ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р.
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого:
Терлецького О.О.
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В.,
Маринченка В.Л.,
Мушинського М.М.,
розглянувши
скаргу ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України від 4 травня 2005 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до Торезького управління праці та соціального захисту населення
Донецької області (далі - Торезьке УПСЗН Донецької області) про стягнення
заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення,
встановила:
У березні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом
про стягнення з Торезького УПСЗН Донецької області заборгованості по щорічній
допомозі на оздоровлення, передбаченій Законом України “Про статус та
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). Позовні
вимоги ОСОБА_1. обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на
Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 3-ої групи, а тому
відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ має право на щорічну виплату на оздоровлення
у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (при цьому розмір мінімальної
заробітної плати визначається моментом виплати, який з 1 січня 2003 року
складав 185 грн.), однак Торезьке УПСЗН Донецької області за 2000 - 2002 р.р.
таких виплат не здійснило, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну
суму 2 220 грн.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від
23 травня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької
області від 2 вересня 2003 року, позов задоволено частково - стягнуто з
Торезького УПСЗН Донецької області на користь позивача заборгованість по
щорічній допомозі на оздоровлення за 2000 - 2002 р.р. у сумі 64, 5 грн. Стягнуто з Торезького
УПСЗН Донецької області державне мито в дохід держави у розмірі 51 грн. В решті
позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивачем
було подано касаційну скаргу до Верховного Суду України.
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України від 4 травня 2005 року ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги
відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України скарзі, ОСОБА_1
ставить питання про перегляд зв винятковими обставинами та скасування ухвали
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 травня 2005
року, у зв'язку з
порушенням судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з
обґрунтованістю яких погодився і суд касаційної інстанції, про часткове
задоволення позовних вимог мотивовані тим, що Торезьке УПСЗН Донецької області
при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення за 2000 - 2002 р.р.
виходило з положень Закону № 796-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України
“Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” від 26.07.1996 р. МУ № 836 (далі - Постанова КМУ № 836), згідно з
якими ОСОБА_1 підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки як
інваліду 3-ої групи у розмірі 21,5 грн. (встановленому зазначеною Постановою
КМУ ще у 1996 році).
Однак, зазначені висновки судів не відповідають вимогам
закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції
1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону №
796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох
мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати
визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Статтею 1 Закону України “Про встановлення мінімальної
заробітної плати на 2003 рік” від 26.12.2002 р. № 372-ІV (далі -
Закон № 372-ІV) розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1
січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 року - 237 грн. Зі змісту статті 1 цього Закону не
вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної
заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ, а
навпаки, статтею 2 Закону № 372-ІV передбачено
обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не
змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 1 Закону №
372-ІV з 1 січня 2003 року складав 185 грн. на місяць, який
згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету
України зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили
обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна
Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих
питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 1 Закону № 372-ІV, а не
Постанова КМУ № 836.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
№ 796-ХІІ, Торезьке УПСЗН Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну
допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної
заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні
обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права,
прийняті судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 64, 5 грн. та
розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати (березень
2003 року) - 185 грн., на користь позивача за період 2000 - 2002 р.р. підлягає
стягненню 2 155, 5 грн. (185 грн. х 4 х 3 - 64, 5 грн.)
Керуючись статтями 241 - 244 КАС України, колегія суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
постановила:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 4 травня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від
2 вересня 2003 року та рішення Торезького міського суду від 23 травня 2003 року
скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з Торезького управління праці і соціального
захисту населення Донецької області на користь ОСОБА_1 2 155 грн. 50 коп.
недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2002 р.р.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім,
випадку, встановленого пунктом 2 статті
237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
О.О.Терлецький
Судді:
М.Б.Гусак
В.В. Житков
В.Л.Маринченко
М.М.Мушинський