Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-37076св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		і м е н е м  у к р а ї н и
		20 листопада 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого                    Дьоміної О.О.,
		суддів:                                             Кафідової О.В., Коротуна В.М.,
		                                                                              Парінової І.К., Попович О.В.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня   2013 року,  
		в с т а н о в и л а : 
		У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 13 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на суму залишку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за кредитним договором, то станом на 31 січня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 26 057, 24 грн., яку банк просив стягнути з нього.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від                    15 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором від 13 жовтня 2005 року в сумі 26 057, 24 грн., з яких: 4936, 12 грн. - сума заборгованості по кредиту, 19 404, 11 грн. -заборгованість по відсоткам, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 217, 01 грн. - штраф (відсоткова складова). Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від              15 травня 2013 року скасовано в частині стягнення штрафу. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у стягненні штрафу в сумі 
		1 717, 01 грн. та змінено загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню, з 26 057, 24 грн. до  24 340, 23 грн. 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3  просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений кредитний договір, строк дії якого за умовами надання кредиту пролонговувася автоматично, а оскільки відповідач не виконував зобов'язання за договором, то утворилась заборгованість, яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій.
		Частково  змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_3, апеляційний  суд зазначив, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу) необхідно застосовувати позовну давність, встановлену п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
		З такими висновками апеляційного суду у повному обсязі погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону.
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду у повному обсязі  не відповідає.
		Судом встановлено, що 13 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено договір на надання кредитної картки «Універсальна» з кредитним лімітом 
		5 тис. грн., у заяві вказано, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії кредитної карти. 
		Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється  тривалістю у три роки.
		Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України). 
		Таким чином, умова договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку про те, що строк дії картки не визначений, не свідчить про те, що цей договір не має строку виконання. 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди наведених норм закону не врахували та не перевірили заперечень відповідача про те, що умовами п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які були чинними на час укладення з відповідачем договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку, були встановлені умови строку дії кредитної карти та початок перебігу строку, з якого дія кредитної карти припиняється, а банк набуває права вимоги за договором, не встановили  порядок повідомлення банком боржника про наявність у нього кредитної заборгованості,  а також строк, з якого у банка виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.
		Зокрема, п. 9.6 договору передбачає, що при відсутності на картці грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дій картки та при ненадходженні грошових коштів на картку протягом 3 місяців з часу спливу її дії, банк стягує комісію за обслуговування рахунку за тарифами.
		Крім того, судами при розгляді справи не враховано положення, викладені у п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якими судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2013 року скасувати.
		Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		  Головуючий     Судді:                                                                            О.О. Дьоміна О.В. Кафідова  В.М. Коротун  І.К. Парінова О.В. Попович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...