ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
|
№ 30/273
|
Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів:
Головуючого
суддів
|
Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г. , Продаєвич Л.В.
|
Розглянувши матеріали касаційної
скарги
|
Комунального підприємства
“Транспортсервіс”
|
на постанову
|
від 26.07.2006 року Київського
апеляційного господарського суду
|
за позовом
|
Комунального підприємства
“Транспортсервіс”
|
до треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, на стороні позивача
|
Товариства з обмеженою
відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту” 1) Суб'єкт підприємницької діяльності
-фізична особа ОСОБА_12)Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа
ОСОБА_23) Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3Оболонська
районна у місті Києві Державна адміністрація
|
про
|
визнання угоди недійсною
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Кліванська О.П. за дов. від
30.08.06
від відповідача: Хоруженко
В.А. за дов. від 19.12.05 №Д-19/12/05
від третіх осіб 1, 2 , 3 : не
з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду
від третьої особа на стороні
позивача: Машкова І.В. за дов. від 26.09.06
№04-11-885
доповідач: Добролюбова Т.В.
У судових засіданнях оголошувалась перерва до
07.12.06
Комунальним підприємством
“Транспортсервіс” у жовтні 2005 року заявлений позов про визнання недійсною
угоди від 01.11.2004 №5/с про спільну діяльність для організації та
експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою)транспортних
засобів у Оболонському районі міста Києва, укладеної між Комунальним підприємством “Транспортсервіс”
та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський підрозділ транспортного
департаменту”. Позивач зазначив про невідповідність даної угоди приписам статей
202, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста
Києва від 23.05.2006, ухваленим суддею Ващенко Т.М., позовні вимоги
Комунального підприємства “Транспортсервіс” задоволено. Визнано недійсною з
моменту укладення угоду від 04.11.2004 №5/с про спільну діяльність з
організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою)
транспортних засобів у Оболонському районі міста Києва, укладену між Комунальним
підприємством “Транспортсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Київський підрозділ транспортного департаменту”. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 203 грн. судових витрат. Рішення суду вмотивовано тим, що на
момент підписання позивачем спірної угоди з ТОВ “Київський підрозділ
транспортного департаменту” представник КП “Транспортсервіс” -ОСОБА_4 не був
наділений повноваженнями на її укладення, що призвело до вчинення
угоди, яка за відомо суперечить інтересам
та статутній діяльності позивача. Крім того, судом встановлено наявність
зловмисної домовленості при укладенні зазначеної угоди між представниками обох
сторін, що потягло за собою настання негативних наслідків для позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
від 26.07.2006, у складі колегії суддів :
головуючого Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.І.,
перевірене рішення господарського суду скасовано, відмовлено у задоволенні позовних
вимог КП “Транспортсервіс” до ТОВ “Київський підрозділ транспортного
департаменту” повністю. Апеляційна інстанція виходила з того, що рішенням
господарського суду міста Києва у справі
44/172, залишеним у силі постановою Київського апеляційного господарського суду
від 07.10.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2006,
було встановлено, що спірна угода №5/с від 04.11.2004 відповідає чинному
земельному законодавству України, а повноваження ОСОБА_4, як директора КП
“Транспортсервіс”, на підписання даної
угоди, підтверджуються статутом останнього. При цьому судом визнано, що висновки суду
першої інстанції про укладення спірної угоди внаслідок зловмисної домовленості
представників сторін про її суперечність інтересам держави та суспільства, статутній
діяльності КП “Транспортсервіс” не відповідають обставинам справи та не підтверджуються належними доказами.
Комунальне підприємство
“Транспортсервіс” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України , в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням
приписів матеріального і процесуального права, а рішення господарського
суду залишити без змін. На думку
заявника, висновок апеляційної інстанції про
підписання спірної угоди з боку КП “Транспортсервіс” уповноваженою
особою та посилання на встановлення даного факту господарським судом міста
Києва у справі № 44/172 є хибним, оскільки пунктом 7.1 Статуту останнього
встановлено, що призначення і звільнення директора КП “Транспортсервіс”
здійснюється засновником або уповноваженим ним органом на контрактній
основі, проте між ОСОБА_4 та
Оболонською районною у місті Києві держадміністрацією такого контракту не
укладалось. Окрім того, відповідно до приписів статті 214 Цивільного кодексу
України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень визнається
дійсним, у разі наступного схвалення даного правочину особою , яку він
представляє, однак, такого схвалення угоди з боку КП “Транспортсервіс” не
відбулося, про що свідчить повернення останнім
всіх коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок позивача Товариством
з обмеженою відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту”
на виконання спірної угоди. Разом з тим, на думку скаржника, суд першої
інстанції вірно дійшов висновку про зловмисну домовленість між представниками
сторін при підписанні названої угоди, оскільки настання наслідків за цією
угодою унеможливлює здійснення КП “Транспортсервіс” функцій з організації та
експлуатації місць для платного паркування транспортних засобів в Оболонському
районі міста Києва, як передбачено
Рішенням Київської міської Ради від 26.09.2002 №47/207 та статутом позивача.
Від ТОВ “Київський підрозділ
транспортного департаменту”, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судом отримано відзиви на касаційну скаргу, в яких вони
просять постанову у справі залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів
чинного законодавства, відзначає наступне.
