Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/25709/12-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		16 жовтня 2013 року                              м. Київ                              К/9991/25709/12 
		 
		 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		Головуючої:                     Гончар Л.Я.,
		Суддів:                    Конюшка К.В.,
		Чалого С.Я.,
		при секретарі:           Домбровському І.В., 
		за участю представників сторін: від відповідачів: Заінчковського Д.А., Жукович Л.В., Вусик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агентства екологічних інвестицій України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
		в с т а н о в и л а:
		Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агентства екологічних інвестицій України про:
		визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо забезпечення розроблення державної політики у сфері охорони атмосферного повітря в частині відсутності нормативного врегулювання порядку видачі дозволів на викиди парникових газів і встановлення лімітів на викиди парникових газів та інформування про роботу із врегулювання механізму скорочення викидів парникових газів, 
		зобов'язання Кабінету Міністрів України протягом пів року розробити та затвердити порядок видачі дозволів та врегулювати питання лімітів на викиди парникових газів, підготувати та протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів, як того вимагають положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влад» від 01.08.2002 №683; 
		визнання протиправною бездіяльності Міністерства екології та природних ресурсів України щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони атмосферного повітря, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та виконання вимог РКООЗК в частині відсутності нормативно-правового регулювання механізму із скороченням викидів парникових газів, 
		зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України розробити та затвердити протягом пів року відповідні правила, нормативи, норми та методики з питань регулювання механізму із скорочення викидів парникових газів; визнання протиправною бездіяльності Державного агентства екологічних інвестицій України із реалізації державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату, а також внесення пропозицій щодо її формування, в частині, що стосується налагодження механізму скорочення викидів парникових газів, 
		зобов'язання Державного агентство екологічних інвестицій України розробити у двохмісячний строк пропозиції з питань видачі дозволів і встановлення лімітів на викиди парникових газів підприємствам, установам, організаціям та подати їх у встановленому порядку Міністру Міністерства екології та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України.
		Позовні вимоги мотивовано протиправною бездіяльністю Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України та Державного агентства екологічних інвестицій України, що виявилась у невиконанні останніми покладених на них законодавством обов'язків із регулювання та управління діяльністю, яка впливає на клімат.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня                   2011 року,  яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позов задоволено частково: зобов'язано Кабінет Міністрів України підготувати та протягом трьох місяців після набрання рішенням суду у справі                           №2а-6990/11/2670 законної сили оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів, як того вимагають положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влад» від 01.08.2002 №683. 
		У поданій касаційній скарзі Кабінет Міністрів України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просив у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Задовольняючи позов в частині зобов'язання Кабінету Міністрів України підготувати та оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов'язок із забезпечення щоквартальної підготовки заздалегідь оприлюдненою усталеною структурою та опублікування для широкого обговорення громадськістю доповідей про роботу Кабінету  Міністрів на відповідача покладено Указом Президента "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 01.08.2002 №683/2002. Так, враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України доповіді про роботу з виконання Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату не опубліковано, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити зазначені дії у примусовому порядку. 
		Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги Кабінету Міністрів України, не погоджується із вказаною позицію судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, своє звернення до суду позивач обґрунтовує порушенням відповідачами його законних інтересів щодо охорони та збереження довкілля, що зумовлене невиконанням ними визначених законодавством повноважень щодо регулювання та управління діяльністю, що впливає на погоду і клімат, шляхом скорочення викидів парникових газів для забезпечення реалізації підприємствами, установами, організаціями частини другої статті 16 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
		Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Так, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
		За результатами аналізу зазначених положень, колегія суддів дійшла висновку, що однією із визначальних характеристик інтересу як  самостійного об'єкту судового захисту та інших засобів правової охорони, є те, що він прямо не опосередкований у суб'єктивному праві.
		В той же час, вимога про зобов'язання Кабінет Міністрів України підготувати та оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату є вимогою, спрямованою на захист суб'єктивного права - права на інформацію, механізм реалізація якого встановлений законом. 
