Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-32кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		24 жовтня 2013 року                                                                                                                                          м. Київ
		 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого                 заступника Голови Верховного Суду України - 
		секретаря Судової палати у кримінальних справах
		Верховного Суду України Редьки А.І.,
		 
		суддів:                      Вус С.М., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В.,      Канигіної  Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича  М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М.,       Скотаря А.М., Школярова В.Ф.,  
		 
		за участю:                начальника управління участі прокурорів 
		Генеральної прокуратури України у перегляді судових
		рішень у кримінальних справах Курапова М.В.
		 
		та захисника        ОСОБА_3, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за заявами заступника Генерального прокурора України та засудженого ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року,
		 
		установила:
		 
		вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанці Канівського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, раніше не судимого, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Сумгаіт Республіки Азербайджан, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, раніше не судимого, засуджено за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки без конфіскації майна кожному. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитом строком на три роки.  
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, питання про перегляд судового рішення щодо якого в заявах не ставиться, оскільки ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року щодо нього вже була предметом перегляду Верховного Суду України. 
		За вироком суду голова Орджонікідзевської селищної ради м. Феодосії Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, його заступник ОСОБА_4, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, а також депутат зазначеної селищної ради ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою, вимагали від потерпілого ОСОБА_7 хабар у сумі 100 000 гривень за сприяння в продовженні йому терміну дії договору оренди нежилих приміщень, розташованих у селищі Орджонікідзе м. Феодосії, які він використовував для здійснення підприємницької діяльності.
		31 січня 2011 року на позачерговому засіданні виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради прийнято рішення про продовження договору оренди ОСОБА_7 При цьому було передбачено додаткові зобов'язання орендатора, у разі невиконання яких договір може бути розірвано орендодавцем в односторонньому порядку. Такі зобов'язання спонукали потерпілого усвідомити необхідність передачі хабара.    
		У подальшому на виконання своїх вимог засуджені одержали від потерпілого 6 лютого 2011 року 1850 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на час вчинення злочину становило 14 695 гривень 85 копійок, а 20 лютого того ж року - 27 000 гривень і 1 000 доларів США, що за курсом Національного банку України склало 7 941 гривень             70 копійок, після чого були затримані співробітниками міліції. 
		Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у частині призначення їм покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким їх засуджено за частиною третьою статті 368 КК із застосуванням  статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки без конфіскації майна кожному. 
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни. Одночасно постановлено уточнити, що ОСОБА_4 засуджено за частиною третьою статті 368 КК у редакції від 11 червня 2009 року. 
		У порядку статті 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) вирок апеляційного суду щодо           ОСОБА_5 змінено: його дії перекваліфіковано з частини третьої            статті 368 КК на частину другу статті 368 КК у редакції від 11 червня        2009 року і призначено йому за цим законом покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки без конфіскації майна. 
		У заявах заступник Генерального прокурора України та засуджений ОСОБА_4 порушують питання про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року щодо останнього та ОСОБА_5 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, а саме частини другої статті 4 та частини другої статті 5 КК, щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Просять скасувати оскаржувану ухвалу щодо ОСОБА_4 та                ОСОБА_5, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.   
		Зазначають, що редакція статті 368 КК декілька разів змінювалася. На час вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в лютому 2011 року злочину, за який їх засуджено, була чинна редакція статті 368 КК від 5 квітня              2001 року, за якою і було порушено кримінальну справу.  
		Під час провадження досудового розслідування дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перекваліфіковано з частини другої статті 368 КК в редакції, яка була чинною на час вчинення ними злочину, на частину третю статті 368 КК в редакції від 7 квітня 2011 року та пред'явлено їм за цим законом остаточне обвинувачення, з яким справа і надійшла до суду. За результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з такою кваліфікацією дій засуджених.
		Наполягають на тому, що зазначений вище Закон відповідно до частини другої статті 5 КК не має зворотної дії у часі.         
		На думку прокурора та засудженого ОСОБА_4, уточнивши судові рішення попередніх інстанцій щодо останнього, касаційний суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки кваліфікував його дії за частиною третьою статті 368 КК у редакції від 11 червня 2009 року, яка передбачає відповідальність за одержання хабара за інших кваліфікуючих обставин, що йому не інкримінувалися.
		Крім того, вказавши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджуються відповідно за частиною третьої статті 368 КК та частиною другою статті      368 КК в редакції закону від 11 червня 2009 року, касаційний суд залишив поза увагою той факт, що така редакція на час вчинення ними злочину вже не існувала у зв'язку із прийняттям Закону України від  21 грудня 2010 року       № 2808-VI, яким наведений раніше Закон від 11 червня 2009 року визнано таким, що втратив чинність, і відбулося повернення до початкової редакції статті 368 КК.             
		На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь за аналогічних обставин заступник Генерального прокурора України та засуджений ОСОБА_4 посилаються на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року, прийняту за результатами нового касаційного розгляду справи щодо  ОСОБА_6
