Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2218/25996/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		К О П І Я
		Провадження №  11-кп/792/241/13 
		Справа №              2218/25996/2012                              Головуючий в 1-й інстанції   Трембач О.Л. , Піндрак О.О., Марцинкевич С.А. 
		Категорія:  п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.115, 
		ч.1 ст.185 КК України                                                      Доповідач  Вітюк  В.  Ж. 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
		 
		головуючого - судді           Вітюка В.Ж.,
		суддів                                         Болотіна С.М., Матущака М.С.,
		з участю секретаря с/з          Лук'янчук О.М.,
		прокурора                               Пронозюка В.І.,
		потерпілих                              ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		представника 
		потерпілих                              ОСОБА_4,
		захисника                              ОСОБА_5,
		обвинуваченого                    ОСОБА_6,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Цим вироком 
		ОСОБА_6,
		ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Кузмин Красилівського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 одруженого, працюючого директором ТОВ „Агропромтехніка", в силу ст.ст.88-91 КК України раніше не судимого, -
		 
		засуджено за п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі.
		 
		          Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з 02.09.2013 року, зарахувавши в цей строк час утримання його під вартою - з 19 вересня 2012 року по 01 вересня 2013 року включно.
		 
		          За ч.1 ст.185 КК України ОСОБА_6 виправдано через не доведення його участі у вчиненні злочину.
		 
		          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено попередній - тримання під вартою.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення 30000 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди, задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 19240, 75 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 10 220, 40 грн. процесуальних витрат за проведення експетиз.
		 
		Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		 
		За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6, 18.09.2012 року, близько 18 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 умисно, з особливою жорстокістю, вбив ОСОБА_7, 1983 р.н. та її малолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 за наступних обставин.
		Так, ІНФОРМАЦІЯ_9 року, близько 18 год. ОСОБА_6, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, яку знімала його співмешканка ОСОБА_7, на ґрунті ревнощів та особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, вийшов з квартири та взяв з припаркованного поряд власного автомобіля „Opel Omega", державний знак НОМЕР_1, споряджену набоями мисливську рушницю МР-153 НОМЕР_2
		Повернувшись у квартиру, проявляючи особливу жорстокість, в той час коли ОСОБА_7, сидячи на дивані, захищаючи притискала до грудей малолітню доньку ОСОБА_9, в цей же час, прикриваючи своїм тулубом малолітнього сина ОСОБА_8, який знаходився за її спиною, ОСОБА_6, усвідомлюючи, що вчиняє свої дії в присутності близьких один одному людей, умисно здійснив в їх напрямку 5 цілеспрямованих послідовних пострілів. В результаті ОСОБА_9 отримала два вогнепальні поранення в задню частину тулуба, ОСОБА_7 отримала одне вогнепальне  поранення обличчя та вогнепальне дробове поранення лівого плеча як наслідок двох пострілів в ОСОБА_9 - ОСОБА_8 отримав одне вогнепальне поранення шиї та вогнепальне ушкодження пальця правої кисті, як наслідок захисту від здійсненого в нього пострілу. Від отриманих вогнепальних пошкоджень ОСОБА_7 та її двоє малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_8 померли на місці події.
		 
		В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, пом'якшивши йому призначене покарання.
		Апелянт посилається на те, що місцевий суд призначив йому покарання, що не відповідає тяжкості злочину та його особі.
		Вказує, що щиро кається, жалкує за вчинене, сприяв у розкритті злочину, сам з'явився до Ізяславського РВ УМВС України в Хмельницькій області із зізнанням, по місцю проживання та по місцю роботи характеризується позитивно.
		 
		У змінах до апеляції, обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, в частині його засудження за п.п.1, 2, 4 ч.2 т.115 КК України та перекваліфікувати його дії на ст.116 КК України.
		В решті вирок суду залишити без зміни.
		Вважає оскаржуваний вирок місцевого суду в частині його засудження до довічного позбавлення волі незаконним та необґрунтованим.
		Зазначає, що під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтовано та справедливого судового рішення, зокрема, місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання його адвоката про проведення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
		Стверджує, що суд першої інстанції при вирішенні питання належної правової кваліфікації дій ОСОБА_6, наявності, зокрема, у нього на момент вчинення злочину стану душевного хвилювання, спростовуючи такі його доводи, обґрунтовує оскаржуваний вирок суду, посилаючись одразу як на висновок первинної, так і на висновок повторної судово-психіатричної експертизи, хоча жоден з них не відповідає вимогам закону, виготовлений за участю неатестованих експертів.
		Апелянт вказує, що в процесі розгляду кримінального провадження місцевий суд грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме в процесі розгляду даного кримінального провадження, було проведено декілька замін захисників, при цьому було порушено вимоги ст.54 КПК України, відносно присутності попередніх його захисників при такій заміні.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та виступ в судових дебатах і останньому слові обвинуваченого та думку його захисника, на підтримку поданої апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, потерпілих та їх представника, прокурора, що заперечили проти апеляції обвинуваченого, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає в силу наступних підстав.
		 
		Винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.115 КК України, у умисному вбивстві двох або більше людей, малолітньої дитини та вчинене з особливою жорстокістю, що є особливо тяжким злочином, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
		 
		Так, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та показав, що вбивати ОСОБА_7 та її двоє малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_8 він наміру не мав, а як це вийшло не пам'ятає, так як перебував у неадекватному стані.
		 
		Об'єктивно вина обвинуваченого підтверджується:
		-          показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які показали, що потерпіла ОСОБА_7 часто сварилась з ОСОБА_6;
		-          даними протоколу огляду місця події, проведеного 18.09.2012 року в ході якого в АДРЕСА_3, виявлено трупи ОСОБА_7, 1983 р.н. та її малолітніх дітей ОСОБА_8, 2005 р.н., ОСОБА_9, 2011 р.н., з явними ознаками насильницької смерті;
		-          даними явки з повинною від 18.09.2012 року написаною власноручно ОСОБА_6 та показаннями наданими в ході судового розгляду про часткові обставини вчинення інкримінованих йому злочинів;
		-          показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, яким 18.09.2012 року ОСОБА_11 частково повідомив про обставини вчинення ним злочину;
		-          показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 яким 18.09.2012 року ОСОБА_6 одразу після вчинення злочину, в телефонній розмові повідомив про свою причетність до обставин насильницької смерті потерпілих;
		-          показаннями свідка ОСОБА_17, яка 18.09.2012 безпосередньо перед вчиненням злочину, чула сварку ОСОБА_6 з ОСОБА_7;
		-          показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, сусідів, що проживали поряд з ОСОБА_7, які були очевидцями, як ОСОБА_6 18.09.2012 року близько 18 год., безпосередньо перед вчиненням злочину, після конфлікту з ОСОБА_7 зайшов до її квартири проживання, тримаючи  в руках продовгуватий предмет, який взяв з свого автомобіля (мисливську рушницю), та коли вийшов звідти після 18.00 год., зачинивши за собою двері, сторонніх шумів чи галасу дітей вже чути не було. Після цього, працівники міліції, які приїхали на виклик, увійшли до квартири ОСОБА_7, де виявили її та дітей з ознаками насильницької смерті у вигляді вогнепальних поранень;
		-          даними роздруківок ПрАТ „Київстар" щодо дзвінків абонентських номерів та мобільних терміналів ОСОБА_6, ОСОБА_7, згідно яких на протязі дня 18.09.2012 року та в час вчинення злочину абонентський номер ОСОБА_6 обслуговувався тією ж базовою станцією мобільного зв'язку що і абонентський номер ОСОБА_7, що підтверджує їх місцеперебування у квартирі ОСОБА_7;
		-          результатами проведення оперативно-технічних заходів, згідно з якими ОСОБА_6 у вільній розмові та невимушеній обстановці підтвердив свою причетність до вчинення злочину;
		-          даними висновків судово-медичних експертиз №56 від 19.11.2012 року, №57 від 20.11.2012 року, №58 від 21.11.2012 року, згідно з якими, безпосередніми причинами смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно, стали вогнепальні поранення, які також могли відчувати нестерпний біль при заподіянні вогнепальних поранень шиї та обличчя;
		-          даними висновку судово-балістичної експертизи №87-Б від 08.11.2012 року, згідно з яким п'ять гільз вилучених 18.09.2012 року під час огляду місця події в АДРЕСА_3, відстріляні з рушниці вилученої під час огляду місця події 19.09.2012 року за адресою проживання ОСОБА_6;
		-          даними висновку судово-хімічної експертизи №833 від 23.10.2012 року, згідно з яким на наданому на експертизі одязі та взутті ОСОБА_6 є залишки продуктів пострілу вогнепальної зброї;
		-          даними висновку судово-хімічної експертизи №834 від 23.10.2012 року, згідно з яким на наданих на експертизу марлевих тампонах зі змивами з обличчя та вух ОСОБА_6 є залишки продуктів пострілу вогнепальної зброї; 
		-          даними акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №409 від 10.10.2012 року та показаннями членів судово-психіатричної експертної комісії про те, що: ОСОБА_6 був спроможний усвідомлювати реальний зміст власних дій, в повній мірі керувати ними і передбачати їх наслідки; на момент скоєння протиправних дій в емоційному стані (сильний страх, розгубленість, пригніченість, відчай) не перебував, однак під час делікту у нього відмічались емоційні переживання образи, гніву, незадоволення, що призвело до реакцій агресивного типу; у стані фізіологічного афекту не перебував; на період вчинення злочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (більш того, всі дії були ціленаправлені та немає сумнівів у його осудності).
		 
