Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-30кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		         
		14 листопада 2013 року                                                                     м. Київ 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І., cуддів:Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.В., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,за участю     та захисника начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у касаційному порядку та Верховним Судом України Курапова М.В.,  ОСОБА_19, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_19 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року, 
		установила: 
		Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за: частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на два роки та з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю; за частиною третьою статті 209 КК - до позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 4 900 000 грн. та з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю. 
		На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 4 900 000 грн. та з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю. 
		Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 25 вересня 2012 року вирок  щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 квітня 2013 року судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишила без змін. 
		ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період з 22 квітня 2004 року по 7 лютого 2005 року як засновник і директор ПП "Гермес сервіс груп" у складі організованої групи з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, заволодів державними грошовими коштами на загальну суму 4 900 000 грн. та легалізував ці кошти. Спосіб заволодіння чужими коштами полягав у тому, що відповідно до розробленого плану-схеми учасники групи уклали уявні угоди про придбання ПП "Гермес сервіс груп" морально застарілих електронних приладів - "комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЕС 5074", (залишкова вартість яких не перевищувала 833,3 грн.), нібито модифікували ці засоби для подальшого експорту їх за межі митної території України за нульовою ставкою ПДВ, відобразили у фінансових документах проведення експортної операції і отримання від нерезидента оплати за поставлені електронні прилади, задекларували ці операції в податкових документах і пред'явили їх для відшкодування з бюджету нібито сплачених сум ПДВ. Перераховані з бюджету державні кошти на рахунки ПП "Гермес сервіс груп" перевели в готівку і заволоділи ними. 
		Декларування результатів операцій з експорту електронних приладів і нібито переказ грошових коштів на банківські рахунки підприємства з метою приховування та маскування злочинного характеру грошових коштів - судом розцінено як легалізація злочинної діяльності.
		У заяві та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_19 просять скасувати ухвалу суду касаційної інстанції від 4 квітня 2013 року та направити справу на новий касаційний розгляд. На їх думку, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК, зокрема, така його ознака як зловживання службовим становищем та злочин, передбачений частиною третьою статті 209 КК, оскільки не було вчинено предикатного злочину.
		На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду заявники посилаються на правову позицію, зазначену в ухвалі Верховного Суду України від 12 листопада 2009 року. У цій справі за обставин, подібних до суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_1, касаційний суд не погодився з кваліфікацію дій ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 191 КК і, вважаючи, що мало місце заволодіння чужим майном шляхом обману, кваліфікував дії цієї особи  за частиною четвертою  статті 190 КК. Це рішення суду, як вважає заявник, є свідченням того, що касаційний суд у справі щодо ОСОБА_1 застосував ту норму статті 191 КК, яка не підлягала застосовуванню, і тим самим допустив неоднакове застосування однієї і тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність. На переконання заявників, таке правозастосування в практиці касаційного суду є достатньою підставою для перегляду оспореного рішення і визнання його незаконним.
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_19 про задоволення заяви із зазначених у ній доводів, думку прокурора про безпідставність доводів заяви і необхідність відмови у її задоволенні, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи, зазначені в заяві, і дійшла висновку про таке.
		Порівняння суспільно небезпечних діянь оспореного та порівнюваного рішень свідчить про їх подібність за об'єктом злочину та такою ознакою об'єктивної сторони, як спосіб учинення злочину у формі обману; спеціальним суб'єктом злочину та такими ознаками суб'єктивної сторони, як вина, корисливий мотив та мета. Водночас ці діяння отримали різну кримінально - правову оцінку: в оспореному рішенні за частиною п'ятою статті 191 КК, а в порівнюваному перекваліфіковані з частини п'ятої статті 191  КК на частину четверту статті 190 цього Кодексу. 
		Ця відмінність у правозастосуванні, що потягла ухвалення різних за змістом судових рішень, дає підстави Верховному Суду України (далі - Суд) розглянути заяву, вирішити питання щодо законності оспореного судового рішення і виробити правову позицію щодо того, яку норму закону про кримінальну відповідальність належить застосовувати до наведених обставин справи, і зазначити ознаки відмінності між нормами закону про кримінальну відповідальність, передбаченими статтями 190 і 191 КК.
		У рішенні, наданому для порівняння, поведінка ОСОБИ 1, яка за статусом і колом повноважень, відповідає правовому становищу ОСОБА_1, була розцінена як обман (шахрайство). 
