Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4877/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2013.
Дата набрання законної сили: 13.11.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" листопада 2013 р.           Справа№ 910/4877/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Рєпіної  Л.О.
		суддів:            Тарасенко К.В. 
		          Тищенко  А.І. 
		розглянув  апеляційну скаргу  Корпорації "Євротрак Технолоджіс Лімітед"  на рішення  господарського суду м.Києва  від 30.05.2013 року № 910/4877/13  (суддя Цюкало Ю.В.)
		 
		за позовом                    Корпорації"Євротрак Технолоджіс Лімітед" 
		 
		до                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські 
		                                      автобусні заводи"
		                                      Комунального комерційного підприємства 
		                                      Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"    
		 
		про                                визнання недійсною додаткової угоди до договору
		 
		дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду м. Києва № 910/4877/13  від 30.05.2013р. відмовлено Корпорації"Євротрак Технолоджіс Лімітед" у задоволенні позову  про визнання недійсною додаткової угоди до договору.
		Не погоджуючись з рішенням позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про задоволення  позову.
		Президія Вищого господарського суду України  від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
		За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (постанова Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. N 3).
		Враховуючи наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали суду про порушення провадження за апеляційними скаргами та призначення справи до слухання, відсутність будь-яких клопотань або заяв, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
		Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.11.2010р. між ТОВ "Львівські автобусні заводи" та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (відповідач-2) укладено договір закупівлі тролейбусів № 5-Т від 23.11.2010 р.. Пунктом 3.1. договору закупівлі тролейбусів № 5-Т від 23.11.2010 р. встановлено, що його ціна становить 349 100 000грн. в тому числі ПДВ. Ціна одного тролейбусу ЛАЗ Е301 складає 4 500 000грн. в тому числі ПДВ. Ціна одного тролейбусу ЛАЗ Е1 83 складає 2 200 000грн. в тому числі ПДВ. 
		17.02.2012 р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" та ТОВ "Львівські автобусні заводи" укладено додаткову угоду № 7 до договору закупівлі тролейбусів № 5-Т від 23.11.2010 р. (додаткова угода), якою зменшено кількість тролейбусів ЛАЗ Е 183, що підлягають до постачання з 128 одиниць до 90, а ціну договору зменшено на 116 600 000грн.. Додаткова угода підписана виконуючим обов'язки генерального директора товариства Михайлівським З.В., який діяв на підставі наказу № 014 від 14.02.2012 р. 
		Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
		Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткової угоди недійсною, мотивуючи вимоги тим, що оспорювана додаткова угода суперечить визначеній наведеними вище статутами меті діяльності товариства, яка спрямована на одержання прибутку. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що сама по собі обставина щодо перевищення виконуючим обов'язки генерального директора товариства Михайлівським З.В. своїх службових повноважень при підписанні оспорюваної додаткової угоди не може бути підставою для визнання вказаної додаткової угоди недійсною. 
		Крім того позивачем не надано доказів того, що внаслідок укладення оспорюваної додаткової угоди товариство було позбавлено певного прибутку.
		Заперечуючи проти рішення суду, скаржник наполягає на тому, що додаткова угода укладена всупереч Статуту Товариства; Михайлівський З.В. не був уповноважений на вчинення тих правочинів, право на вчинення якіх він не мав, оскільки не було відповідних рішень Зборів учасників товариства; таким чином угода укладена з перевищенням повноважень, а тому за приписами ст. 202 ЦК України є недійсною.
		Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову. 
		Відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.
		Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. 
		Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
		Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
		Відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
		Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
		З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2012року, позивач не не повідомляв щодо готовності поставити товар, який міг бути поставлений відповідно до п. 5.4 договору без урахування умов додаткової угоди, що  свідчить про її схвалення.
		Крім того, слід звернути увагу на п. 1.3 договору закупівлі, відповідно до якого сторони дійшли згоди про можливість зменшення обсягу товару, що закупається за договором та ціни.
		На момент підписання додаткової угоди, Михайлівський З.В. виконував обовязки генерального директора на підставі наказу №014 від 14.02.2012, а тому відповідно до пунктів 9.10, 9.15 Статуту ТОВ "Львівські автобусні заводи" нав необхідний обсяг для укладання відповідної угоди.
		  Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.   
		Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		          
		 1. Апеляційну скаргу ТОВ "Львівські автобусні заводи" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/4877/13 від 30.05.2013р. -без змін.
		 2.  Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.О. Рєпіна 
		 
		Судді                                                                                К.В. Тарасенко
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...