Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12892/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2013. Зареєстровано: 25.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2013.

Результат оскарження 26.04.2017 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		22 листопада 2013 року                      № 826/12892/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		 
		за позовом Науково-дослідного економічного інститутудо Державної фінансової інспекції в місті Києвіпро скасування вимоги в частині, ВСТАНОВИВ:
		Державна установа «Науково-дослідний економічний інститут» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фінансової  інспекції в місті Києві (далі - відповідач, Держфінінспекція у місті Києві), у якій просить суд скасувати вимогу відповідача №  26-072-14-14/8827 від 03.07.2013 в частині, а саме пунктів: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 23, 24, 28.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - Державну установу «Науково-дослідний економічний інститут» на правонаступника - Науково-дослідний економічний інститут (далі - позивач, НДЕІ).
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки Відповідача, викладені в акті ревізії від 24.05.2013 № 072-30/1138 та вимога від 03.07.2013 №  26-072-14-14/8827 в частині пунктів: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 23, 24, 28 суперечать положенням законодавства є необґрунтованими, з огляду на що підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що НДЕІ, у періоді, який підлягав ревізії, здійснював свою діяльність у відповідності до положень законодавства.
		Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог та вказав на те, що вимога від 03.07.2013 № 26-072-14-14/8827 є обґрунтованою та правомірною. Зазначив, що в ході ревізії було виявлено ряд порушень вимог законодавства України, що призвело до завдання матеріальної шкоди позивачу та Державному бюджету України. На думку представника відповідача, оскаржувані пункти вимога від 03.07.2013 № 26-072-14-14/8827 щодо відшкодування збитків Державному бюджету та матеріальної шкоди завданої позивачу, відповідають положенням законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		В період з 04.03.2013 по 12.04.2013 відповідач згідно з п. 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в місті Києві на І квартал 2013 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 28.02.2013 № 791, № 793, від 11.04.2013 № 1302, від 15.04.2013 №  1367, від 13.05.2013 № 1573. Проведення ревізії зупинялось з 18.03.2013 по 12.04.2013 та складався проміжний акт від 20.03.2013.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності НДЕІ за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 відповідач встановив ряд порушень та недоліків, про що складено акт від 24.05.2013 №  072-30/1138 (далі - акт ревізії).
		Позивач не погоджуючись з висновками акту ревізії подав заперечення, за результатом розгляду яких відповідач склав висновок на зауваження (заперечення) від 27.06.2013, яким заперечення були частково прийняті.
		10.07.2013 позивач отримав вимогу відповідача від 03.07.2013 № 26-072-14-14/8827 (далі - Вимога), якою Держфінінспекція у місті Києві вимагала усунути виявлені в ході ревізії порушення.
		Не погоджуючись з пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 23, 24, 28 Вимоги, позивач звернувся до суду.
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
		Згідно п. 2 Вимоги, відповідач вимагає від НДЕІ повернути до доходів загального фонду Державного бюджету України кошти в сумі 1  658  725,64 грн., які були зараховані до власних надходжень спеціального фонду бюджету позивача у вигляді плати за послуги, не передбачені Переліком платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2013 №  1180.
		Суд встановив, що у періоді, який підлягав ревізії, НДЕІ отримував дохід від надання послуг зберігання майна за Договорами зберігання майна, укладеними між НДЕІ (Зберігач) та юридичними і фізичними особами, які визначені в договорах як Поклажодавці. (а.с. 9-17 Додаток № 1).
		Відповідно до умов Договорів зберігання, Зберігач забезпечує повне збереження отриманого майна. Майно Зберігач зобов'язаний зберігати в будівлі Інституту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Попередньо із вказаними контрагентами позивачем було укладено договори про співробітництво, умовами яких встановлено, що Сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти для досягнення таких спільних господарських цілей: взаємне співробітництво в фінансово-господарській сфері для реалізації статутних цілей та завдань сторін.
		Відповідно до пункту 3 Договорів про співробітництво, НДЕІ (Сторона 1) зобов'язується: передати у тимчасове користування на узгоджений строк Стороні 2 (суб'єкту господарювання) приміщення Інституту визначеною площею; забезпечити зберігання майна Сторони 2; забезпечувати участь у виконанні даного договору фахових спеціалістів та співробітників Інституту; дотримуватись умов здійснення спільного співробітництва. 
		Протягом періоду, що підлягав ревізії на рахунок НДЕІ надійшло коштів від поклажодавців за зберігання майна, на загальну суму 1  658 725,64 грн. Дана сума була зарахована позивачем до спеціального фонду бюджету.
		Відповідач дійшов висновку, що НДЕІ не мав права надавати послуги зберігання майна, посилаючись на те, що позивач, згідно статуту, є державною науковою установою, заснованою на державній власності та є неприбутковою бюджетною установою. Також представник позивача зазначив, що відповідно до п. 4.1 статуту НДЕІ, він має право здійснювати господарську діяльність у відповідності до вимог законодавства України та статуту. При цьому, законодавством не передбачено права бюджетним науковим установам надавати послуги зберігання майна юридичних та фізичних осіб.
		Представник НДЕІ проти наведених доводів відповідача заперечив, вказавши на те, що надавав послуги зберігання у відповідності до п. 29 Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 № 1180 (далі - Перелік №1180) (зі змінами і доповненнями), пунктом 29 якого встановлено, що бюджетні наукові установи можуть надавати платні послуги з інженерного і господарського забезпечення, що надаються орендарям майна установ та іншим юридичним особам.
		Згідно з п. 15 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010, кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності, є власними надходженнями бюджетних установ.
		Перелік власних надходжень бюджетних установ визначено ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456, зокрема, власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
		До набрання чинності Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 порядок утворення власних надходжень бюджетних установ регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» (далі - Перелік № 659.
		Відповідно до п. 2 Переліку № 659, власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи: перша - плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.
		Перша група поділяється на такі підгрупи: 
		1) плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів; 
		2) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу засуджених за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо. 
		3) плата за оренду майна бюджетних установ. Бюджетні установи отримують у повному обсязі плату за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом; 
		4) надходження бюджетних установ від реалізації майна.
		Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ, куди входять благодійні внески, гранти та дарунки та кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ.
		Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що оскільки НДЕІ є бюджетною науковою установою, то на нього поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 № 1180, де наведено вичерпний перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами.
		Суд зазначає, що редакція пункту 29 Положення № 1180, на яку посилається позивач, набрала чинності 26.11.2012. 
		В період, що підлягав ревізії та до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 № 1180 і від 27.08.2010 № 796 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 № 855» пункт 29 Положення № 1180 був викладений у редакції, згідно якої бюджетні наукові установи можуть надавати платні послуги з інженерного і господарського забезпечення, що надаються орендарям майна установ та іншим юридичним особам, підпорядкованим головним розпорядникам бюджетних коштів.
		Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. 
		Головним розпорядникам бюджетних коштів, які визначаються Законом про Державний бюджет України підпорядковуються розпорядники нижчого рівня, якими є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
		Водночас, суд встановив, що юридичні та фізичні особи, яким НДЕІ надавав послуги зберігання не належать до осіб, які підпорядковуються головним розпорядникам бюджетних коштів. Крім того, ці особи не є орендарями майна позивача, а право користування нежитловими приміщеннями надане їм відповідно до Договорів про співробітництво, укладених з НДЕІ.
		Таким чином, надання НДЕІ платних послуг зберігання юридичним та фізичним особам у періоді, що підлягав ревізії не було передбачено Переліком №  1180.
		Отже, позивач відніс кошти у сумі 1  658  725,64 грн. до власних надходжень спеціального фонду бюджету НДЕІ у вигляді плати за послуги зберігання майна всупереч положень чинного на той час законодавства України.
		У листі Державної казначейської служби України від 14.10.2011 № 16-04/918-2970 «Щодо перерахування до бюджету коштів, отриманих за не передбачені чинним законодавством платні послуги» передбачено, що у разі надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачені переліком платних послуг кошти мають бути перераховані до доходів того бюджету, з якої здійснюється утримання установи.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Держфінінспекції в місті Києві, викладена у п. 2 Вимоги щодо повернення до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів в сумі 1  658  725,64 грн. є правомірною.
		Щодо пунктів 3 та 4 Вимоги, суд встановив наступне.
		У періоді, що підлягав ревізії НДЕІ було укладено ряд договорів підряду з фізичними особами, згідно яких останні надавали позивачу послуги з проведення ксерокопіювальних робіт, проведення ліцензійної експертизи, оцінки державних витрат та розміру податків до ВВП в країнах ОЕСР, надання інформації по змінам законодавства тощо. 
		Представник відповідача зазначив, що під час проведення ревізії посадовими особами Держфінінспекції в м. Києві надані письмові вимоги про надання до ревізії всіх договорів цивільно-правового характеру та актів виконаних робіт, за якими протягом періоду з 01.01.2010 по 31.12.2012 за рахунок асигнувань, виділених НДЕІ, здійснювались видатки на оплату за договори цивільно-правового характеру. Однак, витребувані документи були надані лише в частині.
		Згідно пояснень представника НДЕІ, під час ревізії позивачем було виявлено часткову втрату договорів підряду та первинних документів щодо виконання таких договорів, що ймовірно сталася під час проведення ремонту в приміщенні бухгалтерії в грудні 2012 року та січні 2013 року.
