Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1304/1-369/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2013.
Дата набрання законної сили: 07.11.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  1304/1-369/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.  
		Провадження №  11/783/621/13                     Доповідач:   Марітчак  Т.  М.  
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		07 листопада 2013 року Апеляційний суд Львівської області
		під головуванням суддіМарітчака Т.М.,в складі суддів апеляційного судуПешкова М.І. та Романюка М.Ф.,при секретаріСемчишин М.Б.,за участю прокурораДобровольського П.О.,потерпілогоОСОБА_6,його представникаОСОБА_7,засудженихОСОБА_8 і ОСОБА_9та їх захисниківОСОБА_10 і ОСОБА_11розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляції прокурора відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області П. Добровольського та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року, яким - 
		ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фер (Франція), українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, мешканця АДРЕСА_1, без судимості,
		визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного йому судом покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до вимог ст. 76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід, щодо засудженого ОСОБА_8, до вступу вироку в законну силу, залишено раніше обраний - у вигляді застави.
		Обвинуваченого ОСОБА_8, за фактом отримання ним 30 грудня 2010 року хабара в розмірі 100   000 (сто тисяч) грн. від ОСОБА_6 - виправдано.
		ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця с. Золота Солобода Козівського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, без судимості, працюючого головним архітектором проектів ДП «ДІПМ «Містопроект»
		визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного йому судом покарання, з випробуванням, та встановленням іспитового строку на 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до вимог ст. 76 КК України, обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід, щодо засудженого ОСОБА_9, до вступу вироку в законну силу, залишено раніше обраний - у вигляді застави.
		ОСОБА_9, за фактом отримання ним 30 грудня 2010 року хабара в сумі 100   000 (сто тисяч) грн. від ОСОБА_6 - виправдано.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 по 5   000 (п'ять тисяч) грн. з кожного, у відшкодування заподіяної моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
		Крім того, вироком суду стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частинах на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79008, м. Львів, пл. Соборна, 7) 2   109,60 (дві тисячі сто дев'ять) грн. у відшкодування вартості криміналістичної експертизи спеціальної хімічної речовини за матеріалами кримінальної справи № 181-0023 (висновок № 1896 від 07 червня 2011 року). Вироком суду також вирішено питання з речовими доказами.
		Вироком Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винними та засудженні за наступні злочинні дії.
		18.10.2010 року між Генеральним консульством ОСОБА_12 у Львові (в особі Генерального консула РП у м. Львові Гжегожа Опалінського) та ДП «Зелукрбуд» (в особі директора ОСОБА_6) укладено договір № 30А-6/В/10 на виконання будівельних робіт на об'єкті резиденції Генерального консульства ОСОБА_12 на вул. Івана Франка, 108, в м. Львові і згідно умов цього договору авторський нагляд за виконанням робіт здійснювало ДП «ДІПМ «Містопроект», від імені якого виступав головний архітектор ОСОБА_9, а технічний нагляд - фізична особа-підприємець, інженер технічного нагляду 1 категорії ОСОБА_8.
		На підставі вищевказаного договору ДП «Зелукрбуд» в грудні 2010 року виконано ряд будівельно-монтажних робіт (влаштування телеінформаційної спеціальної каналізації, замощення розкопок, монтаж штор, жалюзі, ролокасет) в резиденції Генерального консульства ОСОБА_12 в м. Львові, про що складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року б/н на суми 100   720 грн. та 397   914 грн., які надано в грудні 2010 року для підписання приватному підприємцю ОСОБА_8, як особі, що здійснює технічний нагляд, однак останній відмовився їх підписувати.
		ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання хабара, протягом січня-березня 2011 року, зустрічаючись із ОСОБА_6, неодноразово повідомляли останнього, що немає підстав для підписання довідок про вартість та актів приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, а також вказували, що виконані ДП «Зелукрбуд» роботи не будуть прийняті. В подальшому, 11, 12 та 20.04.2011 року ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_9, діючи умисно, з метою одержання хабара, в приміщенні ДП «ДІПМ «Містопроект», що в м. Львові на вул. Г. Чупринки, 71, спонукали ОСОБА_6 до передачі їм хабара в розмірі 100   000 грн. за підписання ОСОБА_8 вищевказаних довідок про вартість та актів приймання виконаних робіт за грудень 2010 року та за прийняття виконаних в подальшому будівельно-монтажних робіт на даному об'єкті і підписання відповідних платіжно-розрахункових документів.
