Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-4784к13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		іменем   україни 
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого            Кульбаби В.М.суддів   Швеця В.А., Квасневської Н.Д.за участю прокурора            Саленка І.В.                                
		 
		розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 листопада 2013 року справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року.
		 
		                              Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року                                 
		                                                   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму
		                                                           
		засуджено:
		<ul>
			<li>за ч. 3 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;</li>
			<li>за ч. 1 ст. 200 КК України до штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень;</li>
			<li>за ч. 2 ст. 200 КК України до штрафу в розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень;</li>
			<li>за ч. 1 ст. 362 КК України до виправних робіт на строк на 2 (два) роки;</li>
			<li>за ч. 3 ст. 362 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки;</li>
			<li>за ч. 1 ст. 361 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки;</li>
			<li>за ч. 2 ст. 361 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.  </li>

</ul>
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено  ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на неї виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. 
		Вирішено питання речових доказів по справі. 
		ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона, 30 жовтня 2010 року, шляхом зловживання довірою, здійснюючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа коштами Вінницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 41290 гривень, при цьому підробила документи на переказ грошових коштів та несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі, будучи особою, яка має право доступу до неї. 
		Таким же способом ОСОБА_5 повторно заволоділа коштами Вінницької  філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 106 800 гривень та 80000 гривень 31 жовтня 2010 року та 12 листопада 2010 року, відповідно, що завдало значної шкоди. 
		Крім того, 10 грудня 2010 року ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою повторно здійснюючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа коштами Вінницької  філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 35000 гривень, при цьому повторно підробила документи на переказ грошових коштів та несанкціоновано втрутилась у роботу автоматизованих систем, що призвели до підробки інформації. 
		Таким же способом ОСОБА_5 11 грудня 2010 року повторно заволоділа коштами Вінницької  філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 7000 гривень. 
		Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано. Призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років; за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень; за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень; за            ч. 1 ст. 362 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень; за ч. 3 ст. 362 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки; за ч. 1 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки; за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) місяців.   
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та розпорядженням грошовими коштами на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.
		В решті вирок суду залишено без зміни. 
		У касаційній скарзі засуджена, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності її вини у вчиненні злочинів, за які вона засуджена просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, застосувавши ст. 69 та ст. 75 КК України до неї. В обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд, скасувавши вирок суду першої інстанції та обравши відносно неї реальну міру покарання, не врахував належним чином всіх обставин, що пом'якшують покарання, даних про її особу, які на її думку, дають достатньо підстав для призначення покарання нижче найнижчої межі із звільненням від його відбування з випробуванням. Крім того, вказує, що за час розгляду справи судами, значно погіршився стан її здоров'я.   
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що  вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку,  що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.  
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які її засуджено та правильність кваліфікації дій за ними, у касаційній скарзі не оспорюються. 
		Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від його відбування з випробуванням.  
		Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.
		Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що суд першої інстанції  не оцінив та не врахував належним чином, те що ОСОБА_5 вину визнала лише звертаючись до суду з останнім словом після промови прокурора в судових дебатах, в зв'язку  з чим суд відновив слідство, що поставило під сумнів надання належної оцінки своїй поведінці засудженою, щирість її каяття і готовність нести відповідальність, передбачену законом. Не погодився апеляційний суд з наведеним у вироку місцевого суду обґрунтуванням щодо повного відшкодування нею заподіяної шкоди. 
		Крім того, апеляційний суд вказав, що позитивна характеристика ОСОБА_5, відсутність у неї судимостей, а також те, що  на обліку у лікарів-нарколога та психіатра вона не перебуває, не є достатніми підставами для звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням. 
		Також, апеляційний суд дав вмотивовану оцінку тій обставині, що вчиняючи злочини невеликої та середньої тяжкості, ОСОБА_5 припинила свою злочинну діяльність лише в зв'язку з діями служби безпеки банку та працівників міліції і обґрунтовано дійшов висновку про м'якість призначеного судом першої інстанції покарання та передчасність застосування до неї ст. 75 КК України.   
		З доводами суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання ОСОБА_5 та неправильного застосування ст. 75 КК України погоджується і суд касаційної інстанції, в зв'язку з чим, твердження засудженої у касаційній скарзі про наявність достатніх підстав для призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України та застосування до неї ст. 75 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання останній є законним, справедливим і таким, що сприятиме її  перевихованню та попередженню нових злочинів.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженій                     ОСОБА_5, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. 
		Підстав, передбачених ст. 398 КПК України 1960 року, для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги  засудженої, колегією суддів не встановлено.  
		 
		Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,  
		 
		 
		у х в а л и л а : 
		касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5  - без зміни. 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		В.М. Кульбаба В.А. Швець Н.Д. Квасневська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...