		Наведеною ухвалою дії ОСОБА_6 перекваліфіковано з частини третьої статті 368 КК на частину другу статті 368 КК в редакції Закону від         5 квітня 2001 року.
		Прокурор у своїй заяві також посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2013 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9, якою змінено рішення попередніх інстанцій, постановлено вважати їх засудженими за частиною другою статті 368 КК в редакції від 5 квітня 2001 року, що діяла на час вчинення ними злочину.
		Крім того, заступник Генерального прокурора України та засуджений ОСОБА_4 на обґрунтування своєї позиції наводять ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2012 року щодо ОСОБА_10 та від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_11,  якими підтверджено правильність кваліфікації дій засуджених за частиною другою статті 368 КК в редакції від 5 квітня 2001 року, що діяла на час вчинення ними злочинів. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про необхідність задоволення обох заяв, захисника ОСОБА_3, який підтримав заяву засудженого ОСОБА_4, обидва просили скасувати оскаржувану ухвалу касаційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції,   перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяв, обговорила викладені в заявах доводи і дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з огляду на таке.
		Обговоривши питання наявності підстав для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2013 року за умовами та в порядку, передбаченими пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК 1960 року, Судова палата встановила, що суспільно небезпечні діяння, щодо яких касаційним судом постановлені оскаржувана ухвала та ухвали, що додані для порівняння, є подібними, а одні й ті самі норми закону про кримінальну відповідальність щодо цих діянь застосовані по-різному.
		Предметом перегляду даної справи є неоднакова позиція суду касаційної інстанції щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії.
		Згідно з частиною другою статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до частини першої статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.            
		Висновок про правозастосування у цьому питанні сформовано в постанові Верховного Суду України від 14 березня 2013 року в справі             № 5-1кс13 щодо ОСОБА_6 Відповідно до зазначеного висновку, коли новий закон про кримінальну відповідальність не пом'якшує кримінальну відповідальність і жодним чином не поліпшує становище особи, то він не застосовується.  
		У кримінальній справі щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що на час вчинення ними у лютому 2011 року злочину, за який їх засуджено, була чинною редакція статті 368 КК від 5 квітня 2001 року. Згідно з цією редакцією одержання хабара, поєднаного з його вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, що було інкриміновано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, утворює склад злочину, передбачений частиною другою статті 368 КК. Санкція наведеної норми передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.  
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7 квітня 2011 року № 3207-VI статтю 368 КК було доповнено частиною другою, якою встановлено відповідальність за одержання хабара у значному розмірі. Відповідно попередню нумерацію частин указаної статті було змінено з другої на третю та з третьої на четверту. Однак цей закон не скасовує злочинність діяння, за яке засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не пом'якшує кримінальну відповідальність та жодним іншим чином не поліпшує їх становище, а відтак не має зворотної дії у часі. 
		Незважаючи на вказане, за результатами судового розгляду справи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суди першої та апеляційної інстанцій кваліфікували їх дії за частиною третьою статті 368 КК в редакції від 7 квітня 2011 року, хоча й не вказали на дату редакції статті в текстах судових рішень.
		Уточнюючи судові рішення попередніх інстанцій щодо ОСОБА_4 та змінюючи ці рішення в порядку статті 395 КПК 1960 року щодо              ОСОБА_5, касаційний суд зазначив, що їх засуджено відповідно за частиною третьою статті 368 КК та за частиною другою статті 368 КК в редакції від 11 червня 2009 року. Перша норма кримінального закону  передбачала відповідальність за одержання хабара з кваліфікуючими ознаками, які ОСОБА_4 не інкримінувалися, а друга - жодним чином не поліпшувала становище ОСОБА_5, а тому, виходячи із положень частини першої статті 5 КК, не мала зворотної дії у часі. Крім того, сама редакція статті на час вчинення засудженими діяння вже втратила чинність у зв'язку з прийняттям Закону України від 21 грудня 2010 року № 2808-VI.
		За аналогічних обставин такі ж суспільно небезпечні діяння отримали іншу кримінально-правову оцінку касаційного суду.
		У судових рішеннях, наданих для порівняння, касаційний суд дійшов  висновку про кваліфікацію дій засуджених за редакцією закону, яка діяла на час вчинення ними злочину, а саме в редакції від 5 квітня 2001 року. 
		Зазначене вище свідчить про неправильність висновків суду касаційної інстанції і вказує на незаконність оскаржуваної ухвали касаційного суду. 
		Враховуючи те, що у відповідно до положень норм процесуального закону, якими регламентується порядок перегляду справ Верховним Судом України, за результатами такого перегляду Верховний Суд України фактично законодавчо позбавлений можливості ухвалення нового рішення, для постановлення якого необхідне втручання не тільки в рішення суду касаційної інстанції, перегляд якого дозволений законом, але і втручання в судові рішення судів нижчої ланки, перегляд яких законом обмежено, ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.  
		Керуючись пунктом 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та статтями  400-12, 400-20, 400-21 і 400-23 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		 
		постановила:
		 
		заяви заступника Генерального прокурора України та засудженого ОСОБА_4 задовольнити. 
		Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. 
		Головуючий                                                               А.І. Редька  
		                                    
		Судді:                                                                           С.М. Вус  В.І. Косарєв                 Т.В. Гошовська  О.Т. Кузьменко В.В. Заголдний  В.Ф. Пивовар Г.В. Канигіна  Б.М. Пошва М.Р. Кліменко А.М. Скотарь М.Є. Короткевич В.Ф. Школяров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...