ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
|
№ 35/123
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
|
Добролюбової Т.В.
|
|
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
|
розглянувши матеріали касаційних скарг
|
ОСОБА_1ОСОБА_2
|
на постанову
|
Київського апеляційного
господарського суду від 22.08.2005 року
|
за позовом
|
ТОВ науково-виробничої
будівельної фірми “Добробут”
|
до
|
Управління державного
архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
|
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача
|
1) Печерська районна у м. Києві
державна адміністрація 2) комунальне підприємство по утриманню житлового
господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло”
|
про
|
зобов'язання надати дозвіл на
виконання будівельних робіт
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Потапов Є.П.- довіреність від 04.02.05
від відповідача:не
з'явилися, повідомлені належно про час і місце засіданні суду;
від третіх осіб :
не з'явилися, повідомлені належно про час і місце засіданні суду;
від ОСОБА_1 та ОСОБА_2:
не з'явилися, повідомлені належно про час і місце засіданні суду.
Товариством з
обмеженою відповідальністю
науково-виробничою будівельною фірмою “Добробут” у лютому 2005 року, заявлений позов до Управління державного
архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради
Київської міської державної адміністрації про зобов'язання
доповідач: Добролюбова Т.В.
останнього надати дозвіл на
виконання будівельних робіт. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що розпорядженням Київської міської
державної адміністрації від 27.06.01 №1332 надано дозвіл Товариству з обмеженою
відповідальністю науково - виробничий будівельній фірмі “Добробут” на
здійснення реконструкції технічних поверхів, на підставі чого 07.02.02 між
останнім та Печерською районною у місті
Києві державною адміністрацією укладено
інвестиційні контракти №182- №185 на здійснення реконструкції технічних
поверхів будинків №№4б,6а,8,8б по АДРЕСА_1 у місті Києві під житло. При цьому,
відповідно до приписів “Положення про порядок надання дозволу на виконання
будівельних робіт” позивач стверджував про погодження необхідної
нормативно-технічної документації та подання ним до Управління державного
архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради,
відповідної заяви про отримання дозволу на виконання вказаних будівельних
робіт. Проте, останнє обґрунтованої відмови у наданні ним дозволу не
надало.
Рішенням господарського суду міста
Києва від 26.04.05, ухваленим суддею Михальською Ю.Б., у задоволенні позовних
вимог відмовлено повністю. Вмотивовуючи рішення суд посилався на приписи статті
29 Закону України “Про планування і забудову територій”, частини 2 статті 10
Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, статті 19 Закону
України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, статті 369
Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розпорядження майном, яке є у спільній
сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. При цьому, суд
зазначив про порушення позивачем частини 4 статті 29 Закону України “Про
планування і забудову територій” відповідно до якої останнім при зверненні до
відповідача про надання дозволу не було додано копій документів, що посвідчують
право власності на будинок або письмової згоди його власника на проведення
зазначених робіт. Крім того, суд
послався на приписи статті 24 названого Закону України, якими зумовлено, що у разі, якщо юридична особа не
розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на
будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність, а поновлення
дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його надання.
Київський апеляційний
господарський суд у
складі головуючого-судді Синиці
О.Ф., та суддів Рєпіної Л.О., Мартюк А.І., постановою від 22.08.05 перевірене рішення
господарського суду скасував. Позовні
вимоги задовольнив та зобов'язав Управління державного
архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради
Київської міської державної адміністрації надати дозвіл на виконання
будівельних робіт. Постанова суду вмотивована доведеністю матеріалами справи
позовних вимог, а відтак посилання відповідача на необхідність надання
позивачем письмових погоджень реконструкції технічного поверху безпосередньо з
кожним власником чи наймачем квартир не ґрунтується на законі, зокрема
суперечить рішенню Конституційного суду від 01.12.04 №18-рп/2004 та приписам
статті 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку”. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що реконструкція даху
не змінює його призначення, не зменшує об'єм спільного майна, не погіршує, а
поліпшує його стан, і тому не може порушувати інтереси мешканців.
