Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1570/7242/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"04" грудня 2013 р.                               м. Київ                                        К/800/9629/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		                             
		       Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,                                                               
		        
		при секретарі: Кравченко Т.М., 
		 
		з участю представників: компанії «Глорион С.А.» Обаніної О.М., Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Фекліної Л.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом компанії «Глорион С.А.» до Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Кавуна Юрія Даниловича, державних інспекторів Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Кирси Віктора Вікторовича, Парамоненка Сергія Володимировича про визнання дій, припису та бездіяльності протиправною, за касаційною скаргою компанії «Глорион С.А.» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року,  
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У  квітні 2011 року компанія «Глорион С.А.» звернулась до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати:
		протиправними дії державного інспектора Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Парамоненка С.В.  щодо заборони входу теплоходу «Афіна» в пункт пропуску ДП «Одеський морський торговельний порт»;
		протиправними дії державного інспектора Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Кирси В.В. щодо проведення відбору проб ізольованого баласту теплоходу «Афіна»;
		протиправними дії посадових осіб Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря щодо затримання теплоходу «Афіна», а саме -  інспектора Парамоненка С.В. у зв'язку із проведенням розрахунку збитків без урахування баласту, що залишився на борту судна по закінченню вантажних операцій, на підставі результатів лабораторного аналізу вод, відібраних з порушенням способу, порядку відбору;  - заступника начальника Кавуна Ю.Д. у зв'язку з прийняттям припису про затримання теплоходу «Афіна» від 23.06.2011 без надання судновласнику     інформації про наявність претензії, можливості добровільно сплатити завдані збитки або надати банківську гарантію;
		протиправним припис про затримання теплоходу «Афіна» від 23.06.2011;
		протиправною бездіяльність заступника начальника Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Кавуна Ю.Д. у зв'язку з тим, що після  сплати суми збитків, встановленої претензією № 000086 від 23.06.2011, він не повідомив капітана ДП «Одеський морський торговельний порт» про відсутність неврегульованих питань для скасування та відзиву припису.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що теплохід «Афіна», управління яким здійснює компанія «Глорион С.А.», 20.06.2011 прибув в пункт пропуску ДП «Одеський морський торговельний порт» для завантаження вантажу. За результатом проведення посадовими особами Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря екологічного контролю судна, на судновій екологічній декларації поставлено відмітку «вхід заборонено» з посиланням на скинуті за борт баластні води з перевищенням гранично - допустимих концентрацій заліза та завислих речовин, складено претензію про відшкодування суми збитків, заподіяних внаслідок забруднення морських вод України, та припис про затримання судна у зв'язку з невідшкодуванням збитків. 
		Відбір проб ізольованого баласту було здійснено за відсутності правових підстав, з порушенням встановленої процедури та поза межами повноважень, наданих посадовим особам екологічної інспекції під час проведення екологічного контролю судна. Розрахунок збитків здійснено без урахування баласту, що залишився на борту судна по закінченню вантажних операцій, на підставі результатів лабораторного аналізу вод, відібраних з порушенням способу, порядку відбору. Припис про затримання судна прийнято без врахування права компанії на добровільне відшкодування збитків та надання банківської гарантії. Посадовими особами відповідача залишено поза увагою факт добровільного виконанання вимог претензії та не вчинено дій по відкликанню припису про затримання судна. 
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня                    2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
		У касаційні скарзі Компанія «Глорион С.А.», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Встановлено, що 20.06.2012 теплохід «Афіна», прапор Мальта, порт приписки Валетта, судновласник компанія «Глорион С.А.», номер ІМО 8029272 прибув в пункт пропуску ДП «Одеський морський торгівельний порт» для проходження процедури «відкриття кордону».
		Цього ж дня за результатом проведення державними інспекторами Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря екологічного контролю судна, було складено акт обстеження. У ньому зафіксовано, що адміністрація судна відмовила у наданні баластної форми на прибуття до порту та відборі проб з танків судна. Згідно судової екологічної декларації баласт води у кількості 3500 м3 буде скинутий у порту міста Одеса під час вантажних операцій. Згідно інформації адміністрації судна у форпік танку знаходиться 790,9 м3 баластних вод. Приписано заборонити скид баластних вод за борт у внутрішні морські та територіальні води України без рішення екологічної інспекції щодо відповідності якості вод нормативам гранично допустимих концентрацій речовин.