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказаної суми хабара, могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_6, що полягало б у порушенні фінансово-господарської діяльності ДП «Зелукрбуд», внаслідок відмови підписання ОСОБА_8 зазначених документів, потерпілий ОСОБА_6 погодився і домовившись про передачу їм грошових коштів, 21.04.2011 року, близько 14.00 год. в кафе-барі «Кондитерське», що в м. Львові на вул. І. Франка, 98, ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_8, одержав обумовлену суму хабара в розмірі 100   000 грн.
		Після отримання вказаної суми хабара, ОСОБА_8 підписав довідки про вартість виконаних ДП «Зелукрбуд» будівельних робіт за грудень 2010 (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року б/н на суми 100   720 грн. та 397   914 грн., які передав ОСОБА_6.
		Таким чином, ОСОБА_8, будучи службовою особою, уповноваженою здійснювати технічний нагляд за будівництвом, діючи умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_9 одержали 21.04.2011 року від ОСОБА_6 хабар в сумі 100   000 грн., чим вчинили злочин передбачений ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції на момент вчинення злочину).
		Крім цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувалися досудовим слідством в тому, що будучи службовими особами, діючи умисно з корисливих мотивів, одержали хабар у великому розмірі за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаний із вимаганням хабара за наступних обставин.
		На підставі вищевказаного договору на виконання будівельних робіт на об'єкті резиденції Генерального консульства ОСОБА_12 на вул. І. Франка,108, в м. Львові ДП «Зелукрбуд» в грудні 2010 року виконано ряд будівельно-монтажних робіт (влаштування телеінформаційної спеціальної каналізації, замощення розкопок, монтаж штор, жалюзі, ролокасет) в резиденції Генерального консульства ОСОБА_12 в м. Львові про що складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року б/н на суми 100   720 грн. та 397   914 грн., які надано в грудні 2010 року для підписання приватному підприємцю ОСОБА_8, як особі, що здійснює технічний нагляд, однак останній відмовився їх підписувати, незважаючи, що вказані роботи були виконані в повному обсязі.
		В подальшому, приблизно в 20-х числах грудня 2010 року ОСОБА_9 у своєму службовому кабінеті ДП «ДІПМ «Містопроект», що в м. Львові на вул. Г. Чупринки, 71, діючи умисно, за попередньою змовою з інженером технічного нагляду ОСОБА_8, реалізуючи спільний злочинний умисел на одержання хабара, висунув вимогу директору ДП «Зелукрбуд» ОСОБА_6 щодо передачі йому та ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 100   000 грн. за підписання останнім, як особою, що здійснює технічний нагляд вищевказаних довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт, а також за прийняття виконаних в подальшому будівельно-монтажних робіт на даному об'єкті та підписання відповідних платіжно-розрахункових документів (рахунків фактур, довідок про вартість, актів приймання виконаних робіт та інших).
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказаної суми хабара, могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_6, що полягало б у порушенні фінансово-господарської діяльності ДП «Зелукрбуд», ускладнення проведення розрахунків із субпідрядниками, внаслідок не підписання приватним підприємцем ОСОБА_8 зазначених документів, потерпілий ОСОБА_6 погодився і домовившись про передачу їм грошових коштів, 30.12.2010 року, в передобідній час, в приміщенні резиденції Генерального консула ОСОБА_12, що в м. Львові на вул. І. Франка, 108, ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, одержав обумовлену суму хабара в розмірі 100   000 грн.
		Не погоджуючись з вироком Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених і постановити новий вирок яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнати винними за ч. 2 ст. 368 КК України та засудити ОСОБА_8 на 6 (шість) років позбавлення волі, з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю з надання послуг щодо здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна, а ОСОБА_9 на 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з здійсненням технічного та архітектурного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.
		Прокурор в апеляції покликається на те, що оскаржуваний вирок незаконний у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок його м'якості. Суд першої інстанції, на думку прокурора, встановивши фактичні обставини справи, прийшов до неправильного висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом отримання ними хабара 30 грудня 2010 року в сум 100   000 грн. в ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та безпідставно виправдав їх за даним епізодом.
		Прокурор також просить в апеляції міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінити на взяття під варту, а цивільний позов задовольнити в повному об'ємі.
		Не погодився з вироком Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок в частині виправдання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом отримання ними 30 грудня 2010 року від ОСОБА_6 хабара в розмірі 100   000 грн. скасувати і постановити свій вирок, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнати винними у вчинені злочину за цим епізодом, за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції на момент вчинення злочину) та задовольнити цивільний позов в повному обсязі, стягнувши із засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 50   000 грн. завданої шкоди та по 50   000 грн. моральної шкоди.
		Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку про визнання винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за епізодом вимагання і отримання ними 30 грудня 2010 року хабара в розмірі 100   000 грн. і призначення їм покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі кожному з призначенням відповідних додаткових покарань і задоволення цивільного позову потерпілого в повному об'ємі, потерпілого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про скасування вироку і постановлення нового вироку про визнання винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за епізодом вимагання і отримання ними 30 грудня 2010 року хабара в розмірі 100 000 грн., призначення їм покарання в межах санкції ч. 2 ст. 368 КК України (на час вчинення злочинів) та стягнення з засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 50 000 грн. заподіяної шкоди та по 50 000 грн. моральної шкоди, засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та їх захисників ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про відмову в задоволенні апеляцій прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 і залишення оскаржуваного вироку без змін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
		Щодо підставності виправдання підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за епізодом отримання ними хабара 30 грудня 2010 року в розмірі 100   000 грн. від потерпілого ОСОБА_6 у звязку з недоведеністю вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочину за даним епізодом, то на думку колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
		Суд першої інстанції, виправдав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 368 КК України, за епізодом їх обвинувачення про вимагання та отримання ними 30 грудня 2010 року хабара в розмірі 100 000 грн. від потерпілого ОСОБА_6, покликаючись на те, що обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за цим епізодом ґрунтувалося лише на суперечливих показаннях свідка ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_6, оскільки свідок ОСОБА_13 вказувала, що хабар в сумі 100 000 грн. ОСОБА_9 передав потерпілий ОСОБА_6, який своєю чергою стверджував, що такий передавала ОСОБА_13.
		Як убачається з матеріалів кримінальної справи, в постанові про порушення кримінальної справи від 21.04.2011 року зазначено, що ОСОБА_13 передала ОСОБА_9 хабар в розмірі 100   000 грн. (т. 1., а.с. 1).
		З заяви ОСОБА_13 від 21.04.2011 року вбачається, що в грудні 2010 року ОСОБА_6 в її присутності передав ОСОБА_9 кошти в сумі 100 000 грн. за підписання довідок про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 15). Під час допиту її в якості свідка 22 квітня 2010 року, ОСОБА_13 також пояснила, що гроші в сумі 100 000 грн. в грудні 2010 року ОСОБА_9 передавав ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 140).
		З заяви ОСОБА_6 від 20.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вимагали у нього лише 100 000 грн. (т. 1, а.с. 13), а з його пояснення від 20.04.2011 року вбачається, що на вимогу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 він разом з головним бухгалтером ОСОБА_13 передали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 100 000 грн. за підписання довідок про виконані роботи, з березня поточного року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знову стали вимагати 200 000 грн., а 12.04.2011 року ОСОБА_8 показав йому на листку цифру 100 000 грн. (т. 1, а.с. 16), в поясненні від 21 квітня 2011 року ОСОБА_6 вказує, що гроші в сумі 100 000 грн. в грудні 2010 року ОСОБА_9 передала його бухгалтер ОСОБА_13, а гроші в сумі 100 000 грн. в квітні 2011 року для хабара йому було надано, оскільки в нього не було зазначеної суми (т. 1, а.с. 117, 135).
		З протоколу огляду грошових коштів від 21 квітня 2011 року вбачається, що ОСОБА_6 роз'яснено, що за участь в заході стосовно дачі хабара він не несе відповідальності і справа щодо нього підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України, а предмет хабара не підлягає конфіскації (т. 1, а.с. 18-21).
		Навіть відповідно до розшифровки запису розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і його бухгалтером від 11 квітня 2011 року, яку колегія суддів визнає неналежним доказом, ОСОБА_8 заперечує, що отримував в грудні 2010 року гроші в сумі 100 000 грн. (т. 1, а.с. 77-78).
		Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано прийшов до висновку, що документ - банківська виписка ДП «Зелукрбуд», згідно якого з рахунку вказаного підприємства в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 30 грудня 2010 року знято готівкою грошові кошти в сумі 100 000 грн. не є доказом передачі вказаних коштів ОСОБА_9, а свідчать лише про те, що потерпілий ОСОБА_6 зняв з рахунку свого підприємства вказану суму грошей. Крім цього, як убачається з цієї виписки в грудні 2010 року потерпілий ОСОБА_6 неодноразово знімав грошові кошти із свого банківського рахунку у звязку з виробничими потребами.
		Відповідно до пояснення потерпілого ОСОБА_6 після 30 грудня 2010 року обіцяне підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (форма КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт приватним підприємцем ОСОБА_8 так і не відбулось. А з матеріалів справи не вбачається що між замовником та генпідрядником ОСОБА_6 виникали будь-які заборгованості чи інші невиплати відповідно до графіку виконання робіт.
