Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/4403/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.
Дата набрання законної сили: 21.12.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  310/4403/13-к 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		20 листопада 2013 року        Бердянський міськрайонний суд Запорізької  області
		у складі колегії суддів 
		головуючого судді    Богомолової Л.В.
		суддів Морока С.М., Пахоменко О.Г.
		за участю захисника ОСОБА_1
		за участю потерпілого ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні у місті Бердянську кримінальну справу № 310/4403/13-к рік  по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2; громадянин України; українець; невійськовозобов'язаний, одружений; не працює,  неповна середня освіта; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/36 кв. 11, утримується у Вільнянському СІЗО, раніше судимого:
		1. 27.07.2001 року Бердянським міським судом за ч.2 ст.141, ч.3 ст.81, ч.2 ст.17 - ч.3 ст.81, ч.2 ст.140, ч.2 ст.17 - ч.2 ст.140, 42 КК України (в редакції КК 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений на підставі постанови Павлоградського міського суду Дніпропетровської області 19.07.2002 року умовно достроково на не відбутий строк 1 рік 9 місяців 20 днів,
		2. 31.08.2004 року Бердянським міським судом за ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 15 - ч.3 ст.185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений 04.07.2008 року по відбуттю строку покарання,
		3. 28.09.2009 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.122 до 2 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з випробувальним терміном 2 роки;
		4.13.07.2010 року Бердянським міськрайонним судом  за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з випробувальним терміном 3 роки;
		5.16.10.2012 року Бердянським міськрайонним судом за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, 
		суд     
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		22 лютого 2012 року приблизно о 22 годин 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у дворі будинку № 63 по вул. Дюміна в м. Бердянську, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою скоєння розбійного нападу і заволодіння чужим майном, підібравши у дворі пластикову трубу з металевим роз'ємом на кінці, підійшов ззаду до ОСОБА_2, після чого в момент, коли ОСОБА_2 обернувся до нього обличчям, напав на нього і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, завдав трубою один удар в область лоба ОСОБА_2, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді однієї рани на голові, від якого потерпілий впав на землю потиличною частиною голови, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді однієї рани на голові. ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, для припинення можливого опору з боку ОСОБА_2, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, під час коли потерпілий намагався піднятися, трубою наніс йому один удар в область лоба, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді однієї рани на голові - богатооскольчатий відкритий вдавлений перелом лобної кістки з переходом на основу черепа справа, від якого ОСОБА_2 втратив свідомість.
		ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, під час коли потерпілий лежав на землі, трубою наніс йому один удар в область лоба, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді однієї рани на голові, а також наніс потерпілому невстановленими в ході розслідування тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею не менше шести ударів в область голови, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді ран на голові, гематом повік обох очей, садна правої скулової області, закритий оскольчатий перелом правої скулової кістки, закритий перелом правої гілки нижньої щелепи справа, травма супроводжується геморагічним ушибом правої скроневої частки.
		Своїми діями, направленими на заволодіння майном ОСОБА_2, ОСОБА_3 спричинив потерпілому вказані тілесні ушкодження, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
		Після цього ОСОБА_3, переконавшись у тому, що ОСОБА_2 не чинить йому опір, з кишень одягу викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа 1616» вартістю 225 грн. в силіконовому чохлі вартістю 10 грн., з шнурком вартістю 5 грн., з сім-картою мобільного оператора «МТС» вартістю 30 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в розмірі 5 грн., МП-3 плеєр «Ірівер» вартістю 450 грн. з навушниками «Ерго» вартістю 150 грн., а також гроші в сумі 7 грн.
		З викраденим майном ОСОБА_3 з місця злочину втік, розпорядився ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 882 грн.
		У пред'явленому звинуваченні обвинувачений ОСОБА_3  свою вину, при вказаних у вироку обставинах,  за ч.4 ст. 187 КК України повністю не визнав, пояснивши, що цього злочину він не скоював, потерпілому тілесні ушкодження не причиняв. Мобільний телефон він знайшов на зупинці, відніс його до ломбарду, де отримав за телефон гроші, які потратив на себе. Яким чином відпечаток його пальця знайшли на трубі, він пояснити не може. Вважає, що працівники міліції, печатку його пальця перенесли на цю трубу. Явку з повинною він надавав під примусом працівників міліції, яки змусили його цей злочин взяти на себе, оскільки причинили йому тілесні ушкодження. Просить суд його виправдати.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується поясненнями потерпілогосвідків та письмовими доказами, наданими прокурором.
