Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/1297/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2013.
Дата набрання законної сили: 26.11.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                                                                                                   
		  
		 
		 
		Провадження № 11/774/694/13                    Головуючий в суді 1 інстанції: Воздвиженський О.Л.
		ч.1 ст.115 КК України                          Доповідач: суддя Руських К.Г.
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м  У к р а ї н и
		  26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		     головуючого, судді Руських К.Г.,
		           суддів Мудрецького Р.В., Дігтярь Н.В.,
		                  при секретарі Деревянко І.О.,
		                  за участю прокурора Грамма О.А.,
		                  потерпілої ОСОБА_2,
		                  представника потерпілої ОСОБА_3,
		                  законного  представника ОСОБА_4,
		                  захисника ОСОБА_5,
		                                             
		                                       
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську  кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6, який вчинив у стані неосудності суспільно-небезпечне діяння, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року, щодо 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, 
		громадянина України, раніше не
		судимого,
		 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, щодо якого застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.
		       Цивільні позови залишено без розгляду.   
		   
		      Згідно ухвали суду, 25.01.2013 року о 06 годині 12 хвилин до чергової частини Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від оператора 102 про те, що до них надійшло повідомлення від ОСОБА_2, що у квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_9, 1970 року народження, з ознаками насильницької смерті, а саме з колото-різаною раною в області шиї.
		   Розглянувши кримінальне провадження, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст.115 ч.1 КК України в стані неосудності, у зв'язку з чим  до нього згідно вимог ст.94 КК України та глави 39 КПК України, з урахуванням міри його громадської небезпеки, суд застосував примусові заходи медичного характеру, відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатрічної експертизи госпіталізував його до психіатричної лікарні із суворим наглядом.
		 
