Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1018/5463/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		 
		Справа  № 1018/5463/12 
		 
		Провадження № 2-270/13
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2013 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
		головуючого - судді Степанової О.С.,
		при секретарях - Шалапуді Н.П., Поліщук  О.В., Кириленко Н.О.,Русановій Ю.А.,
		розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Обухові цивільну  справу за позовом заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1, поданої в інтересах держави в особі Обухівської  районної державної адміністрації Київської області, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації, визнання за державою права власності на земельні ділянки та їх витребування з чужого незаконного володіння,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з зазначеним вище позовом.
		В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив, що під час розслідування кримінальної справи №49-2144, порушеної за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення при видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що розташовані в Обухівському районі Київської області, було встановлено, що громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення 5 сесії Козинської селищної ради 24 скликання №27-18 від 15.04.2003 року, було незаконно видано 2 земельні ділянки у приватну власність. Позивач зазначає, що Козинська селищна рада не мала повноважень на   розпорядження спірними земельними ділянками, а також враховуючи те, що вказані земельні ділянки розташовані на острові Безіменному Канівського водосховища та є землями водного фонду, державні акти на право власності на спірні земельні ділянки було видано Відповідачам незаконно, а тому вони підлягають визнанню недійсними. Також позивач стверджує, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно, то їх подальший продаж є неправомірним, договори купівлі-продажу земельних ділянок мають бути визнанні судом недійсними, а самі земельні ділянки   підлягають витребуванню з незаконного володіння Відповідачів.             Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.12.2013 року провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсними державних актів на право власності на землю виданих на імя ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6; про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_7, ОСОБА_6, що викладені в пунктах 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 позовної заяви, - було закрито.
		В судовому засіданні прокурор Пержинська С.Г., представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_9, позов підтримали та просили суд його задовольнити з підстав наведених в ньому на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
		Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_10  представник Козинської селищної ради та представник третьої особи Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області в судове засідання не зявилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, судом було вирішено можливим провести розгляд справи у відсутності незявившихся осіб.
		В своєму письмовому відзиві на позовну заяву, представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_10  просив суд в задоволенні позову відмовити у звязку з пропуском строку звернення з позовом до суду, через неналежність позивача  відсутністю порушених його прав, та через безпідставність та недоведеність. (Том№1 а.с.183-188, а.с.226-228) 
		Управління Держземагенства  в Обухівському районі Київської області, в своєму листі від 17.09.2013 року підтримало позовні вимоги окрім пунктів 20,21 позовних вимог, так як  відповідно до Карти формування території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки щодо яких заявлено позов розташовані на території смт. Козин, в межах даного населеного пункту. (Том№2 а.с.80-81)
		Зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.
		Судом встановлено, що відповідно до рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 27-18 від 15 квітня 2003 року 64 громадянам України, в тому числі відповідачам ОСОБА_3Ф та ОСОБА_4 було передано у власність дві земельні ділянки площею 0,5га кожна  для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства в смт. Козин в межах житлового масиву «Краєвид-2» по вул. Старокиївській.
		25.04.2003 року на підставі рішення Козинської селищної ради №27-18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали державні акти на право власності на землю серії РЗ № 270571, РЗ № 270572, згідно яких кожний з них являється власником земельної ділянки площею 0,5га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства в смт. Козин в межах житлового масиву «Краєвид-2» по вул. Старокиївській Дана обставина підтверджується копіями державних актів серії РЗ № 270571, РЗ № 270572 (Том №1 а.с. 13-14).
		31.01.2004 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу відчужили, а ОСОБА_6 придбав земельні ділянки площею 0,5 га кожна, на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області житловий масив «Краєвид-2» по вул. Старокиївській з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку для ведення особистого селянського господарства. (Том №1 а.с. 15-16).
		07.02.2005 року на підставі вищевказаних договорів отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯА № 301376, ЯА № 301377, що підтверджується копіями державних актів (Том №1 а.с. 23-24).
		Після отримання згаданих актів на ці землі, ОСОБА_6 згідно договорів купівлі - продажу відчужив їх 16.05.2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2, 17.05.2006 року  ОСОБА_8, 25.12.2006 року  ОСОБА_7 
		На підставі вищевказаних договорів ОСОБА_5 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №№667898, 667899; ОСОБА_2 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №№679449, 679450; ОСОБА_8 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №№529987, 529986. (Том №1 а.с. 31-32; 53-56)
		Відповідно до листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 11 грудня 2008 року за вих. № ІС/9-1949, спірні земельні ділянки, які були передані в приватну власність відповідачів, безпосередньо знаходяться на корінному острові, який розташований на 101-102 км фарватеру річки Дніпро, Канівського водосховища, та згідно до ст.ст. 4, 88 ВК України, являють собою острів Канівського водосховища та відносяться до земель водного фонду. (Том №1 а.с. 122)
		Згідно з листом Київського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 11 грудня 2008 року № 1224, спірні земельні ділянки у відповідності до ст.4 ВК України, є островом та належать до земель водного фонду, які не передаються у приватну власність. (Том №1 а.с. 123)
		Відповідно до ст.85 ВК України, землі водного фонду, в тому числі острови можуть передаватись громадянам виключно в тимчасове користування з рекреаційною метою, для сінокосіння, або рибогосподарських цілей.
