Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/2121/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2013. Зареєстровано: 19.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2013.
Дата набрання законної сили: 03.12.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2013 року    Справа № 803/2121/13-a
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Валюха В.М.,
		при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,
		за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		представника позивачів ОСОБА_3,
		представника відповідача Боровець С.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданого в їх інтересах ОСОБА_3, до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України (далі - Волинський ПТПІ ДМСУ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Управління ДМСУ у Волинській області) про визнання дій щодо утримання в пункті тимчасового перебування іноземців протиправними та зобов'язання звільнити з пункту тимчасового перебування іноземців.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані 23.02.2013 року співробітниками відділу прикордонної служби «Середина-Буга» Сумського прикордонного загону. Сумський районний суд своїми постановами від 27.02.2013 року у справах за позовами прикордонного загону ухвалив видворити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межі України. На підставі рішення Сумського прикордонного загону позивачі були поміщені в Чернігівський ПТПІ ДМСУ, звідки у червні 2013 року переведені у Волинський ПТПІ.
		Сумський прикордонний загін надіслав до Волинського ПТПІ ДМСУ повідомлення від 13.09.2013 року за № 29/7284, № 29/7278 про неможливість примусового видворення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межі України. Проте, адміністрація Волинського ПТПІ ДМСУ і надалі протиправно утримує позивачів, відмовляється їх звільнити, порушуючи тим самим статтю 29 Конституції України, статтю 5 Європейської конвенції про захист прав особи та основоположних свобод, статтю 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункт 15 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110, пункти 6.1, 6.2, 6.5 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, затвердженого наказом МВС України від 16.10.2007 року № 390.
		Представник позивачів просить визнати протиправними дії адміністрації Волинського ПТПІ, що виявилися у триманні в пункті тимчасового перебування іноземців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після отримання повідомлень про неможливість їх примусового видворення та зобов'язати відповідача звільнити з пункту тимчасового перебування іноземців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку, встановленим чинним законодавством України.
		В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 24.10.2013 року № 02-2/619 відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих мотивів, що в разі звільнення позивачів на підставі повідомлення про неможливість видворення це не дає їм законних підстав для перебування в Україні, тому звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є можливим лише або 23.02.2014 року (дата закінчення 12 місяців з моменту затримання), або після проходження процедури отримання посвідки на тимчасове проживання у передбаченому законодавством порядку (а. с. 22-24).
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити, та додатково пояснив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Грозний (Російська Федерація), у зв'язку із війною в Чечні в 1992 році залишив територію Російської Федерації та прибув до України. З 2004 року по лютий 2013 року проживав в АДРЕСА_1 без реєстрації, перебував у громадянському шлюбі, працював на будівництві. Документів, які б посвідчували його особу, він не має у зв'язку з їх втратою. Родичів на батьківщині не залишилося, тому бажає далі проживати в Україні та отримати громадянство.
		Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити, та додатково пояснив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Москва (Російська Федерація). В 2000 році, будучи неповнолітнім, приїхав у м. Київ разом з батьком, який працював на будівництві. З 2006 року по лютий 2013 року проживав в АДРЕСА_1 без реєстрації, перебував у громадянському шлюбі, працював на будівництві. Документів, які б посвідчували його особу, він не має. Його батько помер, а в Україні він має сім'ю (дружину ОСОБА_9, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та троє малолітніх дітей), тому бажає надалі проживати в Україні та отримати громадянство.
		В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_3 адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити, одночасно звернувши постанову суду до негайного виконання.
		Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просить відмовити в його задоволенні.
		В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління ДМСУ у Волинській області не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча третя особа належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується розписками про вручення повістки (а. с. 18, 93), у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) судовий розгляд справи здійснено без участі представника Управління ДМСУ у Волинській області.
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
		Судом на підставі матеріалів особової справи № 59/13 ОСОБА_1 (а. с. 25-54) встановлено, що постановою Сумського районного суду Сумської області від 27.02.2013 року у справі № 587/551/13-а за позовом Сумського прикордонного загону до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України позов задоволено, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, примусово видворено за межі території України, постанову звернуто до негайного виконання (а. с. 53). Як слідує із зазначеного судового рішення, а також з протоколу про адміністративне затримання від 23.02.2013 року (а. с. 52), 23.02.2013 року о 3:35 ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби «Середина-Буда» на відстані 10 метрів від лінії державного кордону в районі і/п № 2125 на напрямку н.п. Середина-Буда (Україна) - н.п. Горожанка (Російська Федерація), який в пішому порядку спільно з громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_10 намагався перетнути державний кордон України з України в Російську Федерацію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, та перебував в межах прикордонної смуги без документів, що посвідчують особу, чим своїми діями порушив пункт 8 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.
		Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 27.02.2013 року у справі № 587/551/13-а за позовом Сумського прикордонного загону до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження (а. с. 37).
		Рішенням Сумського прикордонного загону від 25.02.2013 року ОСОБА_1 поміщено в Чернігівський ПТПІ ДМСУ для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення (а. с. 48), з 14.06.2013 року згідно із наказом ДМСУ від 14.06.2013 року № 8/2-2729 (а. с. 26) та на підставі акту приймання-передавання іноземця та особи без громадянства від 14.06.2013 року (а. с. 27) ОСОБА_1 переведений до Волинського ПТПІ ДМСУ, де перебуває на час розгляду справи.
		13.09.2013 року Сумський прикордонний загін за вих. № 29/7284 направив до Волинського ПТПІ письмове повідомлення про неможливість примусового видворення ОСОБА_1 за межі України (а. с. 40). Із вказаного повідомлення слідує, що під час здійснення процесуального оформлення адміністративного затримання ОСОБА_1 заявив про належність до громадянства Російської Федерації. В ході проведення заходів щодо його ідентифікації було направлено запити до Генерального консульства Російської Федерації в м. Харкові, Прикордонного представника Російської Федерації по Брянській ділянці з клопотанням встановити його особу та надати копії документів, що посвідчують особу та вказують на громадянську належність (а. с. 49-50). Відповідно до відповідей зазначених організацій громадянин ОСОБА_1 за обліками на території Російської Федерації не значиться. Разом з тим, за наявною інформацією ОСОБА_1 отримав лист з консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні про відмову у видачі свідоцтва на повернення в Російську Федерацію, оскільки дана дипломатична установа не вважає ОСОБА_1 громадянином Російської Федерації або особою без громадянства, яка постійно проживає на території Російської Федерації (а. с. 31 зворот). Таким чином, на даний час не виявляється можливим отримати документи, на підставі яких ОСОБА_1 може бути видворено з території України, тобто, існують причини, які унеможливлюють примусове видворення останнього з території України. В повідомленні від 13.09.2013 року за вих. № 29/7284 Сумський прикордонний загін зазначає, що відносно громадянина ОСОБА_1, особи без громадянства, передбачені законодавством можливості щодо встановлення особи позитивного результату не дали і його особу встановити не вдалося, та просить прийняти рішення про звільнення цієї особи з пункту тимчасового перебування.
		Листом від 15.10.2013 року № 04-2/605 Волинський ПТПІ ДМСУ повідомив Сумський прикордонний загін про те, що ОСОБА_1 перебуває у вказаному пункті, оскільки питання їх звільнення знаходиться на розгляді у Департаменті у справах біженців та іноземців ДМСУ (а. с. 96).
		Крім того, судом на підставі матеріалів особової справи № 58/13 ОСОБА_2 (а. с. 55-83) встановлено, що постановою Сумського районного суду Сумської області від 27.02.2013 року у справі № 587/552/13-а за позовом Сумського прикордонного загону до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України позов задоволено, громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, примусово видворено за межі території України, постанову звернуто до негайного виконання (а. с. 82). Як слідує із зазначеного судового рішення, а також з протоколу про адміністративне затримання від 23.02.2013 року (а. с. 81), 23.02.2013 року о 3:35 ОСОБА_2 був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби «Середина-Буда» на відстані 10 метрів від лінії державного кордону в районі і/п № 2125 на напрямку н.п. Середина-Буда (Україна) - н.п. Горожанка (Російська Федерація), який в пішому порядку спільно з громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_10 намагався перетнути державний кордон України з України в Російську Федерацію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, та перебував в межах прикордонної смуги без документів, що посвідчують особу, чим своїми діями порушив пункт 8 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.
		Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 27.02.2013 року у справі № 587/552/13-а за позовом Сумського прикордонного загону до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України, у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження (а. с. 68).
		Рішенням Сумського прикордонного загону від 25.02.2013 року ОСОБА_2 поміщено в Чернігівський ПТПІ ДМСУ для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення (а. с. 77), з 14.06.2013 року згідно із наказом ДМСУ від 14.06.2013 року № 8/2-2729 (а. с. 56) та на підставі акту приймання-передавання іноземця та особи без громадянства від 14.06.2013 року (а. с. 57) ОСОБА_2 переведений до Волинського ПТПІ ДМСУ, де перебуває на час розгляду справи.