		Таким чином, на думку колегії суддів, на підставі наведених вище доказів. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вимаганні та отриманні хабара в ОСОБА_6 в розмірі 100 000 грн. 30 грудня 2013 року, оскільки лише суперечливі показання свідка ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_6 про фактичні обставини вчинення злочину, не підтверджені іншими доказами, не можна покласти в основу обвинувального вироку, який відповідно до вимог ст. 327 КПК України не може ґрунтуватися на припущеннях, і такі показання слід трактувати на користь обвинувачених.
		Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Крім цього, у своїй апеляції прокурор не наводить інших доказів, які б свідчили про вимагання та отримання хабара у потерпілого ОСОБА_6 засудженими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за епізодом від 30 грудня 2010 року.
		Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, на підставі досліджених ним доказів, обґрунтовано прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за епізодом від 30 грудня 2010 року у звязку з недоведеністю вчинення даного злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому в цій частині необхідно відмовити в задоволенні апеляцій прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7.
		Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано визнав винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчинені злочину за епізодом отримання ними 21.04.2011 року хабара в розмірі 100 000 грн.
		Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повністю визнали себе винними у вчинені злочину за цим епізодом отримання ними 21.04.2011 року хабара в розмірі 100 000 грн. у потерпілого ОСОБА_6, як в суді першої, так і апеляційної інстанції.
		Вина Івана ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм злочину за ч. 2 ст. 368 КК України за епізодом від 21 квітня 2011 року повністю доводиться доказами, наведеними судом першої інстанції у своєму вироку та не оспорюється засудженими ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
		Дії засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на думку колегії суддів, за епізодом отримання ними хабара 21 квітня 2011 року суд першої інстанції правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції на час вчинення злочину), оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 21 квітня 2011 року за попередньою змовою між собою, з використанням наданого їм службового становища отримали у потерпілого ОСОБА_6 хабар у великому розмірі в сумі 100 000 грн. (величина податкової соціальної пільги становила в 2011 році 470,5 грн., то великим розміром хабара буде хабар в сумі від 200 х 470.5 грн. = 94   100 грн. до 235 250 грн.).
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 368 КК України, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, особи підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які позитивно характеризуються, визнали себе винними в інкримінованому їм злочині за ч. 2 ст. 368 КК України за епізодом від 21 квітня 2010 року і, призначив їм основне покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 368 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		При звільненні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання, відповідно до ст. 75 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано покликався на те, що ОСОБА_8 є особою пенсійного віку, на час винесення вироку досяг 76 річного віку, хворіє на ішемічну хворобу серця, після інфарктний стан, кардіосклероз, гепатоз, кіста лівої нирки, аденома простати, а ОСОБА_9 є особою пенсійного віку, на час вчинення злочину досяг 68 річного віку, хворіє на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруги, гіпертонічну хворобу 2-ї стадії та хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії, має на утриманні дружину-пенсіонерку інваліда 2-ї групи, є членом-кореспонденто Української академії архітектури та членом спілки архітекторів України і має відповідні нагороди, те, що засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнали себе винними за цим епізодом, щиро розкаялись у вчиненні злочину, і обґрунтовано прийшов до переконання про доцільність звільнення засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання, з випробуванням та встановленням іспитового строку.
		Разом з тим, на думку колегії суддів, призначаючи покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 368 КК України, суд першої інстанції, не дивлячись на те, що санкція ч. 2 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років, не призначив засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 таке додаткове покарання і, хоча і мотивував недоцільність його призначення у відповідності до вимог ст. 69 КК України, однак в резолютивній частині вироку, призначаючи засудженим покарання не покликався на ст. 69 КК України.
		Колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України щодо засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і не призначення щодо них додаткового покарання у вигляді заборони займатись певною діяльністю чи займати певні посади, і приходить до висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано звільнив засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від призначення додаткового покарання, а тому в цій частині апеляції прокурора та представника потерпілого підлягають до задоволення, оскільки таке додаткове покарання, на думку колегії суддів, буде гарантією попередження вчинення ними нових службових злочинів.
		А тому, на думку колегії суддів, необхідно погодитись з доводами прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 368 КК України скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнати винними за ч. 2 ст. 368 КК України та засудити їх до призначеного судом першої інстанції основного покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із призначенням ОСОБА_8 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю з надання послуг щодо здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки, а ОСОБА_9 - додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані з здійсненням технічного та архітектурного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки.
