Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/3991/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2013.
Дата набрання законної сили: 20.01.2014
Результат оскарження 20.01.2014 Апеляційний суд Житомирської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 278/3991/13-ц
		 
		 
		 
		 
		 
		Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 
		02 грудня 2013 року                                                                           м. Житомир 
		Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю та його поділу, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, --
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернулась із заявою і просить суд ухвалити рішення, яким визнати садовий будинок НОМЕР_1 розташований на території садового товариства "Давидівський" Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі за текстом спірний будинок) об'єктом спільної власності позивача та відповідача, виділити позивачеві та відповідачеві по 1\2 частині зазначеного спільного сумісного майна на праві спільної часткової власності. Заявлені вимоги позивач підтверджував наданими суду доказами, а також показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні за його клопотанням. 
		В обґрунтування позову зазначила наступне. За час шлюбу відповідач отримав у власність зазначений спірний будинок. Разом з відповідачем добудували до нього декілька приміщень, облаштували та оселились. Даний будинок був придбаний батьками відповідача за кошті матері відповідача.
		Відповідач в судовому садінні позов не визнав та дав пояснення якими зазначив, що будинок був придбаний його мамою та саме за кошти останньої. Батьки відповідача за їх власні кошти добудували та облаштували для життя спірний будинок. Позивач та її батьки не приймали фінансової участі у придбанні та добудуванні будинку. В обґрунтування заперечень відповідача були заслухані показання свідків, викликаних за його клопотанням.
		Такі пояснення відповідача підтримала в судовому засіданні і третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3 разом із представником. Крім цього, дана третя особа повідомила, що отримала у спадщину від іншого сина грошові кошти. Саме за дані кошти придбала спірний будинок, добудувала і облаштувала. В даному будинку проживали сторони адже не мали свого власного житла. В задоволенні позову, вважає третя особа, слід відмовити.
		Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4, був повідомлений про дату час та місце слухання справи, однак не виявив бажання приймати у ній участі.
		Заслухавши пояснення сторін, третьої особи та його представника, показання свідків, допитаних за клопотанням обох сторін, дослідив матеріали справи, суд встановив, наступні фактичні обставини справи.
		Сторони зареєстрували шлюб 3 березня 2005 року в Веселківській сільській раді Любарського району Житомирської області (а.с.7). В теперішній час фактичні шлюбні стосунки припинені, однак сторонами не надано документів, які б підтверджували юридичне його розірвання. 23 січня 2005 року у сторін народилась спільна дитина Тетяна (а.с.8). 30 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на спірний будинок на ім'я відповідача видано свідоцтво про право приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 18.05.2006 року (а.с.9). Даних про реєстрацію прав власності на такий об'єкт нерухомості сторонами, у визначений процесуальним законом строк, надано не було. На ім'я відповідача виготовлено технічний паспорт на спірний будинок 10.10.2007 року (а.с.25) із зазначенням характеристик будинку. За розпискою від 25 квітня 2005 року ОСОБА_3 передала за придбання спірного будинку та земельних ділянок під ним 2,9 тисяч доларів США (а.с.28). Сторони визнали і не оспорювали факт придбання спірного будинку ОСОБА_3 за її особисті гроші отримані у спадщину від сина. Крім визнань сторонами даний факт підтверджується наданими відповідачем доказами (а.с.28-37).
		За показаннями свідків допитаних за ініціативою обох сторін встановлено наступне. Свідки допитані за клопотанням позивача стверджують, що добудування будинку здійснювалось за гроші сторін. Свідки допитані за клопотанням відповідача стверджували, що добудування здійснювалось за гроші третіх осіб. Твердження свідків, щодо фінансування створення добудови, ґрунтуються не на їх особистих знаннях, а на відомостях отриманих від інших осіб, зокрема і самих сторін і саме тому судом до уваги показання свідків, з даного приводу, не приймаються.
		Письмових доказів, які б підтверджували фінансову участь позивача у створенні добудови, суду не надано.
		Правовими підставами задоволення позову, на переконання позивача, є наступні норми матеріального права. 
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України). Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України). Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ст. 71 СК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ст. 368 ЦК України).
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. 
		Суд погоджується із позицією позивача щодо того, що дані правовідносини врегульовані зазначеними у позові і згаданими вище нормами закону. Разом з тим, слід зазначити, що в ході розгляду справи сторонами було визнано той факт, що фактичне придбання будинку здійснювалось третьою особою ОСОБА_3 і за особисто її гроші (отримані у спадок від іншого сину). За таких обставин та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України, даний факт доказування не підлягає та спростовує вимоги позивача щодо визнання спірного будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, як такий, що ним не являється адже не набувався подружжям взагалі та в тому числі під час шлюбу.
		На підтвердження даної позиції слугує і викладене в пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".
		За таких обставин та приймаючи до увагу факт не придбання жодним з подружжя спірного будинку, адже фактично даний будинок придбала ОСОБА_3, мамою відповідача, вимога про визнання спірного будинку об'єктом спільної сумісною власністю не підлягає до задоволення. В доповнення слід зауважити, що джерелом отримання спірної  власності, не були кошти подружжя. Будинок придбався третьою особою за кошти отримані нею у спадок. Дані кошти не були коштами подружжя тобто спільним сумісним майном.
		Судом також зауважується, що в судовому засіданні не було доведено будь-якими, в тому числі належними та допустимими доказами, факт реєстрації майна за відповідачем за час шлюбу адже законом пов'язується момент набуття прав власності на об'єкти нерухомого майна з часу його державної реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
		Інша і похідна позовна вимога про виділення сторонам по 1\2 частині спірного будинку, також не підлягає до задоволення, адже дана вимога є похідною вимогою від основної про визнання спірного будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В судовому засіданні не було доведено належними та допустимими доказами поданими у встановленому законом порядку факт збільшення спірного майна саме за кошти подружжя і таке майно (гроші за будівництво добудови та в подальшому і сама добудова) є спільним сумісним та підлягає до поділу в порядку ч. 1 ст. 62 СК України.
		Саме за таких обставин у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 62, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, суд, --
		 
		В  И  Р  І  Ш  И  В:
		В задоволенні позову відмовити. 
		 
		Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		          
		                    
		Суддя                                                                                                                     Є.О. Грубіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...