		13.09.2013 року Сумський прикордонний загін за вих. № 29/7278 направив до Волинського ПТПІ письмове повідомлення про неможливість примусового видворення ОСОБА_2 за межі України (а. с. 69). Із вказаного повідомлення слідує, що під час здійснення процесуального оформлення адміністративного затримання ОСОБА_2 заявив про належність до громадянства Російської Федерації. В ході проведення заходів щодо його ідентифікації було направлено запити до Генерального консульства Російської Федерації в м. Харкові, Прикордонного представника Російської Федерації по Брянській ділянці з клопотанням встановити його особу та надати копії документів, що посвідчують особу та вказують на громадянську належність (а. с. 78-79). Відповідно до відповідей зазначених організацій громадянин ОСОБА_2 за обліками на території Російської Федерації не значиться. Разом з тим, за наявною інформацією ОСОБА_2 отримав лист з консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні про відмову у видачі свідоцтва на повернення в Російську Федерацію, оскільки дана дипломатична установа не вважає ОСОБА_2 громадянином Російської Федерації або особою без громадянства, яка постійно проживає на території Російської Федерації (а. с. 62). Таким чином, на даний час не виявляється можливим отримати документи, на підставі яких ОСОБА_2 може бути видворено з території України, тобто, існують причини, які унеможливлюють примусове видворення останнього з території України. В повідомленні від 13.09.2013 року за вих. № 29/7278 Сумський прикордонний загін зазначає, що відносно громадянина ОСОБА_2, особи без громадянства, передбачені законодавством можливості щодо встановлення особи позитивного результату не дали і його особу встановити не вдалося, та просить прийняти рішення про звільнення цієї особи з пункту тимчасового перебування.
		Листом від 15.10.2013 року № 04-2/605 Волинський ПТПІ ДМСУ повідомив Сумський прикордонний загін про те, що ОСОБА_2 перебуває у вказаному пункті, оскільки питання їх звільнення знаходиться на розгляді у Департаменті у справах біженців та іноземців ДМСУ (а. с. 96).
		На момент вирішення справи повідомлення Сумського прикордонного загону від 13.09.2013 року про неможливість примусового видворення позивачів за межі України не відкликані, рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністрацією Волинського ПТПІ ДМСУ не прийнято.
		Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій в даній адміністративній справі, з огляду на таке.
		Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до статті 29 Основного Закону кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2011 року № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011 вказав, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
		Як передбачено статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частинами першою, третьою - шостою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (з наступними змінами та доповненнями) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців. Рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення. Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110 (з наступними змінами та доповненнями) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України, або вони прибули на територію України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, або не мають законних підстав для перебування на території України і підлягають примусовому видворенню за її межі. Підпунктом 1 пункту 7 вказаного Типового положення передбачено, що одним з основних завдань пункту тимчасового перебування є забезпечення утримання іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури їх примусового видворення за межі України.
		Згідно із пунктом 15 зазначеного Тимчасового положення іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку утримання в пункті або раніше такого строку, якщо зазначеним органом встановлено причини, що перешкоджають примусовому видворенню.
		Як передбачено пунктом 26 Положення про Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, затвердженого наказом ДМСУ від 26.12.2012 року № 307, звільнення іноземців з пункту тимчасового перебування здійснюється після отримання повідомлення від органу, за рішенням якого іноземці та особи без громадянства розміщувалися в пункті тимчасового перебування, про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку утримання в пункті тимчасового перебування, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця або особи без громадянства було з'ясовано раніше (а. с. 98-105).
		Пунктами 6.1 - 6.3, 6.5 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України від 16.10.2007 року № 390 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2007 року за № 1268/14535), передбачено, що звільнення іноземців з пункту тимчасового перебування та їх передача заінтересованим органам здійснюється за рішенням директора ПТП або особи, яка його заміщає.  Звільнення іноземців з ПТП здійснюється на підставі повідомлення (додаток 13) заінтересованого органу, за направленням якого іноземці поміщалися до ПТП, у разі, коли використання протягом усього періоду тримання всіх передбачених законодавством можливостей для примусового видворення не дало позитивного результату і особу іноземця не вдалося встановити. Заінтересований орган повідомляє про це адміністрацію ПТП, як правило, не пізніше семи робочих днів до закінчення терміну тримання іноземця в ПТП. Рішення про звільнення іноземця з ПТП оформлюється постановою про звільнення іноземця з ПТП (додаток 15) і затверджується директором ПТП. Ця постанова оголошується іноземцеві в присутності перекладача під підпис.
		Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів дає суду підстави прийти до таких висновків. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України. Іноземці та особи без громадянства обов'язково звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України з причин, що не залежать від таких осіб (відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження, тощо), як після, так і до закінчення дванадцятимісячного строку утримання в пункті. Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не наділений повноваженнями надалі утримувати іноземців та осіб без громадянства в пункті після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщені в пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України, а зобов'язаний звільнити таких осіб з пункту тимчасового перебування на підставі зазначеного повідомлення.