		Порядок зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їхніми об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88).
		Відповідно до п. 6.10 Положення № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджує керівник підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебувають підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, у 10-денний строк.
		Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України 139.1.9. у разі втрати, знищення або зіпсуття розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
		Позивач направив до ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби лист-повідомлення від 04.06.2013 №  13/273 про втрату первинних документів. (а.с. 56 Т. ІІІ).
		Пунктом 44.5 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		Термін для відновлення втрачених позивачем документів, визначений законодавством, закінчився 02.09.2013, однак станом на дату розгляду даної справи, позивач в повному обсязі документів, що підтверджують видатки за договорами підряду суду не надав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що видатки на виплату винагороди проведено при відсутності первинних документів.
		Дослідивши надані позивачем договори підряду та акти приймання-передачі надання послуг, акти здачі прийняття робіт (а.с. 171-229 Т. ІІІ, Т. V-VII), суд встановив, що акти приймання-передачі надання послуг не мають обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення № 88.
		Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Аналогічні вимоги до складання первинних документів встановлені п. 2.4 Положення № 88.
		Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-прийняття робіт та акти приймання-передачі надання послуг не містять дати складання, посад осіб, які приймали роботи/послуги з боку НДЕІ, деякі з актів не підписані з боку виконавців робіт/послуг, а також в актах відсутній зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, строки та період виконання робіт та надання послуг. 
		Позивач не надав суду доказів наявності у посадових осіб, які підписували договори підряду та акти приймання-передачі робіт/послуг, повноважень підписувати первинні документи від імені НДЕІ.
		Крім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження фактичного надання послуг та виконання робіт виконавцями за договорами підряду у періоді, що був предметом ревізії.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що видатки на виплату винагороди за договорами підряду у 2010-2012 році проведено безпідставно, оскільки відповідні послуги не надавались.
		Отже, вимоги відповідача відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 1  239  994,60 грн. та в сумі 2  123  893,58 грн., викладені у пунктах 3 та 4 Вимоги є обґрунтованими та правомірними.
		Щодо пункту 5 Вимоги, а саме: повернути бюджетні кошти до Державного бюджету України в сумі 328 752,83 грн., суд встановив наступне.
		Позивач за рахунок асигнувань загального фонду кошторису по КПКВ 1201070 у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2011 покрив видатки спеціального фонду на загальну суму 328  752,83 грн. по статті «Заробітна плата» на оплату праці працівників, штат яких затверджено по спеціальному фонду, що було встановлено відповідачем в ході ревізії шляхом співставлення даних казначейських виписок, касової книги, видаткових та прибуткових касових ордерів з даними штатних розписів та списків заміщення посад, затверджених наказами НДЕІ (а.с. 187-247 Додаток № 3, а.с. 1-192 Додаток №  4, а.с. 1-164 Додаток № 5) 
		Відповідно до п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. 
		Частиною 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 встановлено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
		Згідно з ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. 
		Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше (ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010).
		Відповідальність за порушення бюджетного законодавства передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
		Представник позивача не заперечував, що дійсно НДЕІ були допущені вищезазначені порушення, однак зазначив, що дана дія була вимушеним заходом з метою недопущення виникнення заборгованості по заробітній платі перед працівниками державної установи та зазначив, що тимчасові запозичення з асигнувань з загального фонду кошторису по КПКВ 1201070 на заробітну плату були компенсовані зі спеціального фонду.
		Положеннями ст.ст. 43, 46 Конституції України встановлено право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат.
		Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці
		Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю в Україні заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
		Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону «Про оплату праці» встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
		За невиплату заробітної плати передбачена адміністративну та кримінальну відповідальність.
		Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що на кінець бюджетного періоду суми запозичених видатків були відновлені позивачем, що не заперечував представник відповідача, суд дійшов висновку, що вимога повернути бюджетні кошти до Державного бюджету України в сумі 328 752,83 грн. є необґрунтованою, з огляду на що пункт 5 Вимоги підлягає скасуванню.
		Щодо пункту 7 Вимоги, а саме: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 210  307,61 грн., зайво нарахованих та виплачених як заробітна плата зовнішнім сумісникам за фактично невиконану роботу під час їх перебування у відрядженнях, на лікарняних та за основним місцем роботи, суд встановив наступне.
		Протягом періоду з 01.01.2010 по 31.12.2012 в НДЕІ відповідно до наказів про прийняття на роботу та контракту (а.с. 89-125 Т. IV) працювали зовнішні сумісники, яким було нараховано та виплачено заробітну плату, що підтверджується розрахунковими листками, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 227-248 Додаток № 6, 1-22 Додаток №  7).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 прийнятий в НДЕІ з 19.09.2012 на посаду завідувача відділу планування регіонального розвитку згідно наказу директора Інституту ОСОБА_36. від 19.09.2012 № 72-к. Наказом передбачено відділене робоче місце, яке організовано за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1
		Згідно листа Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 з 18.09.2012 по 31.12.2012 працював на посаді заступника Голови обласної державної адміністрації (режим роботи: пн.-пт., з 08-00 до 17-00) (а.с. 18-19 Додаток № 6).
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час.
		ОСОБА_4 прийнята згідно наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 01.08.2011 № 108-к з 01.08.2011 на посаду головного наукового співробітника, тривалість робочого дня 4 години. Наказом передбачено відділене робоче місце, яке організовано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
		Згідно листів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», ОСОБА_4 працювала за основним місцем роботи згідно розкладу. (а.с. 24-31 Додаток № 6).
		ОСОБА_5 прийнята згідно наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 16.05.2011 № 74-к з 16.05.2011 на посаду провідного наукового співробітника, тривалість робочого дня 4 години. 
		Згідно листа Уманського національного університету садівництва від 08.04.2013 №  19-42/38, за основним місцем роботи режим відповідно до навчального навантаження (який саме не зазначено) (а.с. 33 Додаток № 6).
		ОСОБА_6 прийнята з 01.07.2010 згідно наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 09.07.2010 № 184-к з на посаду старшого наукового співробітника, тривалість робочого дня 4 години. Відповідно до наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 31.12.2010 № 272-к ОСОБА_6 звільнено за власним бажанням. 
		Згідно листа Одеського національного економічного університету від 16.04.2013 №  01-13/758, ОСОБА_6 працює за основним місцем роботи за режим згідно розкладу. (а.с. 36-53 Додаток № 6).
		ОСОБА_7 прийнятий згідно наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 26.11.2010 №  250-к на посаду завідувача відділу методичного забезпечення розробки та реалізації державних цільових програм за сумісництвом, тривалість робочого дня 4 години. Відповідно до наказу директора НДЕІ ОСОБА_36. від 14.12.2011 № 164/1-к звільнений за власним бажанням. 
		Згідно листа Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського від 05.04.2013 №  13-10/399, ОСОБА_7 працює на посаді професора кафедри економіки 0,5 ставки (основна діяльність), режим роботи за розкладом занять. (а.с. 56-64 Додаток № 6).
		ОСОБА_9 прийнятий з 15.04.2011 згідно наказу в.о. директора НДЕІ ОСОБА_10 від 15.04.2011 № 63-к на посаду головного наукового співробітника, тривалість робочого дня 4 години. 
		Згідно листа Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» від 16.04.2013 № 153, режим роботи завідувача кафедри фінансів і кредиту ОСОБА_9 з 8.30 до 17.00, відпрацьовано щомісяця всі робочі дні. (а.с. 66-67 Додаток № 6).
		ОСОБА_11 прийнятий до НДЕІ за сумісництвом на посаду головного наукового співробітника. 
		Згідно листа Хмельницького університету управління та права від 04.04.2013 №  521 ОСОБА_11 з 01.12.2009 по 31.12.2010 працював на посаді професора кафедри на умовах сумісництва, а з 01.01.2011 - завідувачкафедри (повна ставка, основне місце роботи), режим роботи - понеділок-субота по 6 годин щоденно. (а.с. 68 Додаток № 6).
		Згідно доданих до відповіді Хмельницького університету управління та праві табелів обліку робочого часу ОСОБА_11 протабельовано по робочих днях: понеділка по суботу у 2010 році по 3 години, а у 2011-2012 роках - по 6 год. щоденно. (а.с. 69-104 Додаток № 6).
		ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прийняті на посади старших наукових співробітників за сумісництвом із тривалістю робочого дня - 4 години.
		Згідно листа ТОВ «Науково-дослідний інститут «Автопром» від 24.04.2013 №  81, завідувач відділу ОСОБА_12 з 25.10.2010 по 29.10.2010 перебувала у відрядженні згідно наказу від 21.10.2010 № 1. Завідувач лабораторії ОСОБА_13 з 20.12.2010 по 22.12.2010 перебував у відрядженні згідно наказу від 14.12.2010 № 3. (а.с. 114-120 Додаток №  6).
		ОСОБА_14 згідно наказу директора НДЕІ прийнятий на посаду головного наукового співробітника.
		Відповідно до листа Міжнародного науково-навчального центра інформаційних технологій та систем від 05.04.2013 №  82/13-6, завідувач відділу ОСОБА_14 з 09.10.2010 по 17.10.2010 та з 05.12.2010 по 11.12.2010 перебував у відрядженні згідно наказів відповідно від 08.10.2010 №38 та від 02.12.2010 №41. (а.с. 122-124 Додаток №  6).