		         Потерпілий  ОСОБА_2 пояснив суду, що  він, повертаючись додому, йшов через двори по вул. Дюміна в м. Бердянську, коли почув, що ззаду хтось йде. Повернувшись назад, він побачив обвинуваченого, якого було видно біля освітленого під'їзду. Потім  відчув удар по голові, від якого знепритомнів і більше він чого не пам'ятає. Стверджує, що саме звинувачений заподіяв йому тілесні пошкодження і напав на нього. Мобільний телефон і ключі були йому повернені працівниками міліції. 
		Свій цивільний позов на суму матеріальної шкоди 2585 грн.69 коп та моральної шкоди в сумі 100000 грн. він підтримує повністю і просить суд задовольнити в повному обсязі.
		Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що 22.02.2010 року її чоловік пішов до магазину. Біля 21 години воно йому подзвонила і чоловік відповів їй, що зустрів свого друга. Коли вона пізніше подзвонила, мобільний телефон був відключений. Біля 22 годин 30 хвилин їй подзвонив брат чоловіка і розповів, що її чоловіка побили, після чого він знаходився на стаціонарному лікуванні, отримав тяжкі тілесні ушкодження, на теперішній час є інвалідом 2 групи.  
		Вина  ОСОБА_3   повністю підтверджується письмовими доказами:
		- протоколом огляду міста події від 23.02.2012 року та  фото таблицею до 
		     протоколу   ( а.с. 50-53), згідно якого з місця події була вилучена пластикова
		     труба, на краю   якої знаходиться металевий роз'єм з плямами крові і два ключі
		     на круглому металевому кільці.
		-протоколом додаткового огляду місця події від 23.02.2012 року та фотаблицею до протоколу (а.с.54- 56), 
		-ксерокопією гарантійного талону МП-3 плеєр «Ірівер» ( а.с.57)
		-протоколом огляду міста події від 27.02.2012 року ( а.с. 58),
		-розпискою ОСОБА_2 про повернення  йому мобільного телефону та 2 ключів (а.с.59),
		-явкою глушко О.О. з повинною від 27.02.2012 року (а.с.60-61),
		-протоколом відтворення обстановки і обставин події від 15.05.2012 року за участю потерпілого ОСОБА_2  з фото таблицею до протоколу (а.с.77-80),
		-висновками судово медичної експертизи № 136 от 09.04.2013 року та № 112 від 27.02.2012 року ( а.с. 89-90, 114-115),
		-актом первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 364 від 30.04.2012  року ( а.с. 104-108),
		-висновком судової дактилоскопічної експертизи № 65 від 29.02.2012 року ( а.с. 109-111), згідно висновків якої на пластиковій частині труби, вилученої в ході огляду місця події 23.02.2012 року у дворі дома 63 по вулиці Дюміна в м. Бердянську знайдено два сліди папілярних узорів. Слід папілярного узору № 2 придатний для ідентифікації особи,
		-висновком судової дактилоскопічної експертизи № 74 від 02.03.2012 року ( а.с. 117-122), згідно висновків якої слід пальця руки № 2 залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_3,
		-висновками судово медичної імунологичної експертизи № 311 от 04.04.2012
		 року ( а.с.124-126), згідно висновків якої на пластиковій трубі ( об'єкт 1) і на трійнику каналізаційної труби ( об'єкти № 2,3) встановлена наявність крові людини і виявлені антиген А ізосерологичеськой системи АВО з ізогемагглютініном Анті-В в об'єкті № 1, що  не виключає приналежності крові особі групи А, яким є потерпілий ОСОБА_2
		-висновками судово медичної імунологичної експертизи № 310 от 04.04.2012
		     року ( а.с.127-129), 
		-висновками судово медичної імунологичної експертизи № 312 от 04.04.2012
		     року ( а.с.130-132) 
		Даючи оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_3 в частині не визнання їм своєї  вини в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, суд не приймає їх з наступних підстав:
		Як вбачається з протоколу огляду міста події від 23.02.2012 року та  фото таблицею до протоколу ( а.с. 50-53), з місця події була вилучена пластикова труба, на краю якої знаходиться металевий роз'єм з плямами крові і два ключі на круглому металевому кільці. Згідно висновку судової дактилоскопічної експертизи № 65 від 29.02.2012 року ( а.с. 109-111) на пластиковій частині труби, вилученої в ході огляду місця події 23.02.2012 року у дворі дома 63 по вулиці Дюміна в м. Бердянську знайдено два сліди папілярних узорів. Слід папілярного узору № 2 придатний для ідентифікації особи. Висновком судової дактилоскопічної експертизи № 74 від 02.03.2012 року ( а.с. 117-122) встановлено,  що слід пальця руки № 2 залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_3 Висновком судово медичної імунологичної експертизи № 311 от 04.04.2012   року ( а.с.124-126) підтверджено, що на пластиковій трубі ( об'єкт 1) і на трійнику каналізаційної труби ( об'єкти № 2,3) встановлена наявність крові людини і виявлені антиген А ізосерологичеськой системи АВО з ізогемагглютініном Анті-В в об'єкті № 1, що  не виключає приналежності крові особі групи А, яким є потерпілий ОСОБА_2
		       Два ключі на круглому металевому кільці, вилучені  з  міста події  23.02.2012
		року були повернути потерпілому, яким була підтверджена належність ключів безпосередньо йому.