		Згідно зі статтею 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		У статті 191 КК передбачено три форми обернення чужого майна на свою користь - це привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. 
		Судова практика вже виробила сталі критерії (орієнтири) щодо розуміння правової природи такої форми злочину проти власності як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) це діяння від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Предмети майна, на яке спрямована злочинна поведінка службової особи, можуть мати різну правову природу. Зокрема, не виключається можливість заволодіння майном, на яке не поширюється компетенція службової особи або яке їй не ввірене й не перебуває у її віданні, чи таке майно є/перебуває у державній власності. Злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов'язальної тощо) інформації. Як правило, ці рішення формуються заувальовано (приховано) від осіб (фізичних чи юридичних), які наділені правоможностями щодо майна, на яке спрямована протиправна поведінка винної особи. Ці особи під впливом таких рішень або вказівок (підстави, вимоги, умови тощо) не знають (можуть не знати) дійсної природи цих дій (документів) і фактично піддаються обману, внаслідок якого відбувається перехід майна на користь службової особи. Така форма обману ніби уподібнює його з обманом (дезінформацією), до якого вдаються винні особи під час заволодіння чужим майном шахрайським способом.
		Проте обман, який застосується при викраденні чужого майна шляхом використання службового становища, має свої особливі, специфічні ознаки, які відрізняють його від обману при шахрайстві. Ця відмінність полягає в тому, що в першому випадку в основі обману (дезінформації), до якої вдається винна особа, завжди перебуває протиправне використання нею свого службового становища. Без застосування можливостей службового становища обман є недієвим і нездійсненним.                             Цей обман є різновидом обману, який через підвищену суспільну небезпеку і специфічні ознаки був криміналізований в окрему форму злочинів проти власності. У другому ж випадку заволодіння майном можливе без протиправного використання службового становища.
		У кримінальній справі, в якій заперечується рішення суду касаційної інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 використав своє службове становище директора ПП "Гермес сервіс груп" і в складі організованої групи вчинив дії (характер і перелік яких зазначено у судовому рішенні), внаслідок яких заволодів державними грошима на суму 4 900 000 гривень.
		Характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_1 саме як службової особи ПП "Гермес сервіс груп" створили ті умови і обстановку, за яких державні кошти безоплатно опинилися у нього та його спільників. Тобто в даному випадку використання ОСОБА_1 свого службового становища було тією необхідною дією, що перебуває у причиновому зв'язку з наслідком.
		Аналіз фактичних підстав кваліфікації дій ОСОБА_1 і нормативне тлумачення положень закону про кримінальну відповідальність, за якою було кваліфіковано ці обставини, дають підстави зробити висновок про те, що касаційний суд правильно кваліфікував дії засудженого. Водночас доводи заяв про визнання незаконним цього рішення є безпідставними.
		У судовому рішенні касаційної інстанції щодо ОСОБИ_1 (ухвала Верховного Суду України від 12 листопада 2009 року), на які зроблено посилання як на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, щодо якого ухвалено це рішення, попри подібність із фактичними обставинами діяння, вчиненого ОСОБА_1, отримало інакшу, відмінну кримінально-правову оцінку. 
		З'ясування причин та умов такого застосування норм закону у зазначених судових рішеннях відповідно до пункту першого частини першої статті 40012 і частини другої статті 40022 КПК 1960 р., перебуває за межами предмета перегляду, у зв'язку з чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цих рішень. При цьому вважає за необхідне зазначити, що правова оцінка суспільно небезпечного діяння, наведена у порівнюваних рішеннях касаційного суду, не завжди є прикладом правильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
		Твердження заявників про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого частиною третьою статті 209 КК, не може бути предметом перегляду Судом із підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 400-12 КПК, оскільки не надано для порівняння судових рішень, які б ілюстрували неоднаковість у правозастосуванні. Перегляд судового рішення щодо застосування зазначеної норми закону без надання судових рішень для порівняння буде свідченням повторного касаційного розгляду справи Судом, що процесуальним законом обмежено.
		Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та статтями 40020 , 40021 , 40023 КПК 1960 р., Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України                                         
		                                                                               постановила:
		відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_19
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		Головуючий                                                                   А.І. Редька
		 
		Судді:                                                    
		С.М. Вус М.Є. Короткевич
		 
		Л.Ф. Глос В.І. Косарєв
		 
		Т.В. Гошовська О.Т. Кузьменко                                                                                             
		 
		М.І. Гриців В.Ф. Пивовар
		 
		В.В. Заголдний Б.М. Пошва
		 
		Г.В. Канигіна А.М. Скотарь 
		 
		М.Р Кліменко Т.С. Таран
		 
		Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...