		ОСОБА_15 перебуваючи на посаді наукового співробітника НДЕІ  протабельований 4 години 26.12.2012. Однак, згідно листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі б/н б/д,  заступник начальника управління ОСОБА_15 26.12.2012 перебував у відрядженні згідно наказу від 20.12.2012 № 288. (а.с. 125-127 Додаток №  6).
		Згідно листа Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 12.04.2013 №  01/13-601, професор кафедри ОСОБА_17 з по 25.09.2010 та з 10.05.2011 по 14.05.2011 перебувала у відрядженні згідно наказів відповідно від 17.09.2010 № 613 та від 04.05.2011 № 335. (а.с. 128, 130, 136, 137 Додаток №  6). 
		Згідно листа Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Діброва від 11.04.2013 №  НЦ-106, завідувач відділу ОСОБА_18 з 27.06.2012 по 13.07.2012 перебував на лікарняному та перебував у відрядженні з 26.10.2010 по 30.10.2010, з 01.122010 по 04.12.2010,.з 17.03.2011 по 23.03.2011, з 28.03.2010 по 02.04.2011, з 10.05.2011 по 14.05.2011, з 23.05.2011 по 27.05.2011, з 14.11.2011 по 17.11.2011, з 23.11.2011 по 01.12.2011, з 07.12.2011 по 11.12.2011, з 19.03.2011 по 25.03.2012, з 03.06.2012 по 10.06.2012, з 08.10.2012 по 12.10.2012 (а.с. 138, 140 Додаток №  6) 
		Також, у зазначеному листі Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Діброва вказано, що старший науковий співробітник ОСОБА_19 перебував у відрядженні: з 01.10.2011 по 08.10.2011 та 14.02.2012 по 16.02.2012. (а.с. 138, 139 Додаток №  6)
		Суд встановив, що за даними табеля обліку використання робочого часу НДЕІ (а.с. 147-226 Додаток №6), вищезазначені особи, що працювали у НДЕІ за сумісництвом були протабельовані у вказаних періодах щодня по робочим дням по 4 години. При цьому з вищезазначених документів вбачається, що перелічені посадові перебували в двох місцях одночасно.
		Представник позивача пояснив суду, що усі посадові особи НДЕІ, що працювали за сумісництвом незалежно від перебування їх в приміщенні НДЕІ були протабельовані по 4 години щодня по робочим дням. При цьому, зазначив, що виплата таким працівникам заробітної плати була здійснена згідно фактично виконаної роботи.
		Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» установити, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.
		Відповідно до п. 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України від 28.06.1993 №43 оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.
		Аналогічні положення містить ст. 19 Закону України «Про оплату праці».
		На підтвердження фактичного виконання робіт вищезазначеними особами, які працювали в НДЕІ за сумісництвом, позивач надав до матеріалів справи копії облікових карток НДР і ДКР (ОК) щодо науково-дослідних робіт, які виконувались посадовими особами НДЕІ, в тому числі особами, що працювали за сумісництвом. (а.с.3-25 Т. VIII).
		Позивач надав також копії звітів про науково-дослідну роботу, згідно яких, вищезазначені особи, які працювали за сумісництвом в НДЕІ, значаться у списках авторів таких науково-дослідних робіт (а.с. 26-93 Т. VIII). Крім того, інформація про такі науково-дослідні роботи розміщена на веб-сайті позивача ІНФОРМАЦІЯ_3
		Згідно пояснень представника позивача, оплата праці сумісників здійснювалась за фактично виконану роботу незалежно від тривалості їх перебування у приміщенні НДЕІ, в обґрунтування чого надано копії актів фактично виконаних результатів досліджень сумісником, що працює за режимом віддаленого робочого місця (а.с. 94-122 Т. VIII).
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач нарахував та виплатив заробітну плату зовнішнім сумісникам за фактично невиконану роботу у періоді, який підлягав ревізії на суму 210  307,61 грн. у відповідності до вимог законодавства України, з огляду на що вимога, викладена у пункті 7 Вимоги Держфінінспекції в місті Києві є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
		Щодо пунктів 8 та 9 Вимоги, а саме: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 229 157,97 грн. та 21 316,59 грн., суд встановив наступне.
		У періоді, який підлягав ревізії, посадовим особам НДЕІ встановлювалась, нараховувалась та виплачувалась надбавка за інтенсивність, за стаж, за таємність, доплати за вчене звання, науковий ступінь, виплачувалась матеріальна допомога керівникам та їх заступникам, а саме: заступнику директора НДЕІ з організаційно-наукової роботи ОСОБА_20, заступнику директора НДЕІ з наукової роботи ОСОБА_21, заступнику директора НДЕІ ОСОБА_22, заступнику директора НДЕІ з фінансово-бюджетних питань ОСОБА_23, заступнику директора НДЕІ з загальних питань ОСОБА_24, що підтверджується реєстром нарахувань надбавок, доплат, винагород, нарахованих та виплачених директору НДЕІ, його заступникам, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.135-140 Додаток № 7).
		Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 25-49 Додаток № 7), вищезазначеним посадовим особам НДЕІ виплачувались надбавки, доплати, матеріальна допомога, винагорода на підставі наступних документів:
		-          наказ з особового складу від 21.04.2009 №  67-к в.о. директора НДЕІ ОСОБА_20, яким директору НДЕІ ОСОБА_36. встановлено надбавки та доплати з 21.04.2009 за високі досягнення у праці 50% посадового окладу, за стаж наукової роботи 20% посадового окладу, за науковий ступінь доктора наук 25% посадового окладу, за вчене звання професора 33% посадового окладу. Підстава: контракт, колективний договір пп. 3.1.9, 3.1.14, 3.1.16;
		-          наказ про встановлення надбавки від 16.10.2009 №  154-к в.о. директора НДЕІ ОСОБА_20, яким директору НДЕІ ОСОБА_36. встановлено надбавку у розмірі 20% посадового окладу за почесне звання «Заслужений». Підстава: посвідчення від 02.09.2009 № НОМЕР_2
		-          наказ з особового складу від 03.03.2009 № 27-к в.о. директора ОСОБА_36., яким ОСОБА_25 наказано приступити з 03.03.2009 до виконання свої обов'язків заступника директора з наукової роботи НДЕІ, увільнено її від виконання обов'язків директора НДЕІ та наказано продовжувати виплату ОСОБА_20 раніше встановлених надбавок і доплат з 03.03.2009. Підстава: наказ Мінекономіки України від 02.03.2009 № 15-п (зазначеним наказом Мінекономіки України не передбачено встановлення будь-яких премій і доплат);
		-          наказ з особового складу від 14.01.2009 №  7-к в.о. директора НДЕІ ОСОБА_20, яким покладено виконання обов'язків заступника директора з наукової роботи на ОСОБА_21 завідувача відділу регіональної політики, наказано зберегти на посаді в.о. заступника директора з наукової роботи надбавку і доплати за стаж роботи 20% посадового окладу, за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% посадового окладу, за вчене звання 33% посадового окладу. Підстава: заява ОСОБА_21 від 14.01.2009;
		-          наказ з особового складу від 12.02.2009 №  18-к в.о. дирктора НДЕІ ОСОБА_20, яким встановлено надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу в.о. заступника директора з наукової роботи ОСОБА_21 Підстава: доповідна записка зав. відділу кадрів ОСОБА_26;
		-          наказ про підвищення розміру надбавки від 01.12.2009 № 167-к директора НДЕІ ОСОБА_36., яким заступнику директора з наукової роботи ОСОБА_21 встановлено надбавку за стаж наукової роботи 30% посадового окладу. Підстава: доповідна записка зав. відділу кадрів ОСОБА_26;
		-          наказ про переведення від 09.07.2010 №  168-к директора ОСОБА_36., яким ОСОБА_22 переведено з посади заступника директора з фінансових питань на посаду заступника директора з планово-економічних питань та встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу. Підстава: заява ОСОБА_22;
		-          наказ про прийняття на роботу від 01.11.2010 №  245-к директора НДЕІ ОСОБА_36., яким ОСОБА_23 прийнято з 01.11.2010 на роботу на посаду заступника директора з фінансово-бюджетних питань;
		-          наказом про встановлення надбавки за інтенсивність праці від 01.12.2010 № 254-к директора НДЕІ ОСОБА_36. заступнику директора з фінансово-бюджетних питань ОСОБА_23 встановлено надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу. Підстава: доповідна записка заступника директора з планово-економічних питань ОСОБА_22, головного бухгалтера ОСОБА_27;
		-          наказ від 01.04.2010 №  89-к директора НДЕІ ОСОБА_36., яким з нагоди 60-річчя ОСОБА_22 наказано виплатити заступнику директора з фінансових питань ОСОБА_22 винагороду у розмірі місячного посадового окладу;
		-          наказ від 24.03.2011 № 50-к директора НДЕІ ОСОБА_36., яким з нагоди 60-річчя ОСОБА_20 наказано виплатити заступнику директора з організаційно-наукової роботи ОСОБА_20 винагороду у розмірі місячного посадового окладу;
		-          розпорядження про надання відпустки №  38 від 19.04.2010 директора НДЕІ ОСОБА_36., яким надано заступнику директора з організаційно-наукової роботи ОСОБА_20 матеріальну допомогу на оздоровлення. Підстава: заява ОСОБА_20;
		-          наказ про встановлення надбавки за інтенсивність праці від 12.11.2012 №  89-к директора НДЕІ ОСОБА_36., яким посадовим особам НДЕІ встановлено надбавки за інтенсивність праці, зокрема, у розмірі 50% посадового окладу з 01.11.2012 по 31.12.2012 директору НДЕІ ОСОБА_36., заступнику директора з організаційно-наукової роботи ОСОБА_20, заступнику директора з наукової роботи ОСОБА_21 Підстава: службові записки заст. директора х наукової роботи ОСОБА_21, заст. директора з організаційно-наукової роботи ОСОБА_20
		Представник НДЕІ зазначив, що при встановленні, нарахуванні та виплаті надбавок, доплат, матеріальної допомоги, винагород позивач керувався положеннями Колективного договору НДЕІ, затвердженого зборами трудового колективу 16.07.2007, зареєстрованого управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної адміністрації, реєстр № 297 від 23.08.2007, яким були передбачені відповідні надбавки та не передбачено прийняття органом вищого рівня рішення щодо їх погодження. (а.с. 57-74 Т. ІІІ).
