Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1522/4030/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження № 22-ц/785/8126/13
		Головуючий у першій інстанції  Чернявська Л.М. 
		Доповідач Парапан В. Ф.
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 07.11.2013 року                                                                                               м. Одеса
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
		                                       Головуючого: судді Парапана В.Ф.
		                          Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.,
		                          При секретарі: Горновій А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому  засіданні  цивільну  справу  за  апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання третейської угоди недійсною ,-
		в с т а н о в и л а:
		 
		        У лютому 2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання недійсною третейської угоди.
		           Позивач зазначав, що 16.08.2007р. між ним та   АКБ СР «Укрсоцбанк», який в подальшому перейменовано в ПАТ «Укрсоцбанк, укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2007/24-24/157 (далі - Договір) з максимальним лімітом   68 000 доларів США строком до 15.08.2022р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,35% річних. Пункт 6.2 вказаного Договору   містить третейське застереження про те, що   спори, які можуть виникнути при виконання угоди, розглядаються визначеними суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а у разі неможливості розгляду спору цими суддями, який призначається головою третейського суду у відповідності до діючого регламенту   суду.
		           Посилаючись на те, що третейське застереження у Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії № 2007/24-24/157 від 16.08.2007р. не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує право на судових захист, право мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, право на справедливий, незалежний та безсторонній суд, ОСОБА_2 просив визнати третейське застереження (пункт 6.2 договору)   недійсним.
		      Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.06.2013р. позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним пункт 6.2 Договору ( третейське застереження) та стягнуто на користь позивача судові витрати.
		         У апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		            З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2007р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2007/24-24/157 з максимальним лімітом заборгованості - 68 000 дол. США до 15.08.2022р., пункт 6.2 якого містить третейське застереження про те, що у разі виникнення спору   цей спір розглядається визначеними третейськими суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а у разі неможливості розгляду спори цими суддями, суддя призначається головою третейського суду у відповідності до діючого регламенту цього суду.
		          Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, умови п. 6.2 ст. 6 договору суперечать нормам ЦК України, іншим законодавчим актам, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки.
		            Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
		           Третейська угода, викладена у вигляді третейського застереження в Договорі, є  є частиною договору і може бути визнана судом недійсною тільки з підстав, передбачених законом   ( п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року   «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»).
		        Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як підстави вимог та заперечень. При цьому судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях та домислах.
		        Однією з підстав позову позивач зазначив, що укладенням третейської угоди його позбавлено права на судовий захист (а.с.3)
		       Але звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного на захист своїх прав у сфері цивільних та господарських правовідносин в межах права, визначеного ст.55 Конституції. Третейський розгляд, який не є здійсненням правосуддя,   представляє недержавну юрисдикційну діяльність, яка здійснюється на підставі законів України шляхом застосування методів арбитрування (Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004р. №3-рп/2004).   
		        Отже, договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду ( ст. 17 ЦПК)   не є відмовою від права на звернення до суду та не перешкоджає реалізації сторонами права на судовий захист ( пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12. 06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції»).
		    Таким чином, укладення сторонами третейської угоди   не порушує норми статті 55 Конституції та статті 6 Конвенції щодо права на судовий захист.
		       Іншою підставою недійсності третейської угоди ОСОБА_2 зазначав порушення вимог п.14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції від 03.02.2011р. (далі - Закон), яким визначено, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами.
		        Але відповідно до положень цього закону банк не є споживачем (пункт 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»), а, крім того, на час укладення третейської угоди ( 2007 рік)   таких виключень Закон не передбачав.
		     Отже, само по собі третейське застереження   Закону не суперечить та прав позивача не порушує.
		      Статтями 14, 16 та 17 Закону передбачено право сторін третейської угоди призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. Тому посилання позивача на те, що       визначення в угоді конкретних суддів   свідчить про їх упередженість, є безпідставним.
		          Не може вважатись підставою недійсності третейської угоди   і посилання   ОСОБА_2 на той факт, що його не було ознайомлено з Регламентом третейського суду.   Такого обов'язку банку умови Договору не передбачають.   До того ж,   ОСОБА_2 не вказав, яким чином зміст Регламенту   може порушити   його права.
		           Для визнання третейської угоди недійсною не має правового значення і той факт, що на час укладення третейської угоди Укрсоцбанк був членом Асоціації українських банків.
		         Твердження позивача про те,   що судді третейського суду, як залежні та упереджені особи, мали попередні домовленості з відповідачем про результати розгляду кредитних спорів, є тільки припущенням та будь-якими доказами не підтверджено.
		           Рішення третейського суду та виконавчий документ, виданий на його підставі, у будь-якому разі, можуть бути оскаржені в судовому порядку ( частина 4 статі 15 ЦПК).
		           До того ж, з 2010р. Укрсоцбанк не є членом Асоціації (а.с. 18-19).
		           Відповідно до статті 61 ЦПК України встановлення будь-яких обставин у справі за участю інших осіб не звільняє сторону від доказування цих фактів в другій справі.
		           Таким чином, позивач не надав суду доказів того, що третейська угода суперечить вимогам чинного законодавства, укладена внаслідок помилки   та за відсутності вільного волевиявлення сторін, а її умови є несправедливими та   дискримінаційними. Підстав для визнання угоди недійсною   за ст. ст. 203, 215 та 217 ЦК України, на які посилається позивач, колегія суддів не вбачає.
		            Оскільки суд першої інстанції дав невірну оцінку зібраним доказам, вважав встановленими недоведені обставини, обґрунтував свої висновками припущеннями та невірно застосував норми цивільного законодавства, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в позові.
		           На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 - 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		в и р і ш и л а:
		 
		            Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
		       Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		       В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання третейської угоди недійсною - відмовити.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції. 
		             
		            Судді Апеляційного суду Одеської області:                                  В.Ф.Парапан
		                                                                                                    
		                                                                                                        В.О.Панасенков
		 
		                                                                                                          Р.Д.Громік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...