		В той же час, жодних обставин щодо звернення позивача до Кабінету Міністрів України із запитом про надання інформації щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом, що зумовило б у відповідача як у суб'єкта владних повноважень виникнення юридичного обов'язку з надання того чи іншого обсягу інформації, позивачем в обґрунтування позову не зазначено та судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень не встановлено. 
		В той же час, Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 №346-р із змінами і доповненнями, внесеними   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №272-р, не передбачено обов'язку Кабінету Міністрів України оприлюднювати у той чи інший спосіб інформацію про стан виконання зазначеного плану. 
		У свою чергу, як вбачається з преамбули Указу Президента України від 01.08.2002 №683/2002 "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади", на якій судами попередніх інстанцій зроблено посилання в обґрунтування судових рішень, зазначений указ прийнято з метою створення додаткових умов для реалізації конституційних прав громадян на інформацію, участь в управлінні державними справами
		Підпунктом 4 пункту 2 Указу Кабінету Міністрів України постановлено забезпечити починаючи з січня 2003 року щоквартальну підготовку за заздалегідь оприлюдненою усталеною структурою та опублікування для широкого обговорення громадськістю доповідей про роботу Кабінету Міністрів України з розв'язання актуальних соціальних, економічних та інших проблем, здійснення реформ, виконання загальнодержавних програм, заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України.
		Обов'язку з оприлюднення інформації щодо стану виконання заходів, передбачених конкретно тією чи іншою загальнодержавною програмою чи Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, зазначеними положеннями також не визначено.
		На виконання Указу Президента України від 01.08.2002 №683 "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.08.2002 №1302 "Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади", якою передбачено проведення низки заходів з метою створення додаткових умов для реалізації конституційних прав громадян на інформацію, у тому числі: створення та впровадження першої черги Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України; забезпечення інформаційного наповнення Єдиного веб-порталу; запровадження циклу щотижневих спеціалізованих телепередач для висвітлення діяльності Кабінету Міністрів України; утворення Міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями робочих груп для аналізу і висвітлення власної діяльності; визначення зазначеними органами структурних підрозділів для вирішення питань розвитку інформатизації у відповідній галузі (сфері) або регіоні, тощо.
		Таким чином, положеннями Указу Президента України від 01.08.2002 №683 на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок із забезпечення підготовки та опублікування для широкого обговорення громадськістю доповідей про роботу Кабінету Міністрів України, в той час як форми такого забезпечення, механізм та шляхи його реалізації Кабінетом Міністрів України як органом, який забезпечує проведення політики, у тому числі, у сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, визначаються самостійно.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність у Кабінету Міністрів України законодавчо встановленого обов'язку із підготовки та оприлюднення інформації щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, а також виходячи з того, що позивачем в обґрунтування позову та судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень не зазначено про вжиття міжнародною благодійною організацію «Екологія-Право-Людина» будь-яких дій, спрямованих на реалізацію права на отримання інформації щодо діяльності Кабінету Міністрів України у вказаній сфері, колегія суддів не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності ознак протиправної бездіяльності відповідача у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з чим, виходячи із завдань адміністративного судочинства, не вбачає підстав для вжиття заходів судового захисту прав чи інтересів позивача. 
		Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
		З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав задоволення позову в частині зобов'язання Кабінету Міністрів України підготувати та оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів, як того вимагають положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влад» від 01.08.2002 №683, колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень у відповідній частині.
		Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про зобов'язання Кабінет Міністрів України підготувати та протягом трьох місяців після набрання рішенням суду у справі                           №2а-6990/11/2670 законної сили оприлюднити інформацію щодо стану виконання заходів, передбачених Національним планом заходів, як того вимагають положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влад» від 01.08.2002 №683. 
		У вказаній частині у задоволенні позову Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Кабінету Міністрів України відмовити.
		В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...