		Зазначеним Колективним договором передбачено порядок встановлення, нарахування та виплати надбавок, доплат, а також порядок нарахування та виплати премії та матеріальної допомоги в цілому працівникам НДЕІ, без виокремлення посад директора НДЕІ, його заступників.
		Однак, суд зазначає, що термін дії вказаного Колективного договору встановлено на 2007-2009 роки, іншого Колективного договору з терміном дії протягом 2010-2012 років суду не надано. 
		Крім того, згідно п.п. 3.3 Положення про преміювання працівників НДЕІ, затвердженого наказом директора НДЕІ ОСОБА_36. від 24.02.2010 № 26, преміювання директора НДЕІ здійснюється за погодженням з Міністерством економіки України. (а.с.133-134 Додаток № 7).
		Відповідно до пп. 2 п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 № 557 (далі - Наказ № 557) та пп. 4 п. 2 розпорядженням Президії Національної академії наук України «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук України» від 25.04.2005 № 263 (далі - Розпорядження № 263) передбачено надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір надбавок за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність, напруженість у роботі для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу.
		Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 та пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати та затвердження схем тарифних розрядів праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 № 557, визначено, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
		Суд встановив, що у періоді, що підлягав ревізії, нараховувались та виплачувались надбавки за стаж, інтенсивність та доплати за вчене звання, науковий ступінь вищезазначеним посадовим особам НДЕІ, які обіймають посади керівників та їх заступників без погодження органу вищого рівня, а саме: Міністерства економіки України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
		Представник відповідача зазначив, що в ході ревізії встановлено, що в особових справах вищезазначених посадових осіб, відсутні документи щодо рішення органу вищого рівня стосовно встановлення та виплати вказаним заступникам директора НДЕІ перерахованих надбавок та доплат. 
		Також представник відповідача посилався на Журнал реєстрації вихідної кореспонденції НДЕІ за період 2010-2012 роки (копія наявна в матеріалах справи а.с. 51-132 Додаток № 7), який не містить записів щодо направлення НДЕІ листів до Міністерства економіки України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України стосовно: надання погодження на встановлення надбавок за знання та використання в роботі двох і більше іноземних мов та за почесне звання «заслужений» директору НДЕІ ОСОБА_36.; на встановлення надбавок і доплат заступникам директора НДЕІ; погодження преміювання заступників директора НДЕІ та надання їм матеріальної допомоги.
		Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що НДЕІ не має керуватись положеннями наказу Міністерства освіти і науки України № 557, у зв'язку з тим, що НДЕІ не має статусу національної наукової установи, а даний наказ регулює умови оплати праці саме наукових установ, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006  № 1093 «Про перетворення державного підприємства «Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України» у Науково-дослідний економічний інститут» працівники Інституту за умовами оплати праці прирівнюються до працівників науково-дослідних установ Національної академії наук. 
		Крім того, положення наказу Міністерства освіти і науки України № 557 розповсюджуються на працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, а не виключно на працівників наукових установ.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Держфінінспекції в місті Києві відшкодувати позивачем нанесену матеріальну шкоду в сумі 229 157,97 грн. та 21  316,59 грн., викладені у пунктах 8 та 9 Вимоги є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.
		Стосовно пунктів 6 та 12 Вимоги, а саме: повернути до Державного бюджету України кошти в сумі 106 442,54 грн., суд встановив наступне.
		Держфінінспекція в місті Києві в ході ревізії дотримання законодавства при здійсненні операцій по зарахуванню коштів на рахунки проведено суцільним способом встановила, що протягом періоду, який підлягав ревізії, НДЕІ, згідно казначейських виписок по рахунку №  35225005000261 спеціального фонду кошторису (форми №4-1д) по КПКВ 1201070 «Прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, фінансова підтримка підготовки наукових кадрів у сфері економіки і торгівлі» надійшли кошти у вигляді відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних на загальну суму 3 109 382,35 грн.. Отримані кошти зараховано позивачем в повному обсязі до власних надходжень, що не заперечував представник позивача.
		НДЕІ із зазначеного спеціального фонду проведено видатків на оплату комунальних та експлуатаційних послуг на загальну суму 2 780 629,52 грн.
		Відповідач зазначив, що кошти, отримані від орендарів та поклажодавців у 2009-2011 роках у вигляді відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, мали бути повернуті позивачем до бюджету, як відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, проведених у минулих бюджетних періодах із загального бюджету. Однак, відновлення касових видатків НДЕІ не проводилось, перерахування відшкодованих комунальних послуг та експлуатаційних витрат постачальникам послуг не здійснювалось.
		За даними бухгалтерського обліку Інституту дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахункам з надавачами комунальних та експлуатаційних послуг станом на 01.01.2010, 01.01.2011, 01.01.2012 та 31.12.2012 не обліковувалась.
		Позивач зазначив, що у відповідності до положень законодавства, отримані від орендарів кошти були у повному обсязі перераховані ним до спеціального фонду як власні надходження.
		Згідно з положеннями ст. 13 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. 
		Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету. 
		Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. 
		У відповідності до ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. 
		Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. 
		У складі першої групи виділяються такі підгрупи: 
		підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; 
		підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; 
		підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; 
		підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна). 
		Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи).
		Отже, кошти, що надійшли від контрагентів позивача як відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат мали бути спрямовані на оплату відповідних послуг. 
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, НДЕІ було використано отримані кошти на покриття видатків наступних бюджетних періодів. (а.с. 165-181 Додаток № 5).
		Однак, згідно з ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 та від 08.07.2010 бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
		Відповідно до п. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
		Аналогічна норма міститься у п. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010.
		Відповідно до п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. 
		Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 встановлено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки видатки на оплату комунальних послуг у бюджетному періоді були профінансовані з загального фонду, то отримане від контрагентів відшкодування таких видатків мало бути зараховане за відповідними кодами економічної класифікації видатків, за якими проводились такі видатки, з подальшим зменшенням суми проведених касових видатків у тому ж бюджетному періоді.
		За операціями, проведеними у минулих бюджетних періодах з загального фонду державного та місцевих бюджетів, отримані (відновлені) кошти відразу з КЕКВ 0000 спрямовуються в доход бюджету на підставі платіжного доручення бюджетної установи.
		Однак, як встановлено судом, НДЕІ відновлення касових видатків загального фонду не проводилось.
		Таким чином, НДЕІ у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2012 за рахунок асигнувань загального фонду покрито видатки спеціального фонду кошторису на загальну суму 216  785,80 грн. та не перераховано до загального фонду державного бюджету доходів, отриманих у минулих бюджетних періодах в загальній сумі 106  442,54 грн.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача повернути до Державного бюджету України кошти в сумі 106  442,54 грн. та кошти в сумі 216  785,80 грн., викладені у пунктах 6, 12 Вимоги є правомірними.
		Щодо пункту 13 Вимоги, а саме відобразити в обліку НДЕІ дебіторську заборгованість за ТОВ «Квадро-1» в сумі 157 128,4 грн., стягнути з ТОВ «Квадро-1» кошти у відповідній сумі та перерахувати грошові кошти в сумі 71 422,0 грн. до Державного бюджету України, суд встановив наступне.
		Між НДЕІ (Орендодавець) та ТОВ «Квадро-1» (Орендар), укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.11.2003 № 25 (далі - Договір оренди № 25), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 30,0 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на 7 поверсі (кім. 727-728), що знаходиться на балансі НДЕІ, вартість якого становить за експертною оцінкою 95990,40 грн. станом на 30.06.2003. Майно передається в оренду з метою розміщення аптек, які самостійно виготовляють ліки (реалізують готові ліки). (а.с. 224-225 Додаток №  7).
		Між НДЕІ та ТОВ «Квадро-1» було укладено Додаткову угоду від 06.11.2008 б/н до Договору оренди №25, , якою продовжено термін дії договору оренди від 06.11.2003 № 25 до 06.11.2013 та внесено зміни в частині предмету договору, а саме: друге речення пункту 1 викладено у такій редакції: «Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки, яка обслуговує пільгові категорії населення».