		Як встановлено судом у даній справі, позивачі Кучерявий К.М та ОСОБА_2 були розміщені в Чернігівському ПТПІ ДМСУ (згодом переведені до Волинського ПТПІ ДМСУ) на підставі відповідних рішень Сумського прикордонного загону, у зв'язку із прийняттям Сумським районним судом Сумської області постанов про примусове їх видворення за межі території України у справах за позовом Сумського прикордонного загону до вказаних осіб про примусове видворення. Відтак, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанов Сумського районного суду Сумської області від 27.02.2013 року про примусове видворення позивачів здійснюється саме Сумським прикордонним загоном (як органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення).
		Сумський прикордонний загін 13.09.2013 року за вих. № 29/7278, № 29/7284 направив до Волинського ПТПІ письмові повідомлення про неможливість примусового видворення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межі України з причин, що не залежать від таких осіб (зокрема, позивачі за обліками на території Російської Федерації не значаться, консульським відділом Посольства Російської Федерації в Україні їм відмовлено у видачі свідоцтва на повернення в Російську Федерацію, оскільки дана дипломатична установа не вважає їх громадянами Російської Федерації або особами без громадянства, які постійно проживають на території Російської Федерації), що об'єктивно підтверджується наявними у справі письмовими доказами (а. с. 31, 61-62), відтак, на думку суду, після отримання зазначених повідомлень від Сумського прикордонного загону Волинський ПТПІ ДМСУ зобов'язаний був звільнити позивачів з пункту незалежно від того, що дванадцятимісячний строк утримання їх в пункті не завершився.
		Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно із підпунктом f) пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (дата набуття чинності для України 11.09.1997 року) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
		У пункті 111 рішення від 23.10.2008 року у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», пункт 1 статті 5 не просто відсилає до національного закону; як і словосполучення «згідно із законом» і «встановлені законом» у пункті другому статей 8 - 11, він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права - ця ідея пронизує всі статті Конвенції. При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
		З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм міжнародного договору, Конституції, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів України, суд приходить до висновку, що після отримання повідомлень Сумського прикордонного загону від 13.09.2013 року про неможливість примусового видворення позивачів за межі України Волинський ПТПІ ДМСУ протиправно утримує в пункті тимчасово перебування позивачів, тобто, діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим обмежує їх право на свободу та особисту недоторканність з підстав, не передбачених законом.
		При цьому, суд не бере до уваги правову позицію відповідача про те, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є можливим після закінчення дванадцятимісячного строку їх утримання або після проходження процедури отримання посвідки на тимчасове проживання у передбаченому законодавством порядку, з огляду на таке.
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час проживають на території України, перебувають у фактичних шлюбних відносинах, що підтверджується їх поясненнями, наданими в судовому засіданні, які узгоджуються з усіма раніше наданими в ході процедури примусового видворення поясненнями (а. с. 27, 29, 47, 53, 57, 59, 76, 82), а також довідками Шоломківської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 01.11.2013 року № 2025, № 2026 про місце проживання позивачів без реєстрації (а. с. 106-107), свідоцтвами про народження дітей (а. с. 108-109), і за таких обставин, на думку суду, позивачі можуть легалізувати своє перебування на території України у встановленому порядку.
		Суд також зазначає, що чинне законодавство України чітко не регламентує правовий статус іноземців та осіб без громадянства у випадку неможливості з об'єктивних причин виконати рішення суду про їх примусове видворення до закінчення дванадцятимісячного строку утримання їх в пункті тимчасового перебування. Проте, такі недоліки законодавства у даному випадку не дають права відповідачу утримувати позивачів у пункті тимчасового перебування до закінчення дванадцятимісячного строку їх утримання, оскільки у такому разі безпідставно обмежується їх право на свободу та особисту недоторканність, передбачене міжнародними договорами та Конституцією України.
		Відтак, з наведених вище підстав та виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень позовні вимоги слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними дій Волинського ПТПІ ДМСУ щодо утримання в пункті тимчасово перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після отримання повідомлень Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2013 року про неможливість їх примусового видворення за межі України та зобов'язання Волинський ПТПІ ДМСУ звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з пункту тимчасово перебування на підставі повідомлень Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2013 року про неможливість їх примусового видворення за межі України.
		Разом з тим, відсутні передбачені статтею 256 КАС України підстави для звернення цієї постанови суду до негайного виконання.
		Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України щодо утримання в пункті тимчасово перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після отримання повідомлень Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13 вересня 2013 року про неможливість їх примусового видворення за межі України.
		Зобов'язати Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з пункту тимчасово перебування на підставі повідомлень Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13 вересня 2013 року про неможливість їх примусового видворення за межі України.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя                                                                                      В.М.Валюх
		 
		Постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2013 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...