		У судновій екологічній декларації № 924/1 теплоходу «Афіна» державним інспектором Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря  Парамоненком С.В. здійснено запис «вхід заборонено».
		Державним інспектором Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Кирсою В.В. проведено відбір проб ізольованого баласту судна, про що складено відповідний акт. 
		За результатами лабораторних аналізів № 1276 у баластній воді вміст заліза в мг/дм3 становить 0,09, завислих речовин в мг/дм3 - 3, що не відповідає нормі - 0,05 та 2 (фон) відповідно.
		В період з 20.06.11 по 23.06.2011 під час завантаження судна, було здійснено скидання баластних вод в акваторію ДП «Одеський морський торгівельний порт» в кількості 2942,954 м3.
		23.06.2011 щодо капітана теплоходу «Афіна» було складено протокол про адміністративне правопорушення. 
		Інспектором Парамоненко С.В. проведено розрахунок збитків, на суму 1403,01 дол. США, виходячи з вказаного у судновій екологічній декларації від 20.06.2011 № 924/1, планованого до скидання баластних вод в кількості 3500 м3  та складено претензію  № 000086  від 22-23.06.2011 з вимогою сплатити вказану суму збитків.
		Заступником начальника Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Кавуном Ю.Д. винесено припис про затримання судна. Припис надійшов до капітана порту о 14:50 год. 23.06.2011.
		23.06.2011 о 16:55 год. до Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря подано платіжну вимогу від 23.06.2011 № 146 про сплату спричинених збитків.
		23.06.2011 о 18:55 год. Державна екологічна інспекція по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря повторно була повідомлена про оплату завданих збитків та необхідність зняття всіх претензій до судна.
		24.06.2011 о 12:40 год. на підставі листа Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря від 24.06.2011 № 2235/10 оформлено відхід теплоходу «Афіна».
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що під час здійснення екологічного контролю теплоходу «Афіна» посадові особи Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря діяли у межах наданих повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
		Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, виходячи з наступного.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 (далі - Закон № 1264-XII) охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
		Частинами 2, 3 статті 16 вказаного Закону, у редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
		До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (пункт «б» частини 1 статті 20 Закону № 1264-XII, у редакції на час спірних правовідносин).
		Згідно з приписами пункту 1 чинного на час спірних правовідносин Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря № 528 від 06.12.2006, затвердженого Наказом  Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Положення № 528) Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.
		За змістом підпункту 7 пункту 5 Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України екологічний та радіологічний контроль транспортних засобів, у тому числі суден, військових кораблів, що перевозять вантажі, які містять промислову сировину, відходи виробництва, шкідливі хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища речовини, пестициди і агрохімікати, усі види риб, диких тварин і рослин, сировину з диких тварин та дикорослих рослин, мисливські трофеї, а при потребі здійснює екологічний контроль на місцях формування вантажів.
		Як визначено у підпункті 6 пункту 6 Положення Інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право, зокрема, зупиняти, оглядати та затримувати (тимчасово) у встановленому законом порядку будь-які судна, кораблі та інші плавучі об'єкти, що перебувають у внутрішніх морських водах і територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, незалежно від форм власності та господарювання для з'ясування причин та обставин скидання або втрат речовин, шкідливих для водних об'єктів та водних живих ресурсів, здійснювати перевірки правильності реєстрації у суднових документах операцій з цими речовинами, а також перевірки документів, що засвідчують право на рибний промисел, добування водних тварин і рослин та проведення інших видів робіт.
		Екологічний та радіологічний контроль транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється відповідно до Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, що затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 8 вересня 1999 року № 204 (далі - Положення №   204).
		Вказане Положення передбачає екологічний контроль автомобільного, морського та річкового транспорту (п.4), екологічний контроль вантажів (п.5), екологічний контроль об'єктів тваринного та рослинного світу (п.6), радіаційний контроль (п.7), хіміко-аналітичний контроль речовин (п.8).
