Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2861/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2013.
Дата набрання законної сили: 19.11.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" листопада 2013 р.                                                    Справа № 914/2861/13 
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого-судді                                                                    Д.Новосад
		суддів                                                                                        О.Михалюк
		                                                                                                        Г.Мельник
		розглянувши апеляційну скаргу Національної спілки художників України, м. Київ, вих. №10/10-13 від 10.10.2013 
		на рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2013
		у справі № 914/2861/13
		за позовом: Національної спілки художників України, м. Київ 
		до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості", м. Львів 
		до відповідача 2: Відділу Державного земельного агентства у м. Львові, м. Львів 
		про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Яцишин А.В. - представник (довіреність вих.№01-215-12 від 17.06.2013);
		від відповідача 1: Ступінський Я.В. - представник (довіреність №01-09/11-06 від 01.06.2011).
		від відповідача 2: не з'явився. 
		Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК  України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено.
		В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		  В С Т А Н О В И В :
		Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2013 у справі №   914/2861/13 (суддя О.Запотічняк) в задоволенні позовних вимог Національної спілки художників України до відповідача 1: ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» до відповідача 2: Відділу Державного земельного агентства у м. Львові про визнання недійсним та скасування реєстрації Державного акта серії ЯА №422460 від 04.04.2005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га виданий ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» відмовлено. 
		 
		З даним рішенням не погоджується позивач, оскаржив його в апеляційному порядку. Національна спілка художників України в апеляційній скарзі вих. №10/10-13 від 10.10.2013 вказує, що оскаржуване рішення прийнято за наслідками неповного з'ясування усіх обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник покликається на те, що господарським судом Львівської області залишено поза увагою те, що Управлінням держкомзему у місті Львові (станом на даний час - відділ Державного земельного агентства м. Львова) порушено ряд норм чинного законодавства під час складання та видачі ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» державного акта серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, зокрема п. 2.1, 2.2, 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43. Зокрема, Національна спілка художників України, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції надає перевагу одному рішенню перед іншими, оскільки з тексту оскаржуваного рішення вбачається, що не встановлювалося та не досліджувалося чи був позивач власником приміщень та фундаментів, що є пам'яткою культури національного значення, чи фактично існує таке майно, які правовстановлюючі документи були на майно. Виклавши свої доводи в апеляційній скарзі, Національна спілка художників України просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2861/13 від 02.10.2013 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.   
		 
		22.10.2013 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Національної спілки художників України, м. Київ, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.
		 
		З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Національної спілки художників України введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І. 
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2013.
		 
		Відповідач 1 та відповідач 2 правом наданим ст.96 ГПК України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу суду не направили.
		 
		В судове засідання 19.11.2013 з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 явки повноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення (05-16/9318/13 від 30.10.2013). 
		 
		Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2013 у справі № 914/2861/13 слід залишити без змін.
		 
		При цьому колегія суддів виходила з наступного.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, Національна спілка художників України стверджує про поновлення права власності з 19.04.2011 по 03.06.2011 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9. У свою чергу договором купівлі-продажу від 03.06.2011 позивачем відчужено приміщення та фундамент окремої будівлі пам'ятки історії та культури за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 громадянину Оленчину Р.Б. (Т. 2 а.с. 73).
		 
		В той же час, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №422460 від 04.04.2005 власником земельної ділянки за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,9 з 2005 є ТзОВ "Центр розвитку нерухомості".
		 
		Національна спілка художників України у позовній заяві просила суд визнати недійсним Державний акт серії ЯА №422460 від 04.04.2005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданий ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" та скасувати його реєстрацію з метою захисту свого права яке існувало станом на 2011 коли він являвся власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,9. Також, позивач зазначає, що він не зміг скористатись своїм правом на отримання земельної ділянки за даною адресою для обслуговування належної йому нерухомості, оскільки така земельна ділянка перебувала та перебуває у власності ТзОВ "Центр розвитку нерухомості", чим були порушені права та інтереси Національної спілки художників України.
		 
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 
		 
		Статтею 317 ЦК України передбачено, що саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 
		 
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).
		 
		Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є  непорушним. Ніхто не може   бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		 
		Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати  можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 
		 
		У процесі розгляду справи місцевим господарським судом вірно зазначено, що господарським судом міста Києва розглядалась справа № 3/215 за позовом ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" до Фонд державного майна України, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, Обласне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Національна спілка художників України, Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, Львівська обласна організація Національної спілки художників України, Державна служба охорони культурної спадщини при Міністерстві культури і туризму України, про визнання недійсним наказу ФДМУ № 338 від 24.02.2004 щодо  передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України. Рішенням від 24.07.2008 у даній справі позов задоволено та визнано недійсним наказ ФДМУ № 338 від 24.02.2004. Даним рішенням встановлено, що ухвалою № 378 від 26.06.1996 Львівська міська рада народних депутатів внесла зміни до п. 2 своєї ухвали від 09.02.1995, виклавши його в такій редакції: зняти з балансу Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України будинок № 9 на пл. Міцкевича і передати його у встановленому порядку на баланс ДКП "Айсберг" Галицького району. На виконання згаданої ухвали Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 17.05.1997 здійснено перереєстрацію будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові за ДКП "Айсберг" Галицького району на праві особистої власності. Таким чином, з 26.06.1996 будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові не належить Львівському художньо-виробничому комбінату Спілки художників України, а тому його не може бути зареєстровано за Львівською спілкою художників та передано їй у власність. У справі № 3/215 встановлено, що станом на 1999 рік будинку №   9, як окремої будівлі на пл. Міцкевича у м. Львові не існувало, оскільки він був повністю зруйнований. Рішення у справі №3/215 залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.
		 
		Даним судовим рішенням, яке є чинним на сьогоднішній день встановлено, що з 1999 року за адресою: пл. Міцкевича, 9 у м. Львові відсутнє нерухоме майно, отже воно не може бути зареєстровано за Львівською спілкою художників та передано їй у власність.
		 
		Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, згідно ст. 35 ГПК України. 
		 
		Крім цього, пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
		 
		Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
		 
		Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що на день звернення позивача до суду він не був власником цього майна, оскільки договором купівлі-продажу від 03.06.2011 відчужив приміщення та фундамент за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,9 громадянину Оленчину Р.Б. Враховуючи наведене, навіть якщо позивач був власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,9, то його право власності припинилося з червня 2011 року. 
		 
		Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
		 
		Момент відчуження вказаного майна свідчить про припинення всіх прав Національної спілки художників України, які випливають з суті власності, у зв'язку з чим Державний акт серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданий ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" не порушує прав позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		 
		Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2013 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2013 у справі № 914/2861/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
		2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
		3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
		 
		Повний текст постанови виготовлено: 22.11.2013
		 
		Головуючий-суддя                                                             Д. Новосад
		 
		Суддя                                                                                 О. Михалюк
		 
		            Суддя                                                                               Г. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...