили. Окрім того, як видно із заяви боржника, з неї взагалі неможливо встановити чи існують рішення судів щодо вказаної заборгованості і чи існування заборгованість в розмірі 101 000, 00 гривень - є боргом Семененка Володимира Григоровича саме як Фізичної особи - підприємця чи як фізичної особи, оскільки якщо борги не пов'язані з підприємницькою діяльністю Семененка Володимира Григоровича, то даний факт не дає права ні такій особі, ні її кредиторам ставити питання про банкрутство цієї особи, навіть у випадках, якщо вона зареєстрована як підприємець. 
		Суд наголошує, що законодавство допускає банкрутство фізичної особи лише в статусі підприємця і не передбачає можливості банкрутства звичайних громадян.
		Отже, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує безспірність вимог кредитора саме з наявністю рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили, та ставить вимогу про обов'язковість долучення такого рішення до заяви про порушення справи про банкрутство. За таких обставин, суд приходить до висновку, що існування заборгованості в сумі 101 000, 00 гривень не може братися до уваги судом, бо безспірними вважаються лише ті вимоги кредиторів, що підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою відповідно до законодавства здійснюється списання коштів із рахунків боржника.
		Таким чином, суд зазначає, що під час визначення розміру кредиторських вимог враховується лише основна сума боргу (у тому числі щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) і не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		Отже, справа про банкрутство може бути розпочата лише в тому випадку, коли борг перед кредиторами становить не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, підтверджений чинним судовим рішенням, на виконання якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
		Відтак, для того щоб виникла можливість звернутися до суду із заявою про банкрутство боржника, з моменту відкриття виконавчого провадження, має минути не менше ніж 3 місяці.
		До таких висновків судова влада приходила ще й за часів дії попередньої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, у постанові від 16.08.2011 року у справі № Б-50/260-10 Вищий господарський суд України зазначив, що «... виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження. Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами». 
		Крім того, не може вважатись безспірною і сума в розмірі 282 312, 10 гривень, яка підтверджена рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року по справі № 909/220/13-г, так як під час визначення розміру кредиторських вимог враховується лише основна сума боргу (у тому числі щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) і не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Таким чином, суд бере до уваги лише існування безспірної заборгованості в сумі 263 037, 77 гривень, тобто сума без врахування пені в розмірі 19 274, 33 гривень.
		Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік", станом на січень 2013 року мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі 1 147,00 гривень, тобто 300 розмірів мінімальної заробітної плати станом на дату подання заяви складають 344 100, 00 гривень.
		Таким чином, сума в розмірі 263 037, 77 гривень є меншою, ніж встановлена законом для звернення із заявами про банкрутство.
		За таких передумов, відсутня необхідна сукупність обставин, з наявністю яких  частина 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає можливість провадження у справі про банкрутство, тобто відсутні ознаки неплатоспроможності боржника.
		У матеріалах справи міститься копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013 року. Тобто з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту звернення із заявою про банкрутство пройшло лише 15 днів.
		Стаття 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наводить відомості щодо форми та змісту заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
		Проте, коли банкрутства прагне сама Фізична особа - підприємець, вимоги до змісту заяви не змінюються. Тому до такої заяви необхідно буде додати перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора, а саме: відомості про його ім'я або найменування, місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційний код. Крім того, у заяву про банкрутство підприємець має право додати розроблений ним план погашення його боргів, копії якого надсилаються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
		Однак, дослідивши матеріали заяви про банкрутство, не виявлено переліку кредиторів боржника і зазначенням сум грошових вимог та відомостей про їхні імена чи найменування, місцезнаходження або місяця проживання, ідентифікаційні коди. 
		Зважаючи на вищевикладені обставини та норми законодавства про банкрутство, дослідивши заяву Фізичної особи - підприємця Семененка Володимира Григоровича (Вх .№ 11053/13) про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи у розрізі вимог статей 10 та 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд вважає, що вищевказана заява не відповідає змісту вимог, зазначених у Законі. Відтак, порушення, допущені заявником при поданні до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, є підставою для повернення заяви та доданих до неї документів без розгляду.
		Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.
		Крім цього, у відповідності до абзацу 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство  та додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство - 5 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Дослідивши документи, які долучені до заяви про порушення справи про банкрутство судом встановлено, що в супереч вимогам абзацу 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви взагалі не додано доказів, які б підтверджували сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		Отже, заява про порушення справи про банкрутство, подана без дотримання вимог, передбачених Законом України "Про судовий збір", тобто до заяви не подано доказів сплати судового збору.
		Крім того, письмові докази, як передбачено у ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. При цьому, необхідно враховувати, що згідно з положеннями п. 5. 27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
		Наведені вимоги процесуального закону заявник залишив без уваги. Зокрема, це стосується долучених до заяви документів, які суд не може розглянути як докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки ці документи не відповідають згаданим вище положенням ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
		Допущені заявником порушення є підставою для повернення заяви та доданих до неї документів без розгляду.
		Як передбачено ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 2 10, 11, 15, 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір", ст. 53 Цивільного кодексу України, ст. 36, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		у х в а л и в : 
		 
		 
		заяву (Вх. № 11053/13 від 29.10.2013 року) Фізичної особи - підприємця Семененка Володимира Георгійовича про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи, всього на 19 аркушах,  повернути заявнику без розгляду.
		 
		Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з  нею  до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                            Михайлишин В. В.
		 
		 
		 
		 
		 
		Дану ухвалу направити:
		- боржнику (вул. Галицька, 104/1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000).
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
		______________________ Михайлишин В. В.   07.11.13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...