		Згідно розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі НДЕІ, відповідно до якого орендну плату визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786, яка складає без урахування податку на додану вартість за базовий (перший) місяць розрахунку - вересень 2003 - 158,05 грн. При визначенні орендної плати застосовано орендну ставку у розмірі 2%. (а.с. 229 Додаток № 7).
		Відповідно до листа Фонду державного майна України від 05.11.2003 №10-16-13948 вищезазначений розрахунок орендної плати за базовий місяць на нерухоме майно площею 30,0 кв. м погоджено Фондом державного майна України (а.с. 227 Додаток №7).
		Суд встановив, що в ході ревізії Держфінінспекцією в місті Києві з метою проведення зустрічної звірки щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Квадро-1» здійснено вихід за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, буд 28, к. 727. Однак, у зв'язку з відсутністю директора та головного бухгалтера ТОВ «Квадро-1» складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 19.03.2013 №072-31/620.
		Як вбачається з інформації, наданої Печерським районним управлінням ГУМВС України в м. Києві листом від 22.04.2013 №54/вх 4586 «Про направлення матеріалів» ТОВ «Квадро-1» існувало до 2006 року, після чого було перереєстроване в ТОВ «Твій рідний дім» (код ЄДРПОУ 22965360), місце реєстрації якого Святошинський район, площа Святошинська, 1, кв. 272; в Печерському районі м. Києва вказане товариство не перебуває.
		Відповідач наполягав на тому, що НДЕІ протиправно застосовує орендну ставку 2% для нарахування орендної плати по Договору оренди № 25 ТОВ «Квадро-1» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, посилаючись на відомості проміжного акту про результати ревізії питань використання державного майна, правильності та повноти розрахунків за оренду приміщень та земельну ділянку у НДЕІ за період з 01.08.2007 по 31.12.2009 від 18.03.2010 б/н, згідно якого ТОВ «Квадро-1» фактично використовує орендоване приміщення під офіс.
		У відповідності до п. 11 Додатку 2 до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, орендна ставка за використання нерухомого державного майна для розміщення офісних приміщень складає 15%.
		Згідно розрахунків Держфінінспекції в місті Києві, внаслідок застосування орендної ставки по Договору оренди №25 та додаткової угоди, укладених з ТОВ «Квадро-1», у розмірі 2% замість 15% НДЕІ недоотримано власних надходжень у вигляді орендної плати в загальній сумі 85 706,40 грн., та як наслідок Державним бюджетом України недоотримано коштів в сумі 71 422,0 грн. 
		У зв'язку з вищевикладеним, відповідач вимагає від НДЕІ відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ «Квадро-1» в сумі 157 128,4 грн., стягнути з ТОВ «Квадро-1» кошти у відповідній сумі та перерахувати грошові кошти в сумі 71 422,0 грн. до Державного бюджету України.
		Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.  
		У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
		Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.
		Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №  25 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України та становить без ПДВ за базовий (перший) місяць розрахунку - вересень 2003 року - 158,05 грн.
		Я було зазначено вище, сума орендної плати у розмірі 158,05 грн. була затверджена Фондом державного майна України.
		Пунктом 10.3 Договору № 25 встановлено, що зміни і доповнення до даного договору допускаються за взаємною згодою сторін.
		Суд зазначає, що без внесення змін до Договору оренди №  25, у позивача відсутні правові підстави для відображення в обліку НДЕІ дебіторської заборгованості за ТОВ «Квадро-1» в сумі 157 128,4 грн. та стягнення з ТОВ «Квадро-1» коштів у зазначеній сумі. 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 13 Вимоги є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню.
		Щодо пункту 14 Вимоги, суд встановив наступне.
		НДЕІ має організаційно-правову форму за КОПФГ 425 - державна організація (установа, заклад), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРГЮУ) від 28.05.2009 серія АА № 207606 (а.с. 125 Т. ІІІ).
		Згідно п. 1.3 статуту НДЕІ є державною науковою установою, заснованою на державній власності. Пунктом 1.7 статуту визначено, що НДЕІ утримується за рахунок коштів державного бюджету на підставі затвердженого Мінекономіки кошторису (плану використання бюджетних коштів). Фінансування Інституту може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством. Інститут є неприбутковою бюджетною установою.
		Положеннями ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №  2535, від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 282 Податкового кодексу України, від земельного податку звільняються, серед інших - заклади, установи, організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
		У відповідності з п. 3 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
		Суд встановив, що у 2011-2012 роках НДЕІ було сплачено податку за землю на загальну суму 70 320,71 грн.
		Відповідач зазначив, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 НДЕІ проведено видатки на оплату земельного податку на загальну суму 70 320,71 грн., що є порушенням ч. 3 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», п. 3 ч. 1 ст. 282, п. 3 ст. 284 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, чим покрито за рахунок асигнувань загального та спеціального фонду кошторису видатки сторонніх юридичних осіб по оплаті земельного податку за площі, які знаходяться у користуванні останніх та призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесених НДЕІ на вказану суму.
		У зв'язку з вищезазначеним відповідач вимагає від НДЕІ відобразити в обліку дебіторську заборгованість за юридичними та фізичними особами - підприємцями в загальній сумі 70 320,71 грн., стягнути з контрагентів кошти у відповідній сумі та у подальшому повернути їх в сумі 70 320,71 грн. до Державного бюджету України.
		Суд дійшов висновку, що вказана вимога, яка викладена у пункті 14 Вимоги є необґрунтованою з огляду на наступне.
		Як зазначив представник відповідача та підтверджується матеріалами справи, умовами договорів та угод, укладених між НДЕІ та Орендарями (ТОВ «Квадро-1», ТОВ «Діана», ТОВ «Євротрейдсервіс» та ін.) сплата земельного податку не передбачена, що підтверджено зустрічними звірками, проведеними у зазначених вище суб'єктів господарювання Держфінінспекцією в місті Києві.
		У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Пунктом 10.2 Договорів оренди, укладених НДЕІ з орендарями, встановлено, що умови договору зберігають силу протягом терміну їх дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, які погіршують становища Орендаря.
		Таким чином, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з орендарів коштів, сплачених до Державного бюджету в рахунок оплати земельного податку в сумі 70 320,71 грн. без внесення відповідних змін до договорів оренди.
		Враховуючи вищевикладене, вимога, викладена у пункті 14 Вимоги Держфінінспекції в місті Києві підлягає скасуванню.
		Щодо пункту 15 Вимоги, суд встановив наступне.
		Між НДЕІ (Орендодавець) та ТОВ «Діана» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № П371 від 30.12.2003 (далі - Договір оренди № П371). (а.с.169-172 Т. IV), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 100,0 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні столової, що знаходиться на балансі Інституту, вартість якого становить за експертною оцінкою 319 968,0 грн. станом на 30.06.2003. Майно передається в оренду з метою розміщення хлібопекарні (для суб'єктів малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність - коефіцієнт 0,8). 
		Відповідно до п. 3 Договору оренди № П371 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України та становить без ПДВ за базовий (перший) місяць розрахунку - вересень 2003 року - 2107,31 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Перерахування здійснюються Орендарем на р/р рахунок Орендодавця у розмірі 100% орендної плати до 12 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць 30% орендної плати Орендодавець перераховує до Державного бюджету до 12 числа поточного місяця, 70% залишає на своєму р/рахунку.
		Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі НДЕІ, погоджений начальником Фонду державного майна по м.  Києву 30.12.2003 ОСОБА_29 (а.с. 173 Т IV).
		Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 4 жовтня 1995 № 786 (далі - Методика № 786) у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
		Відповідач в ході ревізії виявив, що НДЕІ у 2010 та 2011 роках здійснював перерахування до бюджету 50% від суми стриманої орендної плати, як було передбачено законами про Державний бюджет України на відповідні роки, що не заперечував представник позивача.
		Однак, у 2012 році 50% від суми отриманої орендної плати за користування нерухомим майном, як це передбачено п. 17 Методики № 78, п. 12 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282 до Державного бюджету України НДЕІ не перерахував.
		В ході ревізії відповідач встановив, що за даними бухгалтерського обліку НДЕІ по розрахункам з ТОВ «Діана» та державним бюджетом станом на 01.01.2010, 01.01.2011, 11.01.2012 та 31.12.2012 дебіторська або кредиторська заборгованості не обліковуються.
		Представник позивача наполягав на тому, що без внесення змін до Договору оренди № П371 НДЕІ не може перераховувати до Державного бюджету 50% орендної плати. Та посилався на відсутність повноважень для внесення таких змін до Договору оренди № П371, оскільки позивач не є стороною даного договору.
		Суд вищезазначені доводи позивача відхиляє, оскільки наявною в матеріалах справи копією Договору оренди № П371 підтверджується, що НДЕІ є стороною даного договору. Крім того, сплата до Державного бюджету 50% орендної плати, відповідно до положень законодавства не потребує внесення змін до Договору оренди № П371, адже пп. 3.1 зазначеного договору встановлює, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України. 
		Таким чином, з внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати, позивач мав здійснити відрахування до Державного бюджету у розмірі 50% орендної плати.
		Отже, суд дійшов висновку, що вимога Держфінінспекції в місті Києві до позивача перерахувати кошти в сумі 43  971,07 грн. до Державного бюджету України, викладена у пункті 15 Вимоги є правомірною.
