Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 119/5879/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 119/5879/13-ц 
		2/119/2323/13 
		 
		 
		                                           РІШЕННЯ
		                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		22 листопада 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого- судді  Блейз І.Г.,
		за участю секретаря  Копосової Н.І.
		позивача  ОСОБА_1
		відповідача  ОСОБА_2
		представників ОСОБА_3В,, ОСОБА_4, ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей та визначення способів участі у вихованні дітей, 
		 
		                                                                 ВСТАНОВИВ:   
		 
		Позивач звернувся із позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що  20 червня 2009 року між сторонами укладено шлюбу. З січня 2013 року шлюбні відносини сторін припинено. Причиною розпаду родини стало те, що сторони мають різні погляди на життя та виховання дітей. Шлюбні відносини сторони не підтримують, спільного господарства не ведуть. Від шлюбу сторони мають двох дітей  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час шлюбу відповідач влаштовує сварки, здійснює психічний тиск на позивача та дітей, у звязка із чим діти проживають із позивачем окремо. Позивач самостійно займається вихованням дітей та їх утриманням. Рішення про розірвання шлюбу є остаточним, на примирення сторони не згоді.  Вказані вище обставини стали підставою для зверненням із позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей із позивачем.
		Ухвалою суду від 15 жовтня 2013 року позовні вимог ОСОБА_6 щодо визначення місця проживання дітей залишено без розгляду.
		ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі із позивачем, від шлюбу сторони мають двох дітей. У середині квітня  2013 року позивач зустрів іншу жінку та пішов з родини. Діти залишилася проживати із відповідачем. 05 серпня 2013 року мати чоловіка забрала без відома відповідача сина з дитячого садочка. В цей же день вона у сльозах прийшла до відповідача та попросила дозволу забрати ще й доньку. Відповідачка ніколи не забороняла батькам позивача та самому позивачу бачитися із дітьми, а тому вона дозволила матері позивача забрати дітей. Проте наступного дня мати позивача привела додому тільки доньку, сказала, що сина приведе пізніше. 07 серпня 2013 року відповідач сама пішла за сином, однак батько чоловіка закрив пере нею двері. Відповідачка звернулася  до дільничного інспектора, але міліція не стала втручатися у конфлікт, повідомивши, що це сімейна справа. Зараз син знаходиться у батьків чоловіка, де проживають не тільки вони, а й нова жінка чоловіка, які налаштовують дитину проти відповідача, забороняють дитині підходити до неї. Відповідач вважає, що негативний вплив на дитину перешкодить у вільному спілкуванні із сином та негативно вплинуть на психічний стан дитини, а тому звернулася із позовом про визначення місця проживання дітей із нею. 
		Крім того, відповідачка  звернулася із вимогами про стягнення на її користь аліментів на її утримання у розмірі 1000 грн на місяць, та утримання дітей у розмірі ? частки усіх видів прибутку позивача. 
		15.10.2013 року відповідачем уточнено позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дітей та заявлено про стягнення 1500 грн. на обох, а також уточнено вимоги щодо визначення місця проживання дітей та заявлено про необхідність встановлення порядку зустріч, який є наступним: середа, четвер: ОСОБА_7 з 10.00.до 19.30; ОСОБА_6  після відвідання дитячого садочку з 16.00 до 19.30, при цьому батько забирає ОСОБА_7 ранком з квартири по місцю проживання відповідача та увечері приводить дітей додому; неділя: ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з 10.00, при цьому батько забирає дітей з квартири по місцю проживання; діти залишаються ночувати у батька; у понеділок батько зранку відводить ОСОБА_6 у дитячий садок, а ОСОБА_7 до 10.00 приводить додому. Після  того, як ОСОБА_7 піде до дитячого садка у середу та четвер ОСОБА_7 після відвідання дитячого садка з 16.00 до 19.30 перебуває із батьком. Після  того як діти підуть до шкоди  батько забирає дітей  зі шкоди та перебуває із нею до 19.30 у середу та четвер та перебуває із ними до 19.30, після неділі відводить дітей до шкоди.
		Ухвалою суду від 15 жовтня 2013 провадження у частині позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на її утримання закрито у звязку із відмовою від позову. 
		Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги позовній заяві про розірвання шлюбу підтримали. Позовні вимоги за зустрічним позовом   визнали,  позивачем пояснено, що він згоден із тим,  щоб діти проживали із відповідачем за умови дотриманням нею графіку побачень. Стосовно позовних вимог щодо стягнення аліментів пояснив, що згоден із запропонованою відповідачкою сумою. 
		У судовому засіданні 08.11.2013 року позивачем заявлено про відмову від визнання обставин щодо позовних вимог про стягнення аліментів у звязку із негативною поведінкою відповідачки. Крім того, позивач пояснив, що не має необхідного прибутку для сплати вказаної суми аліментів. 
		Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини  визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		По даній справі попереднє судове засідання не проводилося. 
		У судовому засіданні 15.10.2013 року позивачем визнавалися обставини, що розмір аліментів відповідає інтересам дітей та є необхідним для їх утримання, а тому відповідач не надавала докази на підтвердження розміру заявлених аліментів. Пізніше позивач відмовився від визнання даних обставин у звязку із негативною поведінкою відповідачки, що не може визнано поважною причиною відповідно до приписів ст. 178 ЦПК України. Що стосуються розміру заробітку, то позивач знав про свої заробітки й у момент визнання позовних вимог щодо стягнення аліментів. Таким чином, позивачем не доведено наявність обставин відповідно до ст. 178 ЦПК України, що свідчать про наявність обставин для прийняття відмови від визнання обставин, а тому у прийнятті відмови судом відмовлено. 
		Відповідач та її представник вимоги щодо розірвання шлюбу визнали. Відповідачка просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_2. Вимоги зустрічного позову підтримали. 
		Представник третьої особи вимоги щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишив на розсуд суду, стосовно вимог про визначення місця проживання дітей дав пояснення відповідно до наявного у матеріалах справи висновку. 
		Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного. 
		Судом встановлено, що сторони з 20 червня 2009 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Феодосійського МУЮ, актовий запис 267 (а.с.71)
		     Сторони не підтримують подружні стосунки, фактично родина розпалась, сумісне господарство сторони не ведуть, бажання поновити подружні стосунки не мають, проживають окремо.  У даний час відновлення сім'ї неможливе, оскільки між подружжям відсутнє почуття любові і взаєморозуміння та склалися дуже неприязне ні відносини.  
