Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 731/919/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.
Дата набрання законної сили: 21.12.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            Справа №731/919/13-ц 
		            Провадження №2/731/216/13 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		13 листопада 2013 року Варвинський районний суд Чернігівської області       
		                                                                                                      в складі судді Семенченка О.М., 
		                                                                                                      з участю секретаря Борсук А.В.,      
		       позивачки ОСОБА_1,
		       представника відповідача ОСОБА_2,          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Дружба-Нова» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання оплатити листки непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:
		10 жовтня 2013 року до суду звернулася ОСОБА_3 з зазначеним позовом.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2001 року працювала в СТОВ «Дружба-Нова» різноробочою, а з 12 травня 2011 року кухарем їдальні с. Озеряни. Наказом № 151-ос від 15 липня 2013 року була звільнена з роботи 22 липня 2013 року у звязку з незявлення на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за п. 5 ст. 40 КЗпП України. 
		Вважає звільнення незаконним, оскільки її звільнили в період перебування на лікуванні від туберкульозу, в той час, коли чинне законодавство при певних захворюваннях встановлює триваліший строк збереження за працівником місця роботи з можливістю продовження листків непрацездатності на строк до 10 місяців. У таких випадках на весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи. Також при звільненні роботодавець не прийняв та не оплатив листків непрацездатності.
		Позивачка також вважає, що незаконним звільненням, відмовою від отримання та направлення листків непрацездатності на виконання СТОВ «Дружба-Нова» спричинило їй моральну шкоду, яка полягає у стражданнях та переживаннях, необхідності докладати додаткові зусилля, направлені на відновлення її порушених прав, пошуках справедливості.
		Позивачка ОСОБА_3 просить:
		- поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав;
		- визнати наказ № 151-ОС від 15 липня 2013 року СТОВ «Дружба-Нова» про звільнення її з роботи 22 липня 2013 року за п. 5 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити на роботі;
		- зобовязати відповідача прийняти та відповідно оформити для оплати листки непрацездатності за час хвороби з 17 липня 2013 року по 13 вересня 2013 року;
		- стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» на її користь 3    012 гривень 39 копійок заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2013 року по 10 жовтня 2013 року;
		- стягнути 5    000 гривень як відшкодування за моральну шкоду, завдану незаконними діями підприємства. 
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та уточнила і просить суд поновити її на робі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з наступного дня після її звільнення і по день розгляду справи в суді, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
		Представник відповідача СТОВ «Дружба-Нова» ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що дійсно позивачка ОСОБА_3 працювала у СТОВ «Дружба-Нова». 22 липня 2013 року була звільнена з роботи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з незявленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності з 7 лютого 2013 року по 16 липня 2013 року (5 місяців і 9 днів). Безперервність тимчасової непрацездатності протягом чотирьох місяців підтверджується лікарняними листками. Позивачка ОСОБА_3 не навела доказів, які б підтверджували, що вона хвора на заразну форму туберкульозу або ж у неї виявили рецидив туберкульозу, що б надавало їй право зберігати за нею місце роботи на весь період лікування. Також те, що ст. 21 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» не може розповсюджуватися на випадок із ОСОБА_1 свідчить та обставина, що з моменту виникнення хвороби вона отримала загалом 9 листків непрацездатності, хоча по закону передбачена видача одного листка непрацездатності. Крім того, роботодавець не знав і не міг знати чим хворіла позивачка, оскільки в лікарняних листах непрацездатності не була зазначена хвороба або ж її діагноз. В усіх листках непрацездатності було зазначено «загальне захворювання», хоча мало бути зазначено «контакт з хворим на інфекційні захворювання та бактеріоносійство». За таких обставин вважає, що СТОВ «Дружба-Нова» правомірно звільнила ОСОБА_3, дії вчинені правомірно в рамках закону, права та законні інтереси не порушувались. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими. Просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розяснення спеціаліста лікаря-фтизиатра ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
		Судом встановлено, що позивачка 1 березня 2001 року була прийнята різноробочою в СТОВ «Дружба-Нова», а з 12 травня 2011 року вона - переведена кухарем їдальні цього ж підприємства в с. Озеряни.
		Наказом № 151-ОС від 15 липня 2013 року ОСОБА_3 звільнена з роботи у звязку з незявленням на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 5 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 5-6, 24-25).
		Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого  позивачка страждає на захворювання - туберкульоз лівої легені, який було виявлено під час проходження флюорографічного обстеження. ОСОБА_3 лікувалася стаціонарно в Чернігівському обласному туберкульозному диспансері з 26 лютого по 19 березня 2013 року з видачею лікарняного листка, а в подальшому з 20 березня по 13 вересня 2013 року - амбулаторно при туб. кабінеті КЛПЗ «Варвинська ЦРЛ». За час лікування стан хворої поліпшився (а.с. 9).  
		Відповідно до листків непрацездатності серії АВЮ № 122149 та серії АВЮ № 122410 ОСОБА_3 з 17 липня 2013 року по 13 вересня 2013 року включно перебувала на лікарняному. До роботи необхідно було приступити 14 вересня 2013 року (а.с. 7, 8). Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 була звільнена з роботи в той період, коли вона перебувала на лікуванні від захворювання туберкульозу, і з дня початку лікування, тобто з 13 лютого 2013 року, до дня звільнення минуло 5 місяців і 10 днів. 
		Частина 3 ст. 40 КЗпП України звертає увагу на недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), коли розірвання трудового договору проводиться у випадку незявлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III від 6 квітня 2000 року особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи. 
		Стаття   21 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» № 2586-III від 5 липня 2001 року зі змінами та доповненнями передбачає, уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжено, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.  
		Допитана в судовому засіданні як спеціаліст лікар-фтизіатр ОСОБА_4 пояснила, що захворювання на туберкульоз, виявлене  у ОСОБА_1, підпадає під ознаки наведених законів, а курс лікування може тривати до 10 місяців з видачею листків непрацездатності.
		Посилання представника відповідача на ту обставину, що в листках непрацездатності не було зазначено діагнозу, що не дозволило їм мати повну інформацію про хворобу та уникнути непорозуміння, не може бути взято до уваги судом, оскільки суд вважає, що ця обставина могла бути зясована відповідачем до звільнення з роботи у самої позивачки.
		За таких обставин суд приходить до переконання , що позивачка звільнена з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а тому  підлягає поновленню на роботі.       
		Крім того, позивачка просить виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки виплата по листках непрацездатності проведена лише по 17 липня 2013 року, а  в подальшому листки непрацездатності не були прийняті до оплати відповідачем. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що оплата по листках непрацездатності були проведена по 17 липня, а в подальшому  лікарняні листки не були прийняті, оскільки з позивачкою були припинені трудові відносини. 
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступного дня після звільнення і по день розгляду справи судом.
		Згідно довідки СТОВ «Дружба-Нова» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день розгляду справи становить 111,57 гривень, чого не заперечують і сторони (а.с. 11, 35). 
		За таких обставин позовні вимоги в частині оплати вимушеного прогулу підлягають задоволення з 23 липня 2013 року і по день ухвалення рішення суду, тобто за 81 робочий день, що становить 9037 гривень 17 копійок (81 робочий день х 111,57 грн.).
		Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені судом з таких підстав.
		 Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 
		Цивільне законодавство покладає обовязок на позивача довести в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями її заподіяно, з яких міркувань він виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
		Оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, а сам факт незаконного звільнення з роботи не може бути підставою вважати, що заподіяна моральна шкода. Тому суд цю вимогу вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
		Стаття 233 КЗпП України передбачає можливість працівника звернутися до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом з тим, враховуючи клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку, з посиланням на докази поважності його пропуску, суд вважає за можливе поновити строк для звернення до суду. З матеріалів справи вбачається, що позивачка продовжувала хворіти і перебувати на лікуванні з дня її звільнення і до 14 вересня 2013 року, що є поважною причиною та підставою для поновлення пропущеного строку. 
		Крім того, оскільки позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про поновлення на роботі, тому у відповідності зі ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.   
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст.  212-215 ЦПК України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до СТОВ «Дружба-Нова» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання оплатити листки непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
		Поновити ОСОБА_3 на посаді кухаря їдальні с. Озеряни СТОВ «Дружба-Нова» з 23 липня 2013 року. 
		Стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2013 року по день розгляду справи, тобто по 13 листопада 2013 року  в розмірі 9037 гривень 17 копійок. 
		Стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» на користь держави судовий збір в розмірі  229,4 гривень.  
		В решті позовних вимог відмовити.
		Згідно ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. 
		Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд.       
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                  О.М. Семенченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...