Фізичні особи ОСОБА_1і
ОСОБА_2звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду
України, в яких просять постанову у
справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів матеріального та
процесуального права. Обґрунтовуючи касаційні скарги, скаржники посилаються на
незастосування судом приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації прав
власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України
№7/5 від 07.02.02, пункту 10.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням
Київської міської ради від 27.01.05 №11/2587, яким передбачено надання дозволу
на реконструкцію горищ з устроєм мансард, технічного поверху тільки після
попереднього ознайомлення власника існуючої будівлі та отримання його згоди на
проведення таких робіт з оформленням відповідного протоколу. При цьому скаржники зазначили, що вони є
співвласниками допоміжних приміщень,
зокрема технічного поверху будинку, відповідно ОСОБА_1на підставі свідоцтва
№НОМЕР_1 від 19.04.93 про право власності належить АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 на
підставі свідоцтва №НОМЕР_2 від 08.06.99 про право власності належить АДРЕСА_2,
що також розташована за вказаною адресою. Так, особа яка володіє майном має
право на здійснення захисту свого права, а отже, на думку скаржників, прийнята
у справі постанова стосується прав
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не були залучені до участі у справі, а отже
відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України
постанова у справі підлягає скасуванню.
Від Печерської районної у м. Києві
державної адміністрації надійшов лист, в якому остання просить скасувати
постанову у справі з підстав, викладених у касаційних скаргах, а справу розглянути без її представника.
Від ТОВ науково-виробничої
будівельної фірми “Добробут” надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому
товариство просить залишити постанову без змін, а касаційні скарги без
задоволення.
Від Управління державного
архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради,
Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського
району міста Києва “Печерськжитло” відзиви на касаційну скаргу судом не
отримані.
Вищий господарський
суд України, заслухавши
доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи
та касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами
попередніх інстанцій приписів
процесуального законодавства, відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи
та встановлено судами попередніх
інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов'язання Управління
державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської
міської ради надати дозвіл на виконання
будівельних робіт, а саме на реконструкцію технічних поверхів будинків №№4б,6а,8,8б
по АДРЕСА_1 у місті Києві під житло. Відповідно до приписів статті 107
Господарського процесуального кодексу України, право касаційного оскарження
надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд
прийняв рішення чи постанову, що стосується
їх прав та обов'язків. При цьому, приписами статей
1119, 11110 Господарського процесуального кодексу
України зумовлено, що касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі,
а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський
суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Зі
змісту наведених приписів законодавства вбачається, що обов'язковою умовою
задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі
шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення
прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи. Постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.08.05 зобов'язано надати дозвіл позивачеві на
виконання названих будівельних робіт, тобто останньому надано можливість
провести реконструкцію дахів під житло, зокрема в АДРЕСА_1 у м. Києві. Разом з
тим, судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови
встановлено, що споруда залишається у комунальній власності і відповідному
балансі, тому представництво загальних інтересів мешканців та управління
неподільним майном залишилось за власником комунального майна, однак судом не прийнято
до уваги той факт, що співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного
будинку, зокрема по АДРЕСА_1 вважають себе ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право
власності відповідно №НОМЕР_2 від 08.06.99 та
№НОМЕР_1 від 19.04.93.
Проте, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були залучені до участі у справі,
викладені доводи щодо належності їм на праві співвласності спірних допоміжних
приміщень будинку по АДРЕСА_1, не були предметом судового дослідження під час
розгляду даного господарського спору, не витребувані та не оцінені відповідні
докази у справі. Окрім того, судами не надано оцінки обраному позивачем способу
захисту його права. Таким чином, судова
колегія вважає за необхідне зазначити, що прийнята у справі постанова
стосується безпосередньо прав і обов'язків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як власників спірного майна.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1
Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянута постанова цим
вимогам не відповідає. Оскільки передбачені процесуальним законом межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на
новий розгляд до господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи
судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на
яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись
статтями 1117, пунктом 3
статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112
Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П
О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.08.2005 у справі №35/123 скасувати. Матеріали справи
скерувати для нового розгляду до господарського суду міста Києва.
Касаційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2задовольнити.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді
Т.Гоголь
Л.Продаєвич