		Пунктом 4.3. Положення № 204 передбачено екологічний контроль морських та річкових суден та повноваження інспектора при його проведенні.
		Екологічний контроль суден проводиться з метою перевірки:
		- виконання ними вимог чинного законодавства та міжнародних угод України щодо запобігання забрудненню моря; 
		- наявності свідоцтв про стан судна та його водоохоронного обладнання; 
		- відповідності стану судна та його водоохоронного обладнання виданим на них свідоцтвам.
		Під час контролю судна держекоінспектор самостійно або разом з уповноваженим Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства або з інспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належністю та спільно з капітаном (або іншою особою командного складу) проводять:
		- огляд суднового водоохоронного обладнання на відповідність його встановленим правилам охорони морських вод від забруднення;
		- зовнішній огляд судна й поверхні води поблизу нього;
		- перевірку наявності пломб на осушувальних системах, баластових танках, сепараційних установках, системах зливу за борт лляльних та інших забруднених вод;
		- відповідну перевірку гарантій власника судна, зазначених у судновій декларації, щодо безпеки його судна для внутрішніх і територіальних вод України.
		Даний перелік повноважень інспектора щодо огляду судна є вичерпним. Він не передбачає повноважень на проведення відбору проб ізольованого баласту, а передбачає лише перевірку наявності пломб на осушувальних системах, баластових танках, сепараційних установках, системах зливу за борт лляльних та інших забруднених вод.
		Вказана обставина не була врахована судами попередніх інстанцій.
		Підпунктом 1.2 пункту 1 Загальних положень Положення № 204 передбачено, що підрозділи територіальних органів Мінприроди, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, зокрема, проводять експрес-аналіз речовин та матеріалів з метою встановлення їх належності до числа токсичних, радіоактивних речовин або відходів та вмісту забрудненого баласту і стічних вод суден. 
		Підпунктом 2.2. пункту 2 передбачено, що держекоінспектор у процесі чергування здійснює, зокрема, експрес-аналіз речовин для їх ідентифікації та встановлення ступеня токсичності (у разі необхідності).
		Аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі необхідності контролю екологів може бути піддано речовини та матеріали з метою встановлення їх належності до числа токсичних, радіоактивних речовин або відходів та вмісту забрудненого баласту і стічних вод суден. 
		Визначення баластних вод міститься у таких нормативно-правових актах.
		Відповідно до п. 1.6 Інструкції щодо процедур приймання та скидання водяного баласту на акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 491 (надалі - Інструкція № 491) від 13.06.2007 р. баластна вода - це забортна вода, прийнята для баластування судна. Подібне визначення міститься у п. 2.3 Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 199 від 09.01.1997 р. (надалі - ДСанПІН 199-97), який також визначає баластні води як забортну воду, прийняту для баластування судна.
		Класифікація баластних вод визначається виходячи із наступного.
		Україна є учасницею базової міжнародної конвенцій у сфері захисту морського середовища від забруднення - Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, яка набула чинності для України 21 вересня 1993 року (надалі - Конвенція МАРПОЛ 73/78).
		Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Аналогічна норма міститься і у частині 2 статті 71 Закону № 1264-ХІІ.
		Вказана Конвенція поділяє баласт на чистий, забруднений та ізольований. 
		Брудний баласт - це забортна вода, яка прийнята у вантажні танки, та яка відводиться за борт через загальну систему загальними баластними насосами поза межами особливих районів, за 12-ти мильною зоною через відстійний танк, під контролем САВРУС (системи автоматичного вимірювання, реєстрації та управління відведенням нафти, з самописцем - прибором контролю нафтовмісту на скиданні, що забезпечує сигнал про перевищення 15 мг/л, команду на автоматичний запірний пристрій та зупинку насосу). Також брудний баласт можна визначити як баласт, що міститься у неочищених від нафти танках.
		Чистий баласт - це забортна вода, яка прийнята в ізольовані баластні танки або в ретельно вимиті вантажні танки, яка відкочується за борт через загальну баластну систему загальними баластними насосами, поза меж особливих районів, на ходу судна, за 12-ти мильною зоною. Також чистий баласт - це баласт з танку, який був зачищений до такого ступеню, що злив не викликає появи маслянистої плівки на поверхні води та зміни її кольору та вміст нафти в ньому не перевищує 15 частин на мільйон.