		Колегія суддів, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 75 КК України, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно звільнити від відбування призначеного судом основного покарання, з випробуванням, оскільки ОСОБА_8 є особою пенсійного віку, на час винесення вироку досяг 76 річного віку, хворіє на ішемічну хворобу серця, після інфарктний стан, кардіосклероз, гепатоз, кіста лівої нирки, аденома простати, а ОСОБА_9 є особою пенсійного віку, на час вчинення злочину досяг 68 річного віку, хворіє на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруги, гіпертонічну хворобу 2-ї стадії та хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії, має на утриманні дружину-пенсіонерку інваліда 2-ї групи, є членом-кореспонденто Української академії архітектури та членом спілки архітекторів України і має відповідні нагороди, те, що засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнали себе винними за цим епізодом, щиро розкаялись у вчиненні злочину, вперше притягаються до кримінальної відповідальності і злочином не заподіяно матеріальної шкоди.
		Колегія суддів приходить до висновку, що застосування інституту звільнення від відбування основного покарання, з випробуванням, до засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в поєднанні з призначенням ОСОБА_8 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю з надання послуг щодо здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки, а ОСОБА_9 - додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані з здійсненням технічного та архітектурного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки забезпечить як виправлення засуджених, так і попередження вчинення ними нових службових злочинів.
		У звязку із висновком апеляційного суду про доцільність звільненням засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання, на підставі ст. 77 КК України суд не призначає засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обов'язкового додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		На думку колегії суддів, покликання захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про виключення цифрового диктофону марки «Олімпус», виданого ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 149-150) та протоколу огляду технічних засобів від 20 квітня 2011 року (цифрового диктофону марки «Олімпус», виданого ОСОБА_6), з числа доказів у даній кримінальній справі є обгрунтованим і з числа доказів у даній кримінальній справі необхідно виключити цифрового диктофону марки «Олімпус», виданого ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 149-150) та протоколу огляду технічних засобів від 20 квітня 2011 року (цифрового диктофону марки «Олімпус», виданого ОСОБА_6) (т. 1, а.с. 74-78), оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 року за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою, без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених ЗакономУкраїни «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Що ж стосується вирішення цивільного позову, то на думку колегії суддів, апеляційні вимоги представника потерпілого в цій частині необхідно задоволити частково і стягнути з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 по 10 000 грн. моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції досліджено докази про перенесення потерпілим певного дискомфорту, погіршення стану його здоровя у звязку із вчиненням даного злочину щодо нього. В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6, в частині стягнення заподіяної шкоди, необхідно відмовити за його недоведеністю.
		Судом першої інстанції також вирішено питання про стягнення судових витрат за проведення у справі судових експертиз та стягнуто з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частинах на користь Львівського НДІ судових експертиз 2 109,60 (дві тисячі сто дев'ять) грн., однак на думку колегії суддів, судові витрати необхідно стягнути із засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави, а тому вирок суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити і зазначені судові витрати стягнути з засуджених в рівних долях на користь держави.
		Запобіжний захід стосовно засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на думку колегії суддів, необхідно залишити попередньо обраний у вигляді застави.
		Керуючись ст.ст. 323-324, 362, 365-366, 377 КПК України (1960 року), апеляційний суд,-
		засудив:
		апеляції прокурора прокуратури Львівської області П. Добровольського та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в частині призначення їм покарання, вирішення цивільного позову та стягненні судових витрат скасувати.
		ОСОБА_8 визнати винним за ч. 2 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді на 5 (п'яти) років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю з надання послуг щодо здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного йому судом основного покарання, з випробуванням, та встановленням іспитового строку на 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до вимог ст. 76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання та роботи.
		ОСОБА_9 визнати винним за ч. 2 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді на 5 (п'яти) років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавленням права обіймати посади пов'язані з здійсненням технічного та архітектурного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури, строком на 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного йому судом основного покарання, з випробуванням, та встановленням іспитового строку на 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до вимог ст. 76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання та роботи.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в користь ОСОБА_6 по 10 000 грн. моральної шкоди з кожного. В задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 відмовити за їх недоведеністю.
		Стягнути з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судові витрати в сумі 2 109,60 (дві тисячі сто дев'ять) грн. в користь держави в рівних долях, по 1 054, 80 (одній тисячі п'ятдесят чотири) грн. з кожного.
		Запобіжний захід стосовно засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити попередньо обраний у вигляді застави, до вступу вироку в законну силу.
		В решті цей вирок залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 1 (одного) місяця з дня його проголошення.
		Судді:
		      підпис                                                         підпис                                                           підпис
		Марітчак Т.М.                                           Романюк М.Ф.                                          Пешков М.І.
		 
		Копія відповідно до оригіналу.
		Суддя апеляційного суду                                                                      Т. Марітчак.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...