Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14020/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2013. Зареєстровано: 25.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2013.
Дата набрання законної сили: 28.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		01 листопада 2013 року                     14:55                           № 826/14020/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді Шулежка В.П.,
		при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,
		 
		за участю сторін: 
		представника позивача - Діковицька О.М.,
		представника відповідача - Гаджиєв Р.Ф.,
		представника третьої особи - Олійник О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного авіаційного підприємства «Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи - Державного управління справами про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне авіаційне підприємство «Україна» з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.06.2006 року № 0004522305/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2006 року № 0001562220/0 та № 0001572220/0.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні рішення про сплату пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафних санкцій за порушення валютного законодавства ґрунтуються на помилкових висновках щодо непоставки товару, оскільки підприємство внесло лише депозит, а не авансовий внесок по контракту, а нарахування податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України є безпідставним і таким, що не відповідає чинному законодавству України.
		В наданих суду запереченнях та письмових поясненнях представник відповідача повідомив, що позивачем не дотримано законодавчо встановленого строку на повернення на територію України валютних коштів, які знаходяться закордоном, порушено порядок декларування шляхом подання недостовірної інформації, за що відповідачем правомірно винесено у відношенні позивача оскаржувані рішення.
		В судовому засіданні 20.09.2013 року суд ухвалив замінити неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
		18.10.2013 року в судовому засідання судом задоволено клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Державного управління справами.
		Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник третьої особи позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, судом встановлено наступне.
		Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
		Перевіркою встановлено порушення у веденні податкового обліку: п.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за 2005 рік в сумі 7408 грн., п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV, в результаті чого недоутримано прибуткового податку за 2005 рік в сумі 45 грн., ст. 2 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 року «Про порушення здійснення розрахунку в іноземній валюті», в результаті чого нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по імпортним операціям в сумі 10302617 грн., п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».  
		За результатами даної перевірки було складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки Державного авіаційного підприємства «Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року» від 16.06.2006 р. № 244/23-05/25196197 (далі - акт перевірки).
		На підставі акта перевірки та встановлених нею порушень відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001562220/0 від 30.06.2006 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10302617,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001572220/0 від 30.06.2006 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0004522305/0 від 30.06.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України на суму 22224 грн., в тому числі - 7408 грн. за основним платежем та 14816 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Вважаючи дані рішення відповідача необґрунтованими, такими, що прийняті без урахування фактичних обставин справи та порушують права позивача, останній звернувся до суду за їх захистом шляхом скасування оскаржуваних рішень.
		При вирішенні спору по суті в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0004522305/0 від 30.06.2006 року суд виходить з наступного.
		Перевіркою встановлено, що 12.09.2005 року між позивачем та компанією «Mia airlines» (Румунія) був укладений контракт №527 на оренду літака «Falcon-900», на виконання умов якого 22.09.2005 року перераховано кошти в розмірі 20000 євро.
		Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №283 (далі - Закон №283) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.  
		Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".
		Підпунктом 1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону №283 фрахт визначається як винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
		Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону №283 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
		Пунктом 13.5 ст. 13 Закону №283 встановлено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
		Згідно п. 18.1 ст. 18 Закону №283 якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
		Статтею 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу від 29.03.1996 р., ратифікованої Верховною радою України та яка набула чинності для України 17.11.1997 року, встановлено, що прибутки від експлуатації морських або повітряних суден, залізничного або автодорожнього транспорту, що використовується у міжнародних перевезеннях, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є підприємство.
		Для уникнення подвійного оподаткування доходів нерезидента виконанню підлягають умови, визначені Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження із України відповідно до міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року N 470 (далі - Порядок №470) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
		Пунктом 4 Порядку №470 визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
		Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.
		Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
		У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом звернувся до компанії «Mia airlines» з проханням пред'явити документ на підтвердження того, що компанія є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
		Позивачем надано суду копію довідки (сертифіката) №0826739, що підтверджує резидентство компанії «Mia airlines» країни Румунія.
		Крім того, дана довідка містить всі необхідні реквізити, як того вимагають положення Порядку №470, зокрема, назву нерезидента, назву компетентного органу та дату видачі довідки.
		Водночас, суд звертає увагу, що довідка була дійсною на момент здійснення перерахунку коштів у розмірі 20000 євро на виконання умов контракту, оскільки видана в 2005 році.
		Відповідно до Порядку №470 у разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.
		Позивач листом від 03.08.2006 року №1.27-1757 звернувся до відповідача з проханням запросити від нерезидента, компанії «Mia airlines» довідку, яка підтверджує, що вказана компанія є резидентом Румунії або звернутись до Державної податкової адміністрації для підтвердження зазначеної у довідці інформації, однак відповідач наданим йому законодавством правом для об'єктивного вирішення обставин справи не скористався.
		Відповідно до п. 8 Порядку №470 доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач при визначенні податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 7408 грн. діяв протиправно, оскільки довідка, передбачена чинним на той час законодавством була подана податковому органу та надана до суду, а відтак податкове повідомлення-рішення №0004522305/0 від 30.06.2006 року підлягає скасуванню.
		Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2006 року №0001562220/0, суд зазначає наступне.
		Дане рішення винесене за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно якої (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
		Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час перевірки, 12.03.2004 р. між Державним авіаційним підприємством «Україна» та Компанією «AIRBUS, S.N.C.» (Франція) укладено договір купівлі №ССС 337.0013/04, згідно умов п. 2.1 якого передбачено, що компанія «AIRBUS, S.N.C.» продає, а позивач купує та здійснює доставку одного літака «Airbus A319-133 Corporate Jetliner», згідно специфікації у дату доставки та у місце доставки, у відповідності з умовами цього договору купівлі.
		Відповідно до п. 5.2. даного договору сума, яка дорівнює початковому платежу за зобов'язання - 5000000 доларів США (п'ять мільйонів доларів США), вже сплачена «AIRBUS, S.N.C.» до дати цього договору купівлі, вираховується з першого платежу перед доставкою, який має бути сплачений за цим договором купівлі.
		Згідно п. 5.3.1. договору перед доставкою позивач вносить «AIRBUS, S.N.C.» платіж як частину остаточної ціни («Платіж перед доставкою») у таку дату та у такій сумі: не пізніше 5 квітня 2004 р. 11000000 (одинадцять мільйонів) доларів США позивач намагатиметься внести усі платежі перед доставкою, зазначені у пункті 5.3., до визначеної вище дати, і розуміється, що роботи з оснащення, передбачені у договорі про оснащення, не будуть розпочаті «AIRBUS, S.N.C.» або оснащувачем, доки «AIRBUS, S.N.C.» не отримає такі платежі перед доставкою, таким чином дата повернення літаку, згідно з договором про оснащення, залежатиме від отримання такого платежу. Також «AIRBUS, S.N.C.» залишає за собою право розмістити літак на ринку, якщо до 19 березня 2004 р. не буде отримано жодного платежу.
		Пунктом 5.3.3. договору встановлено, що кожний отриманий «AIRBUS, S.N.C.» платіж перед доставкою (включаючи - задля уникнення сумнівів - депозит, про який йдеться у наведеному вище пункті 5.2.) вважатиметься черговим внеском в оплату базової ціни і відраховуватиметься з базової ціни при підведенні балансу остаточної ціни (детальніше описання наводиться у пункті 5.4.).
		Відповідно до п. 5.3.4. договору «AIRBUS, S.N.C.»матиме право утримувати та використовувати кожний платіж перед доставкою як абсолютний його власник, при цьому зобов'язуючись лише: відраховувати кожний такий платіж перед доставкою з базової ціни при підведенні балансу остаточної ціни; сплатити позивачу суму, яка дорівнює платежам перед доставкою, у відповідності з положенням пункту 13.5. 
		У будь-яких інших випадках «AIRBUS, S.N.C.» не зобов'язаний повертати позивачеві внесені ним платежі перед доставкою.
		До договору купівлі № ССС 337.0013/04 від 12.03.2004 р. між Державним авіаційним підприємством «Україна»та «AIRBUS, S.N.C.» 03.11.2004 р укладено поправку №1, згідно п. 1.2. якої, не зважаючи на параграф 4 «Договору переходу боргу», «AIRBUS, S.N.C.» погоджується відшкодувати Українському Кредитному Банку Плату за Резервування у розмірі 5000000 (п'яти мільйонів доларів США), згаданих у вищезгаданому параграфі на протязі 5 банківських днів - після одержання від позивача суми у розмірі 2000000 (двох мільйонів доларів США) («Депозит»). Слідує, що даний депозит оплачується позивачем «AIRBUS, S.N.C.», кількість вказана у підпункті 5.2. («Депозит») «Договору купівлі літака» має бути рівною «Депозиту», та більше не має бути рівною розміру плати за зобов'язання.
		На виконання умов договору та поправки до нього, що є невід'ємною його частиною, позивач 12.11.2004 р. через Відкрите акціонерне товариство «Укрексімбанк» здійснив переказ валюти платіжним дорученням № 89 у сумі 2000000 доларів США на рахунок французької компанії «AIRBUS, S.N.C.».
		Як вбачається з копії платіжного доручення, яке міститься в матеріалах справи, дана сума є оплатою депозиту згідно поправки №1 до договору ССС №337.0050/04 від 12.03.2004 року, перерахунок якої здійснено на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України від 12.11.2004 р. № 315.
		Відповідачем порушення позивачем норм законодавства у сфері здійснення розрахунків в іноземній валюті вбачається в тому, що дана сума розміром 2000000 грн. трактується як внесення авансового платежу, а не депозиту, як те передбачалось умовами договору та спростовується наступним.
		Статтею 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
		Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		Відповідачем заперечується перерахунок даної суми як депозиту з огляду на відсутність такого поняття як завдаток в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також невідповідність визначень, які вживаються в договорі визначенням, наведеним в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 року №201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)».
		Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
		Згідно ч. 1 ст. 4.1 Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) від 1995 року міжнародний комерційний договір повинен тлумачитись у відповідності з загальними намірами сторін.
		Статтею 4.3 Принципів УНІДРУА визначено, що при застосуванні ст. 4.1 до уваги повинні бути прийняті наступні обставини: поведінка сторін після укладання договору, характер та ціль договору, загальноприйняте у відповідній галузі підприємницької діяльності значення умов та висловів.
		Як уже зазначалось, позивачем було здійснено переказ валюти у сумі 2000000 доларів США на виконання умов договору № ССС 337.0013/04 від 12.03.2004 р., цільове призначення якого, згідно примітки платіжного доручення №89 - оплата депозиту згідно Поправки №1 та рахунка від 12.11.2004 року №331.0005/04 на придбання літака А 319-100.
		В матеріалах справи наявна також копія листа від 04.09.2006 року, яким підтверджується призначення перерахованої суми у розмірі 2000000 доларів США саме як депозиту, а не авансового внеску.
		Пунктом 1.3 Поправки №1 до договору № ССС 337.0013/04 від 12.03.2004 р. передбачено розподіл платежів за депозитом та платежів перед доставкою літака.
		Позивач, як державне підприємство фінансується за рахунок державного бюджету, є одержувачем коштів з державного бюджету та у своїй діяльності керується бюджетним законодавством України.
		Головним розпорядником коштів підприємства є Державне управління справами, яке відповідно до частини 4 статті 22 Бюджетного кодексу України забезпечує управління бюджетними асигнуваннями та здійснює контроль за повнотою надходжень бюджетних коштів до їх одержувачів.
		У зв'язку з тим, що в подальшому державне фінансування вказаної програми було призупинено зі сторони Державного управління справами, позивач не мав змоги перерахувати компанії «AIRBUS, S.N.C.» перший платіж на оплату вартості літака А 319CJ.
		Крім того, компанія «AIRBUS, S.N.С» утримала депозит відповідно до пп.13.2.2 договору № ССС 337.0013/04, згідно умов якого у разі припинення дії договору через виконання покупцем своїх зобов'язань, продавець (не обмежуючи при цьому інші права, надані йому за цим договором купівлі або за законом), утримує усі платежі перед доставкою, депозити, ціни опціону та будь-які інші кошти, сплачені йому продавцем за цим договором купівлі.
		З аналізу вищенаведеного та матеріалів справи суд приходить до висновку, що сума у розмірі 2000000 доларів США за характером цільового призначення та забезпечення виконання зобов'язання є саме депозитом (завдатком), а не авансовим платежем, як про це зазначив відповідач, оскільки жодного платежу перед доставкою не здійснено, а відтак з боку позивача не вбачається порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» шляхом прострочення термінів повернення на територію України валютних коштів, які знаходяться за кордоном.
		За таких обставин, нарахування пені у розмірі 10 302 617,00 грн. згідно ст. 4 Закону є безпідставним, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001562220/0 протиправним та підлягає скасуванню.
		Стосовно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001572220/0 від 30.06.2006 року суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
		На виконання вимог законодавства позивачем до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані декларації про валютні цінності №18/23-1437 від 12.04.2005 р., №22/23-1437 від 12.07.2005 р., №25/22-236 від 14.10.2005 р., згідно яких дебіторська заборгованість в розмірі 2000000 доларів США відображена в р. ІІ «Фінансові вкладення»п. 14 «Перераховано на інші цілі».
		Однак відповідачем при проведенні планової виїзної перевірки позивача встановлено, що дана прострочена дебіторська заборгованість на загальну суму 2 000000 доларів США мала бути задекларована в р. ІІ «Фінансові вкладення» п. 13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яким на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів».
		Відповідно до ч. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.
		Згідно ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
		Згідно п. 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ від 08.02.2000 р. №49 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
		П.п. 3 п. 2.8 Положення про валютний контроль визначено, що несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Як уже зазначалось судом вище, задекларована позивачем сума в розмірі 2000000 доларів США не може розцінюватись як здійснення авансового платежу, а відтак декларування її в р. ІІ «Фінансові вкладення» п. 13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яким на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» є безпідставним та необґрунтованим.
		Зважаючи на наведене, враховуючи, що грошові кошти в розмірі 2000000 доларів США були перераховані позивачем на виконання умов договору та в забезпечення виконання зобов'язання, позивач правомірно та своєчасно виконав визначені законодавством вимоги щодо декларування валютних цінностей, а відтак накладення відповідачем на позивача штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. є безпідставним, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001572220/0 від 30.06.2006 року є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Частиною 2 ст. 71 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язок щодо доказування не виконаний в повному обсязі.
		Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про їх обґрунтованість.
		Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Позовні вимоги Державного авіаційного підприємства «Україна» задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.06.2006 року № 0004522305/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2006 року № 0001562220/0 та № 0001572220/0.
		Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 85,00 грн. на користь Державного авіаційного підприємства «Україна» (код ЄДРПОУ 25196197) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. 
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...