Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4481/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2013 року Справа № 904/4481/13 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 
		головуючого - судді      Капацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у справі№  904/4481/13господарського судуДніпропетровської  області    за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства  "Райффайзен Банк Аваль"    доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра"простягнення 63 370 грн.
		за участю представників від: позивача не з'явився, повідомлений належним чиномвідповідача Шпорта О.О. (довір. від 18.07.2013)
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 у справі № 904/4481/13 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства  "Райффайзен Банк Аваль" (Позивач) в задоволенні позовних вимог  про стягнення з   Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" (Відповідач) 55 800 грн. грошових коштів, 7 570,45 грн. - процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 та прийнято нове, яким позовні вимоги Позивача задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 55 800 грн. грошових коштів, 180,82 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами. На Відповідача покладено судові витрати.
		Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013, залишити в силі рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 у справі                       № 904/4481/13.
		В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарський суд Дніпропетровської області  з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" безпідставно отриманих коштів у розмірі 55 800 грн. та процентів за користування безпідставно отриманими коштами в сумі 7 570,45 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2011 між  сторонами укладено договір № С-04-102-1/1216, згідно з яким Позивач передав Відповідачу передоплату за оформлення дозвільних документів на розміщення  реклами у сумі 55 800 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 у справі                       № 904/1262/13-г встановлено, що вказаний договір є неукладеним. 
		Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказав на їх необґрунтованість та зазначив, що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1262/13-г надано правову оцінку договору              № С-04-102-1/1216 та визнано його неукладеним. Разом з тим, це не є встановленим юридичним фактом, а є правовою оцінкою суду певних обставин справи. Відсутність визначення сторонами в договорі певного порядку, мети та остаточного результату виконання не може бути підставою вважати договір неукладеним.
		Суд першої інстанції зазначає на неможливість застосування до даних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки грошові кошти отримані Відповідачем на підставі договору № С-04-102-1/1216, укладеного між сторонами.
		Судом апеляційної інстанції скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 та прийнято нове, яким позовні вимоги Позивача задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 55 800 грн. грошових коштів, 180,82 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Постанова мотивована тим, що відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
		Згідно з приписами пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 у справі № 904/1262/13-г відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у позові про визнання договору № С-04-102-1/1216 недійсним, оскільки вказаний договір є неукладеним. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним.
		             Оскільки, договір № С-04-102-1/1216 від 15.08.2011 є неукладеним, а Відповідачем не виконані зобов'язання, апеляційним господарським судом задоволено позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача безпідставно отриманих коштів на суму 55 800 грн..
		Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Відповідача            55 800 грн. з наступних підстав.
		Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 у справі № 904/1262/13-г визнано договір № С-04-102-1/1216  неукладеним.
		Позивачу не повернуті грошові кошти в розмірі 55 800 грн., сплачені платіжним дорученням № 4571 від 17.08.2011, Відповідачем не виконані зобов'язання.
		Листом від 22.10.2012 № 3373 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" з вимогою про повернення сплачених Банком коштів і припинити відносини стосовно предмету договору  № С-04-102-1/1216 від 15.08.2011. ТОВ "Аста Ра" в листі               № 12012 від 12.11.2012 пропонує Банку скасувати договір № С-04-102-1/1216, як неможливий для виконання та укласти новий договір, де будуть перелічені види робіт та структури, що беруть участь у погодженні, вартість виконання робіт.
		Судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача відсотків за користування коштами та стягнуто 180,82 грн., оскільки Відповідачу стало відомо про безпідставне володіння майном,  з моменту вступу в силу рішення суду, а саме з 21.04.2013.
		Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). 
		          Згідно зі статтею 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
		Позивач звертаючись з позовом про стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими коштами, здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України). Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
		Приймаючи рішення щодо стягнення з Відповідача процентів, нарахованих на підставі статті  1048 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин положення про договір позики.
		Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у справі № 904/4481/13 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" 180,82 грн. процентів.  Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра"  підлягає частковому задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" задовольнити частково.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у справі № 904/4481/13 скасувати в частині стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Ра" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 180,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
		В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні вимог.
		В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у справі № 904/4481/13 залишити без змін.
		Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аста Ра"                     (49018, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 167, код ЄДРПОУ 37275452) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 344,10 грн., зайво сплачений згідно з платіжним дорученням № 84 від 21.10.2013.
		 
		 
		Головуючий - суддя                                                                  Н.В. Капацин
		 
		Судді                                                                                                Ж.О. Бернацька
		 
		                                                                                                Д.С. Кривда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...