		У відповідності до ст.7 Закону України „Про судову експертизу" від 25.02.1994 року судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать:
		-          науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
		-          науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України);
		-          експертні служби Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
		Судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Експертами цих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
		Вказаним Законом передбачено здійснення судово-експертної діяльності також судовими експертами, які не є працівниками зазначених державних установ. Зазначені особи вправі проводити дослідження, не віднесені до виключної компетенції державних спеціалізованих установ, за умови наявності у них: відповідної вищої освіти; освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; належної підготовки в державних спеціалізованих установах Мін"юсту України; атестації та кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; внесення до державного Реєстру, ведення якого покладено на вказане міністерство (ч.1 ст.7, ст.ст.9, 10).
		 
		Проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи було доручено державній установі Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1, експерти якої дали повну та вичерпну відповідь на питання зазначені у постанові про її призначення, а також з приводу психічного стану обвинуваченого під час вчинення злочину. Експерти ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 були допитані місцевим судом в ході судового розгляду та відповіли на питання обвинуваченого та його захисників і детально роз'яснили зроблені ними висновки, що містяться у акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи №409 від 10.10.2012 року.
		 
		Крім цього, за клопотанням захисту ОСОБА_6 була призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручено державній спеціалізованій установі комунальному закладу „Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", експерти якої, дослідивши обвинуваченого протягом тривалого часу, у висновку №80 від 30.04.2013 року підтвердили попередні висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_6 в період інкримінованих йому дій психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		З огляду на викладене, посилання обвинуваченого та його захисника на порушення закону при призначенні судово-психіатричної експертизи, методики її проведення та неповноту висновків на думку колегії суддів є безпідставними.
		 
		Також надуманими є твердження апелянта про те, що усунення від участі у справі його захисників призвело до порушення його права на захист, оскільки сам обвинувачений відмовився від послуг захисників ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (а.с.135, т.4) та відмова була прийнята судом після забезпечення захисту ОСОБА_6 захисником ОСОБА_27 (а.с.193, т.4), яка у подальшому була замінена на захисника ОСОБА_5 через центр вторинної правової допомоги за погодженням із обвинуваченим (а.с.189-192, т.4).
		 
		Призначаючи покарання ОСОБА_6 у виді довічного позбавлення волі місцевий суд врахував, що він по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, утриманців не має, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, однак вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про злочинну направленість обвинуваченого, не бажання стати на шлях виправлення.
		 
		Дані висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, більш того, після вчинення умисного вбивства, за словами обвинуваченого, близьких йому людей, він, перебуваючи в умовах СІЗО, одружився 19.07.2013 року з ОСОБА_28, демонструючи цим не тільки зневагу до християнської моралі та духовних цінностей, але і те, що про вчинене він зовсім не жалкує та не розкаюється.
		 
		А, відтак, призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на думку колегії суддів не відповідало б тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		 
		В цілому місцевий суд повно та об'єктивно дослідив докази по справі та прийняв законне та обґрунтоване рішення, кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.115 КК України, в зв'язку із чим підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.116 КК України та пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.
		 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		 
		 
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		          Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.
		 
		          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, протягом 3-х місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді /підписи/
		 
		 
		Згідно з оригіналом:
		суддя апеляційного суду
		Хмельницької області                                                                      В.Ж. Вітюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...