Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/8769/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		03680  м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
		факс 284-15-77   e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		                                                                                                                                             
		Справа № 22-ц/796/8769/2013                                         Головуючий у І інстанції - Богдан О.О.
		Доповідач - Андрієнко А.М.
		 
		 
		 УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		             25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		            Головуючого судді   Андрієнко А.М.
		            Суддів:                       Заришняк Г.М.
		                                               МараєвоїН.Є.
		            При секретарі            Редька О.А.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКАПІТАЛ» - Харіної Тетяни Геннадіївни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКАПІТАЛ» про захист прав споживача, визнання недійсним п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору (із забезпеченням) № 747 від 19.08.2008 року, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 19.08.2008 року  між сторонами по справі був укладений кредитний договір (із забезпеченням) №747 про надання споживчого кредиту у сумі 49 070,50 грн. на придбання автотранспортного засобу з кінцевим строком погашення кредиту 19.08.2013 року. На виконання договору відповідно до ст. ст. 628, 638 ЦК України сторони узгодили істотну, необхідну та обов'язкову умову кредитного договору - детальний розпис загальної вартості кредиту з графіком платежів, за яким  позивач був зобов'язаний сплачувати кредитору щомісяця фіксовану суму в розмірі 1476,70 грн., яка складається із частини основного боргу, процентів, плати за обслуговування кредиту. Розмір плати за обслуговування кредиту за п.2.2.3 договору був узгоджений сторонами в грошовому виразі - 230,63 грн. на весь період дії договору. У разі дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника позивач  зобов'язувався сплатити плату за дострокове погашення за формулою п.4.1 договору, а в разі часткового дострокового погашення кредиту плату за формулою п.4.3 договору. Позивач сумлінно виконував умови договору та своєчасно сплачував щомісячні платежі в повному обсязі відповідно до графіка. Однак, починаючи з жовтня 2008 року надсиланнями СМС-повідомлень на мобільний телефон позивача відповідач вимагав сплати сум, які не були зазначені в договорі у грошовому виразі, з посиланням на зростання курсу долара США до гривні та формулою п.2.2.3 договору. Позивач, не погоджуючись з новим розміром щомісячного платежу, сплачував платежі згідно затвердженого графіку. Рішенням Третейського суду при Асоціації «Бізнес центр «Правозахист» кредитний договір із забезпеченням  №747 від 19.08.2008 року на вимогу ТОВ «ФК « Єврокапітал» був розірваний, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Єврокапітал» заборгованість в розмірі 88 506,02 грн., включаючи плату за обслуговування кредиту 33 804,16 грн, яка була нарахована за формулою п.4.1 договору. Про порушення своїх прав, як споживача,  позивач дізнався в лютому 2013 року. Вважає положення п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 договору, за якими передбачались зміни в витратах позичальника за формулою відповідно до зміни курсу долара США, крім відсоткової ставки, - несправедливими, а відповідно до  ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
		З огляду на викладене просив суд визнати недійсними п.п.2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору (із забезпеченням) №747 від 19.08.2008р., укладений між ним та ТОВ «ФК «Єврокапітал» та визнати недійсним кредитний договір (із забезпеченням) №747від 19.08.2008р., укладений між ним та ТОВ «ФК «Єврокапітал».
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року позов задоволено частково, визнано недійсними п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору (із забезпеченням) № 747 від 19.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОКАПІТАЛ», в решті позовних вимог - відмовлено.
		            В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, рішення прийняте з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		             В суді апеляційної інстанції апелянт підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		             Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість  постановленого рішення  в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає   задоволенню   із наступних підстав.
		Cудом встановлено, що 19.08.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Єврокапітал» укладений кредитний договір (із забезпеченням) №747, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит на суму 49 070,50 грн., який підлягав погашенню в терміни, встановлені графіком платежів, але в будь-якому разі не пізніше 19.08.2013 року. Кредит надано в цілях придбання позичальником транспортного засобу, який був переданий в заставу в  забезпечення кредиту (а.с.6-16).