		Ізольований баласт - це забортна вода, яка прийнята в ізольовані баластні танки, які мають автономну систему викачки та окремі, лише для цієї мети насоси, та яка скидається за борт без обмеження. Ізольований баласт це баласт, який знаходиться в танках з повністю ізольованою (окремою) баластною системою.
		Подібні визначення дають і норми національного законодавства. Зокрема,  ДСанПІН 199-97 визначають чистий баласт як водяний баласт у танку, що призначений тільки для цього, або в танку, який після останнього транспортування в ньому нафти очищений до такого стану, що стік з нього, скинутий з непорушного судна на спокійну чисту воду при ясній погоді, не викликає появи слідів нафти на поверхні води.
		Правила запобігання забруднення із суден внутрішніх водних шляхів України, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 694 від 13 серпня 2007 року (надалі - Правила №   694) визначають забруднений баласт як баластну водяну суміш (з нафтою або іншими забруднювальними речовинами), яка утворюється в неочищених суднових танках (нафтотанках) після приймання до них водяного баласту. Ізольований баласт визначається як баластна вода, прийнята в танк, який повністю відділений від вантажної та паливної систем і призначений тільки для перевезення баластних вод.
		Відповідно до положень Конвенції ООН з морського права 1982 року, що набула чинності для України 03.06.1999, на підставі Закону України  «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-ХІV від 03.06.1999, забруднення морського середовища означає привнесення людиною безпосередньо чи опосередковано речовин чи енергії в морське середовище, включаючи естуарії, яке призводить чи може призвести до таких пагубних наслідків як шкода живим ресурсам та життю в морі, небезпеку для здоров'я людини, створення перешкод для діяльності на морі, в тому числі для рибальства та інших правомірних видів використання моря, зниження якості морської води, що використовується, та погіршення умов відпочинку.
		Пункт 2.15 ДСанПІН 199-97 забруднення морського середовища визначає як привнесення людиною безпосередньо чи побічно речовин, мікроорганізмів у морське середовище, включаючи гирлові райони рік, які призводять або можуть призвести до згубних наслідків, завдати шкоди живим ресурсам та життю в морі, створити небезпеку для здоров'я людини, перешкоди для діяльності на морі, погіршити якість морської води та умов відпочинку.
		Стаття 1 Водного кодексу України визначає забруднення вод як надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин. 
		Ідентичну норму містить пункт 3 Правил з охорони морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 269 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року   № 431 (надалі - Правила № 269). При цьому забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об'єкт у результаті господарської діяльності людини.
		Правила № 269 в розділі Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення із суден, зокрема, передбачають заборону і дозвіл скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України.
		Так, пунктом 4 в редакції на час спірних правовідносин заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України: 
		вантажів, які перевозяться навалом, насипом чи у зрідженому стані; 
		відходів та сміття; 
		вод, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин (далі - ГДК), наведених у додатку до цих Правил, крім вод після охолодження суднових механізмів. 
		Пунктом 5 дозволено скидання стічних вод із суден: 
		які перебувають у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, а також у портах України, за умови очищення стічних вод на суднових установках, які відповідають вимогам, установленим МАРПОЛ 73/78 та підтвердженим свідоцтвом класифікаційного товариства; 
		які не обладнані закритими системами стічних вод, якщо чисельність осіб, що перебувають на борту, не перевищує 10 чоловік.
		Аналіз зазначених правових норм в сукупності дає підстави для висновку, що скидання ізольованого водяного баласту за своїм змістовним навантаженням не є тотожнім скиданню забруднюючих речовин з морського судна.
		Цей висновок також підтверджується Інструкцією про порядок пломбування в морських торгівельних і річкових портах України суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту України № 695 від 30.09.2002 (надалі - Інструкція       № 695), відповідно до положень якої пломбуванню підлягають всі суднові пристрої, які спеціально призначені для безпосереднього скидання за борт судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять.
