Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/41710/11-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		21 листопада 2013 року                                         м. Київ                              К/9991/41710/11 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Суддів:Черпіцької Л.Т.        Розваляєвої Т.С.        Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі №2а-56/11 за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання відмови необґрунтованою,
		ВСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_4 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, в якому просив: визнати необґрунтованою відмову відповідача щодо видачі йому дозволу на використання як об'єкту торгівлі та сфери послуг належні йому квартири АДРЕСА_1; визнати за ним право на використання даних квартир як об'єкту торгівлі та сфери послуг; зобов'язати відповідача видати йому дозвіл на торгівлю за даною адресою.  
		Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 02 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано відмову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради у видачі дозволу на розташування об'єкту торгівлі і сфери послуг за адресою: АДРЕСА_1 необґрунтованою. Визнано за ОСОБА_4 право на використання належних йому квартир АДРЕСА_1 як магазину, об'єкту сфери послуг та торгівлі.
		Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником 46/300 часток будинку АДРЕСА_1. 
		Для отримання дозволу на використання житлового приміщення у якості крамниці ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. Проте отримав відмову, мотивовану тим, що використання житлових приміщень не за призначенням не допускається. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Цивільного кодексу України громадянин, кожен громадянин, який має на праві приватної власності житловий будинок або квартиру, має право на свій розсуд вирішувати питання про доцільність їх використання, тим більше, що чинне законодавство не містить заборони на використання житлового приміщення як об'єкту торгівлі і сфери послуг. 
		Суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відповідно до положень Житлового кодексу України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду та вважає його обґрунтованим, з огляду на таке.
		За приписами ст. 380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
		Згідно ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. 
		Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
		Частиною другою статті 7 ЖК УРСР встановлено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.
		Згідно зі статтею 8 Житлового кодексу Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
		За технічним паспортом квартири по АДРЕСА_1 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нерухомість, яка належить позивачу є житловим приміщенням.
		Крім того, згідно акту № 238 від 13.12.2006 обстеження стану житлового будинку (житлового приміщення), належного позивачу з ціллю встановлення його відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання житлового будинку (житлового приміщення) непридатним для проживання, житловий будинок літ. "А" по АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН 360-92 "Садибна забудова", можливо визначити у якості житлового будинку садибного типу.
		За приписами статті 152 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З огляду на наведене, відповідач діяв в межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства і права позивача такими діями не порушив.
		Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. 
		Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Керуючись статтями 220, 221-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України 
		 
		УХВАЛИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...