		Зазначений кредитний договір був підписаний на підставі звернення ОСОБА_3 до ТОВ «ФК «Єврокапітал» та оформлення анкети позичальника - заявки на кредит №5317 від 19.08.2008 року. Відповідно до зазначеної анкети товариством була вирахувана щомісячна сума до сплати за кредитом, включаючи плату за обслуговування кредиту в розмірі 1476,70 грн.
		Графіком платежів, узгодженим сторонами, передбачено плату за обслуговування кредиту в розмірі 230,63 грн. щомісяця, при цьому будь-які вказівки щодо можливої зміни суми сплати відповідно до формул в графіку відсутні (а.с.17-19).
		Пунктом 2.2.3. договору передбачено плату за обслуговування кредиту, яка розраховується за формулою.
		З розрахунку позовних вимог, на підставі яких ухвалено рішення третейського суду, вбачається, що крім щомісячної плати за обслуговування кредиту, яка сплачувалась ОСОБА_3 своєчасно, була нарахована плата за обслуговування кредиту згідно п.2.2.3, 4.1 і ця сума для дострокового погашення на 11.08.2010 року становила 33 804,16 грн.,тоді як щомісячна плата за обслуговування становить  2 767,56 грн. (а.с.78-80).
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що розбіжність між розміром щомісячного платежу, визначеного графіком та розміром стягнутих платежів за рішенням третейського суду на підставі п.2.2.3. договору, являє собою плату за обслуговування кредиту, розмір якої  змінювався відповідно до курсу НБУ долара США до гривні та як наслідок значно збільшив розмір щомісячного платежу та не був визначений в цьому розмірі в грошовій сумі.
		Крім того, п.4.1 договору кредиту передбачено умови дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника. На підставі формули, визначеної в даному пункті договору була визначена сума заборгованості  в розмірі 88 506,02 грн., яка також не була передбачена у грошовому виразі в договорі.
		Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем проводилася нечесна підприємницька діяльність внаслідок чого права позивача як споживача були порушені.
		Згідно ст.. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно ч.5 ст. 11, ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови, згідно з якими передбачаються зміни у будь-яких витратах за договором , крім відсоткової ставки або якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
		Оскільки у спірному договорі плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать ч.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» та затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з якими боржник повинен сплачувати  щомісяця фіксовану суму .
		Позивач здійснював платежі відповідно до узгодженого графіка своєчасно і в повному розмірі, що підтверджується квитанціями (а.с.23-26). Однак, починаючи з жовтня 2008 року надсиланням СМС-повідомлень відповідач вимагав від позивача сплати сум, які не були зазначені в договорі у грошовому виразі, з посиланням на зростання курсу долара США до гривні та формулу п.2.2.3 договору. Зазначене підтвердили сторони в судовому засіданні.  Однак, позивач пояснив, що він не погодився із пропозицією банку та сплачував кредит за затвердженим сторонами графіком. Про те, що у нього виникла заборгованість відповідно з розрахунками за формулами передбаченими п.п. 2.2.3 та 4.1, 4.3 договору йому стало відомо лише  у лютому 2013 року , тому колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо застосування строку позовної давності, оскільки позивачем такий строк не пропущено.
		Сам факт направлення боржнику СМС-повідомлень не свідчить про його згоду на запропоновані зміни в умовах договору, та обставина, що він не погодився на такі зміни підтверджується добросовісним виконанням  позивачем   графіка платежів та розміру платежів. Представник позивача зазначав, що позивач виконував домовленості, які були досягнуті при укладенні договору, і не знав, що банк нараховує йому заборгованість, чим порушує його права.
		Посилання апелянта на те, що  рішенням Третейського суду вже встановлена сума заборгованості позивача перед банком, тому судом неправомірно постановлено рішення з цього питання, не може бути прийнято до уваги, оскільки предметом розгляду третейського суду  було стягнення заборгованості, а предметом розгляду суду першої інстанції є умови кредитного договору,тому колегія суддів вважає, що предмети спорів є різними і рішення третейського суду не може бути розцінено як преюдиція в даній справі. 
		         Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
		Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку і прийшов до правильного висновку про  задоволення  позовних вимог.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		   Апеляційну скаргу представника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКАПІТАЛ» - Харіної Тетяни Геннадіївни     відхилити.
		   Рішення    Оболонського  районного суду м.Києва від    22 квітня 2013  року  залишити без змін.
		          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		 
		 
		Головуючий :
		 
		             Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...