		Стосовно пункту 16 Вимоги, суд встановив наступне.
		Відповідач за результатами ревізії організації та здійснення державних закупівель дійшов висновку, що НДЕІ внаслідок встановлення неправомірного критерію оцінки «Умови оплати» та укладення договору, яким не передбачено відстрочку платежу, всупереч принципам економічної вигідності та доцільності, визначеним п. 1 ст. 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VІ було акцептовано пропозицію з ціною, що перевищує мінімальну, що призвело до укладення договору із завищенням їх вартості на загальну суму 42 264,79 грн., чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) державному бюджету на відповідну суму.
		Суд встановив, що у березні 2011 року та травні 2012 року НДЕІ було оголошено про відкриття проведення відкритих торгів на закупівлю послуг з проведення розслідувань та забезпечення безпеки (а.с. 6-100 Додаток № 8). Позивачем було прийнято рішення про здійснення закупівлі зазначених послуг, шляхом проведення процедури відкритих торгів, що є основною процедурою відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 №  2289-VI. 
		За результатами торгів, проведених у 2011 році, переможцем визначено ПП «Алмаз-2005», з яким НДЕІ було укладено договір про надання послуг з охорони об'єкту від 04.04.2011 №02/03 на загальну суму 188 320,00 грн. (а.с. 45-46 Додаток № 8). 
		За результатами торгів, проведених у 2012 році, переможцем визначено також ПП «Алмаз-2005», з яким НДЕІ було укладено договір про надання послуг з охорони об'єкту від 05.06.2012 №02/06 на загальну суму 238 675,83 грн. (а.с. 90-92 Додаток № 8). 
		Пунктом 1 ст. 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. 
		У відповідності до п. 5 ст. 28 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник визначає переможця торгів з числа учасників, пропозиції конкурсних торгів яких не було відхилено згідно з цим Законом (у кількості не менше двох), на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених у документації конкурсних торгів. 
		Критеріями оцінки є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок - ціна; 
		у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема такими, як: 
		якість виконання робіт, послуг; 
		умови оплати; 
		строк виконання; 
		гарантійне обслуговування; 
		експлуатаційні витрати; 
		передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, включаючи використання місцевих ресурсів, у тому числі засобів виробництва, робочої сили і матеріалів для виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг, що пропонуються учасником.
		Згідно пояснень представника позивача, НДЕІ було обрано переможця тендерів із закупівлі послуг з проведення розслідувань та забезпечення безпеки за основним критерієм - умови оплати, а саме: враховувався термін розстрочки, відстрочки платежів за надані послуги.
		Водночас, дослідивши договори, укладені НДЕІ з ПП «Алмаз-2005» за результатами проведених торгів, суд встановив, що вони не передбачають відстрочення та/або розстрочення платежів. 
		Положеннями п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. 
		Суд встановив, що в порушення вимог п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови укладеного договору відрізняються від умов цінової пропозиції учасника-переможця, а саме: в пропозиції зазначено, що розрахунок за роботи буде здійснюватись з відстрочкою платежу 300 календарних днів, проте в п. 6.2 Договорів, укладених з ПП «Алмаз-2005» зазначено, що Замовник сплачує за послуги Виконавця до 29 числа поточного місяця у відповідності до п. 5.1 договору, який містить посилання на вартість послуг.
		Отже, враховуючи, що за результатами проведених торгів було укладено договори, які не передбачають відстрочки платежу, суд дійшов висновку, що обрання переможцем торгів ПП «Алмаз-2005» за критерієм не ціни, а умов оплати не мало економічної вигоди в порівнянні з іншими учасниками торгів. Зокрема, учасник ПП «Термінал-Безпека» подав пропозицію з мінімальною ціною та запропонував відстрочення платежу на 245 календарних днів.
		Таким чином, в порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про здійснення державних закупівель» НДЕІ не дотримано принципів максимальної економії та ефективності, що призвело до укладення договорів та оплати послуг із завищенням їх вартості на суму 42  261,79 грн.
		Посилання позивача на постанови Печерського районного суду міста Києва, якими закрито провадження у справах № 757/14721/13-п, № 757/14722/13-п, № 757/14725/13-п, № 757/14720/13-п, № 757/14717/13-п про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб НДЕІ та членів комітету з конкурсних торгів суд до уваги не бере, оскільки станом на дату розгляду даної справи, суду не надано доказів набрання вказаними судовими рішеннями законної сили.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42  261,79 грн., викладена у п. 19 Вимоги є правомірною.
		Щодо пункту 17 Вимоги, а саме: відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 22  510,54 грн., виплачених посадовим особам НДЕІ як надбавку за таємність, суд встановив наступне.
		У періоді, який підлягав ревізії, посадовим особам НДЕІ, а саме: заступникам директора ОСОБА_22 та ОСОБА_20, завідувачу відділу ОСОБА_28, головному бухгалтеру ОСОБА_27, нараховувалась та виплачувалась надбавка за таємність на суму 16  503,33 грн. та перераховано внесків до фондів в сумі 6007,21 грн.
		Представник відповідача зазначив, що в ході ревізії встановлено відсутність наказів про допуск до державної таємниці та наказів, якими б встановлювались надбавки за роботу в умовах режимних обмежень заступникам директора ОСОБА_22 та ОСОБА_20, завідувачу відділу ОСОБА_28, головному бухгалтеру ОСОБА_27, дія яких би поширювалась на 2010-2012 роки, а також відсутні записи щодо вказаних наказів в журналі реєстрації наказів НДЕІ.
		У зв'язку з ненаданням позивачем вказаних наказів, відповідач дійшов висновку, що виплата надбавок за таємність посадовим особам НДЕІ ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_28 та ОСОБА_27 здійснені з порушенням вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, п. 6 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
		Представник НДЕІ проти зазначеного висновку відповідача заперечив, посилаючись на те, що такі накази були у наявності, однак у зв'язку з ненаданням посадовими особами Держфінінспекції в місті Києві довідки за формою 12 про допуск до державної таємниці та припису за формою 13, у наданні наказів про допуск до державної таємниці та наказів, якими встановлювались надбавки за роботу в умовах режимних обмежень вищезазначеним посадовим особам НДЕІ, було відмовлено.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
		Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.
		Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
		Статтею 8 Закону України «Про державну таємницю» визначено перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці.
		Доказів того, що накази про допуск до державної таємниці та наказів, якими встановлювались надбавки за роботу в умовах режимних обмежень заступникам директора ОСОБА_22 та ОСОБА_20, завідувачу відділу ОСОБА_28, головному бухгалтеру ОСОБА_27 містять інформацію, що є державною таємницею та їм присвоєно гриф секретності, у зв'язку з чим не могли бути надані посадовим особам відповідача без довідки за формою 12 та припису за формою 13, позивач суду не надав.
		Крім того, згідно пояснень представника відповідача, в особовій справі головного бухгалтера ОСОБА_27, яка зберігається в НДЕІ, підшито наказ 2006 року, яким їй надано допуск до державної таємниці та наказ, яким встановлено надбавку в розмірі 15 % за роботу в умовах режимних обмежень з 10.02.2006 по 31.12.2006. Даний наказ було пред'явлено в ході ревізії посадовим особам відповідача, що представник НДЕІ не заперечував.
		Відповідно до вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1994 №414 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (далі - Положення №  414) особам, які працюють в умовах режимних обмежень і безпосередньо виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням (контрактом), встановлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності та обсягу інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 30-70 відсотків.
		Згідно з п. 6 Положення № 414, персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
		Позивач надав до матеріалів справи пояснювальну записку завідувача режимно-секретного відділу НДЕІ ОСОБА_30, в якій йдеться про участь співробітників НДЕІ ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у виконанні науково-дослідної роботи з грифом «цілком таємно». Водночас щодо участі ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_28 та ОСОБА_27 у виконанні робіт, що належать до державної таємниці не зазначено.
		Враховуючи ненадання позивачем документів, на підставі яких у періоді з 01.01.2010 по 31.06.2011 нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу в умовах режимних обмежень посадовим особам НДЕІ (ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_22, ОСОБА_20.) та відсутність записів щодо таких наказів у журналі реєстрації наказів НДЕІ, суд дійшов висновку, що при відсутності розпорядчих документів виплата посадовим особам НДЕІ надбавок за роботу в умовах режимних обмежень є безпідставною.
		Таким чином, вимога відповідача відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 22  510,54 грн., викладена у п. 17 Вимоги є правомірною.
		Щодо пункту 19 Вимоги, суд встановив наступне.
		В ході проведення ревізії відповідач встановив чотири випадки нарахування та виплати премії працівникам НДЕІ: в грудні 2010 року ОСОБА_19 в сумі 2510,00 грн., ОСОБА_14 в сумі 2550,00 грн., ОСОБА_18 в сумі 2550,00 грн. та в січні 2011 року ОСОБА_31 в сумі 2180,00 грн. при відсутності розпорядчих документів НДЕІ на проведення таких видатків.
		Враховуючи зазначене, Держфінінспекція в м. Києві дійшла висновку про порушення позивачем ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого вищезазначеним посадовим особам позивача нараховано та виплачено премію на загальну суму 9790,00 грн., на яку проведено нарахування та перераховано внесків до фондів в сумі 3563,56 грн., чим нанесено НДЕІ матеріальної шкоди (збитків) на суму 13 353,56 гривень.