		      На підставі ст.112 Сімейного Кодексу України суд, з'ясувавши фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги інші обставини життя подружжя, приходить до висновку про те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, а тому позовні вимоги  є обґрунтованими і підлягають задоволенню. 
		Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6)  та ОСОБА_7, 27 травня 2011 року (а.с.7).
		Оскільки сторони проживають окремо, між ними виник спір щодо визначення місця проживання дітей. 
		Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. 
		Згідно із ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.  Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. 
		У судовому засіданні позивачем визнано вимоги щодо визначення місце проживання малолітніх дітей сторін із матірю. 
		Органом опіки та піклування щодо цього питання надано позитивний висновок. (а.с.76-77, т.1)
		 Згідно п. 24 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при  розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин.  
		Вказані вище обставини свідчать підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дітей із ОСОБА_2
		Вирішуючи питання щодо встановлення  графіку побачень, суд дійшов до наступного.
		Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. 
		Статтею  159 СК України встановлено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.  Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.  У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. 
		Таким чином, згідно зі статтями 158, 159 СК України, спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, із встановлення часу побачень, попередньо розглядає орган опіки та піклування. У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду із позовом про усунення цих перешкод. 
		Судом встановлено, що рішенням органу опіки та піклування  щодо участі у вихованні дітей  не приймалося. Оскільки таке рішення органу опіки та піклування є обов'язковим, а також має бути дотримано порядок щодо участі у вихованні дитини, передбачений статтями 158, 159 СК України, тому ставлення цього питання на розгляд суду є передчасним.
		Крім того, слід зазначити, що питання про встановлення часу побачень за рішенням суду здійснюється у разі чинення перешкод у вихованні дитини та невиконання обовязку щодо надання побачень особою, із якою проживає дитина, порушення встановленого органом опіки та піклування графіку побачень.
		Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 N 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону). 
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»,  у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. На виконання повноважень, наданих органу опіки та піклування, постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, прав дітей. З вказаних вище положень нормативно-правових актів вбачається, що органом, який вирішує питання про спосіб участі батьків у вихованні дітей є орган опіки та піклування, а у разі незгоди із рішеннями органу або їх невиконанні  суд. 
		Суд не може підміняти собою будь-які державні органи або органи місцевого самоврядування. 
		Матеріали справи містять договір від 10 жовтня 2013 року щодо участі батьків у вихованні дітей. (а.с.54,т.1)
		Статтею 157 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 
		Вказаний договір не є посвідченим нотаріально, а тому є нікчемним правочином, однак свідчить про відсутність спору сторін з цього приводу та про  досягнення домовленості сторонами щодо участі у вихованні дітей, отже, є усі підстави для вирішення цього питання рішенням органу опіки та піклування, яке буде обовязковим до виконання.
		Вказані вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення графіку побачень. 
		Згідно ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.   
		Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний прибуток, розмір аліментів має бути встановлений у твердій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно  до закону. 
		Згідно із ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.  Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. 
		Таким чином, суд, враховуючи, що малолітні залишаються проживати із відповідачем,  вважає за необхідне, виходячи з принципів  справедливості, добросовісності та розумності, які є  одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, з урахуванням інтересів дитини, стягнути аліменти з позивача  у розмірі по 750 грн на кожну дитину. Визначаючи розмір аліментів суд також виходить з того, що дана сума є майже половиною прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Слід зазначити, що сторони мають рівні права та обовязки щодо утримання дітей, позивачем у судовому засіданні 15.10.2013 року дана сума не заперечувалася. У разі внесення відповідачем аналогічної суми для утримання дітей (по 750 грн з батька та матері), матеріальні права дітей не будуть порушеними. 
		Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову. Згідно із штампом місцевого суду на  позовній заяві,  позивачка здала заяву до суду 22 серпня 2013 року. Таким чином, з оглядом на вищевказану норму матеріального закону, аліменти потрібно стягувати з відповідача, починаючи з 23 серпня 2013 року.
		Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат.
		Повний текст рішення складено 25 листопада 2013 року. 
		Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -                                                                 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		    Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити. 
		    Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 Олександровчием та ОСОБА_2, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 267. 
		Відповідача залишити на прізвищі Роспорня. 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1
		Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 750 грн щомісячно починаючи з 22 серпня 2013 року та до повнолітня ОСОБА_6. 
		Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 750 грн щомісячно починаючи з 22 серпня 2013 року та до повнолітня ОСОБА_7.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 114,7 грн.
		Стягнути з  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет  м. Феодосія, 22030001,  код одержувача (код за ЄДРПОУ)
		37986011,   банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь,  код банку одержувача (МФО) 824026,  рахунок отримувача  31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).
		Рішенням про стягнення аліментів допустити до негайного виконання відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.
		  Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд  шляхом подання протягом 10 днів з дня  проголошення рішення  апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя (підпис)І.Г.Блейз
		 
		З оригіналом згідно: суддя                                                                                      секретар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...