Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1391/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2013 року Справа № 908/1391/13 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 
		  Могил С.К. (головуючий),  Борденюк Є.М.,  Вовк І.В. (доповідач),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі                     № 908/1391/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" до дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1 901 493,21 грн., 3 % річних в сумі 131 124,89 грн. та 81 764,21 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплати одержаного товару за договором про постачання від 26.05.2009 року № 356/10.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.06.2013 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 901 493,21 грн., 3 % річних в сумі 131 124,89 грн. та  81 764,21 грн. інфляційних сум. 
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року (судді Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.   
		У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2009 року між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник), ТОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина" (постачальник) та ДП "Запорізький облавтодор" (отримувач-платник), враховуючи рішення Тендерного комітету ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 18.05.2009 року, укладено договір про постачання № 356/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а отримувач-платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно з Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітуми нафтові дорожні в'язкі БНД 60/90; БНД 90/130.
		За умовами пункту 1.2 договору загальна кількість товару становить:  БНД 60/90 - 3 750 т ; БНД 90/130 - 750 т.
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в гривнях і вказується у специфікації до цього договору.
		За п. 2.2 договору специфікація складається та погоджується сторонами на кожну місячну партію (поставку) товару окремо, у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною договору.
		Пунктом 2.3 передбачено, що у ціну товару включені всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, а також витрати, які пов'язані з поставкою товару отримувачу-платнику без врахування транспортних витрат.
		Відповідно до положень п. 2.5 договору сторони планують за цим договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну                суму 16 110 000 грн., а також за транспортні витрати при перевезенні автомобільним транспортом з розрахунку 0,70 грн. за 1 т/км.
		Згідно з п. 2.6 договору сторонами узгоджено, що у разі стягнення з постачальника транспортною організацією вартості перевезення від станції відправлення (пункту відправлення) до станції призначення (пункту призначення), що підтверджується даними в залізничній накладній (товаротранспортній накладній), отримувач-платник сплачує зазначені транспортні витрати, а саме постачальник виставляє окремий рахунок отримувачу-платнику, де зазначається вартість транспортування.
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару за замовленням отримувача-платника залізничним транспортом, а також, за домовленістю сторін, автотранспортом на адресу станції (місця) призначення отримувача-платника, яка зазначається в заявці.
		Відповідно до п. 3.2 отримувач-платник сплачує витрати на доставку товару, згідно товаротранспортних накладних з розрахунком вартості 1 т/км (для автотранспорту).
		Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару партіями в період, який вказаний у специфікації до цього договору тільки при наявності заявки отримувача-платника та/або замовника, яка є підтвердженням готовності отримувача-платника до прийому товару.
		Відповідно до умов пункту 3.7 договору поставка товару підтверджується двостороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем-платником, який підписується протягом 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної (товаротранспортної накладної); копії паспорту якості товару; документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України.
		За п. 3.8 договору вважається, що постачальник виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту передачі його в розпорядження отримувача-платника на станції (місці) призначення.
		Датою поставки товару залізничним транспортом (автотранспортом) вважається дата передачі товару на станції призначення (у місці призначення), що підтверджується актом прийому-передачі та відповідною залізничною чи товарно-транспортною накладними.
		Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що кількість місячної партії товару, який підлягає поставці, вказується в заявці отримувача-платника.
		Фактична кількість товару в залізничних цистернах (автоцистернах), в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, яка вказана у залізничній (товаротранспортній) накладній з урахуванням норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання).
		Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін не пізніше ніж 30 банківських днів із дати постачання.
		У разі здійснення постачальником постачання автомобільним транспортом, отримувач-платник сплачує витрати на транспортування, згідно даних, зазначених в товаротранспортних накладних з розрахунку 0,50 грн. за 1 тн/км. Транспортні витрати сплачуються отримувачем-платником протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
		За умовами п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
		30.03.2010 року було укладено Додаткову угоду № 5 до договору про постачання від 26.05.2009 року № 356/10 про продовження строку дії договору до 01.06.2010 року.
		Додатком № 1 до договору про постачання сторони оформили Специфікацію від 09.04.2010 року № 9 про планування поставити протягом квітня 2010 року товар - бітум БНД 60/90 у кількості 220 тон вартістю 4600 грн. за одну тону на загальну суму 1 012 000 грн. (в тому числі податок на додану вартість -168 666,67 грн.).
		Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням оплати одержаного товару за договором про постачання.
		Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором з оплати одержаного товару. 
		Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. 
		За ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
		У той же час, дійшовши висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з оплати заборгованості за одержаний товар у заявленому позивачем розмірі, суди попередніх інстанцій виходили з актів приймання-передачі нафтопродуктів за період з травня 2009 року по травень 2010 року, вказавши загальну суму поставки - 7 054 567,80 грн., з актів про надання транспортних послуг та з акту звірки взаєморозрахунків від 31.01.2011 року, проте не з'ясували обставин, пов'язаних з обсягом фактично поставленого позивачем товару та його ціною, і не навели ціни товару, за якою було визначено загальну вартість поставки та не встановили у прийнятих рішеннях кількості поставленого товару за спірним договором.
		Так, задовольняючи заявлені позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що за умовами п. 2.2 цього договору на кожну місячну партію (поставку) товару окремо укладається та погоджується сторонами специфікація у вигляді додатку до договору, в якій узгоджується кількість і ціна кожної партії товару, та не перевірили наявності таких специфікацій, не залучили до матеріалів справи і не дослідили їх змісту щодо обсягу та ціни кожної поставки.
		Між тим залучена до матеріалів справи специфікація від 09.04.2010 року № 9 відображає узгоджену сторонами ціну товару, кількість та вартість поставки лише за квітень 2010 року.
		Водночас, залучивши до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків між сторонами станом на 31.01.2011 року суди обох інстанцій його не дослідили та правової оцінки такому акту не навели.
		Разом з цим, статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Статтею 264 Цивільного кодексу України визначені підстави переривання перебігу позовної давності, зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про переривання перебігу позовної давності посилалися на здійснення 30.12.2010 року часткової оплати в сумі 2 120 501,58 грн., якою відповідач визнав свій борг за договором про постачання від 26.05.2009 року № 356/10.
		Однак, суди не звернули увагу, що ні з виписки із банківського рахунку, ні з довідки банку від 02.09.2013 року № 990 не вбачається, що зазначена оплата здійснена на підставі договору від 26.05.2009 року № 356/10, натомість підставою платежу вказується акт звірки від 30.11.2010 року, який відсутній в матеріалах справи, проте зазначеним обставинам не наведено жодної оцінки, а також доводам відповідача щодо укладення сторонами кількох договорів поставки, на підставі яких могли бути здійснені платежі.
		До того ж, залучивши до матеріалів справи довідку банківської установи від 02.09.2013 року № 990, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що за її змістом покупець здійснював оплату за поставку товару не лише на підставі спірного договору та таким обставинам правової оцінки не навів.
		Отже, висновок судів обох інстанцій про доведеність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум не грунтується на матеріалах справи, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.        
		З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112                                                   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                        
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.
		Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року та рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2013 року скасувати, і справу № 908/1391/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
		 
		Головуючий   суддя                                                                          С.Могил
		 
		 
		Судді                                                                                                    Є.Борденюк
		 
		 
		                                                                                                             І.Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...