		В свою чергу позивач зазначив, що виплата премій ОСОБА_19 ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_31 була здійснена на підставі відповідних наказів керівника НДЕІ, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії наказів про преміювання без номеру та без дати (а.с. 191, 192 Т. IV).
		Суд зазначає, що вказані накази не містять відомостей, у якому саме періоді мають бути премійовані посадові особи, які перелічені у них. У зв'язку із зазначеним суд не може прийняти зазначені копії наказів в якості доказу наявності на момент перевірки наказів про преміювання ОСОБА_19 ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_31 у грудні 2010 року та січні 2011 року. Крім того, згідно пояснень представника відповідача такі накази під час ревізії не надавались.
		Відповідач також надав до матеріалів справи копії журналу реєстрації наказів з основної діяльності за період 2010-2012 роки, який не містить записів про реєстрацію наказів щодо нарахування премії вищеперерахованим працівникам. (а.с. 196-200 Додаток №  8).
		Представник НДЕІ зазначив, що накази про преміювання ОСОБА_19 ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_31 у грудні 2010 року та січні 2011 року не були зареєстровані та занесені до журналу реєстрації наказів у зв'язку з відсутністю в штаті окремого відділу - канцелярії. Однак, суд не буру до уваги зазначені доводи позивача, оскільки, як вбачається з журналу реєстрації наказів, відсутність окремого відділу (канцелярії) не стало на заваді реєструвати інші накази по НДЕІ.
		Суд також зазначає, що згідно пояснень представника НДЕІ, нарахування та виплата премії здійснювалась у відповідності до Колективного договору та Положення про преміювання працівників НДЕІ на підставі доповідних записок відповідних осіб, однак суду не надано відповідні доповідні записки. Стосовно Колективного договору, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 57-74 Т. ІІІ), суд зазначає, що він був укладений 16.08.2007 на 2007-2009 роки та не містить відомостей про продовження його дії.
		Щодо посилання позивача на відсутність у Держфінінспекції в місті Києві повноважень перевіряти дотримання законодавства у сфері трудових відносин, як на підставу для скасування пункту 19 Вимоги, суд зазначає наступне.
		Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органи державного фінансового контролю мають право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
		Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
		Суд зазначає, що в даному випадку відповідач перевіряв не додержання позивачем законодавства про працю, а цільове використання позивачем державних коштів та належне ведення бухгалтерського обліку, в ході якого встановлено виплати премій посадовим особам НДЕІ без відповідних документі - наказів. При цьому, з вищевикладений правових норм вбачається, що Держфінінспекція в м. Києві наділена повноваженнями щодо перевірки питання використання та розпорядження фінансовими ресурсами, руху грошових коштів підприємства за звітний період, які виділяються підконтрольним установам (правомірність нарахування та виплати).
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 53,56 грн., викладена у п. 19 Вимоги є правомірною.
		Щодо пункту 20 Вимоги, суд встановив наступне.
		Ревізією дотримання законодавства в ході списання коштів з рахунків, в тому числі цільового спрямування коштів, списаних з рахунків відповідно до затверджених асигнувань, а також наявності документів, які підтверджують відповідні операції відповідач встановив, що у 2010 - 2011 роках НДЕІ за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету було сплачено штрафних санкцій, нарахованих Управлінням Пенсійного фонду Печерського району міста Києва та Печерським районним центром зайнятості, на загальну суму 15 766,76 грн.
		Суд встановив, що до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції на нараховано пеню наступними рішеннями Управління Пенсійного фонду Печерського району міста Києва:
		-          рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.03.2011 № 55, яким позивачу нарахована пеня у розмірі 73,59 грн. та застосовано штраф у розмірі 432,91 гривень;
		-          рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 29.12.2010 №2340, яким, у зв'язку із невірним зазначенням ідентифікаційного коду ОСОБА_32 в січні-вересні 2010 року, застосовано до позивача фінансову санкцію (штраф) в розмірі 170,0 гривень;
		-          рішення про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством від 10.06.2010 №969, яким застосовано фінансову санкцію в розмірі 170,0 грн;
		-          рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 18.03.2011 № 890, яким застосовано штраф у розмірі 342,95 грн. та нараховано пеню у розмірі 13,72 гривень;
		-          рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 20.01.2011 №173, яким до НДЕІ застосовано штраф у розмірі 11 503,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 786,92 гривень.
		Суми штрафних санкцій та пені, визначені у зазначених рішеннях Управління Пенсійного фонду Печерського району міста Києва були сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.218-224 Додаток №  8).
		Крім того, ревізією правильності списання коштів з рахунків Держфінінспекція в місті Києві встановила, що НДЕІ 17.09.2010 по загальному фонду бюджету за КПКВ 1201070 по КЕКВ 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм» проведено видатки на оплату штрафних санкцій за прострочену сплату податку за серпень 2010 року, нарахованих Печерським районним центром зайнятості у вересні 2010 року на суму 2272,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2010 №1085 на вказану суму, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 222 Додаток №  8).
		Відповідач дійшов висновку, що вищезазначені суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, на загальну суму 15  766,76 грн., мають бути відшкодовані за рахунок винних осіб, про що зазначено у пункті 20 Вимоги.
		Суд вважає зазначений пункт вимоги правомірним в частині відшкодування винними особами застосованих до позивача штрафних санкцій на загальну суму 340 грн., визначених у рішеннях Управління Пенсійного фонду Печерського району міста Києва від 29.12.2010 №2340 та від 10.06.2010 №969, якими застосовано штрафні санкції на подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей та за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством з огляду на наступне.
		У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 та пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Штрафні санкції на загальну суму 340,00 грн. були застосовані до НДЕІ з вини посадових осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та подання відповідної звітності до контролюючих органів, що не заперечував позивач.
		Таким чином, пункт 20 Вимоги в частині відшкодування з винних осіб суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. є правомірним.
		Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені на загальну суму 15  426,76 грн. за несвоєчасну сплату податків, єдиного соціального внеску та страхових внесків, суд дійшов висновку, що стягнення з посадових осіб НДЕІ є необґрунтованим, виходячи з наступного.
		У відповідності до положень ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
		Як вбачається з пояснень представника позивача та виписок з рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 211-213 Т. IV) несвоєчасна сплата податків, єдиного соціального внеску та страхових внесків, за що були застосовані штрафні (фінансові) санкції та пеня на загальну суму 15  426,76 грн. спричинені не протиправними діями та/або бездіяльністю посадових осіб позивача, а виникли у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.
		Враховуючи вищевикладене, пункт 20 Вимоги підлягає скасуванню в частині вимоги відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 15  426,76 грн.
		Стосовно пункту 21 Вимоги, суд встановив наступне.
		В ході ревізії дотримання законодавства під час здійснення розрахунків з підзвітними особами Держфінінспекція в м. Києві встановила випадки виплати коштів на відрядження працівникам НДЕІ за рахунок асигнувань спеціального фонду кошторису в сумі 8501,16 грн. та загального фонду в сумі 5130,00 грн. без підтверджуючих документів, зокрема наступних працівників: директора НДЕІ ОСОБА_36. (відрядження до м. Астана Республіки Казахстан), вченого секретаря ОСОБА_10. (відрядження до м. Астана Республіки Казахстан), головного юриста ОСОБА_37., заступника директора з загальних питань ОСОБА_24 та заступника директора з фінансово-бюджетних питань ОСОБА_23 (відрядження до м. Львів), завідувачу відділу розробки методологічного територіального планування ОСОБА_2 (відрядження до м. Херсон). 
		Суд встановив, що в ході ревізії позивач, на підтвердження правомірності здійснення видатків на відрядження вищезазначених посадових осіб, надав відповідачу наступні документи: накази на відрядження, копії закордонних паспортів директора ОСОБА_36. та ОСОБА_10 з відмітками про перетинання державного кордону України та дублікати електронних квитків, виписки з рахунку, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи, командировочні посвідчення щодо відрядження ОСОБА_33, ОСОБА_24, ОСОБА_23 до міста Львова (а.с. 3-55 Додаток №  9).
		Відповідач посилався на те, що в ході ревізії НДЕІ не надано авансові звіти з підтверджуючими первинними документами щодо вищезазначених відряджень. 
		Згідно пояснень головного бухгалтера НДЕІ ОСОБА_27 авансові звіти з підтверджуючими документами були втрачені під час проведення ремонтних робіт в грудні 2012-січні 2013 року.
		Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07,1999 № 996, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
		Пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджує керівник підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебувають підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, у 10-денний строк.
		Суд встановив, що позивач направив до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва лист-повідомлення від 04.06.2013 №  13/273 щодо втрати документів, зокрема авансових звітів на відрядження за 2010, 2011 роки, тобто під час ревізії.
		Разом з тим, станом на дату розгляду даної справи, НДЕІ не надав суду доказів вжиття дій щодо відновлення втрачених авансових звітів на відрядження, а також, безпосередньо відновлених документів.