		Орієнтовний перелік суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, які повинні бути опломбовані наведено в додатку 1 Інструкції № 695. В свою чергу пункт 2.5.2 цієї Інструкції визначає, що не підлягають пломбуванню пристрої, призначені для суднових операцій, які постійно здійснюються в порту, в тому числі призначені для скидання ізольованого баласту.
		Ізольований баласт по суті є баластною водою, яка прийнята у баластні танки, які є повністю ізольовані та незалежні від усіх інших систем судна (як то паливна, вантажна, фанова та ін.), та використовується тільки для набрання додаткової ваги судну з метою покращення його морехідних якостей. 
		Відповідно до параграфу 4 (В) правила 34 частини С глави 4 Конвенції МАРПОЛ 73/78, ізольований баласт взагалі не підлягає контролю, його скид в особливих районах не заборонений та не обмежений. Пункт 3.4.1 ДСанПІН 199-97 визначає, що відведення чистого баласту з ізольованих танків, якщо він прийнятий за межами акваторії порту вивантаження, будь-якими обмеженнями не обумовлюється.
		За таких обставин суди помилково застосували пункт 4 Правил № 269 до ізольованого баласту.
		Стаття 67 Водного кодексу України забороняє заходження в територіальне море суден, які не провели заміну ізольованого баласту та не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам. 
		          Підпунктом 4.4.4. пункту 4.4 ДСанПІН 199-97 передбачено, що скидання ізольованого баласту в територіальних водах держави може бути допущене тільки у тому випадку, якщо він пройшов на судні обробку проти мікробіологічної та паразитарно-гідробіонтної флори та фауни, або якщо баласт був забраний (замінений) за межами територіальних вод держави, із порту якої вийшло судно. 
		Аналіз цієї  норми свідчить про те, що передбачено  дві  умови для допуску до ізольованого баласту в територіальних водах України: 
		- він має пройти на судні обробку проти мікробіологічної та паразитарно-гідробіонтної флори та фауни (для її реалізації необхідно виконати підпункт 4.4.7. пункту 4.4. ДСанПІН 199-97, згідно якого скидання чистого (ізольованого) баласту в територіальних водах України дозволяється за умови наявності на судні системи по обробці баластних вод, яка забезпечує її знезараження, або пред'явлення результатів лабораторного дослідження їх на судні або в порту прибування);
		-якщо ізольований баласт був забраний (замінений) за межами територіальних вод держави, із порту якої вийшло судно (для її реалізації необхідно виконати підпункт 4.4.5 пункту 4.4  ДСанПІН 199-97, у судновому журналі повинно бути зазначено географічні координати, дати і кількість прийнятого на борт баласту). 
		Судами встановлено, що 17.06.2011 теплохід «Афіна» перед заходом у територіальне море України провів зміну баласту. Ця операція зафіксована в судновому журналі .
		Частиною 2 статті 5 Конвенції МАРПОЛ 73/78 передбачений порядок інспектування суден під час перебування в портах або віддалених від берега терміналах, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь Сторони, яке здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною. Будь-яке таке інспектування обмежується лише перевіркою наявності на судні дійсного Свідоцтва, якщо в цієї Сторони не буде очевидних підстав думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. У цьому випадку або у випадку, якщо судно не має дійсного Свідоцтва, Сторона, що здійснює інспектування, вживає заходів, що забезпечують невихід у море такого судна доти, поки воно не зможе вийти в море, не представляючи надмірної загрози для морського середовища. Однак така Сторона може дозволити судну залишити порт або віддалений від берега термінал для прямування на найближчу підходящу судноремонтну верф.