		  Пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, що явку з повинною він надавав під примусом працівників міліції, яки змусили його цей злочин взяти на себе, оскільки причинили йому тілесні ушкодження, суд не приймає до уваги. Так, після пояснень обвинуваченого про обставини скоєння злочину, викладених їм безпосередньо в явки з повинною, працівниками міліції був вилучений з ломбарду мобільний телефон «Нокія», який належав потерпілому і пізніше був повернутий за належністю потерпілому згідно його розписки ( а.с.59). Пояснення обвинуваченого, що цей мобільний телефон був знайдений їм на зупинці є  непослідовними, не логічними і спростовуються зібраними по справі доказами.
		Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3, що при відбиранні у нього явки з повинною, йому оперативні працівники розповіли, як і що потрібно говорити, заподіяли йому тілесні пошкодження, тому даний злочин він узяв на себе і  на себе звів наклеп, оскільки вони спростовуються наявними доказами.
		Доводи  ОСОБА_3, що він написав явку з повинної під диктування працівника міліції і під фізичною дією, повністю спростовуються поясненнями самого ОСОБА_3, викладеними їм власноручно в явці з повинною, оскільки працівникам міліції нічого не було відоме про місце знаходження мобільного телефону потерпілого. Тільки після пояснень обвинуваченого мобільний телефон потерпілого був вилучений в ломбарді і переданий потерпілому.
		Суд бере до уваги явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки викладені ним власноручно пояснення повністю підтверджуються зібраними по справі доказами.
		Даючи оцінку непослідовної і суперечливої позиції ОСОБА_3, вибраної їм на досудовому слідстві і в судовому засіданні, суд вважає, що ОСОБА_3, даючи непослідовні і суперечливі пояснення, вибрав для себе тактику захисту, засновану на версії, що оперативні працівники його залякали, заподіяли тілесні пошкодження, тому на досудовому слідстві він був вимушений написати явку з повинною.
		           Доводи ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів в ході досудового слідства були перевірені ще раз судом і даних, які б свідчили про застосування на досудовому слідстві з боку працівників міліції до ОСОБА_3 недозволених методів, у суду не має.
		Вказані доводи ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів були перевірені Бердянською міжрайонною прокуратурою  і свого підтвердження не знайшли, що підтверджується ухвалою старшого слідчого  Бердянської міжрайонної прокурори  про відмову у порушенні кримінальної справи  по п.2 ст.6 КПК України від 08.04.2013 року, яке ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не було оскаржене.
		Суд бере до уваги свідчення потерпілого ОСОБА_5  і його твердження про те, що саме звинувачений заподіяв йому тілесні пошкодження, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи,  вважає їх достовірними і об'єктивними, оскільки вони   підтверджуються письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи і в своїй єдиній сукупності повністю спростовують доводи  ОСОБА_3
		          Таким чином, непослідовні, суперечливі пояснення  ОСОБА_3  і невизнання ним своєї вини в скоєному злочині суд розцінює, як бажання уникнути відповідальності за скоєний їм умисний злочин.
		Даючи оцінку свідченням обвинуваченого ОСОБА_3, викладених в явці з повинною, суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України» від 18.12.2008 року, де суд конкретизує, що «національні суди можуть, за умови пошани прав захисту, взяти до уваги свідчення, одержані в ході досудового слідства, зокрема суд може взяти їх до уваги, але ці свідчення повинні бути підкріплені іншими наявними доказами».
		Згідно п.8 розділу XI перехідних положень КПК України в редакції КПК 2012 року допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
		Всі докази, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, в тому числі і явка з повинною ОСОБА_3, були отримані до набрання чинності КПК України в редакції КПК 2012 року, тому суд вважає їх допустимими.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що первинні  свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового слідства є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред'явленому звинуваченню, оскільки в своїй сукупності повністю підтверджуються зібраними по справі доказами.
