Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-14855св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		іменем  україни
		 
		30 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого       Макарчука М.А.,
		 
		суддів:                  Маляренка А.В.,                                    Матвєєвої О.А.,
		 
		                                    Нагорняка В.А.,           Юровської Г.В., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородський електромонтажний завод» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородський електромонтажний завод», ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У квітні 2012 року ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 та просило визнати за      ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» право власності на будівлі та споруди розташовані по АДРЕСА_1.
		ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до                  ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» та ОСОБА_4 та просив суд витребувати 19/20 будівель та споруд по АДРЕСА_1, з незаконного володіння ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод», ОСОБА_4 та зобов'язати КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на 19/20 будівель та споруд за ОСОБА_3 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від          21 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Витребувано 19/20 будівель та споруд по АДРЕСА_1 із незаконного володіння ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод», ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 Зобов'язано КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на 19/20 майно будівель та споруд по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 лютого            2013 року рішення районного суду скасовано. Позов ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» задоволено. Визнано за ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» право власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з прохідної, будівлі заводу, складів, трансформаторної підстанції, пилорами-ангара, котельні, складу готової продукції ПРО, туалету, складу-сараю, нового цеху, деревообробного цеху, ангару-складу, блоку відпочинку, побутового вагончику, складу, дворового покриття, огорожі. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. 
		З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом не надано документів, що свідчили б про набуття ним права власності на спірні об'єкти нерухомості та доказів законного заволодіння ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» права власності на 19/20 частин будівель та споруд, а мирова угода, відповідно до якої 19/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій переходять у власність ОСОБА_4 не була укладена та переходу права власності від ОСОБА_3 до       ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно не відбулося. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме по собі скасування з процесуальних підстав ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року про затвердження нотаріально посвідченої мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно спірного майна, не є належним доказом його вибуття з володіння ОСОБА_3 поза його волею, а подальше скасування з процесуальних підстав рішення третейського суду при корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 року про визнання за позивачем права власності на спірне майно не свідчить про перебування спільного майна у незаконному володінні ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод». 
		Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна. 
		Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, а саме право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. 
		Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Судом встановлено,  що ОСОБА_3 на прилюдних торгах придбав 8/20 частин та 11/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, розташованих в АДРЕСА_1, про що 05 липня 2005 року отримав відповідні нотаріально посвідчені свідоцтва (т.1 а.с. 121-122). Право власності на вказане майно зареєстроване КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» на ім'я ОСОБА_3
		У зв'язку з особистою заборгованістю ОСОБА_3 перед      ОСОБА_4 ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року була затверджена нотаріально посвідчена мирова угода, за якою 19/20 частин спірного майна перейшло у власність ОСОБА_4, а згідно з рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 07 серпня 2006 року у власність ОСОБА_4 перейшла 1/20 частина будівель та споруд. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 були зареєстровані 19/20 частин спірного майна та 1/20 частина цього майна, відповідно 22 березня 2006 року та 29 серпня 2006 року (т.1 а.с.12-14). 
		В подальшому ОСОБА_4 згідно протоколів № 1 від 20 жовтня    2006 року та № 5 від 21 вересня 2007 року передав, відповідно 1/20 частини та 19/20 частин належного йому нерухомого майна по АДРЕСА_1 до статутного фонду ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод», у зв'язку з чим останній став власником вказаного майна (т.1 а.с. 8-11). 
		Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року відмовлено у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_4 в процесі виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 120 300 грн, згідно умов якої   ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_4 належні йому 19/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, що знаходяться в АДРЕСА_1, (т.1 а.с.128-130).
		Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстроване за ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 року на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11 вересня 2008 року (т.1 а.с. 16-23). Дане рішення було скасовано ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 лютого 2012 року                        (т.1 а.с.34-37). 
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» посилалось на те, що на момент передачі зазначеного майна до статутного  фонду товариства ОСОБА_4 як засновник товариства був власником цього майна, отже мав право розпоряджатися цим майном, не було будь-яких обмежень чи заборони щодо відчуження будівель, що підтверджується витягом з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Рішення третейського суду, на підставі якого за товариством було зареєстровано право власності , було прийнято у 2008 році, коли  таке рішення визнавалось правовстановлюючим документом відповідно до  пункту 10 додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (втратив чинність відповідно до пункту 15.2 Наказу Міністерства юстиції України  від 17.08.2010 року №324/5 «Про впорядкування відносин щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2010 року №175/17470). Крім того, товариство вважало, що скасування судом рішення третейського суду з процесуальних порушень, не може позбавити його права власності на спірне майно. 
		Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, ОСОБА_3 посилався на те, що правова підстава, відповідно до якої товариство набуло спірне майно, відпала, рішення третейського суду скасовано, а мирова угода між ним та ОСОБА_4 не затверджена судом та немає правових наслідків.
		Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» посилалось на те, що ОСОБА_3, укладаючи мирову угоду, за своєю волею передав майно із свого володіння у володіння ОСОБА_4, який як засновник товариства вніс спірне майно до статутного фонду.
		Суди належним чином ці доводи не перевірили, не уточнили позовних вимог сторін, детально не з'ясували, хто є належним власником спірного майна, чи було набуття та збереження цього майна на достатній правовій підставі, чи підлягає застосуванню до зазначених правовідносин сторін        ст. 388 ЦК України. 
		Ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 212-215, 303, 316 ЦПК України, не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи - касаційна  скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а :                    
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від            21 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                   М.А. Макарчук Судді: А.В. Маляренко   О.А. Матвєєва   В.А. Нагорняк  Г.В. Юровська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...