		Крім того, статтею 6 Конвенції МАРПОЛ 73/78 визначено порядок виявлення порушень і забезпечення виконання Конвенції. Так, згідно частини 2 вказаної статті судно, до якого застосовується ця Конвенція, у будь-якому порту або віддаленому від берега терміналі Сторони може бути піддано інспектуванню посадовими особами, призначеними або уповноваженими такою Стороною, щоб перевірити, чи не зробило таке судно скидання шкідливих речовин на порушення положень Правил. Якщо в результаті інспектування буде виявлене порушення положення Конвенції, то Адміністрації надсилається про це повідомлення для вжиття відповідних заходів. Кожна Сторона надає Адміністрації докази, якщо такі є, того, що судно на порушення положень Правил зробило скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Якщо це практично можливо, компетентна влада цієї Сторони повідомляє капітана судна про передбачуване порушення. Після отримання таких доказів Адміністрація проводить розслідування справи і може просити іншу Сторону надати додаткові або більш переконливі докази передбачуваного порушення. Якщо Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють порушити переслідування відносно передбачуваного порушення, вона дає розпорядження про порушення такого переслідування відповідно до свого законодавства якомога швидше. Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи Сторону, що повідомила про передбачуване порушення, а також Організацію. Сторона може піддати інспектуванню судно, до якого застосовується Конвенція, коли воно заходить у порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, якщо від іншої Сторони отримано прохання про таке інспектування разом з достатніми доказами того, що це судно зробило в якому-небудь місці скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Доповідь про таке інспектування надсилається Стороні, що просила про інспектування, і Адміністрації для того, щоб можна було вжити відповідні заходи відповідно до положень цієї Конвенції. 
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що порядок інспектування суден передбачає обмеження інспектування лише перевіркою наявності на судні дійсного Свідоцтва, якщо не буде очевидних підстав думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. Порядок виявлення порушень і забезпечення виконання Конвенції передбачає інспектування посадовими особами, чи не зробило таке судно скидання шкідливих речовин на порушення положень Правил.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зобов'язує суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		При цьому першим, що має перевірити суд Закон визначив, чи оскаржувані рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень прийняті (вчинені) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При визначенні повноважень державних інспекторів Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря щодо відбору проб ізольованого баласту суди керувалися Правилами відбору баластних вод для визначення в них забруднюючих речовин, які затверджені наказом начальника Державної екологічної  інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 31.12.2010    № 976 (далі - Правила № 976). 
		Посилання судів на вказані Правила є безпідставними, виходячи з наступного.
		Указом Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. 
		Відповідно до пункту 6 Указу Кабінету Міністрів України постановлено затвердити до 1 грудня 1992 року Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер. 
		Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
		Пунктом 4 Положення передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт. 
		Згідно з пунктом 4 Положення на державну реєстрацію не подаються акти:                        а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм; е) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші). 
		Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування (пункт 15 Положення).
		У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. 
		Оскільки щодо Правила № 976 не було дотримано зазначених вимог, вони не можуть бути застосовані.
		Висновок судів про те, що дії інспектора не суперечать вимогам Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення з суден МАРПОЛ 73/78, Міжнародній конвенції про захист Чорного моря від забруднення, статті 67 Водного кодексу України, оскільки зазначені нормативні акти не містять заборони щодо проведення відбору проб ізольованих баластних вод не ґрунтуються на законі.
		Як вже зазначалось, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відсутність заборони на вчинення певних дій не свідчить про наявність відповідних повноважень.
		З огляду на викладене також не ґрунтується на законі висновок суду про те, що хоча здійснення запису «вхід заборонено» прямо не передбачено Положенням № 204, такий запис не суперечить загальним приписам чинного законодавства України.
		В частині позову щодо правомірності способу та порядку відбору проб ізольованого баласту у судових рішеннях також відсутні посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт, який врегульовує спірні правовідносини.
		Крім того, додатковою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, суди визначили ненадання представником позивача відповідних доказів.
		При цьому судами не враховано, що відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Необґрунтованим є висновок судів про відхилення листів державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 25.07.2012  № 784, від 17.08.2012 № 020и/5-850, в яких зазначено, що екологічною службою порту 21.06.2011 року забруднень акваторії порту зафіксовано не було, а з 21.06.2011 до 23.06.2011 повідомлень про забруднення акваторії порту  м. Одеси у відділі охорони навколишнього середовища не зафіксовано. 
		В частині позовних вимог щодо правомірності розрахунку збитків судом  встановлено, що із загальної кількості ізольованого баласту теплоходу «Афіна» у розмірі 3 500 м3, в акваторії ДП «Одеський морський торговельний порт» 510 м3   скинуто не було. 
		Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, судами не враховано, що відповідно до Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 року № 116 (надалі - Положення № 116), обчислення розміру відшкодування проводиться з врахуванням кількості скинутих у водне середовище забруднюючих речовин, а не передбачуваних до скидання таких речовин.
		Порядок сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден врегульований пунктом 4, відповідно до якого іноземними судновласниками розрахунки проводяться в безготівковій іноземній валюті через кореспондентські рахунки уповноважених банків України (банків, які мають генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій). 
		У разі відмови від добровільного відшкодування збитків Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди оформляє і передає до суду позови в установленому порядку для стягнення сум. 
		З метою запобігання затримки судна, корабля, іншого плавучого засобу Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди вживають заходів до отримання гарантії про сплату збитків. 
		Гарантією відшкодування збитків може бути тільки банківська гарантія про сплату вказаної в претензійних документах суми збитків від судновласника або агентської організації (морського агента), що представляє інтереси судновласників, відповідно до  ст. 117  Кодексу торговельного мореплавства України. 
		У випадку неподання фізичною чи юридичною особою гарантії Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди вживають заходів до затримання судна, корабля, іншого плавучого засобу; капітану порта, в якому знаходиться судно, корабель або інший плавучий засіб, надсилається Припис (додаток  № 4 до цього Положення) про його затримку і копія в    Україні.  
		В частині позовних вимог щодо законності припису про затримання судна, відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що будь яких доказів ненадання відповідачем адміністрації судна можливості сплатити у добровільному порядку суму збитків або надати банківську гарантію щодо їх відшкодування позивачем до суду надано не було. 
		При цьому судами також не враховано, що обов'язок по доказуванню законом покладено на відповідача, а не позивача. 
		Необґрунтованим є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника  Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря Кавуна Ю. Д., який після сплати по припису тривалий час не підтверджував відсутності неврегульованих питань з теплоходом «Афіна» капітану ДП «Одеський морський торговельний порт» та не відкликав припис.
		Постановою Кабінету міністрів України № 198 від 20.03.1995 «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон», передбачено здійснення цілодобового екологічного контролю в пункті пропуску через державний кордон -ДП «Одеський морський торговельний вантажний порт».
		Організація роботи Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря, в тому числі і заступника начальника  Кавуна Ю. Д., який виніс припис про затримання судна і який не вжив  заходів для недопущення затримання судна після сплати по припису не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
		Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 
		Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, 
		 
		постановив: 
		 
		Касаційну скаргу компанії «Глорион С.А.»  - задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними:
		дії державного інспектора Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря Парамоненка Сергія Володимировича, які полягають в тому, що він 20.06.2011 року при відсутності правових підстав заборонив вхід теплоходу «Афіна» в пункт пропуску ДП «Одеський морський торговельний порт», провів розрахунок збитків   без врахування баласту, що залишився на борту судна по закінченню вантажних операцій, на підставі результатів лабораторного аналізу вод, відібраних з порушенням способу, порядку відбору;
		дії державного інспектора Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря Кірси Віктора Вікторовича, які полягають в тому, що він 20.06.2011 року при відсутності правових підстав провів відбір проб ізольованого баласту теплоходу «Афіна» з порушенням способу, порядку (процедури) відбору;
		дії заступника начальника інспекції Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря Кавуна Юрія Даниловича, які полягають в тому, що він виніс припис про затримання теплоходу «Афіна» від 23.06.2011 року без надання судновласнику інформації про наявність претензії, можливості добровільно  заплатити за завдані збитки або надати банківську гарантію;
		припис про затримання теплоходу «Афіна» від 23.06.2011 року;
		бездіяльність заступника начальника  Державної екологічної інспекції з охорони довкілля  Північно-Західного регіону Чорного моря Кавуна Юрія Даниловича, яка полягає в тому, що після сплати по припису № 000086 від 23.06.2011 року він не підтвердив відсутності неврегульованих питань з теплоходом «Афіна» капітану ДП «Одеський морський торговельний порт» та не відкликав припис.
		 
		Постанова набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...