		           Таким чином, оцінюючи в сукупності всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3  в здійсненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 187 КК України, як   напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), сполучений із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.  
		         При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що він   задовільно характеризується по місцю проживання, як пом'якшувальні вину обставини.
		          Разом з тим суд приймає до уваги рецедів злочинів, як обтяжливі вину обставини.
		Розглядаючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги, що обвинувачений суспільно-корисною працею не займався, знаходився на огляді в КП «БПНД», ніяких мір до відшкодування збитків потерпілому не прийняв.
		При призначенні покарання, суд враховує характер і ступень тяжкості злочину, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_3, його відношення до скоєного, та вважає, що  виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3   можливо тільки з ізоляцією від суспільства, призначивши покарання в межах санкції ч.4 ст.187 КК України. 
		 Суд вважає за необхідне  застосувати ч.4 ст.70 КК України та призначити покарання по сукупності злочинів   шляхом часткового приєднання не відбутої частині покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду від 16.10.2012 року, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України до постановлення вироку Бердянського міськрайонного суду від 16.10.2012 року. 
		Цивільний позов Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі КП «Бердянська міська лікарня» в сумі 2134 грн. 82 коп. підлягає повному задоволенню, оскільки вина обвинуваченого в скоєнні злочину доведена.
		           Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_2 на суму майнової шкоди 2585 грн. 69 коп. підлягає повному задоволенню, оскільки вина обвинуваченого в скоєнні злочину доведена.
		Згідно ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна;
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.  
		           Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями « Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що  відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних і тому подібне), яких отримав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тому подібне) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.  При цьому суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.
		Таким чином суд бере до уваги, що потерпілому ОСОБА_2 діями обвинуваченого ОСОБА_3 нанесена моральна шкода, яка полягає у  фізичному болі і стражданнях, які потерпілий отримав у зв'язку з пошкодженням здоров'я в результаті причинення йому тілесних ушкоджень. При цьому суд приймає характер і об'єм фізичних, душевних і психічних страждань потерпілого ОСОБА_2, заподіяних протиправними діями обвинуваченого  ОСОБА_3, стан здоровя потерпілого, визнання його інвалідом 2 групи внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від дій обвинуваченого ОСОБА_3 
		          При цьому суд оцінює і матеріальне положення обвинуваченого ОСОБА_3,    розумність заявленої потерпілим суми з урахуванням реальної можливості її виплати обвинуваченим.
		Розглядаючи питання про суму моральної шкоди, заявленої потерпілим, суд бере до уваги, що злочини, передбачені ч.4 ст.187 КК України відноситься до особливо тяжких  злочинів.
		При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 50000 грн.
		Судьбу речових доказів по справі суд вирішує у порядку ст.100 КПК України.
		Судові витрати по справі суд вважає необхідним віднести за рахунок держави.
		           Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд 
		 
		ЗАСУДИВ:
		           ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України і призначити йому покарання у вигляді восьми  років позбавлення волі із конфіскацією 1\2 частини майна, яка належить на праві власності обвинуваченому.
		Згідно ч.4 ст. 70 КК України  призначити покарання по сукупності злочинів   шляхом часткового приєднання не відбутої частині покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду від 16.10.2012 року, остаточно призначити покарання  у вигляді девять   років позбавлення волі із конфіскацією 1\2 частини майна, яка належить на праві власності обвинуваченому  з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.  
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 08 жовтня 2013 року.
		Стягнути з  ОСОБА_3    на користь ОСОБА_2  майнову шкоду в сумі 2585 ( дві тисячі пятсот вісімдесят пять ) гривень 69 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3    про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 ( сто тисяч) гривень задовольнити частково, стягнути з   ОСОБА_3    на користь ОСОБА_2  моральну шкоду в сумі  в сумі 50000 ( пятдесят   тисяч) гривень, в останній частині позову відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_3    на користь КП «Бердянська міська лікарня» в сумі 2134 ( дві тисячі сто тридцять чотири)  гривні 82 копійки. 
		 Судові витрати віднести за рахунок держави.
		 Речові докази по справі, яки знаходяться в камері речових доказів Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізької області по квитанції № 1501210 від 23.05.2012 року- знищити. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається ОСОБА_3 і прокурору.
		 Головуючий Суддя 
		1.Суддя 
		2.Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...