Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/392 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 грудня 2013 року Справа № 14/392 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши  касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пласт" на ухвалувід 06.09.2013 господарського суду Полтавської областіта постановувід 01.10.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 14/392 господарського суду Полтавської області за позовомприватного акціонерного товариства "Пласт", м. Миронівка Київської обл.довійськового племінного заводу "Чутове" (правонаступник - державне  підприємство "Чутове"), смт. Чутове Полтавської обл.треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача   1. Відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України  2. Відділ державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиціїпро стягнення  20 663,38 грн. боргу, 2 208,90 грн. пені, 112,82 грн. інфляційних втратпредставники сторін у судове засідання не з'явилися.     
		 ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2002 у справі №14/392 позов задоволено, стягнуто з військового племінного заводу "Чутове" (далі - відповідач) на користь приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - позивач)  20 663, 38 грн. основного боргу, 2 208, 90 грн. пені, 112, 82 грн. інфляційних втрат, 229, 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 16.09.2002 №14/392.
		20.08.2013 від відповідача до суду надійшла заява про визнання наказу від 16.09.2002 №14/392 таким, що не підлягає виконанню.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 (суддя Іваницький О.Т.) заяву відповідача задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Полтавської області від 16.09.2002 № 14/392.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Гончар Т.В.) вказану ухвалу залишено без змін. 
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача. 
		Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 5 ст.124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).  
		В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що незвернення позивача з грошовими вимогами у справі про банкрутство відповідача не може бути підставою для звільнення останнього від виконання судового рішення. 
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.06.2005 порушено провадження у справі №10/59 про банкрутство військового племінного заводу "Чутове".
		31.08.2005 у №162 газети "Голос України" опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство військового племінного заводу "Чутове".
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.11.2005 у справі №10/59 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого не були включені спірні грошові вимоги позивача. Одночасно судом було зазначено про погашення грошових вимог кредиторів, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство.
		Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до конкурсних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.
		Як вбачається, грошові вимоги позивача до відповідача ґрунтуються на рішенні господарського суду Полтавської області від 05.09.2002 у даній справі, отже виникли до порушення справи про банкрутство військового племінного заводу "Чутове" та є конкурсними.
		Колегія суддів зазначає, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.
		При цьому прийняття судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство.
		Однак позивач із заявою про визнання його кредитором у справі №10/59 про банкрутство відповідача взагалі не звертався.
		Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у визначений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, згідно з якою вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		За таких обставин грошові зобов'язання військового племінного заводу "Чутове" перед ПАТ "Пласт" є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство. 
		Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
		Отже, до правовідносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України, зокрема статті 117 цього Кодексу, застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта.  
		Частиною 4 статті 117 ГПК України встановлено, що господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин, до яких слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону про банкрутство.
		За ст. 1 Закону про банкрутство погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
		Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.
		Таким чином, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань в порядку, встановленому Законом про банкрутство.
		Враховуючи зазначене, наказ господарського суду Полтавської області від 16.09.2002 у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги ПАТ "Пласт", які підтверджені рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2002, є погашеними в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
		За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо необхідності задоволення заяви відповідача, поданої в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України, є законними та обґрунтованими.
		У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		З урахуванням викладеного та керуючись ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пласт" залишити без задоволення.
		2.          Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 у справі №14/392 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                                Б.М. Поляков
		Судді                                                                                          В.М. Коваленко
		                                                                                                    О.Є. Короткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...