		Крім того, суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи командировочних посвідчень вбачається, що такі посвідчення не містять відміток про прибуття в пункт призначення і вибуття. (а.с. 53-55 Додаток №  9). З огляду на зазначене такі командировочні не можуть бути прийняті судом як доказ правомірного здійснення видатків на відрядження, оскільки не підтверджують перебування посадових осіб у відповідних відрядженнях. Стосовно інших відряджень (до м. Астана Республіки Казахстан, до м. Херсон) позивач командировочних посвідчень з відмітками про прибуття в пункт призначення і вибуття не надав.
		Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №  59 (далі - Інструкція №  59), витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
		Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції №  59 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
		Враховуючи відсутність документів, що підтверджують перебування посадових осіб у відрядженні, суд дійшов висновку, що видатки на відрядження на загальну суму 13  631,16 грн. здійснені позивачем з порушенням вимог законодавства, з огляду на що п. 21 Вимоги щодо відшкодування вказаної суми є правомірним.
		Стосовно пункту 23 Вимоги, суд встановив наступне.
		Ревізією списання коштів з рахунків встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 04.04.2011 №  79 по загальному фонду бюджету «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм» НДЕІ проведено видатки за надання поліграфічних послуг з виготовлення навчального посібника: ОСОБА_9, «Основи державного регулювання економіки», навчальний посібник - наклад 500 прим., що підтверджується актом виконаних робіт №  1 від 04.04.2011, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.57 Додаток №  9).
		В ході ревізії встановлено Держфінінспекція в м. Києві встановила фактичну відсутність вищезазначених підручників.
		Згідно пояснення головного бухгалтера ОСОБА_27, усі підручники відразу були списані на видатки, а самі примірники були роздані учасникам семінарів в НДЕІ та Міністерстві економіки України, а також були розіслані іншим навчальним закладам та установам. (а.с. 59 Додаток №  9).
		Відповідно до ст. 9   розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5   ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
		Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. 
		Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		Однак, ні під час ревізії, ні під час судового розгляду даної справи, НДЕІ не надав первинних документів, що підтверджують передачу посібників іншим навчальним закладам та установам (копії реєстрів направлення, докази вручення, тощо) а також доказів видачі посібників при проведенні семінарів.
		Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність списання навчальних посібників у кількості 500 штук на загальну суму 9730,00 грн., що призвело до втрат активів НДЕІ. Таким чином, вимога відповідача відшкодувати нанесену матеріальну в сумі 9730,00 грн., яка викладена у пункті 23 Вимоги є правомірною.
		Щодо пункту 24 Вимоги, суд встановив наступне.
		Між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву (далі - Орендодавець) та ФОП ОСОБА_34 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 № 6220 (далі - Договір №  6220).
		Відповідно до п. 1.1 Договору №  6220 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) загальною площею 349,60 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2011 і становить 2 305 600,00 грн. без врахування ПДВ.
		Згідно з п. 3.1 Договору №  6220 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без врахування ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2012 року 11623,10 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень місяць 2012 року.
		Пунктом 3.6 Договору №  6220 встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		У відповідності до п. 3.4 Договору №  6220 від 31.05.2012 № 6220 визначено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
		Сторонами Договору № 6220 складено акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 31.05.2012 б/н, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) загальною площею 349,60 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі НДЕІ.
		Відповідач в ході ревізії встановив, що за Договором № 6220 не нараховано орендну плату за 31.05.2012, а також виставлено ФОП ОСОБА_34 за червень-грудень 2012 року заниженої суми орендної плати (24  201,31 грн. замість 29  041,57 грн.). Зазначене є порушенням п. 3.4 Договору № 6220, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, що призвело до недоотримання позивачем власних надходжень в сумі 4  975,34 грн.
		У пункті 24 Вимоги відповідач вимагає від НДЕІ відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ФОП ОСОБА_34 в сумі 4  975,34 грн. та стягнути їх з останнього.
		Позивач вважає зазначений пункт Вимоги протиправним, в обґрунтування чого посилався на те, що Держфінінспекцією у місті Києві проведено зустрічну звірку у ФОП ОСОБА_34 з метою документального і фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з НДЕІ за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами даної звірки відповідач склав довідку від 10.04.2013 №  072-31/804. (а.с. 75-78 Т. ІІІ). 
		На думку позивача, Довідка від 10.04.2013 №  072-31/804 свідчить про відсутність порушень, зокрема повноти сплати ФОП ОСОБА_34 орендної плати за Договором №  6220. Крім того, позивач посилався на акт звірки розрахунків станом на 01.09.2013, складений між НДЕІ та СПД ОСОБА_34, згідно якого заборгованість зі сплати орендної плати відсутня. (а.с. 215 Т. IV).
		Як вбачається зі змісту Довідки від 10.04.2013 №  072-31/804, Держфінінспекція у м.  Києві встановила, що ФОП ОСОБА_34 сплатив орендну плату згідно виставлених йому рахунків. 
		Однак, Держфінінспекцією в м. Києві, відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 здійснено розрахунок суми орендної плати, що мала бути сплачена ФОП ОСОБА_34 на виконання Договору №  6220 та встановлено, що за червень-грудень 2012 року орендна плата становила 29  041,57 грн., а рахунки НДЕІ виставив за вказаний період на загальну суму 24 201,31 грн. При цьому, за даними бухгалтерського обліку НДЕІ дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахункам з ФОП ОСОБА_34 не обліковувалась.
		Позивач не надав доказів виставлення ФОП ОСОБА_34 рахунку на повну суму орендної плати та не спростував здійснених відповідачем розрахунків орендної плати.
		Крім того, згідно пояснення провідного інженера ОСОБА_35, при нарахуванні орендної плати за Договором № 6220 помилково було не враховано один день, а саме 31.05.2013. З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2013 позивач виставив рахунок ФОП ОСОБА_34 на суму 135,08 грн. орендної плати за 31.05.2012, згідно Договору №  6220 (а.с. 62, 64 Додаток №  9).
		У відповідності до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що п. 24 Вимоги щодо відображення НДЕІ в обліку дебіторської заборгованості за ФОП ОСОБА_34 в сумі 4  975,34 грн. та стягнення їх з останнього є правомірною.
		Щодо пункту 28 Вимоги, суд встановив наступне. 
		В ході ревізії обґрунтованості розрахунків до кошторису НДЕІ встановлено завищення потреби в бюджетних асигнуваннях у 2010 році на загальну суму 280 321,09 грн., з яких було профінансовано суму 215 498,40 грн., а також завищено плановий показник видатків за спеціальним фондом кошторису на суму 34  487,37 грн., яку не профінансовано. Причиною зазначеного стало завищення НДЕІ в обґрунтуваннях видатків до плану використання коштів загального фонду та спеціального фонду на 2010 рік по статті «Заробітна плата» сумарного показника посадових окладів.
		На 2010 рік було передбачено потребу в коштах за статтею «посадові оклади» на місяць 220 448,00 грн. та, відповідно, 2  645 376,00 грн. на 2010 рік. Водночас, згідно штатних розписів НДЕІ сумарний показник посадових окладів за загальним фондом становив 2  439  862,00 грн. на 2010 рік. Обґрунтуванням видатків до плану використання коштів спеціального фонду па 2010 рік передбачено потребу в коштах по статті «посадові оклади» на місяць 77 924,00 грн. та, відповідно, 935 088,00 грн. на 2010 рік. При цьому, згідно штатних розписів НДЕІ сумарний показник посадових окладів за спеціальним фондом становив 909 804,00 грн. на 2010 рік. (а.с. 77-106 Додаток № 9).
		У пункті 28 Вимоги відповідач вимагає від НДЕІ повернути надмірно профінансовані асигнування в сумі 215  498,40 грн. до Державного бюджету України. 
		На думку позивача, п. 28 Вимоги є безпідставним та необґрунтованим, оскільки головним розпорядником, яким у 2010 році було Міністерство економіки України, не виявлено завищення планів асигнувань.
		У відповідності до п. 26, 27 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002  № 228 (далі - Порядок №  228) у тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.
		Лімітна довідка про бюджетні асигнування (далі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.
		Пунктом 29 Порядку №  228 встановлено, що головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані: забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік; додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою; забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків або надання кредитів з бюджету протягом року; не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.
		Разом з тим, суд зазначає, що в ході ревізії відповідач встановив, що фактичні видатки за статтею «Заробітна плата» були меншими ніж профінансовані асигнування по вказаній статті на загальну суму 215  498,40 грн., а тому дана сума має бути повернута до Державного бюджету України.
		Згідно з п. 22 Порядку № 228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю. 
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бюджетні асигнування, отримані понад фактично здійснені видатки у 2010 році мають бути повернуті до Державного бюджету України, а тому пункт 28 Вимоги є правомірним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов Науково-дослідного економічного інституту таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись положеннями статей 2, 7, 17, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов Науково-дослідного економічного інституту задовольнити частково. 
		2. Скасувати пункти 5, 7, 13 та 14 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві №  26-072-14-14/8827 від 03.07.2013 повністю.
		3. Скасувати пункт 20 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві №  26-072-14-14/8827 від 03.07.2013 в частині вимоги відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 15  426,76 грн.
		4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 276,89 грн. (двісті сімдесят шість гривень 89 коп.) на користь Науково-дослідного економічного інституту (код ЄДРПОУ 02736403) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної фінансової інспекції в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          К.М. Кобилянський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...