		За приписами ст. 89 ВК України, господарська діяльність на островах обмежується. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних та лінійних) в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
		Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Таким чином, відповідно до чинного законодавства земельні ділянки, державні акти про право власності на які видані відповідачам, не можуть перебувати в приватній власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		З наданого суду копії вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.03.2012 року (який набрав чинності 14.04.2012 року) у кримінальній справі № 1-266/12, порушеної відносно ОСОБА_11 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення при видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що розташовані в Обухівському районі Київської області, вбачається, що рішення № 27-18 від 15 квітня 2003 року про передачу відповідачам земельних ділянок у власність Козинською селищною радою не приймалось, а зазначене питання радою не розглядалось. (Том №1 а.с. 72-107)
		Абзацом 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з наступними змінами), визначено, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей   26,   30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України , статті 12 Господарського процесуального кодексу   України судам (підсудні) справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками,   що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Судам   слід   мати   на   увазі,   що   спори,   пов'язані   із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач   може   вимагати усунення   будь-яких порушень його права,   навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав   громадян   та   юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом:   визнання прав;   відновлення стану земельної ділянки, який існував   до   порушення   прав,   і   запобігання   вчиненню   дій, що порушують   права або створюють небезпеку порушення прав;   визнання угоди недійсною;   визнання недійсними   рішень   органів   виконавчої влади     або     органів     місцевого     самоврядування;   відшкодування заподіяних   збитків;   застосування   інших,   передбачених   законом, способів   захисту   (стаття   16   ЦК).
		Статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що   кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7)припинення правовідношення; 8) відшкодування   збитків   та   інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,   органу   влади   Автономної   Республіки   Крим   або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий   акт   органу   державної     влади, органу     влади Автономної   Республіки   Крим   або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника,   за   позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник   майна,   права   якого   порушені   внаслідок видання правового акта органом державної влади,   органом влади   Автономної Республіки   Крим   або органом місцевого самоврядування,   має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.   У   разі   неможливості   відновлення   попереднього   становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення   стану   земельної   ділянки,   який   існував   до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання   недійсними   рішень   органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Так, у відповідності до вимог ст.ст. 4, 89 ВК України, до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; у прибережних захисних смутах здовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
		Отже відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 придбали земельні ділянки, які за законом не можуть перебувати у власності громадян та у осіб, які в установленому законом порядку не набули права власності на них, оскільки Козинська селищна рада не приймала рішення про передачу спірних земельних ділянок у їх власність, а тому під час здійснення їх продажу останні не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме права власника розпоряджатися своїм майном (ч. 2 ст. 319 ЦК України). Зазначені договори є нікчемними, а отже визнання їх недійсними не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
		Аналогічна позиція також висвітлена у рішенні Апеляційного суду Київської області від 10.07.2012 року у справі №22-ц-1281/12. (Том №2 а.с.107-111)
		Крім того, згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Вирішуючи питання про позовну давність, суд враховує наступне.
		Згідно ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Суд вважає, що прокурор не міг своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено або могло бути порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачам  спірних земельних ділянок, оскільки він не наділений чинним законодавством відповідними повноваженнями для своєчасного виявлення і надання правової оцінки обставин виділення спірних земельних ділянок. 
		Згідно із ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. 
		За змістом ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.
		Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави. 
		Таким чином, враховуючи дату постановлення вироку суду Києво-Святошинським районним судом Київської області від 29.03.2012 року (який набрав чинності 14.04.2012 року) у кримінальній справі № 1-266/12, суд вважає, що прокурором як особою, що подала позов, не пропущено строк позовної давності, тому наслідки спливу позовної давності не можуть бути застосовані. 
		Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідачі в судове засідання не з'явилися, доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надали. 
		Обставини викладені у відзиві представника відповідача ОСОБА_6  ОСОБА_10 на позовну заяву, додані до нього докази, доводи позивача не спростовують.
		Враховуючи викладені обставини та норми права, суд вважає, що позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1, поданого в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 14 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 45, 60, 169, 209, 212-214   ЦПК України, ст.ст. 125, 152 ЗК України, ст.ст. 11, 15, 16, 215, 228, 387, 388, 319 ЦК України, ст..ст.4, 85, 89 ВК України, п.п.2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1  задовольнити.
		Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії РЗ №270571 від 25.04.2003 року виданий на імя ОСОБА_3.
		Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії РЗ №270572 від 25.04.2003 року виданий на імя ОСОБА_4.
		Визнати за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, вартістю 178565 грн., яка знаходиться по вул. Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області на корінному острові, який розташований на 101-102 км по фарватеру річки Дніпро Канівського водосховища в районі 7-9 км захисної дамби Конча-Заспа-Плюти, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії РЗ №270571 від 25.04.2003 року виданому ОСОБА_3.
		Визнати за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, вартістю 178565 грн., яка знаходиться по вул. Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області на корінному острові, який розташований на 101-102 км по фарватеру річки Дніпро Канівського водосховища в районі 7-9 км захисної дамби Конча-Заспа-Плюти, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії РЗ №270572 від 25.04.2003 року виданому ОСОБА_4.
		Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,5 га, вартістю 178565 грн., яка знаходиться по вул. Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області на корінному острові, який розташований на 101-102 км по фарватеру річки Дніпро Канівського водосховища в районі 7-9 км захисної дамби Конча-Заспа-Плюти, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії РЗ №270571 від 25.04.2003 року виданому ОСОБА_3.
		Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,5 га, вартістю 178565 грн., яка знаходиться по вул. Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області на корінному острові, який розташований на 101-102 км по фарватеру річки Дніпро Канівського водосховища в районі 7-9 км захисної дамби Конча-Заспа-Плюти, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії РЗ №270572 від 25.04.2003 року виданому ОСОБА_4.
		Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь  Держави з кожного по 430 гривень 13 копійок судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Апеляційна скарга  подається Апеляційному суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...