Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-36349св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		   27 листопада 2013 року                                                                 м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		 
		головуючого  Ткачука О.С.,
		 
		суддів:              Висоцької  В.С.,  Гримич М.К.,  
		      
		Савченко В.О.,     Умнової О.В.,             
		розглянувши у судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держкомзему у м. Одесі, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання правовстановлюючого документу на земельну ділянку незаконним та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційними скаргами заступника прокурора Одеської області та  Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2013 року,                           
		встановила:                         
		У лютому 2011 року заступник прокурора м. Одеси, діючи в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з указаним позовом.
		Позов мотивовано тим, що розпорядження землями територіальної громади м. Одеси є виключною компетенцією Одеської міської ради. 
		Зазначав, що в судовому порядку було визнано  право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, ОСОБА_14,  ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та видано останнім державні акти.
		ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 відчужили належні їм земельні ділянки шляхом укладення з ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу. Остання отримала  державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_2. 
		За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня                  2009 року ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 та отримав  державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.
		Вказував, що судове рішення скасовано, провадження у справі закрито.
		Оскільки спірні  земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси неправомірно, прокурор просив суд визнати незаконними державні акти про право власності на земельні ділянки і витребувати їх  з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 8 червня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року  судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Суд касаційної інстанції зазначав, що суд,  вирішуючи спір, не врахував, що прийнятим рішенням суду, яке у подальшому було скасовано як незаконне, було порушено права та інтереси Одеської міської ради, які підлягають захисту шляхом подання віндикаційного позову, що дає право витребувати майно у добросовісного набувача.
		Суди нижчих інстанцій вимоги суду касаційної інстанції не виконали, не врахували, що  висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ч.4 ст. 338 ЦПК України).
		При новому розгляді  рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
		                              У касаційних скаргах  заступник прокурора Одеської області та  Одеська міська рада просять скасувати    рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2013 року та  ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального  та процесуального права.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають            частковому задоволенню з  наступних підстав. 
		Відповідно до вимог ст. 213, 214  ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		Указаним процесуальним вимогам судові рішення не відповідають.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили з відсутності підстав припинення права власності на земельну ділянку, передбачених ст. 140 ЗК України;  відповідачі є добросовісними набувачами; первісне набуття  права власності відбулося не на підставі правочину, а на підставі судового рішення; державні акти на право власності на земельну ділянку не є правовими актами індивідуальної дії, що унеможливлює визнання їх судом незаконними та скасування.
		Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони суперечить нормам закону та матеріалам справи.
		У силу ч. 6 ст. 118, ч. 1ст. 122 ЗК України до відання сільських, селищних, міських рад належить право надання земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Громадяни, зацікавлені в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. 
		Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин (підпункт 34 пункту 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 
		Отже, вирішення питань щодо надання у власність земельних ділянок належить до виключної компетенції територіальної громади в особі місцевих рад. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність, визначається з урахуванням положення ст. 121 ЗК України.
		З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2009 року визнано право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_4 за ОСОБА_7; АДРЕСА_5 за ОСОБА_14; АДРЕСА_6 за  ОСОБА_5; АДРЕСА_7 за     ОСОБА_11; АДРЕСА_8 за ОСОБА_6; АДРЕСА_9 за ОСОБА_12; АДРЕСА_10 за ОСОБА_9; АДРЕСА_11 за  ОСОБА_8; АДРЕСА_12 за ОСОБА_10; АДРЕСА_3 за ОСОБА_13 
		На підставі наведеної постанови суду, вищевказані особи отримали державні акти на відповідні земельні ділянки (а. с. 5, 31, 64, 90, 115, 146, 172, 203, 224 т.1 та а. с. 18 т.2).
		У подальшому ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5,   ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9., ОСОБА_8, ОСОБА_10 за договорами купівлі-продажу відчужили ОСОБА_3 належні їм земельні ділянки (т. 1 а. с. 7, 33, 66, 92, 117, 148, 174, 205 т.1 та а. с. 20 т. 2).
		ОСОБА_3 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_2 (а. с. 6, 32, 65, 91, 116, 147, 173, 204 т.1 та а. с. 19 т.2). 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4, останній отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_3 ( а.с. 225-226 т.1). 
		Постановою Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2009 року заяву Одеської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2009 року скасовано, провадження у справі закрито (а.с.13-17 т.1). 
		Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
		За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди. 
		Разом із тим частиною третьою ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Частиною 1ст. 388 ЦК України передбачені випадки, коли  майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача.
		Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.
		Встановивши, що земельні ділянки  належали міській раді, в інтересах якої звернувся до суду прокурор, вибули з її володіння на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився  апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відновлення права позивача на спірне майно шляхом його витребування від відповідача та визнання недійсним виданого  державного акту на право власності на земельну ділянку.
		Оскільки  при вирішенні спору судами порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело  до неправильного вирішення  справи, тому в силу ст.338 ЦПК України ухвалені  в справі  судові рішення  в підлягають  скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ            
		у х в а л и л а: 
		 
		Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та  Одеської міської ради задовольнити частково.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                О.С. Ткачук
		                                                    
		Судді:                                                                               В. С. Висоцька         
		М.К. Гримич         
		В. О. Савченко 
		О. В. Умнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...