Судом першої та апеляційної
інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.11.04 між
Комунальним підприємством “Транспортсервіс” та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту” укладено
угоду №5/с, за умовами якої позивач
зобов'язується в строк до 1 січня 2005 року створити належні умови для
організації і експлуатації об'єктів платного зберігання транспортних засобів у Оболонському районі
міста Києва за адресами, передбаченими в додатках №№1,2,3,4,5 до договору, з
терміном роботи сезонних та денних об'єктів з 8.00 год. до 20.00 год., а нічних
об'єктів з 20.00 год. до 8.00 год. При цьому, згідно підпункту 2.1.2 статті 2
названого договору, позивач
зобов'язується розробляти, погоджувати, затверджувати документи, розроблені відповідно до цієї угоди
та нести відповідальність за своєчасність, повноту та відповідність таких
документів вимогам чинного законодавства, вирішувати всі питання, пов'язані зі
стабільним функціонуванням об'єктів з відповідними органами. Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 названої
угоди передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати експлуатацією
об'єктів, взаємодії з органами міліції, надавати відповідну інформацію про
випадки ДТП, угону автотранспорту, порушень громадського порядку на об'єктах
органам внутрішніх справ. Колегія суддів зазначає, що касаційна інстанція не
наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Як вбачається з матеріалів справи предметом
спору є вимога позивача визнати недійсною угоду від 04.11.04 №5/с про спільну
діяльність з організації та експлуатації об'єктів платного зберігання
транспортних засобів у Оболонському районі міста Києва, з моменту
укладення. Колегія суддів звертає увагу,
що розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен
встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод
вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за
угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини,
що мають значення для правильного вирішення спору. Скасовуючи рішення у справі, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що рішеннями господарських судів, які набрали
законної сили у справі №44/172 було
встановлено, що спірна угода №5/с від 04.11.2004 відповідає чинному законодавству
України, а повноваження ОСОБА_4, як директора КП “Транспортсервіс”, на
підписання даної угоди, підтверджуються статутом останнього. Відповідно до
приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони. Тобто, ці факти мають для суду преюдиційний характер. Так, судами було
встановлено, що угода та додатки №№1-6 до неї були підписані від імені позивача
директором ОСОБА_4, якого призначено
розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від
06.08.02 №647 “Про затвердження статуту комунального підприємства КП
“Транспортсервіс”. Приписами статті 237 Цивільного кодексу України встановлено,
що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана або має
право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної
особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто,
повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи
ґрунтуються на установчих документах
юридичної особи. Відповідно до підпункту 7.2.2. статуту позивача, підприємство
очолює директор, який представляє інтереси підприємства без довіреності. Як
вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції,
ОСОБА_4 укладаючи спірну угоду діяв на підставі статуту підприємства. Крім цього, довід скаржника про відсутність
укладеного з ОСОБА_4контракту на управління підприємством, не приймається колегією суддів до уваги з
огляду на те, що наявність чи відсутність контракту є лише елементом оцінки
трудових правовідносин у разі виникнення відповідного спору. Щодо посилань позивача на необхідність
проведення конкурсу для визначення суб'єктів для зазначеної діяльності, у разі
передачі своїх прав на здійснення організації та експлуатації місць платного
зберігання автотранспорту, колегія суддів зазначає наступне. Згідно Наказу Фонду державного майна України
"Про затвердження Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом
основних засобів, що є державною власністю" конкурсом є спосіб продажу
майна, за яким його власником стає покупець, що запропонував за нього найвищу ціну
за письмовим поданням і взяв зобов'язання виконати всі фіксовані умови
конкурсу. З матеріалів справи вбачається, що предметом угоди №5/с є
зобов'язання сторін шляхом об'єднання зусиль створити належні умови для
організації та експлуатації об'єктів платного зберігання транспортних засобів.
Відповідно до частини 1 статті 1130
Цивільного кодексу України за договором
про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без
створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Отже, спірна угода укладена без передачі позивачем прав на здійснення
організації та експлуатації місць платного зберігання автотранспорту, з метою
здійснення спільної господарської діяльності без створення окремої юридичної
особи. Разом з тим, відповідно до приписів частини 2 статті 651 Цивільного
кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на
вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та
в інших випадках, встановлених договором або законом, а відтак посилання
скаржника на невиконання контрагентом умов спірної угоди, можуть бути лише
самостійною підставою для такого позову. Довід заявника про неможливість
здійснювати експлуатацію об'єктів платного зберігання та території Оболонського
району, у зв'язку із самовільним зайняттям територій земельних ділянок
відповідачем, спростовується матеріалами справи та фактами встановленими судом
апеляційної інстанції, оскільки спірна угода не містить умов, які б передбачали
можливість та наявність підстав для передачі у користування, експлуатацію
відповідачу земельних ділянок, розташованих на території Оболонського району, а
матеріали справи не містять доказів перебування земельних ділянок або частини
території у користуванні останнього на підставі спірної угоди. Щодо посилань
ТОВ “Транспортсервіс” про намір безпідставного та неправомірного зайняття
земельних ділянок відповідачем, то за приписами статті 212 Земельного кодексу
України Київська міська рада у разі реалізації
такого наміру не позбавлена права захистити свої права шляхом пред'явлення
позову про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. Отже, з матеріалів справи та з фактів,
встановлених судом апеляційної інстанції не вбачається підстав для застосування
до спірної угоди приписів статті 215 Цивільного кодексу України про визнання
угоди недійсною.
Враховуючи викладене, приймаючи до
уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції та те, що доводи скаржника в
касаційній скарзі зводяться до
переоцінки касаційною інстанцією доказів, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, у зв'язку з чим залишається без змін.
Керуючись статтями
1115, 1117, 1119, 11111 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.07.06 у справі № 30/273 залишити без
змін.
Касаційну скаргу Комунального підприємства “Транспортсервіс”
залишити без задоволення.
Головуючий
Т. Добролюбова
Судді
Т.Гоголь
Л.Продаєвич