У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006
року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого
|
Патрюка М.В.,
|
Суддів:
|
Костенка А.В., Лященко Н.П.,
|
|
Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., -
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до Державного казначейства України про відшкодування за рахунок
державного бюджету шкоди, завданої незаконними діями органів досудового
слідства, прокуратури і суду, за касаційними скаргами Державного казначейства
України та прокуратури Вінницької області на рішення Ленінського районного суду
м. Вінниці від 22 грудня 2005 року й ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 7 лютого 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком військового апеляційного суду Західного регіону
від 28 березня 2005 року ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України та призначено покарання - штраф у розмірі
тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. і
на підставі пунктів «д» і «є» статті 1 Закону України «Про амністію» від 11
липня 2003 року звільнено від призначеного покарання; виправдано у звинуваченні
за ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 90-96).
Ухвалою колегії суддів Військової судової колегії
Верховного Суду України від 17 червня 2005 року цей вирок в частині засудження
ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 425 КК України скасовано, а кримінальну справу закрито на
підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.
97-102). У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом
посилаючись на те, що відповідно до статей 1, 3 Закону України № 266/94-ВР від
1 грудня 1994 року “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними
діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” він має
право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення як
обвинуваченого і незаконного засудження, просив стягнути з відповідача на його
користь матеріальну шкоду в розмірі 16500 грн. та моральну шкоду в розмірі 800
000 грн..
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22
грудня 2005 року, залишеним без змін
ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Вінницької області від 7 лютого 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто
з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету,
передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями
органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь позивача
16 500 грн. на відшкодування
матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди (а.с. 126-128, 167-168).
У касаційній скарзі Державне казначейство України просить
скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в
задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм
процесуального й матеріального права.
У касаційній скарзі прокуратури Вінницької області
ставиться питання про скасування оскаржуваних рішень у частині відшкодування
моральної шкоди, у зв'язку з порушенням
норм процесуального права, і відмову
ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди за недоведеністю.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦПК України 1963 року рішення
суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ухвалою військової судової колегії Верховного Суду України в частині засудження
ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 425 КК України вирок суду скасовано, кримінальна справа
закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу
злочину, тому він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету
шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і
суду, позов про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю, а
моральної шкоди - частково.
Але до такого висновку суд першої інстанції дійшов із
порушенням норм процесуального права, на що не звернув уваги суд апеляційної
інстанції.
Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода,
завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної
відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини
посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,
прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі
незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду,
виникає у випадках, передбачених
законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу
дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду,
встановлюється законом.
Стаття 1 Закону України № 266/94-ВР від 1 грудня 1994
року “Про порядок відшкодування
шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду” (далі Закон ) встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди,
завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення
як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного
проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи
обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного
відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують
права громадян; 2) незаконного
застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної
конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення
оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України: "Про
оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті,
завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових
осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Згідно з Положенням про застосування цього Закону (далі - Положення) право на відшкодування шкоди у
громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його
реабілітації. Завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі
незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства,
прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких
незаконні дії, передбачені ч. 1 ст. 1 Закону, були здійснені після набуття
Законом чинності, тобто після 16 січня 1995 року.
Відповідно до пунктів 4 і 5 ст. 3 Закону відшкодуванню
громадянинові, підлягають:
- суми, сплачені громадянином у зв'язку з
наданням йому юридичної допомоги;
- моральна
шкода.
Відповідно ж до п. 10 Положення до сум, визначених п. 4
ст. 3 Закону відносяться суми, сплачені громадянином адвокатському об'єднанню
(адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної
скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з
поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про
відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі - 16 500 грн., виходив також
із витрат - 2145 грн. - на проживання ОСОБА_1. разом з адвокатом в готелях м.
Львова під час проведення слідчих дій (а.с. 41, 42, 44, 47), що не передбачено
Законом.
Задовольняючи витрати ОСОБА_1. на плату юридичних послуг
у сумі 11 700 грн., суд обмежився довідкою адвоката про суму гонорару (а.с. 73)
не перевіривши платіжні документи про фактичну сплату цієї суми.
Передбачене ч. 5 статті 4 Закону відшкодування моральної
шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду завдали
моральної втрати громадянинові, призвели
до порушення його нормальних життєвих
зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні
громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до
погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань,
погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального
характеру. Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч. 1 ст. 13 Закону, за заявою громадянина
вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається
згідно із ч. 1 ст. 12 Закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині
відшкодування моральної шкоди та визначивши її в розмірі 150 000 грн., суд не в
повній мірі врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в
п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами та
доповненнями) про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд
визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,
психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,
можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має
виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір
відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні
відповідні мотиви.
Формально зіславшись на такі роз'яснення та обґрунтувавши
розмір відшкодування моральної шкоди, суд не вказав як на це вплинули підрив
авторитету позивача серед друзів, членів сім'ї та інше і чим це підтверджено,
як не підтверджено доказами і інші підстави задоволення цієї вимоги (а.с. 127
зворот).
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення
призвели до неправильного вирішення справи і його рішення безпідставно залишено
без змін апеляційною інстанцією, оскаржувані судові рішення підлягають
обов'язковому скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України та
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Вінницької
області задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2005 року й
ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Вінницької області від 7 лютого 2006 року скасувати, справу направити на
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала скарженню не підлягає.
Головуючий М.В.
Патрюк
Судді: А.В.
Костенко
Н.П.
Лященко
Ю.В.
Прокопчук
Ю.Г.
Тітов