Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-113цс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                    
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		6 листопада 2013 року                                                                                                           м. Київ 
		Судова палата у цивільних справах                                 
		 
		Верховного Суду України в складі:
		 
		головуючого Яреми А.Г.,  суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І.,Онопенка В.В.,Патрюка М.В.,   Сеніна Ю.Л.,-
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про збільшення розміру аліментів та стягнення суми індексації,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У лютому 2012 року ОСОБА_10 звернулась до суду із  зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2004 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошові сумі в розмірі 200 грн. ОСОБА_9 з моменту ухвалення рішення ухиляється від сплати аліментів у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 16 300 грн.
		Під час розгляду справи ОСОБА_10 неодноразово уточнювала позовні вимоги та, посилаючись на частину другу статті 184 та частину першу статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України), просила суд стягнути з відповідача на її користь суму індексації аліментів у розмірі 9 508 грн.               15 коп., а також змінити розмір стягуваних аліментів на 50 % від прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку.   
		 
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від                       29 жовтня 2012 року позов задоволено частково: збільшено розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 600 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили й до повноліття дитини; вирішено питання розподілу судових витрат.  
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2013 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня      2012 року змінено. Скасовано рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_10 про стягнення суми індексації та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з             ОСОБА_9 на її користь 9 508 (дев'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 15 коп. у рахунок відшкодування суми індексації аліментів. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду та рішення  апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2013 року залишено без змін. 
		У серпні 2013 року до Верховного Суду України звернувся                   ОСОБА_9  із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та частини другої статті 184 СК України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. 
		У зв'язку з цим ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року в частині залишення без змін рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися. 
		Установлено, що рішенням Червонозаводського районного суду                     м. Харкова від 9 грудня 2004 року з ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 1 вересня 2004 року.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 в частині стягнення суми індексації розміру аліментів суд першої інстанції  виходив із того, що відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" аліменти не є об'єктом індексації. При цьому місцевий суд послався на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 188 098 грн.                80 коп. пені за час прострочення сплати аліментів.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що індексація розміру аліментів, визначених судом у твердій грошові сумі, передбачена частиною другою статті 184 СК України, тому Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" підлягає застосуванню судом в частині визначення порядку проведення індексації на підставі частини восьмої статті 8 ЦПК України.
		ОСОБА_9 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 
		Для прикладу наводить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за аліментами з урахуванням індексу інфляції та нарахованої пені. 
		Зазначеним судовим рішенням суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що розмір аліментів не підлягає індексації відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", тому скасував рішення апеляційного суду залишивши в силі рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми індексації аліментів.   
		Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та частини другої статті 184 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
		Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою  (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
		За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. 
		Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.  
		Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.
		Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.
		Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.
		Оскільки спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє  Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", апеляційний суд, з висновками якого, погодився й суд касаційної інстанції, встановивши, що за рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі, проте за весь період прострочення сплати аліментів індексація ні органом державної виконавчої служби ні судом не провадилась, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_10 застосувавши аналогію закону.
		Касаційним судом у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, правильно застосовано, у визначений спосіб, частину другу статті 184 СК України, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права.  
		За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_9 та скасування ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року відсутні.
		Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року відмовити. 
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
		 
		 
		Головуючий                                                                                           А.Г. Ярема
		 
		 
		Судді:                                                                                                     Л.І. Григор'єва
		 
		В.І. Гуменюк
		 
		Н.П. Лященко
		 
		В.В. Онопенко
		 
		Л.І. Охрімчук
		 
		М.В. Патрюк
		 
		Ю.Л. Сенін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...