		   В апеляційній скарзі в зміненій редакції захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить визнати неправомірним находження хворого ОСОБА_6 під вартою с 8 березня до 18 травня 2013 року тобто 71 добу.
		   Зняти незаконно накладений арешт на ? частину квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.
		   Прийняти заходи по охороні майна ОСОБА_6, передавши ? частину квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності та на майно, яке там знаходиться, під нагляд його матері ОСОБА_4
		   Визнати огляд 25 січня 2013р. квартири АДРЕСА_1 в якій ? частина належала ОСОБА_9 та ? частина належить ОСОБА_6 незаконним і недопустимим доказом по справі.
		  Прийняти заходи відносно піклування неповнолітніх дітей ОСОБА_10     
		  Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав апеляцію захисника ОСОБА_5 не підлягаючою задоволенню, пояснення захисника ОСОБА_5 та законного представника підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_5 та просили задовольнити її в зміненій редакції, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які просили ухвалу суду залишити без зміни, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких  підстав.
		  В підготовчій частині апеляційного розгляду захисник ОСОБА_5 відповідно до ст.403 КПК України 2012 року відмовився від пункту 1 резолютивної частини апеляційної скарги, в якому він просив  скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду від 17.09.2013 року про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом і провадження по справі закрити, а тому апеляційна скарга розглядається в межах п.п.2,3,4,5,6, викладених в резолютивній частині апеляційної скарги.
		  Висновок суду про вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння при обставинах, викладених в ухвалі, є обґрунтованим, в апеляційній скарзі не оскаржується і підтверджується доказами, повно перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку.
		   Як вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння та в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		 Скоєння ним вказаного суспільно-небезпечного діяння підтверджується дослідженими матеріалами справи, показами свідків.
		  Згідно акту стаціонарної судово-психіатрічної експертизи ОСОБА_6 у період інкримінованого йому діяння страждав і в теперішній час страждає хронічним душевним захворюванням в формі шизофренії параноідної. Вказане хронічне душевне захворювання в формі шизофренії позбавило ОСОБА_6 можливості віддавати  собі звіт в своїх діях та керувати ними в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_6 також не може віддавати собі звіт в своїх діях(бездіяльності) та керувати ними. Не може приймати участь в судовому засіданні. Потребує в застосуванні у відношенні нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну лікарню з суворим наглядом (т.2а.с.8-13).
		   Оскільки ОСОБА_6 скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене  ч.1 ст.115  КК України   в стані неосудності,  він потребує примусового лікування   в психіатричній лікарні із суворим наглядом, що доведено матеріалами кримінального провадження,   а тому суд першої інстанції законно   застосував до нього вказаний вид примусового заходу медичного характеру.
		   Із змісту доводів апеляційної скарги, а саме п.п.2,3,4,5,6 слідує, що апелянтом поставлені питання про визнання неправомірним находження хворого ОСОБА_6 під вартою з 08 березня до 18 травня 2013 року, тобто 71 добу;
		    - про зняття незаконно накладеного арешту на 12 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6;
		    - про прийняття заходів по охороні майна ОСОБА_6 та передачі 12 частини вказаної квартири та майна, яке там знаходиться, під нагляд його матері ОСОБА_4
		    - про визнання недопустимим доказом огляду місця події 25 січня 2013 року квартири АДРЕСА_1;
		    - про прийняття заходів відносно піклування неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_12
		  Що стосується визнання неправомірним находження хворого ОСОБА_6 під вартою з 08 березня до 18 травня 2013 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції перевірявся вказаний довід. В судовому засіданні 24 квітня 2013 року суд прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку та доповненням до вказаної ухвали від 17 травня 2013 року було замінено запобіжний захід, ОСОБА_6 був госпіталізований до психіатричного закладу із суворим наглядом. Таким чином було частково задоволено клопотання законного представника ОСОБА_4 від 24 квітня 2013 року про заміну запобіжного заходу.
		   Оскільки потерпілою ОСОБА_2 в межах кримінального провадження було заявлено цивільний позов на суму 257 508,38грн, ухвалою Дніпропетровського районного суду від 15 березня 2013 року  на 1/2 частину квартири по АДРЕСА_1 накладено арешт, так як невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення в частині цивільного позову, який на даний час не вирішений, у зв'язку з чим доводи апеляції захисника ОСОБА_5 в цій частині не заслуговують на увагу.
		   Що стосується доводів апеляції захисника ОСОБА_5 щодо прийняття заходів по охороні майна ОСОБА_6 та передачі 12 частини вказаної квартири та майна, яке там знаходиться, під нагляд його матері ОСОБА_4, то ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року(т.а.с.84) за даним питанням прийнято рішення, а тому вказані доводи є також необґрунтованими.
		   Доводи захисника про недопустимість доказу - огляду місця події 25 січня 2013 року квартири АДРЕСА_1, як джерела доказів у зв'язку з тим, що дозволу у ОСОБА_6 на огляд його приміщення ніхто не отримав, колегія судів находить необґрунтованим з наступних причин.   Огляд місця події проведено з дотриманням положень ст.233 КПК України 2012 року за згодою близької родички загиблої, а саме матері загиблої(т.1 а.с.10), яка не заперечувала проти проведення огляду АДРЕСА_1, яка належить її дочці ОСОБА_9, а тому вважати вказаний доказ недопустимим, як про це вказано в  апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 на думку колегії суддів підстав немає. Більш того, якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про визнання вказаного доказу недопустимим, це ставить під сумнів законність самої ухвали, яку апелянт не просить скасувати.
		 Порушень процесуальних прав учасників даної слідчої дії або норм процесуального закону під час її проведення, колегія судів не знаходить. Ті порушення, на які посилається сторона захисту, колегія суддів не находить суттєвими і такими, які б могли бути підставою визнання даного джерела доказів не допустимим, тому що вони не впливають на зміст та результати проведеної слідчої дії. 
		 Згідно розпорядження голови Дніпропетровської  районної державної адміністрації від 19 березня 2013 року №102-р, як пояснила потерпіла ОСОБА_2, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування та опікуном над ними призначено ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про прийняття заходів відносно піклування неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є необґрунтованими. 
		 Справа розглянута з дотриманням   всіх норм кримінально-процесуального закону, винесена по справі ухвала суду   є законною і обгрунтованою.
		 Керуючись ст.ст.405,407,419 КПК України, колегія суддів,-
		                     У Х В А Л И Л А:
		 Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в зміненій редакції залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.                                                    
		 Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних   і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення судового рішення   судом апеляційної інстанції.
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...