Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 451/1581/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.
Дата набрання законної сили: 30.12.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа №451/1581/13-ц
		Провадження № 2/451/385/13
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 грудня 2013 року                                                                                              м.Радехів
		Радехівський районний суд Львівської області
		в складі: головуючого-судді Мулявка О.В.
		                з секретарем судового засідання Лозова Х.І.
		з участю представників: позивачів ОСОБА_1
		                                         відповідача ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Дошкільного навчального закладу №2 м.Радехів та ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, скасування наказу та поновлення дитини в дошкільному навчальному закладі, -
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		14 жовтня 2013 року до суду, діючи в інтересах ОСОБА_5, із цивільним позовом звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до вимог якого, просять визнати неправомірними дії директора дошкільного навчального закладу, скасувати наказ (рішення) №61 про відрахування ОСОБА_5 з дошкільного навчального закладу, поновити останнього у такому та стягнути із відповідача судові витрати.
		Уточнивши позовні вимоги (а.с.39) , просять п.3 таких розуміти як просьбу визнати нечинним та скасувати наказ (рішення) №24 ДНЗ №2 м.Радехів від 27.09.2013р. по відрахуванню ОСОБА_5, а решту позовних вимог залишають без змін.
		В обґрунтування вимог позивачі посилаються, що у вересні 2013 року завідувачем Дошкільного навчального закладу №2 м.Радехова прийнято рішення про відрахування ОСОБА_5 з зазначеного навчального закладу і таке прийняте на підставі висновку засідання обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 05.09.2013р.. З даним рішенням позивачі не погоджуються та вважають його неправомірним і таким, що порушує права дитини, зазнаючи, що ОСОБА_1 з протоколу засідання обласної психолого-медико-педагогічиої консультації №15 носить рекомендаційний, а не зобовязальний характер, щодо навчання їх дитини у спеціальній групі компенсуючого типу. Окрім цього, ОСОБА_5 було безпідставно не допущено до навчання в ДНЗ №2 м.Радехова уже з 1 вересня 2013 року, тоді як висновок комісії затверджений 05.09.2013р., а рішення про відрахування дитини прийняте 17.09.2013р.. Також, акцептують увагу на бездіяльності педагогів дитячого садочку, які в супереч п.37 Положення про дошкільний навчальній заклад мали б реагувати на неадекватну поведінку дитини, якщо б така мала місце. Вважають, що завідуюча дошкільним навчальним закладом дала упереджену характеристику їхньому сину, оскільки така суперечить характеристиці Навчально-Реабілітаційного центру «Джерело». Окрім цього, під час зарахування дитини до навчального закладу, ними було подано дані медогляду ОСОБА_5 у яких зазначався стан здоровя дитини, в тому числі і психологічний, як задовільний. Із посиланням на норми міжнародних актів, Конституції України та діюче законодавство, вважають, що порушене право дитини на освіту.
		У судовому засіданні позивачі та їх повноважний представник позовні вимоги, із врахуванням їх уточнення, підтримали та дали суду пояснення, аналогічні викладеним у поданій заяві. Окрім цього, додатково пояснили, що ОСОБА_5 у Дошкільному навчальному закладі №2 м.Радехів у 2011-2012 навчальних роках відвідував молодшу групу та жодних зауважень щодо його поведінки від вихователів закладу не було. Однак, у серпні 2013 року їхнього сина почали не допускати у навчальний заклад, а у вересні цього ж року завідувач надала їм письмове повідомлення, відповідно до якого, ставила до відома про неможливість забезпечення подальшого перебування їхньої дитини в дошкільному закладі. Наголошують, що при вирішенні оскаржуваного наказу були порушені усі допустимі вимоги закону, оскільки рішення приймалося особою без відповідної психологічної освіти та лише на підставі рекомендацій, визначених комісією ПМПК. Відсутність ж у дошкільному закладі спеціальної групи та спеціалістів-вихователів, не може бути підставою для відрахування ОСОБА_5 з цього закладу. Із посиланням, що сина відраховано з навчального закладу з підстав дискримінації до такого, просять вимоги задоволити в повному обсязі.
		Представник відповідача щодо позовних вимог заперечила та пояснила, що Дошкільний навчальний заклад №2 у м.Радехів є комунальним закладом для дітей загального розвитку і покликаний на виконання функцій по підготовці дітей до здобуття освіти у загальноосвітніх школах. Так, ОСОБА_5 дійсно відвідував дошкільний заклад і при зарахуванні його у такий, батьками було надано відповідні медичні документи, з яких визначалося, що стан здоровя дитини задовільний. Однак, у подальшому до неї від вихователів закладу почали надходити скарги на поведінку ОСОБА_5, а тому вона була вимушена просити батьків надати їй висновок ПМПК щодо психологічного стану останнього. Батьки дитини надали їй витяг з протоколу засідання ПМПК №15, відповідно до якого дитині було рекомендовано навчання в спеціальній групі компенсуючого типу для дітей із затримкою психічного розвитку до початку шкільного навчання. Оскільки, спеціальної групи у ввіреному їй навчальному закладі не було, вона прийняла рішення про відрахування ОСОБА_5 із дошкільного закладу, про що було повідомлено його батьків. Вважає, що психологічно-педагогічну характеристику ОСОБА_5 дала обєктивну, хоча і зазначає про відсутність у неї освіти психолога, при наявності стажу педагога з 1982 року. Окрім цього наголосила, що спеціальні фонди для забезпечення дошкільного навчання дітей з певними вадами, закладу не виділяються і в такому відсутні приміщення, де б могли діяти спеціальні групи. Також зазначила, що ОСОБА_5 відвідує дошкільний заклад з 17.09.2012р. і медичні документи щодо стану здоровя такого, на час зарахування до закладу, були в порядку. У задоволенні позову просить відмовити.
		Вислухавши пояснення позивачів та їх представника, заперечення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13), будучи інвалідом з дитинства (а.с.14), відвідував Дошкільний навчальний заклад №2 м.Радехів з 17.09.2012р. і медичні документи щодо стану здоровя такого, в тому числі і його психічного стану, на час зарахування до закладу, були в порядку.
		У подальшому, завідувач ДНЗ №2 ОСОБА_2, надавши батькам ОСОБА_5 відповідне повідомлення №61 від 17.09.2013р., що було ними отримане, поставила таких до відома про неможливість забезпечення подальшого перебування їхнього сина ОСОБА_6 в дошкільному закладі (а.с.5).
		Дані обставини визнані сторонами, які беруть участь у справі, від так доказуванню не підлягають (ст.61 ЦПК України).
		27.09.2013р. відповідачем винесено наказ №24 про відрахування ОСОБА_5 з дошкільного навчального закладу (а.с.26), про існування якого позивачам стало відомо лише у судовому засіданні та в основу такого лягли дані, викладені у  ОСОБА_1 з протоколу засідання психолого-медико-педагагічної консультації від 05.09.2013р. №15 (а.с.6).
		Наведене, зокрема і відрахування ОСОБА_5 з дошкільного навчального закладу, спонукало позивачів на звернення до суду за захистом порушених прав дитини (а.с.1-4).
		Згідно положень, викладених у ст.ст.11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Як вбачається із обґрунтувань, викладених в оскаржуваному Наказі №24, в основу таких покладено п.12 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003р. №305 та рішення ПМПК №15 (а.с.6).
		Відповідно до п.12 зазначеного вище Положення, відрахування дитини з дошкільного навчального закладу державної та комунальної форми власності може здійснюватись: за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють; на підставі медичного висновку про стан здоровя дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу; у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.
		Попередньо слід зауважити, що відповідно до визначень, в сенсі їх розуміння, викладених у медичній літературі, «Аутизм (грец. autos  «сам»; аутизм  «занурення в себе»)  вроджене психічне захворювання, що характеризується нездатністю хворого до взаємодії із зовнішнім світом  і виникаючими з цього факту порушеннями в соціалізації. Хворий типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто виявляються так звані «острівці знання»  області, в яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня». 
		На думку суду, жодним чином за складом чи змістом дані, викладені у ОСОБА_1 з протоколу засідання ПМПК №15, не можна віднести або ж прирівняти до медичного висновку, що виключає можливість подальшого перебування дитини у дошкільному закладі, оскільки з резолютивної частини такого вбачається, що ОСОБА_5 рекомендовано навчання в спеціальній групі. 
		Тобто, з такого не визначаються обставини, повязані із станом здоровя ОСОБА_5, що унеможливлювали б подальше його перебування у дошкільному навчальному закладі.
		Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, зокрема надані представником відповідача пояснення та звернення, викладені у письмовому вигляді, судом такі оцінюються критично, оскільки жодним чином не доведено джерело походження таких.
		Окрім цього, слід зауважити, що заперечення представника відповідача щодо обставин, що спеціальні фонди для забезпечення дошкільного навчання дітей з певними вадами, ввіреному їй закладу не виділяються і в такому відсутні приміщення, де б могли діяти спеціальні групи для дітей з вадами, не містять у собі належного обґрунтування.
		До такого висновку суд приходить з підстав не доведеності обставин, що із сторони завідувача дошкільного навчального закладу мало місце звернення до органу місцевого самоврядування із вимогою (просьбою) про збільшення штатної чисельності закладу, зокрема введення посади психолога, або ж збільшення фінансування у звязку із необхідністю створення відповідної групи для дітей, що потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.
		Наведене ж у повній мірі відповідало б вимогам п.17 Положення про дошкільний навчальний заклад та Наказу Міністерства освіти і науки України №1055 від 04.11.2010р. «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів».
		Відповідно до ст.53 Конституції України та ст.19 Закону України «Про охорону дитинства», кожен має право на освіту; держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних   навчальних   закладах.
		Згідно з ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  
		Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993р., міжнародні договори, згода на обовязковість яких  дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Постановою Верховної Ради України  №789-XII від 27.02.1991р. було ратифіковано Конвенцію «Про права дитини».
		У відповідності до вимог зазначеної Конвенції, зокрема ст.23 такої, неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства; забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоровя, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.
		Також, рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2004 від 04.03.2004р. наголошується, що хоча прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють (стаття 34 Закону України «Про освіту»), це не звільняє державу від зобовязання «забезпечити обовязкову початкову освіту», оскільки міжнародні акти гарантують права дітей на дошкільну освіту. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13). 
		Крім цього, у вказаному вище рішенні зазначено, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обовязок держави забезпечити реалізацію цього права.
		Узагальнюючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, від так такими, що підлягають до задоволення в повній мірі.
		Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд -
		                                                          ВИРІШИВ:
		Позов задоволити.
		Дії ОСОБА_2 - директора Дошкільного навчального закладу №2 м.Радехів щодо відрахування ОСОБА_5 з дошкільного навчального закладу, визнати неправомірними.
		Визнати нечинним та скасувати наказ Дошкільного навчального закладу №2 від 27 вересня 2013 року за №24 про відрахування ОСОБА_5 з дошкільного навчального закладу.
		Поновити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Дошкільному навчальному закладі №2 м.Радехів.
		Стягнути з Дошкільного навчального закладу №2 м.Радехів до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 114грн.71коп..
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		ГоловуючийОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...